Рішення № 78590018, 11.12.2018, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/4655/17

2/214/931/18

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

11 грудня 2018 року м. Кривий Ріг

Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючої судді Хомініч С.В.,

секретар судового засідання Горбунова Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу №214/4655/17

за позовною заявою: ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2,

до відповідача - 1: виконавчого комітета Криворізької міської ради,

відповідача - 2: Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області,

про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно,

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_2 (на підставі довіреності НМЕ 610562 від 03.08.2017)

від відповідача - 1: Скляр Н.М. (на підставі довіреності № 7/26-69 від 04.01.2018)

від відповідача - 2: Компанець А.Л. (на підставі довіреності № 40-702-10/1097 від 10.02.2017)

без участі учасників процесу

СУТЬ СПОРУ:

Представник позивача звернувся до суду 15.08.2017 із позовом до Виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради, Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно. Уточнивши позовні вимоги в редакції від 30.11.2017 просив суд визнати за ОСОБА_1 право власності на нежитлове приміщення №1 вбудоване в перший та підвальний поверх триповерхової нежитлової будівлі АДРЕСА_1 після реконструкції, а саме у будівлі літ «А-3» на приміщення за №1 коридор, загальна площа приміщення 4,6 кв.м., на приміщення за № 2, загальна площа приміщення 15,1 кв.м., на приміщення за №3 вбиральня, загальна площа приміщення 1,5 кв.м., приміщення за №4 душова, загальна площа приміщення 1.1 кв.м., приміщення за №5 коридор, загальна площа приміщення 2,0 кв.м., приміщення за № 6, загальна площа приміщення 9,2 кв.м., приміщення за №7, загальна площа приміщення 70,0 кв.м., приміщення за №8, загальна площа приміщення 83,9 кв.м., приміщення за №9 комора, загальна площа приміщення 4,5 кв.м., на сходи за №І, загальна площа 7,2 кв.м., на сходи за №ІІ, загальна площа 4,5 кв.м. (всього по підвалу загальна площа перелічених приміщень складає 203,6 кв.м.), приміщення за №10, загальна площа приміщення 153,9 кв.м., приміщення за №11, загальна площа приміщення 11,4 кв.м., приміщення за №12, загальна площа приміщення 12,4 кв.м., приміщення за №13, загальна площа приміщення 2,8 кв.м., приміщення за №14 коридор, загальна площа приміщення 3,0 кв.м., на сходи за №ІІІ, загальна площа 6,7 кв.м. (всього по І поверху загальна площа перелічених приміщень складає 190,2 кв.м ), загальна площа перелічених приміщень складає 393,8 кв.м.; підвал літерою за планом «п/д»; вхід до підвалу літерою за планом «а6»; прибудову літерою за планом «а»; ганок літерою за планом «а5»; прибудову літерою за планом «а7»; приямок літерою за планом «а8»; тамбур літерою за планом «а9».

