Рішення № 78588445, 07.12.2018, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.12.2018 Справа №607/13196/17

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Братасюка В.М., секретаря судового засідання Стус К.І.

позивача ОСОБА_1 її представника ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, її представника ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа Управління Державної архітектурно будівельної інспекції в Тернопільскій області про усунення перешкод у користуванні незавершеним житловим будинком шляхом частково знесення частини житлового будинку ,-

В С Т А Н О В И В:

До Тернопільського міськрайонного суду звернулася з позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог на предмет спору Управління ДАБІ у Тернопільській області, про усунення перешкоду користуванні незавершеним будівництвом житловим будинком.

Просить суд захистити її право шляхом зобов'язанняОСОБА_3 знести самочинно збудовану частину її житлового будинку по АДРЕСА_1 на відстань 8 метрів від будинку позивача.

На обгрунтування вимог посилається на ту обставину, що на підставі рішення суду від 17 грудня 2012 року ОСОБА_1 визнано власником незавершеного будівництвом житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами по АДРЕСА_1

Станом на день звернення з цим позовом по суду, позивач практично завершила будівництво житлового будинку, проте відповідач ОСОБА_3 в 2017 році розпочала будівництво на суміжній земельній ділянці у безпосередній близькості до будинку ОСОБА_1, з порушенням ДБН 360-92.

На вимогу припинити самочинне будівництво та перемістити його відповідно до затвердженого проекту на 8 метрову відстань, відповідач відмовилася і продовжує будівництво.

В судовому засіданні позивач та її представник вимоги підтримали, просять задовольнити з зазначених у позовній вимозі підстав.

Відповідач та її представник позовні вимоги заперечили у повному обсязі, на адресу суду відправили мотивований відзив. Зазначають про безпідставність вимог ОСОБА_1, котра не довела належними та допустимими доказами достатність підстав до задоволення власних позовних вимог.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору не забезпечила явку в судове засідання повноважного представника, хоча належним чином повідомлялася судом про час і місце судового розгляду. Мотивованих пояснень по суті вимог на адресу суду не направляла.

Заслухавши пояснення учасників справи, та дослідивши письмові докази судом встановлені наступні обставини.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 грудня 2012 року у справі №1915/1996/2012, за ОСОБА_1 визнане право власності на незавершений будівництвом житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, які знаходяться за адресою АДРЕСА_1 Тернопільського району Тернопільської області, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 котрий помер 04 травня 2011 року.

14.11.2012 року, державним нотаріусом Зборівської державної нотаріальної контори, після смерті ОСОБА_5, позивачці видане свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 0,12 га на території Білецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Рішенням сільської ради с. Біла Тернопільського району Тернопільської області від 26.09.2013 року за №138, за результатами розгляду заяви позивачки, надано дозвіл на продовження будівництва житлового будинку по АДРЕСА_1 зобов'язано ОСОБА_1 проводити будівництво згідно виготовленої та затвердженої у відділі містобудування та архітектури Тернопільської РДА проектно технічної документації на забудову належної їй присадибної земельної ділянки по АДРЕСА_1; зобов'язано ОСОБА_1 продовжити дозвіл на проведення будівельних робіт по завершенні будівництва у інспекції державного архітектурно будівельного контролю у Тернопільської області; зобов'язано ОСОБА_1 після завершення робіт по будівництву провести реєстрацію права власності на житловий будинок.

В жовтні 2013 року ОСОБА_1 подала до Інспекції державного архітектурно будівельного у Тернопільській області, повідомлення про початок виконання будівельних робіт, змістом котрої повідомила про початок виконання будівельних робіт з 14.10.2013 року з будівництва індивідуального будинку та господарських будівель в АДРЕСА_1

07.09.2017 року комісією в складі сільського голови с. Біла Тернопільського району , голови комісії з питань агропромислового комплексу, землевпорядника Білецької сільської ради, за результатами обстеження земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку та споруд , а саме земельної ділянки по АДРЕСА_1, встановлено:

- відсутність межових знаків між земельними ділянками

- на земельній ділянці по АДРЕСА_1 розташований незавершений будівництвом існуючий житловий будинок ОСОБА_1

- на земельні на земельній ділянці по АДРЕСА_2, власник ОСОБА_3 розпочате будівництво, а саме встановлюються фундаментні будівельні блоки.

