Ухвала суду № 78593004, 17.12.2018, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/20618/18

Провадження № 1-кс/344/10153/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2018 року м. Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Домбровська Г.В., з участю секретаря Прокопів С.Р., прокурора Гринишин В.Д., слідчого Іванюка Р.З., підозрюваного ОСОБА_1, захисника Корчевого М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12018090010004029 від 07.11.2018 року,-

В С Т А Н О В И В:

Слідчий, за погодженням з прокурором, звернувся з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_1, в обґрунтування якого покликався на те, що ОСОБА_1 за невстановлених досудовим розслідуванням обставинах незаконно придбав шість фольгових згортків із порошкоподібними речовинами, які містять психотропну речовину, обіг якої обмежено амфетамін та незаконно зберігав при собі з метою незаконного збуту. В подальшому, 03.12.2018 року перебуваючи по вул. Галицька в м. Івано-Франківську, діючи умисно та з корисливих спонукань, ОСОБА_1 незаконно збув ОСОБА_3 за грошові кошти в сумі 750 гривень три фольгові згортки із порошкоподібними речовинами, які містять психотропну речовину, обіг якого обмежено - амфетамін.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, 10.12.2018 року перебуваючи по

вул. Січових Стрільців в м. Івано-Франківську, діючи умисно та з корисливих спонукань, ОСОБА_1 повторно незаконно збув ОСОБА_3 за грошові кошти в сумі 250 гривень два фольгові згортки із порошкоподібними речовинами, які містять психотропну речовину, обіг якого обмежено - амфетамін.

Крім цього, 12.12.2018 перебуваючи по вул. Галицька в м. Івано-Франківську, діючи умисно та з корисливих спонукань, ОСОБА_1 повторно незаконно збув ОСОБА_3 за грошові кошти в сумі 250 гривень фольговий згорток із порошкоподібною речовиною, яка містить психотропну речовину, обіг якого обмежено - амфетамін.

12.12.2018 о 18.00 год. ОСОБА_1 затримано на підставі ст. 208 КПК України та 13.12.2018 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України.

Один із злочинів у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1, відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, санкція статті передбачає максимальне покарання у вигляді десяти років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Зі змісту клопотання випливає, що обґрунтованість підозри, пред'явленої ОСОБА_1 підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколами про результати контролю за вчиненням злочину, висновками судово-хімічних експертиз та іншими зібраними матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Обґрунтовуючи наявність ризиків, слідчий покликається на можливість підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, є те що він підозрюється у вчиненні тяжких злочинів, за які передбачено максимальне покарання у вигляді позбавлення волі до десяти років та усвідомлює неминучість покарання за вчинення даного злочину. Крім цього, ОСОБА_1 немає сталих соціальних зв'язків, може виїхати за межі населеного пункту в якому проживає, з метою уникнення від кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення.

Підставою вважати що підозрюваний ОСОБА_1 може незаконно впливати на свідків, які брали участь під час досудового розслідування, є те, що йому відомі анкетні дані останніх і з метою уникнення кримінальної відповідальності, ним може здійснюватися незаконний вплив на свідків.

Підставами вважати, що підозрюваний ОСОБА_1 може вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється, оскільки він раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, належних висновків не зробив та знову підозрюється у вчиненні нових умисних злочинів. Крім цього, ОСОБА_1 не працює, постійного джерела доходу немає, підозрюється у вчиненні корисливих злочинів та з метою отримання коштів, може знову їх вчинити.

Прокурор в судовому засіданні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підтримав та просив його задовольнити, з підстав, викладених в ньому, а також просив визначати максимальний розмір застави як альтернативного заходу.

Захисник підозрюваного в судовому засіданні проти клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечив, оскільки вважає наведені прокурором ризики не доведеними, просив врахувати характеризуючі особу підозрюваного дані, майновий стан, наявність постійного місця проживання та застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Підозрюваний в судовому засіданні підтримав думку захисника.

Заслухавши прокурора, слідчого, підозрюваного та його захисника, дослідивши матеріали клопотання, вважаю наступне.

Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Ч. 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.

Кримінальні правопорушення, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_1, згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, який посягає на здоров'я населення, а також на встановлений правовий режим обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів.

Згідно з ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

12 грудня 2018 року ОСОБА_1 затримано на підставі ст. 208 КПК України та 13 грудня 2018 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307 та ч. 2 ст. 307 КК України.

Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.

У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).

При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об'єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».

В справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Отже, враховуючи, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю матеріалів кримінального провадження (протоколами про результати контролю за вчиненням злочину, висновками судово-хімічних експертиз та іншими зібраними матеріалами кримінального провадження в їх сукупності), зокрема, окрім іншого, і матеріалами негласних слідчих дій, а слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження (не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення), а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, - то з огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, наявні достатні підстави для висновку про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_1 злочинів, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України.