В обґрунтування позовних вимог вказав, що ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення №1, вбудованого в перший та підвальний поверх триповерхової нежитлової будівлі АДРЕСА_1, що підтверджується договором купівлі-продажу від 13 липня 1999 року; який посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дацко Я.О., зареєстровано у реєстрі за №4786; договором купівлі-продажу від 18 січня 2001 року, який посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Пахомовою Н.І., зареєстровано у реєстрі за №836. Право власності було зареєстроване у КП ДОР «КБТІ». Земельна ділянка перебуває у її користуванні, що підтверджується договором оренди земельної ділянки від 17 жовтня 2008 року та додатковою угодою про продовження терміну дії договору від 29 серпня 2013 року.За час існування зазначеного нерухомого майна у її власності була здійснена реконструкція, а загальна площа приміщень збільшилась до 393,8 кв.м. Була добудова приміщення за №13, без пошкодження цілісності основної стінки будинку та без її руйнування (вхід з нежитлової будівлі до приміщення за №13 не передбачено, вхід до приміщення здійснюється виключно з вулиці). Загальна площа самочинного будівництва приміщення за №13 складає 2,8 кв.м. Також були знесені деякі перегородки. Згідно повідомлення КП ДОР «КБТІ» від 18 травня 2017 року при обстеженні нежитлового приміщення № 1, вбудованого в перший та підвальний поверх триповерхової нежитлової будівлі АДРЕСА_1 виявлено самочинну реконструкцію, а загальна площа приміщень складає 393,8 кв.м. Повідомлення адресоване відділу з питань державного архітектурно-будівельного контролю Виконкому Криворізької міської ради. Звернувшись до Центр адміністративних послуг «Віза» до спеціалістів Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області з питання визнання права власності на реконструкцію, ОСОБА_1 було відмовлено та повідомлено, що для вирішення порушеного питання щодо визнання права власності на об'єкти нерухомого майна яке самочинно збудоване, вона має право звернутися до суду за місцезнаходженням майна. Їй пояснили, що дійсно існував порядок досудового вирішення питання щодо прийняття в експлуатацію самочинно збудованого нерухомого майна шляхом подання документів за встановленим переліком та заповнення декларації. Вказаний порядок врегульований наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 24.04.2015 за №79 «Про затвердження Порядку прийняття в експлуатацію і проведення технічного обстеження індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків господарських (присадибних) будівель і споруд, громадських будинків та будівель і споруд сільськогосподарського призначення І та II категорій складності, які збудовані без дозволу виконання будівельних робіт». Порядок встановлював процедуру та умови прийняття в експлуатацію збудованих без дозволу на виконання будівельних робіт та механізм проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж. На ситуацію, яка склалась у позивача, дія порядку не поширюється. Жодного іншого порядку не існує, а ДАБК вимушено відмовляє та рекомендує звернутись до суду. ОСОБА_1 вже надіслала звернення до ДАБК відносно надання офіційної відмови з зазначенням неможливості вирішити порушене нею питання без звернення до суду.

17.08.2017 ухвалою суду відкрито провадження у справі (суддя Ступак Н.Р. (а.с. 33)).

11.10.2017 справа розподілена судді Хомініч С.В. (а.с. 54, 55).

13.10.2017 ухвалою суду справа прийняття до провадження та призначено судовий розгляд (а.с. 56).

18.06.2018 представник позивача заявив клопотання про призначення експертизи, яке ним було відкликане (а.с. 98).

28.08.2018 ухвалою суду замінено неналежного первісного відповідача: виконавчий комітет Саксаганської районної у місті ради, належним відповідачем: виконавчим комітетом Криворізької міської ради, не закриваючи провадження у справі (а.с. 105-106).

Відповідно до п. 9 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017, яка набрала чинності 15.12.2017), справи в суді першої інстанції, провадження в яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання ним чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач та її представник у судове засідання не з'явилися, про місце і час розгляду справи повідомлена належним чином. До суду надійшла заява представника позивача про розгляд справи за їх відсутності.

Представник відповідача - 1 виконавчого комітету Криворізької міської ради у судове засідання не з'явилася, про місце і час розгляду справи повідомлена належним чином. Виклавши свою позицію у відзиві на позовну заяву (а.с. 114-115). Зі змісту якого слідує, що проти задоволення позову вони заперечують. Свою позицію обґрунтовують тим, що позивач не зареєструвала у встановленому законом порядку своє право власності на нерухоме майно, яке вона придбала за договорами купівлі-продажу від 13.07.1999 та від 18.01.2001. При купівлі приміщень загальна площа складала 377 кв.м., а при обстеженні 18.05.2017 працівниками КП ДОР «Криворізьке БТІ» - 393,8 кв.м. Оскільки позивач не зареєструвала право власності на нерухоме майно, то відповідно і право власності у неї не виникло. 17.10.2008 між Криворізькою міською радою та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого «Орендодавець» на підставі рішення міської ради від 25.06.2008 №2611 надав «Орендарю» земельну ділянку загальною площею 0,0365 га по АДРЕСА_1 для розміщення вбудованого магазину. З урахуванням додаткової угоди від 29.08.2013 № 2013342, строк дії договору оренди продовжено до 11.11.2018. Відповідно до п. 5 договору оренди про продовження строку дії договору оренди орендар повинен повідомити орендаря за два місяці (але не пізніше ніж за місяць) до сплину строку договору оренди, додавши лист-повідомлення проект додаткової угоди. Поновлення договору здійснюється на підставі ухваленого «Орендодавцем» відповідного рішення. Відповідно до п. 32 Договору оренди землі «Орендар» має право зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші споруди та закладати багаторічні насадження за письмовою згодою «Орендодавця». Згідно п. 30 договору «Орендодавцець» має право вимагати від «Орендаря» погоджувати будівництво будівель і споруд на земельній ділянці відповідно до вимог чинного законодавства. Доказів звернення позивача до Криворізької міської ради з питання продовження дії договору оренди земельної ділянки позивач на надала. Крім того, проектна та робоча документація позивачем не надані, не надані також докази про попередні обстеження об'єкта, докази відповідності самочинного об'єкта будівельним нормам і правилам, можливості його безпечної та надійної експлуатації, відповідність пожежним та санітарним нормам.

