Рішення № 78589585, 13.11.2018, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/6456/18

Провадження № 2/185/3491/18

ЗАОЧНЕ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2018 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Бондаренко В.М.,

за участю секретаря: Данильченнко Ю.О.,

розглянувши у відкритому заочному судовому засіданні в місті Павлограді Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу на тимчасовий виїзд дитини до тимчасово окупованої території України та за межі України без згоди та супроводу батька, та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, суд -

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2018 року, відповідно до статті 1 Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції" та розпорядження голови Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 2710/38-14 від 02.09.2014 року, ОСОБА_1 звернулася до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про надання дозволу на тимчасовий виїзд дитини до тимчасово окупованої території України та за межі України без згоди та супроводу батька, та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, в якій просила суд надати їй дозвіл на виїзд дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 за межі України та до тимчасово окупованої території України - Донецької та Луганської області, без дозволу та супроводу батька ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Донецька Донецької області, громадянина України, до досягнення дитиною шістнадцятирічного віку; стягнути аліменти на її користь з ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилалася на те, що з відповідачем вона знаходилася у шлюбі з 27 вересня 2003 року, який було розірвано, про що Відділом реєстрації актів цивільного стану Куйбишевського районного управління юстиції у м. Донецьку Донецької області 10 листопада 2009 року було зроблено відповідний актовий запис. Від шлюбу народилася дитина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Відповідач участі у вихованні та догляді за дитиною не здійснює, її фізичним, духовним та моральним розвитком не займається. Дитина постійно проживає з нею, вона піклується про дочку, повністю матеріально утримує, доглядає за нею, займається її вихованням, що ставить її у скрутне матеріальне становище. Сама ж вона не має можливостей для всебічного та повного забезпечення дитини.Відповідач проживає у місті Донецьку відмовляється виїжджати з окупованої території. Крім того, для оздоровлення та всебічного розвитку дитини їй необхідно виїжджати за межі України, а також для відвідування родичів до тимчасово окупованої території - Донецької області, тому вона змушена звернутися до суду з зазначеним позовом.

У судове засідання позивач та її представник не з'явилися, надали суду заяви про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять суд їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з'явився, не повідомив суд про причини неявки, хоча був належним чином повідомлений про день та час розгляду справи, заяву про розгляд справи за його відсутності суду не надав.

Суд, на підставі ст. 281 ЦПК України, ухвалив розглядати справу заочно.

Суд, вивчивши матеріали цивільної справи, вважає що заявлений позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом по справі встановлено, що сторони перебували у шлюбі з 27 вересня 2003 року, який було розірвано, про що 10 листопада 2009 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Куйбишевського районного управління юстиції у м. Донецьку Донецької області було зроблено відповідний актовий запис № 351.

Від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідач матеріальну допомогу на утримання дитини не надає, що ставить позивача у скрутне матеріальне становище. Сама ж позивач не має можливостей для всебічного та повного забезпечення дитини.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3--1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3--2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно ч. 2 ст. 182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

При визначенні розміру аліментів суд враховує те, що відповідач працездатний, стягнень за виконавчими документами з відповідача не проводиться.

Відтак, суд у даній справі бере до уваги викладені обставини та зважає на положення ст.27 Конвенції про права дитини, відповідно до якої батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини, а тому, вважає за можливе, зобов'язати відповідача виплачувати аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання дитини: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти підлягають стягненню з моменту надходження позовної заяви в провадження судових органів України, тобто з 02 серпня 2018 року.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до ч. 2 ст. 155 Сімейного Кодексу України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, що їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

За правилами ст. 3 Конвенції про права дитини (прийнята Генасамблеєю ООН 20 листопада 1989 року) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до ст. 18 даної Конвенції, батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлені законом.

Згідно ч. 1 ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини не можуть бути обмежені.

Згідно з ч. ч. 7, 8 ст.7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.

Згідно ст. 313 ЦК України фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.

Відповідач участі у вихованні та догляді за дитиною не здійснює, її фізичним, духовним та моральним розвитком не займається. Дитина постійно проживає з позивачем, яка піклується про дитину, повністю матеріально утримує, доглядає за нею, займається її вихованням. Позивач має намір разом з дитиною виїжджати для оздоровлення за межі України, а також до тимчасово окупованої території - Донецької області до досягнення дитиною шістнадцятирічного віку.

Порядок виїзду за кордон дітей громадян України визначено Законом України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадяни України", постановою КМУ від 27 січня 1995 року № 57 "Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України", Правилами оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затверджених постановою КМУ від 31 березня 1995 року № 231 (зі змінами).