Відстань від стіни незавершеного будівництвом існуючого житлового будинку ОСОБА_1 до краю фундаментних будівельних блоків на земельній ділянці по АДРЕСА_2, становить 5, 35 м.

Із викладених у позовній заяві обставин вбачається, що відповідач ОСОБА_3, розпочавши 25 серпня 2017 року житлове будівництво на суміжній із позивачем земельній ділянці по АДРЕСА_2 Тернопільського району, здійснює його без дотримання нормативів відстані між будинками, визначених п. п. 3.25, 3.25 а таблиці 1 Додатку 3.1 ДБН 360-92**, відповідно до яких вона має становити 8 метрів.

Відповідно до п. п. 3.25*, 3.25а* ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», затверджених наказом Держкоммістобудування від 17 квітня 1992 року № 44, протипожежні розриви між будинками або окремо розташованими господарськими будівлями відповідно до ступеня їх вогнестійкості, а також віддаленість ємкостей горючої рідини на присадибній ділянці (при опаленні будинків рідким паливом) слід приймати відповідно до протипожежних вимог (додаток 3.1). Відстань між житловими будинками та господарськими будівлями і спорудами слід приймати відповідно до санітарних норм за таблицею 3.2а, але не менше протипожежних норм згідно з таблицею 1 додатка 3.1.

Згідно з п. 1* Додатку 3.1 ДБН 360-92** протипожежні відстані між житловими, громадськими і допоміжними будинками промислових підприємств треба приймати за таблицею 1, а між виробничими будинками промислових підприємств, будинками і спорудами сільськогосподарських підприємств відповідно до вимог чинних норм.

Відповідно до таблиці 1 Додатку 3.1 ДБН 360-92** залежно від ступенів вогнестійкості будинків такі відстані становлять від 6 до 18 метрів.

На підтвердження доводів про те, що зазначені нормативи відповідачем не дотримані, позивач надала згадуваний вище акт Білецької сільської ради Тернопільського району від 07 вересня 2017 року №343, з якого вбачається, що відстань від стіни незавершеного будівництвом існуючого житлового будинку по АДРЕСА_1 до краю фундаментних будівельних блоків на земельній ділянці по АДРЕСА_2 становить 5,35 метра.

Посилаючись на наведене, позивач стверджує, що відповідач створює їй перешкоди у вільному та безпечному користуванні належним їй житловим будинком унаслідок порушення відповідачем обов'язкового дотримання нормативів протипожежної відстані між житловими будинками.

Змістом позовних вимог та обраним позивачем способом захисту цивільного права є знесення відповідачем самочинно збудованої частини житлового будинку

Разом з тим суд наголошує, що негаторний позов є способом захисту права власності. не пов'язаним із позбавленням володіння. Відповідно ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження.

Застосування негаторного позову можливе у випадку існування таких обставин: наявності у позивача право власності або іншого речового права, перебування спірної речі у володінні позивача, протиправність поведінки відповідача. що створює перешкоди для здійснення повноважень користування та розпорядження.

Згідно наявної у справі схеми забудови земельної ділянки в АДРЕСА_2 вбачається, що відстань від проектованої будівлі площею 185, 01 кв.м.. до будівлі на суміжній земельній ділянці повинна складати 8 м.

Наскільки зрозуміло суду, порушення зазначеної відстані позивач розцінює, як вчинення відповідачем самочинного будівництва, з порушенням проектних параметрів.

Вирішуючи спір суд наголошує наступне.

Будівництво об'єктів нерухомості являє собою взаємопов'язану діяльність різних суб'єктів права, які поєднані єдиною метою, спрямованою на безпосереднє забезпечення та створення об'єкта будівництва, яка включає різні аспекти і етапи будівництва.

Порядок будівництва нерухомого майна врегульовано відповідними нормативними актами, а саме: Земельним кодексом України; ЦК України; законами України: «Про основи містобудування», «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про архітектурну діяльність», «Про пожежну безпеку», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про екологічну експертизу», «Про охорону культурної спадщини»; Порядком видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 5 липня 2011 року № 103, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 22 липня 2011 року за № 902/19640.

