Постанова № 78586089, 13.12.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2018 р. м. ХарківСправа № 1640/2918/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Чалого І.С.

суддів: Калитки О. М. , Зеленського В.В.

за участю секретаря судового засідання - Струкової Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Міністерства оборони України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.09.2018р. (суддя Супрун Ю.О., повний текст складено 12.02.2018 р., м. Харків) по справі № 1640/2918/18 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України; третя особа - Полтавський обласний військовий комісаріат про визнання пункту протоколу протиправним та недійсним, зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2018 року ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства оборони України , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Полтавський обласний військовий комісаріат, в якій просить суд визнати: протиправним та скасувати пункту 22 Протоколу № 81 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 03.08.2018 щодо відмови в призначенні одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року "Про затвердження порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві"; зобов'язати прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013, як інваліду ІІ групи з 18.04.2017, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії), захворювання, що пов'язані із виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойових дії, відповідно до п."б" ст. 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та вжити заходів до її виплати.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 27.09.2018 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1, як інваліду ІІ групи з 18.04.2017, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії), захворювання, що пов'язані із виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойових дії, викладене у пункті 22 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 03.08.2018 №81.

Зобов'язано Міністерство оборони України вирішити питання щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013, як інваліду ІІ групи з 18.04.2017, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії), захворювання, що пов'язані із виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойових дії, відповідно до статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" з урахуванням висновків суду.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати частково рішення Полтавського окружного адміністративного суду у справі № 1640/2918/18 від 27 вересня 2018 року в частині зобов'язання Міністерство оборони України вирішити питання щодо призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013, як інваліду II групи з 18.04.2017, відповідно до статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" з урахуванням висновків суду та прийняти в цій частині нове судове рішення, яким зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги та вжити заходів до її виплати.

В обґрунтування апеляційної скарги вказав, що вважає помилковим висновок суду про те, що позовна вимога про зобов'язання Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення йому одноразової грошової допомоги є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач також подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач вказав, що 01 січня 2017 року внесено зміни до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", що стосується призначення одноразової грошової допомоги військовослужбовцям строкової служби. Відповідно до статті 16 пункту 2 підпункту 6 зазначеного закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві. Отже, позивач не має права на призначення одноразової грошової допомоги відповідно до норм згаданого Закону, оскільки інвалідність позивачу встановлена понад тримісячний термін після звільнення зі строкової військової служби (звільнений 25.01.1987, інвалідність встановлена 18.04.2017).

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, вважає, що апеляційна скарга Міністерства оборони України підлягає задоволенню з огляду на таке.

Суд першої інстанції встановив такі фактичні обставини справи, які не оспорюються учасниками справи.

ОСОБА_1 проходив військову службу в складі діючої армії в період бойових дій /в тому числі під час виконання інтернаціонального обов'язку, перебуванні в партизанських загонах і з'єднаннях/ з 15.01.1985 по 15.01.1987.

Позивачу з 18.04.2017 вперше встановлено другу групу інвалідності у зв'язку з пораненням, контузією, захворювання, пов'язаними з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, про що видано довідку до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ №0563532.

05.07.2018 позивач звернувся із заявою до Полтавського обласного військового комісаріату щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975. До вказаної заяви позивачем додано: копію рішення суду від 24.04.2018 у справі №816/914/18, копію ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2018, копію ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2018, копію довідки МСЕК №0563532, копію акту СМД, копію ідентифікаційного коду, копію посвідчення інваліда війни серія Б №458872 від 21 травня 2017 року, копію витягу ВЛК, копію військового квитка серії НОМЕР_1, копію паспорта.

Згідно протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 03.08.2018 №81 (пункт 22) вирішила відмовити у призначенні одноразової грошової допомоги рядовому в запасі ОСОБА_1

Не погодившись з відмовою Міністерства оборони України в призначені та виплаті одноразової грошової допомоги, оформленою протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 03.08.2018 №81 (пункт 22), позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції керувався тим, що інвалідність ОСОБА_1 настала внаслідок вогнепальних осколкових поранень голови, правої нижньої кінцівки (контузія 1986 р.) , що відповідає випадку, описаному у першій частині пунктом 6 частини другої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (інвалідність, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), тому обмеження права позивача на отримання допомоги тримісячним строком є безпідставним. Відтак, суд першої інстанції вважав необґрунтованими твердження відповідача, що ОСОБА_1 не має права на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Спірним у вказаній справі є рішення суб'єкта владних повноважень, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 03.08.2018 №81 (пункт 22), яким позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги.