Представник відповідача - 1 Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області у судове засідання не з'явився, про місце і час розгляду справи повідомлений належним чином. Виклавши свою позицію у запереченнях на позовну заяву (а.с. 45-48). Зі змісту яких слідує, що здійснивши самочинне будівництво позивач збільшила площу приміщення на 16,8 кв.м. При цьому вона зайняла орендовану земельну ділянку та використовує її не за призначенням. Відповідно до договору оренди землі від 17.10.2008 цільове призначення земельної ділянки - для розміщення вбудованого магазину, при цьому не передбачено будівництво або збільшення магазину, що фактично виконано позивачем. Позивач з приводу отримання документа, який надає право виконувати будівельні роботи до органу державно-будівельного контролю не зверталася. Перед початком виконання будівельних робіт з реконструкції приміщення повивачу необхідно було отримати документ, який дає право виконувати будівельні роботи. Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначає, що експлуатація закінчених будівельних об'єктів, не прийнятих в експлуатацію забороняється. В зв'язку з порушенням позивачем Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.20111 № 466, та Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. № 461, вважали, що відсутні підстави для задоволення позову. Просили провести розгляд справи за їх відсутності.

Дослідивши письмові докази по справі, надавши їм оцінку в сукупності, суд,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення №1, вбудованого в перший та підвальний поверх триповерхової нежитлової будівлі АДРЕСА_1, що підтверджується договором купівлі-продажу нежитлових приміщень від 13 липня 1999 року, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дацко Я.О., зареєстровано у реєстрі за №4786 (а.с. 6) та договором купівлі-продажу 1/2 частини нерухомого майна від 18 січня 2001 року, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Пахомовою Н.І., зареєстровано у реєстрі за №836 (а.с. 8).

Право власності за ОСОБА_1 на вказане нерухоме майно зареєстроване у КП ДОР «КБТІ» (а.с. 5, 7).

Як слідує з правовстановлюючих документів, на день укладання договорів купівлі-продажу нежитлового приміщення його загальна площа складала 377 кв.м.

18.05.2017 начальник технічного відділу КП ДОР «Криворізьке БТІ» направив на адресу виконкому Криворізької міської ради відділу з питань державного архітектурно-будівельного контролю повідомлення за № Ю-36455 про те, що при обстеженні нежитлового приміщення №1, вбудованого в перший та підвальний поверх триповерхової нежитлової будівлі АДРЕСА_1 було виявлено самочинну реконструкцію. Загальна площа приміщень складає 393,8 кв.м. (а.с. 10).

Технічний паспорт, виготовлений КП ДОР «Криворізьке БТІ» 18.05.2017 містить характеристику побудованих приміщень, опис основних конструктивних елементів та інженерного обладнання (а.с. 11-18).

17.10.2008 між Криворізькою міською радою та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого «Орендодавець» на підставі рішення міської ради від 25.06.2008 №2611 надав «Орендарю» земельну ділянку загальною площею 0,0365 га по АДРЕСА_1 для розміщення вбудованого магазину (а.с. 19-26).