У положеннях спеціальної матеріально-правової норми, що міститься в частині першій статті 376 ЦК України, поняття самочинного будівництва визначено через сукупність його основних ознак, які виступають умовами або підставами, за наявності яких об'єкт нерухомості може бути визначений самочинним, а саме, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об'єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) об'єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Згідно із частиною другою статті 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

За змістом частин четвертої та сьомої статті 376 ЦК України залежно від ознак самочинного будівництва зазначені в цих пунктах особи можуть вимагати від особи, яка здійснила самочинне будівництво: знесення самочинно збудованого об'єкта або проведення його перебудови власними силами або за її рахунок, приведення земельної ділянки у попередній стан або відшкодування витрат.

З урахуванням змісту вищевказаної правової норми в поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 ЦК України вимоги про знесення самочинно збудованого нерухомого майна на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, можуть бути заявлені власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою.

Зазначені положення узгоджуються з нормами статей 3, 15, 16 ЦК України.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих правових норм правом звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Відтак суд наголошує, що слід установити, чи були порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси ОСОБА_1 здійсненим ОСОБА_3 будівництвом на власній земельній ділянці, і, залежно від встановленого, вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Позивач стверджує, що відстань від стіни незавершеного будівництвом існуючого житлового будинку по АДРЕСА_1 до краю фундаментних будівельних блоків на земельній ділянці по АДРЕСА_2 становить 5,35 метра, і це є порушенням ДБН 360-92**

З огляду на ту обставину, що за ОСОБА_1 з жовтня 2017 року зареєстроване право власності лише на незавершене будівництво, житловий будинок, об'єкт житлової нерухомості з ступенем готовності 67% за адресою с. Біла Тернопільського району по вул. Дорошенка, 28, котре, станом на дату звернення до суду перебуває в «сирому» стані і не є придатним до проживання, формально констатуючи порушення ОСОБА_3 вимог ДБН, ОСОБА_1 жодним чином не зазначає, у чому конкретно має прояв порушення її прав і яких саме, хоча для правильного застосування статей 376, 386, 391 ЦК України встановлення цього факту є обов'язковим.

Крім того, за змістом частини сьомої статті 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил право на звернення до суду з вимогою про знесення самочинного будівництва має відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування. При цьому, якщо можливо провести відповідну перебудову самочинного будівництва, суд може постановити рішення про зобов'язання особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести таку перебудову.

Відповідно до положень статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на звернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованих об'єктів містобудування належить також відповідним інспекціям державного архітектурно-будівельного контролю. Такий позов може бути пред'явлено до суду у разі, якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені в приписі про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил із визначенням строку для добровільного виконання припису, та (або) якщо перебудова об'єкта є неможливою.

Наскільки суду зрозуміло, ОСОБА_3 здійснює будівництво на підставі зареєстрованого в органах ДАБІ за номером ТП 061172651946 від 22.09.2017 року Повідомлення про початок будівельних робіт, будівельний паспорт за №310-2-15/17 виданий відділом містобудування та архітектури Тернопільської РДА.

Припису про усунення якихось допущених в ході будівництва ОСОБА_3 порушень, органами АБК не видавалося; з огляду на обов'язок доказування обставин кожною із сторін спору (в даному випадку позивачем, оскільки саме ОСОБА_1 є позивачем), останньою взагалі не доведено належними та допустимими доказами чи можлива перебудова об'єкта, належного відповідачу, та чи відмовляється остання, за умови доведення, що здійснене самочинне будівництво, від такої перебудови.

Таким чином суд відзначає, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту цивільного права.

Окремо суд вважає за необхідне надати оцінку доказу, який позивач вважає основним, а саме змісту Акту Білецької сільської ради Тернопільського району від 07 вересня 2017 року №343, з якого вбачається, що відстань від стіни незавершеного будівництвом існуючого житлового будинку по АДРЕСА_1 до краю фундаментних будівельних блоків на земельній ділянці по АДРЕСА_2 становить 5,35 метра.

Представник позивача в судовому засіданні на уточнююче запитання головуючого судді відповів, що цей акт може розцінюватися навіть, як додатковий доказ, оскільки будівництво, котре провадить ОСОБА_3 є незаконним за визначенням, оскільки не відповідає ДБН і ця обставина є загальновизнаною і розумінні ч.3 ст. 82 ЦПК України, і не потребує доказування.

