Рішення № 78591071, 03.12.2018, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/5890/18

Провадження № 2/369/2618/18

РІШЕННЯ

Іменем України

03.12.2018 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі

головуючої судді Ковальчук Л.М.,

при секретарі Бугайовій М. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернувся до суду з позовом ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 08 квітня 2018 року між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 626518762.

Відповідно до умов вказаного договору позичальник ОСОБА_1 зобов'язувався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов'язання у повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договором.

ОСОБА_1 не виконав свої зобов'язання за кредитним договором у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у сумі 46 113,80 грн., яка складається із суми заборгованості за основою сумою боргу - 13 241,80 грн., суми заборгованості за відсотками - 3 936,82 грн., суми заборгованості за платою за управління кредитом - 17 675,70 грн., суми заборгованості по пені - 11 259,48 грн..

14 липня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір відступлення права вимоги № 20170714, відповідно до умов якого, ТОВ «ФК «ЦФР» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄФПБ» за плату , а ТОВ «ФК «ЄФПБ» приймає належні ТОВ «ФК «ЦФР» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками (портфель заборгованості).

Відповідно до п. 1.2., 3.1., Договору та реєстру боржників - Додаток 1 до Договору, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набув право грошової вимоги до ОСОБА_1 в розмірі 46113,80 грн., з яких: 13241,80 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 3936,82 грн. - сума заборгованості за відсотками; 17675,70 грн. - сума заборгованості за платою за управління кредитом; 11259,48 грн. - сума заборгованості за пенею.

Враховуючи викладене, позивач ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» просив стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості за кредитним договором № 626518762 від 08 квітня 2014 року в розмірі 46 113,80 грн., з яких сума заборгованості за основою сумою боргу - 13 241,80 грн., сума заборгованості за відсотками - 3 936,82 грн., сума заборгованості за платою за управління кредитом - 17 675,70 грн., сума заборгованості по пені - 11 259,48 грн. та понесені судові витрати.

У судове засідання представник позивача ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» не з'явився, про дату, час і місце розгляд справи, повідомлявся належним чином, до суду надано заяву про розгляд справи у відсутності представника позивача.

У судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, від представника відповідача ОСОБА_1 надійшла заява, в якій представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Від представника відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Свої посилання у відзиві представник відповідача ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що у відповідача ОСОБА_1 немає ніяких правовідносин із позивачем. Про заміну сторони у кредитному зобов'язанні він не повідомлявся. З документами щодо відступлення права вимоги він ознайомився лише при отриманні ухвали суду від 29 травня 2018 року. ОСОБА_1 не був повідомлений щодо зміни кредитора у зобов'язанні, як і не був повідомлений щодо розрахунку обсягу заборгованості.

Представник відповідача також посилався на те, що позивачем не додано належних та достатніх доказів набуття права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1. Докази, додані позивачем до позовної заяви є неналежними, такими, що не підтверджують факт виникнення заборгованості, так і факт виникнення права вимоги. Крім того, щодо грошової вимоги про стягнення суми заборгованості за пенею вказував на сплив строків позовної давності та просив їх застосувати.

Щодо вимоги про стягнення 17 675,70 грн. - суми заборгованості за платою за управління кредитом представник відповідача посилався на те, що вона стягненню не підлягає, оскільки вона є супутньою послугою банку, а встановлення такої оплати послуг є забороненим з огляду на вимоги законодавства. Крім того представник відповідача вказував, що при укладанні кредитного договору відповідач не був ознайомлений із загальними умовами кредитування, а отже неможливо встановити, чи дійшли сторони кредитного договору згоди щодо всіх істотних умов договору, зокрема щодо повернення грошових коштів. Це свідчить про порушення письмової форми договору, а отже про його нікчемність. З огляду на зазначене, просив у задоволенні позову відмовити.

До суду також надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача наводить аргументи щодо заперечень відповідача проти позову. Зокрема, вказував на те, що позивачем не порушено строки позовної давності, оскільки право вимоги в нього виникло лише 14 липня 2017 року, тобто з моменту укладення Договору відступлення права вимоги із первісним кредитодавцем. Також у відповіді на відзив вказував не те, що оригінали повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні та зміну умов кредитного договору направлялись позичальнику ОСОБА_1 простою кореспонденцією, а тому їх зразки додані до матеріалів справи разом із позовною заявою для дослідження їх судом. Позивач зазначав, що неповідомлення боржника про заміну кредитора у зобов'язанні не звільняє його від виконання зобов'язання.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 08 квітня 2014 року між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 626518762, згідно умов якого позичальник ОСОБА_1 отримав кредит у сумі 22 518,96 грн., та зобов'язався повернути кредит і внести за нього плату в строк на 36 місяців, з відсотковою ставкою за кредитом 14,99 % річних. Разова плата за кредитом становить 400 грн., щомісячна плата за кредитом 2,69 % від суми кредиту, що становить 605,76 грн., пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань - 0,3 % від суми прострочення за кожний день прострочення.