У відповідності до положень ч. 2 ст. 4 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" оформлення проїзного документа дитини проводиться на підставі нотаріально засвідченого клопотання батьків або законних представників. За відсутності згоди одного з батьків, виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволений на підставі рішення суду.

Правила перетинання державного кордону громадянами України, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57 із змінами і доповненнями, передбачають, що перетинання державного кордону для виїзду за межі України громадянами, які не досягли 16-річного віку, здійснюються лише за згодою обох батьків (усиновлювачів) та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними, які на момент виїзду з України досягли 18-річного віку. Виїзд за межі України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, згода другого з батьків не вимагається у разі пред'явлення рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.

Правилами оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затверджених постановою КМУ від 31 березня 1995 року № 231 (зі змінами) визначено зокрема, що виїзд неповнолітніх громадян України за межі території України здійснюється за одним із таких документів: паспорт громадянина України для виїзду за кордон, виданий дітям громадянам України згідно з цими правилами; проїзний документ дитини, виданий відповідно до Правил; паспорт громадянина України для виїзду за кордон одного з батьків, у який, відповідно до Правил, записано дитину, яка прямує у його супроводі через державний кордон.

Відповідно до п. 3 Загальних положень "Порядку в'їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї", затвердженої постановою КМУ № 367 від 04 червня 2015 року в'їзд на тимчасово окуповану територію України громадян України, які не досягли 16-річного віку, здійснюється через контрольні пункти за умови пред'явлення паспорта громадянина України, або паспорта громадянина України для виїзду за кордон, або проїзного документа дитини з дотриманням вимог, передбачених для таких осіб пунктами 3-6 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 р. № 57. Виїзд з тимчасово окупованої території України громадян України, які не досягли 16-річного віку, здійснюється через контрольні пункти за умови пред'явлення паспорта громадянина України, або паспорта громадянина України для виїзду за кордон, або проїзного документа дитини у супроводі одного з батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників або інших законних представників чи в супроводі інших осіб, уповноважених одним із батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників або інших законних представників.

Пунктом 18 цих Правил передбачено, що оформлення паспорта/проїзного документа здійснюється на підставі заяви батьків (законних представників батьків чи дітей), а у разі, коли батьки не перебувають у шлюбі між собою, - того з них, з ким проживає дитина, справжність підпису яких засвідчено нотаріально. За наявності заперечень одного з батьків документ може бути оформлено на підставі рішення суду.

З огляду на викладене, діючим законодавством не встановлено обмеження щодо виїзду дитини за кордон України, а лише встановлено певний порядок її виїзду за кордон за згодою батьків або дозволу суду при відсутності згоди одного з батьків.

ОСОБА_2, як вбачається із матеріалів справи, з позивачем та дочкою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, відносини не підтримує, відтак позивач не має можливості отримати від відповідача дозвіл на виїзд дитини за межі України, та до тимчасово окупованої території України -Донецької та Луганської області.

З наведених обставин суд приходить до висновку, що бажання позивача отримати дозвіл на вивезення дитини за межі України узгоджується з її правами та обов'язками, покладеними на неї Сімейним кодексом України, а тому суд не вбачає обставин, що обмежують згідно із законодавством право виїзду дитини за кордон. Так само надання дозволу позивачу на виїзд неповнолітньої дитини позивача у його супроводі не порушить прав дитини та відповідає її інтересам, оскільки спрямоване на реалізацію права дитини на прямий контакт з матір'ю, регулярні особисті стосунки з останньою, буде сприяти фізичному, духовному, інтелектуальному, культурному та соціальному розвитку дитини, оскільки виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини.

Судові витрати підлягаю розподілу відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 280-284 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу на тимчасовий виїзд дитини до тимчасово окупованої території України та за межі України без згоди та супроводу батька, та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути аліменти з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Донецька Донецької області, громадянина України, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, на утримання неповнолітньої дитини: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 02 серпня 2018 року до досягнення дитиною повноліття.

Рішення суду підлягає негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.

Надати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, дозвіл на виїзд неповнолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, за межі України, а також до тимчасово окупованої території - Донецької та Луганської областей без дозволу та супроводу батька ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Донецька Донецької області, громадянина України, з дня набрання рішенням законної сили та до досягнення дитиною ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, шістнадцятирічного віку.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, понесені судові витрати по справі, а саме: суму сплаченого судового збору в розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь держави (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код за ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача: 899998, рахунок отримувача: 31211256026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя В.М. Бондаренко