Проте суд відхиляє доводи позивача, з огляду на те, що із змісту вищезазначеного документа вбачається виключно констатація факту наявності відстані від стіни незавершеного будівництвом існуючого житлового будинку по АДРЕСА_1 до краю фундаментних будівельних блоків на земельній ділянці по АДРЕСА_2 становить 5,35 метра .

Разом з тим, що це за фундаментні блоки, чи є ці блоки складовою частиною незавершеного будівництва та якої саме частини, і чи будівництво відповідає проектно-технічній документації та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва - відповіді на ці запитання акт не надає.

А тому зміст цього документу, на думку Суду, не може бути єдиним і беззаперечним доказом, на підтвердження необхідності рішенням суду зобов'язати, як просить позивач, ОСОБА_3 знести самочинно збудовану частину її житлового будинку по АДРЕСА_1 на відстань 8 метрів від будинку позивача.

Перш за усе суд відзначає, що, як згадано вже вище, згідно з п. 1* Додатку 3.1 ДБН 360-92** протипожежні відстані між житловими, громадськими і допоміжними будинками промислових підприємств треба приймати за таблицею 1, а між виробничими будинками промислових підприємств, будинками і спорудами сільськогосподарських підприємств відповідно до вимог чинних норм.

Відповідно до таблиці 1 Додатку 3.1 ДБН 360-92** залежно від ступенів вогнестійкості будинків такі відстані становлять від 6 до 18 метрів.

Питання вогнестійкості споруджуваних сторонами спору будинків, та й взагалі, конфігурація розміщення будівництв, що провадяться учасниками справи, фізичні параметри існуючих об'єктів незавершеного будівництва, їх взаємне на місцевості розташування один відносно одного, визначення відповідності виконаних будівельних робіт та побудованих об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо) проектно-технічній документації та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва, потребує спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.

Пунктом 5.1. Розділу ІІ Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 № 1950/5) передбачено, що основними завданнями будівельно-технічної експертизи, в тому числі, є:

визначення відповідності виконаних будівельних робіт та побудованих об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо) проектно-технічній документації та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва;

визначення групи капітальності, категорії складності, ступеня вогнестійкості будівель і споруд та ступеня будівельної готовності незавершених будівництвом об'єктів;

Обов'язок доказування обставин покладається на кожну із сторін спору, і, заявляючи позов про зобов'язання ОСОБА_3 знести самочинно збудовану частину її житлового будинку по АДРЕСА_1 саме на відстань 8 метрів від будинку позивача, саме ОСОБА_1 мала б довести належними, допустимими та, за новим стандартом доказування, достатніми доказами ступень вогнестійкості будівель і споруд та невідповідність виконуваних ОСОБА_3 будівельних робіт та побудованих об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо) проектно-технічній документації та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва.

За європейським стандартом доказування «поза розумним сумнівом», зазначені обставини можуть бути доведені висновком проведеної будівельно - технічної експертизи, котрий у справ відсутній, оскільки призначення експертизи за власної ініціативи не входить до компетенції суду, а відповідного клопотання від позивача не надходило.

З огляну на наведене керуючись ст.4, 13, 82, 263, 265 ЦПК України, ст.15, 16, 376, 391 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_3) до ОСОБА_7 (АДРЕСА_4), третя особа Управління Державної архітектурно будівельної інспекції в Тернопільській області (47008, м. Тернопіль вул. Шпитальна, 7) про усунення перешкод у користуванні незавершеним будівництвом житловим будинком по АДРЕСА_1 шляхом знесення самочинно збудованої частини житлового будинку по АДРЕСА_2 Тернопільського району Тернопільської області на відстань восьми метрів за рахунок ОСОБА_3 - відмовити.

Рішення набирає законної сили через тридцять днів з дня складання повного тексту рішення , якщо не була подана апеляційна скарга. У разі подання апеляційної скарги, рішення набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, визначеному п.15.5 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України , до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі через суд першої інстанції, у 30-денний строк з дня складання повного тексту рішення, апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий суддяВ. М. Братасюк