Відповідно до п. 32 Договору оренди земельної ділянки «Орендар» має право зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші споруди та закладати багаторічні насадження за письмовою згодою «Орендодавця».

Згідно п. 30 договору «Орендодавець» має право вимагати від «Орендаря» погоджувати будівництво будівель і споруд на земельній ділянці відповідно до вимог чинного законодавства (а.с. 22).

З урахуванням додаткової угоди про подовження терміну дії договору оренди земельної ділянки та внесення змін до нього від 29.08.2013 № 2013342, строк дії договору оренди продовжено до 11.11.2018 (а.с. 27-29).

Відповідно до п. 5 додаткової угоди про продовження строку дії договору оренди «Орендар» повинен повідомити «Орендодавця» про намір поновити договір оренди земельної ділянки за два місяці (але не пізніше ніж за місяць) до сплину строку договору оренди, додавши лист-повідомлення проект додаткової угоди. Поновлення договору здійснюється на підставі ухваленого «Орендодавцем» відповідного рішення (а.с. 27).

З аналізу змісту договору оренди земельної ділянки, на якій розташоване належне позивачу нежитлове приміщення слідує, що строк дії договору оренди закінчився 11.11.2018.

Доказів звернення позивача до Криворізької міської ради з питання продовження дії договору оренди земельної ділянки позивач суду не на надала. Одночасно відповідач заперечував продовження строку дії договору оренди.

Відповідно до частин другої та третьої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Крім того, відповідно до частини другої статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об'єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об'єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

За змістом статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; 6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування.

Отже, до початку реалізації права на забудову конкретної земельної ділянки особа зобов'язана у встановленому порядку набути право власності або користування на цю земельну ділянку.

Особа, яка здійснила самочинне будівництво об'єкта на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, не може набути право власності на нього в порядку статті 331 ЦК України.

Згідно із частиною першою статті 376 ЦК України самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об'єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об'єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) об'єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Отже, наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об'єкт нерухомості є самочинним.

Водночас згідно із частиною третьою статті 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки в установленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина четверта статті 376 ЦК України).

З контексту частин третьої та четвертої статті 376 ЦК України випливає, що частина третя цієї статті застосовується не лише до випадків порушення вимог законодавства щодо цільового призначення земель, а й до випадків, коли такого порушення немає, але особа здійснює будівництво на земельній ділянці, яка їй не належить.

Аналіз норм частини третьої статті 376 ЦК України дає підстави для висновку про те, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки забудовнику власником та користувачем, якщо такий є та не являється забудовником.

Ця умова є єдиною для визнання права власності на самочинно збудований об'єкт нерухомості за такою особою на підставі рішення суду.

При цьому слід ураховувати положення частини першої статті 376 ЦК України, а саме: наявність в особи, що здійснила будівництво, належного дозволу та належно затвердженого проекту, а також відсутність істотних порушень будівельних норм і правил у збудованому об'єкті нерухомості.

Зазначений висновок викладено у постановах Верховного Суду України від 28 січня 2015 року в справі № 6-225цс14 та від 02.12.2015 в справі № 6-1328цс15.

Крім того, не містять матеріали справи і дані щодо звернення позивача до компетентних державних органів щодо узаконення самочинно реконструйованої нежитлової будівлі, а суд не може підміняти собою органи державної влади, які відповідно до законодавства України уповноважені здійснювати реєстрацію права власності на нерухоме майно та введення його в експлуатацію.

Рішення суду про визнання права власності на самочинно зведені будівлі та споруди має ґрунтуватись на оцінюванні наявних у матеріалах справи документів та інших доказів на підтвердження обставин, за наявності яких можливе задоволення таких вимог, зокрема: рішення компетентного органу про надання земельної ділянки для забудови; ступінь готовності самочинного будівництва; чи порушуються цим будівництвом права та законні інтереси інших осіб; в якому році було зведено самочинні будівлі; відповідність самочинно зведених будівель архітектурним, будівельним, санітарним, протипожежним правилам та нормам; наявність акта приймання в експлуатацію або сертифікату відповідності.