При цьому доводи захисника підозрюваного фактично зводяться до оцінки зібраних органом досудового розслідування доказів на предмет доведеності вини ОСОБА_1

Крім цього, прокурором доведено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема: можливість підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків; вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжувати вчинення інкримінованих на даному етапі йому дій.

При вирішенні даного клопотання слідчий суддя враховує той факт, що підозрюваний ОСОБА_1 уродженець м. Івано-Франківська, громадянин України, українець, неодружений, з середньою-спеціальною освітою, непрацюючий, зареєстрований за адресою АДРЕСА_1, житель АДРЕСА_2, раніше судимий: 23.08.2012 Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 190, ч. 2

ст. 190 КК України до 6 місяців арешту; 25.01.2013 Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області за ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 190,

ст. 70, ст. 72 КК України до 1 року позбавлення волі; 12.12.2013

Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області за ч. 1 ст. 263,

ч. 1 ст. 321, ст. 70, ст. 75 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком 3 роки, 23.09.2015 Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області змінено покарання на 3 роки позбавлення волі, усвідомлюючи про неминучість покарання за вчинення злочину у вигляді позбавлення волі, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, а також може незаконно впливати на співучасників та свідків, а також може вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинні дії.

В той же час, обставини, які зазначені підозрюваним та його захисником, не можуть бути підставою для відмови в задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного, оскільки дані обставини не виключають наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Крім того, враховуючи конкретні обставини в даному кримінальному провадженні, слідчий суддя приходить до висновку про те, що на даному етапі недостатнім є застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, та обґрунтованим в судовому засіданні.

Зокрема, слідчий суддя акцентує увагу на тій обставині, що підозрюваний ОСОБА_1 в минулому тричі судимий, що свідчить про те, що він не стає на шлях виправлення. У підозрюваного відсутні стійкі соціальні зв'язки (неодружений, неповнолітніх дітей не має), постійне місце роботи відсутнє.

Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Частиною 4 ст. 182 КПК України визначено, що розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до ч.4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:

1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;

2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;

3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.

Ч. 5 ст. 182 КПК України визначено, що розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При визначенні розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, крім наведеного вище, враховую практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, а також тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 за інкримінований злочин, характер та обставини його вчинення.

Враховуючи обставини кримінального правопорушення, мотив кримінального правопорушення, тяжкість злочинів, які інкримінуються підозрюваному, його соціальний та майновий стан, встановлені в ході розгляду даного клопотання ризики, зважаючи на нормативну вимогу ч.4 ст. 182 КПК України щодо пропорційності розміру застави обов'язку підозрюваного виконувати покладені на нього обов'язки, а також помірності для нього такого розміру, вважаю за необхідне визначити щодо підозрюваного ОСОБА_1 заставу у розмірі 60 (шістдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі - 105 720 (сто п'ять тисяч сімсот двадцять) гривень, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.

Окрім цього, слідчий суддя відповідно до ч.3 ст.183 КПК України вважає за необхідне, у разі внесення застави, покласти на підозрюваного обов'язки, визначені ч.5 ст.194 КПК України.

Отже, враховуючи вищенаведене, вважаю, що в судовому засіданні поза розумним сумнівом доведено відсутність можливості застосування більш м'якого запобіжного заходу, тому клопотання слід задовольнити та застосувати щодо ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави - 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з покладенням на підозрюваного передбачених у ст. 194 КПК України додаткових обов'язків, необхідність покладення яких встановлена з наведеного слідчим обґрунтування клопотання, і саме такий запобіжний захід буде достатнім для забезпечення дієвості даного кримінального провадження.

На підставі ст.ст. 29, 55, 62, 63, 129 Конституції України, керуючись ст.ст. 176-178, 182-183, 193, 194, 196, 197, 202, 205, 309, 376, 395 КПК України, -

У Х В А Л И В:

Клопотання задовольнити.

Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк шістдесят днів - до 09 лютого 2019 року включно.

Взяти підозрюваного ОСОБА_1, під варту в залі суду, а тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_1, здійснювати в Івано-Франківській установі виконання покарань № 12.

Розмір застави визначити в межах 60 (шістдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі - 105 720 (сто п'ять тисяч сімсот двадцять) гривень, яка може бути внесена, як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду (одержувач: ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, код: 26289647, банк: ДКСУ м. Київ, МФО: 820172, р/р: 37312032002265).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_1, наступні обов'язки:

1) прибувати до визначеної службової особи - слідчого, прокурора або суду, із визначеною періодичністю;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання або місця роботи;

4) утримуватись від спілкування з потерпілими, свідками;

5) не відвідувати бари, кафе, ресторани та інші місця, в яких продаються спиртні напої;

6) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон.

Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення, про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Івано-Франківської місцевої прокуратури Гринишин В.Д.

Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали суду складено та підписано 17.12.2018 року.

Слідчий суддя Г.В. Домбровська