Звертаючись з позовом до суду позивач ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» зазначив, що відповідач ОСОБА_1 не належним чином виконав свої зобов'язання за кредитним договором № № 626518762 від 08 квітня 2014 року, у зв'язку з чим в нього виникла заборгованість яка в загальному розмірі становить 46 113,80 грн., з яких сума заборгованості за основою сумою боргу - 13 241,80 грн., сума заборгованості за відсотками - 3 936,82 грн., сума заборгованості за платою за управління кредитом - 17 675,70 грн., сума заборгованості по пені - 11 259,48 грн..

Згідно вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом.

Згідно вимог ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит (грошові кошти) та сплатити проценти.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

14 липня 2017 року між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» був укладений Договір відступлення прав вимоги № 20170714, відповідно до умов п. 1.2. якого ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заміняє ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» у кредитних Договорах, що входять до Портфеля Заборгованості та відповідно вказані у Реєстрі Боржників, та набуває прав грошових вимог ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» за цими Кредитними Договорами, включаючи право вимагати від Боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов'язань Боржників за Кредитними договорами.

Відповідно до п. 6.4 договору відступлення права вимоги № 20170714 від 14 липня 2017 року, у випадку, якщо з моменту переходу до нового кредитора права вимоги, кредитор отримав від боржників/Державної виконавчої служби будь-яку суму грошових коштів в погашення заборгованості боржників, кредитор зобов'язаний перерахувати вказану суму новому кредитору протягом 5 банківських днів з моменту її отримання на рахунок ТОВ «ФК «ЄАПБ».

Згідно витягу з Реєстру боржників до Договору відступлення прав вимоги № 20170714 від 14 липня 2017 року ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» прийняв від ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № 626518762 від 08 квітня 2014 року.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Виходячи із цих норм, зокрема, пунктами 1, 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Згідно вимог ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

В правовій позиції, висловленій Верховним Судом України в постанові від 20 листопада 2013 року (справа № 6-122 цс13) зазначено, що виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України, ст. 378 ЦПК України, ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» заміна кредитора у зобов'язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Виходячи із вказаних норм, зокрема, пунктами 1, 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Згідно вимог ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

В правовій позиції, висловленій Верховним Судом України в постанові від 20 листопада 2013 року (справа № 6-122 цс13) зазначено, що виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно вимог ст. 12, ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно вимог ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В матеріалах справи містяться копії повідомлення боржника ОСОБА_1 про відступлення права вимоги за договором № 2017014 від 14 липня 2017 року, однак відсутні докази про належне вручення відповідачу ОСОБА_1 вказаних повідомлень. З викладеного вбачається, що відповідач ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про відступлення права вимоги за кредитним договором № 626518762 від 08 квітня 2014 року, який був укладений між ним та ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень».

Також, звертаючись з позовом до суду позивач посилався на те, що ОСОБА_1 був повідомлений про зміну умов Кредитного договору № 626518762 від 08 квітня 2014 року, що підтверджується повідомленням № 001831960-1 від 21 липня 2017 року, однак до матеріалів справи не надано доказів, які б підтверджували отримання ОСОБА_1 повідомлення про зміну умов кредитного договору.

У додаткових письмових поясненнях до відзиву на позовну заяву представник відповідача зазначив, що згідно повідомлення за вих. № 001831960 від 21 липня 2017 року про заміну умов кредитного договору № 626518762 від 08 квітня 2014 року та включення персональних даних ОСОБА_1 до бази персональних даних повідомлявся, що керуючись нормами кредитного договору, з причин порушення ОСОБА_1 термінів здійснення платежів, прийнято рішення змінити умови кредитного договору щодо строку виконання ОСОБА_1 зобов'язання за цим договором. За вказаних обставин, та керуючись ст. ст. 598, 611, 612, 1050, 1056 ЦК України, та кредитним договором таким, що настав на десятий календарний день з дня направлення цього повідомлення. ОСОБА_1 не отримував від кредитора повідомлення за вих. № 001831960-1 від 21 липня 2017 року про зміну умов кредитного договору № 626518762 від 08 квітня 2014 року та включення персональних даних ОСОБА_1 до бази персональних даних.