Відповідно до пункту 3 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13 березня 2011 року, прийняття в експлуатацію об'єктів, що належать до I-III категорії складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органами державного архітектурно-будівельного контролю поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

Датою прийняття в експлуатацію об'єкта є дата реєстрації декларації. Експлуатація об'єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачене законодавством) в експлуатацію, забороняється (пункти 10, 11 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів).

Суд встановив відсутність в матеріалах справи доказів звернення ОСОБА_1 до відповідного територіального органу Державної архітектурно-будівельної інспекції щодо приймання самочинно збудованої добудови до нежитлового приміщення, вбудованого в перший поверх триповерхової будівлі у м. Кривому Розі в експлуатацію. Проектна та робоча документація позивачем не надані, не надані також докази про попередні обстеження об'єкта, докази відповідності самочинного об'єкта будівельним нормам і правилам, можливості його безпечної та надійної експлуатації, відповідність пожежним та санітарним нормам.

Судом також встановлено, що докази виділення позивачу земельної ділянки, яка знаходиться на АДРЕСА_1 в Дніпропетровській області для забудови чи здійснення реконструкції уже розміщеного там магазину відсутні. Навпаки, в договорі оренди зазначено, що орендар має право зводити у встановленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові ті інші споруди за письмовою згодою Орендодавця. Матеріали справи такої письмової згоди не містять.

Окремо слід зазначити, що позивач просить визнати право власності за нею на нежитлове приміщення №1 вбудоване в перший та підвальний поверх триповерхової нежитлової будівлі АДРЕСА_1 після реконструкції, зазначаючи знову всі приміщення, що входять до його складу. Однак згідно договору купівлі-продажу від 13.07.1999 позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_8 набули право власності на підвал: приміщення з 1 по 11, з 24 по 31: І поверх: приміщення №1,2 частина 4, з 12 по 18, ларьок Б пл. 21,9 кв.м. Тобто позивач уже є власником частини приміщень на які повторно заявляє вимогу про визнання права власності. При цьому не зазначаючи, які саме приміщення є самовільно збудованими та реконструйованими.

Тобто, вирішуючи справу щодо самочинного будівництва, суд повинен перевіряти загальні умови, дотримання яких вимагається під час будівництва об'єкта нерухомості, в тому числі наявності права на земельну ділянку, на якій ведеться нове будівництво, дотримання цільового призначення та дозволеного використання земельної ділянки, наявність затвердженої в установленому порядку проектної документації, яка є підставою для видачі дозволу на будівництво, дозвіл на будівництво, дотримання правил, нормативів, прав та законних інтересів інших осіб.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 24.10.2018 по спаві№0541/3459/12, від 19.11.2018 по спаві № 359/6204/16.

Як видно з матеріалів справи, позивачем таких доказів суду не надано.

Оскільки ОСОБА_1 не підтвердила існування обставин, за яких суд може визнати за нею право власності на самочинно збудовану добудови до нежитлового приміщення, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні позовних вимог, в зв'язку з їх недоведеністю.

Виходячи з встановлених вище обставин, суд не знаходить підстав для розподілу судових витрат, оскільки при відмові в задоволенні позовних вимог, відповідно до змісту вимог ст. 141 ЦПК України, судові витрати покладаються на позивача.

На підставі ст. ст. 331, 376 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 211, 263-265, ч.1 ст. 354 ЦПК України, , суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позивних вимог ОСОБА_1 до виконавчого комітету Криворізької міської ради, Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дати його складання шляхом подання апеляційної скарги через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторін:

Позивач: ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_2.

Представник позивача: ОСОБА_2, адреса місця знаходження: АДРЕСА_3.

Відповідач: виконавчий комітет Криворізької міської ради, код 04052169, адреса місця знаходження: пл. Молодіжна, 1, м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області.

Відповідач: Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області, код 37471912, адреса місця знаходження: вул. Січеславська Набережна, 29, м. Дніпро.

Повний текст рішення по справі складено та підписано 11 грудня 2018 року.

Суддя Хомініч С.В.