Цивільний кодекс України у ст. ст. 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно вимог ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Уклавши даний договір на умовах, викладених у ньому, відповідач тим самим засвідчив свою згоду та взяв на себе зобов»язання виконувати умови, які були в ньому закріплені.

Відповідно до вимог ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до умов п. 11 кредитного договору передбачено, що підписанням цього договору позичальник надав згоду на зміну кредитодавця на нового кредитодавця, що передбачає перехід всіх прав (віступлення всіх прав вимоги) та перехід всіх обовязків (переведення всіх боргів) кредитодавця до іншої особи. У разі прийняття кредитодавцем рішення про зазначену заміну сторони за цим договором (зазначений перехід прав і обов»язків кредитодавця до іншої особи) додаткова згода від позичальника не вимагається.

За вказаних обставин посилання відповідача ОСОБА_1 про те, що він не був належним чином повідомлений про зміну кредитора є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог не підлягає задоволенню.

Враховуючи, що відповідач не в повній мірі здійснював оплату за кредитним договором № 626518762 від 08 квітня 2014 року суд вважає за можливе стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» суму заборгованості за основною сумою боргу - 13 241,80 грн., суму заборгованості за відсотками - 9 936,82 грн..

Разом з тим, суд зазначає, що заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача заборгованість за управління кредитом у розмірі 17 675,70 грн. не підлягає задоволенню, оскільки умовами кредитного договору не передбачено стягнення з позичальника плати за управління кредитом.

У поданому до суду відзиві на позов представник відповідача просив застосувати у відповідності до вимог п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України строк позовоної давності, посилаючись на те, що позивач ТОВ «ФК «ЄАПБ» звернувся з позовом до суду 11 травня 2018 року, хоча останнім днем пред'явлення позивачем вимоги про стягнення пені за кредитним договором є 08 квітня 2018 року.

У відповіді на відзив представник позивач посилався на те, що між ТОВ «ФК «ЦФР» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 626518762 на суму 22 518,96 грн..

14 липня 2017 року між ТОВ «ФК «ЦФР» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір відступлення права вимоги № 20170714, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «ЦФР» передав (відступив) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняв право грошової вимоги, в тому числі за кредитним договором № 626518762 від 08 квітня 2014 року.

Керуючись ч. 1 ст. 261 ЦК України строк загальної позовної давності починається відраховуватись з моменту відступлення права вимоги, а саме після підписання Договору відступлення права вимоги № 20170714 від 14 липня 2017 року, оскільки лише з цього часу ТОВ «ФК «ЄАПБ» довідалося про порушення ОСОБА_1 вказаного кредитного договору. Отже загальний строк позовної давності щодо стягнення заборгованості за кредитним договором № 626518762 від 08 квітня 2014 року має чіткі часові рамки із 14 липня 2017 року по 14 липня 2020 року, тому строки позовної давності позивачем при зверненні з позовом до суду пропущені не були.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно вимог ч. 3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

Згідно вимог ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості позивачем банк нараховано відповідачу ОСОБА_1 пеню за порушення строків розрахунків за період з травня 2014 року по 21 квітня 2017 року, що в загальному розмірі становить 11 259,48 грн..

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні вимог позивача про стягнення пені у зв'язку з тим, що позивачем порушений строк позовної давності щодо стягнення пені.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що з відповідача слід стягнути на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 626518762 від 08 квітня 2014 року в загальному розмірі 17 178,62 грн. на підставі вимог ст. 526 ЦК України.

У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача слід також стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 1762 грн..

На підставі викладеного, керуючись ст. 11, ч. 1 ст. 14, ст. ст. 258, 514, 526, 549, 611, 626, 628, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 77, 78, 81, 141, 259, 268, ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" заборгованість за кредитним договором № 626518762 від 08 квітня 2014 року в загальному розмірі 17 178,62 грн., що складається із загальної заборгованості за основною сумою боргу - 13 241,80 грн., сума заборгованості за відсотками - 9 936,82 грн..

В решті позову відмовити.

Інформація про позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»: код ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: 01034, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, р/р 26500000127002 ПАТ «ТАС Комбанк», МФО 339500.

Інформація про відповідача: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, паспорт серія НОМЕР_2, виданий Солом»янським РУГУ МВС України в м. Києві 04.11.2010 року, проживає: АДРЕСА_1

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня винесення.

Суддя Ковальчук Л.М.