Відмова вмотивована тим, що згідно з пунктом 6 частини другої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а також підпункт 3 пункту 6 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2013 № 975, одноразова грошова допомоги призначається особам, звільненим зі строкової служби, якщо інвалідність настала не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мало місце в період проходження служби. ОСОБА_1 інвалідність встановлена понад 3-місячний термін.

Перевіряючи оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень на відповідність критеріям, передбачених ч. 2 ст. 2 КАС України, а саме чи прийнято таке рішення "на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обгрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення", колегія суддів зважає на мотиви, з яких відповідач відмовив у призначенні допомоги, та враховує таке.

Відповідно до ст.41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" № 2232-ХІІ від 25.03.1992 виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Частиною 1 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-ХІІ від 20.12.1991 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, надалі - № 2011-ХІІ) встановлено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до ч.8 ст.16-3 Закону № 2011-ХІІ особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України (ч.9. ст.16-3 Закону № 2011-ХІІ).

За правилами п.3 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть; у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Отже, моментом виникнення у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги є дата встановлення інвалідності, а тому застосуванню до спірних правовідносин підлягає законодавство, яке діяло на момент встановлення позивачу ІІ групи інвалідності (18.04.2017), а саме: Закон № 2011-ХІІ в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 № 1774-VIII, який набрав чинності з 01.01.2017.

Так, частиною 2 статті 16 Закон № 2011-ХІІ у відповідній редакції вказано, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема:

встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті;

встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби;

встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві.

За приписами ч. 2 ст. 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-XII проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.

Згідно з ч. 6 ст. 2 цього ж Закону існують такі види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.

Отже, строкова служба є окремим видом військової служби, що вказує на особливий порядок правового регулювання вказаного виду служби.

В контексті спірних правовідносин саме частина шоста статті 16 Закону № 2011-XII є спеціальною правовою нормою, що містить особливі критерії для встановлення умов виплати одноразової грошової допомоги особам, які проходять строкову військову службу, зокрема: допомоги - військовослужбовці строкової військової служби; визначений час настання інвалідності - період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби; відсутність умови про настання інвалідності після закінчення тримісячного строку після звільнення зі служби.

Отже, Законом встановлена умова, за якої право на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у військовослужбовця строкової військової служби не виникає, і вказана умова полягає в обмеженні проміжком часу - три місяці від дня звільнення зі служби.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що право на отримання грошової допомоги, у розумінні Закону № 2011-ХІІ, не пов'язується з часом звільнення з військової служби, та з тим, що тримісячний строк після звільнення зі служби стосується випадків коли інвалідність настала внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби.

З огляду на матеріали справи, позивачу з 18.04.2017 вперше встановлено другу групу інвалідності у зв'язку з пораненням, контузією, захворюванням, пов'язаними з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.

Таким чином, оскільки у спірному випадку інвалідність позивачу встановлена у зв'язку із захворюванням, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебування в країнах, де велись бойові дії (тобто поранення, які позивач отримав під час виконання обов'язків військової служби призвели до захворювання, через яке було встановлено інвалідність), і така інвалідність встановлена через 30 років після звільнення з військової служби, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги.

Враховуючи вищевикладене, відповідач при прийнятті спірного рішення діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції повність або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно з ч. 2 ст. 317 КАС України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Отже, враховуючи те, що судом першої інстанції неправильно розтлумачено норми статті 16 Закону № 2022-ХІІ, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог з прийняттям нової про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1

З огляду на задоволення апеляційної скарги відповідача та скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги позивача в частині незгоди з обраним судом першої інстанції способом захисту прав, які вважав порушеними.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, ст. 315, 316, 317, 321, 322, 325, 326 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.09.2018 по справі № 1640/2918/18 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Міністерства оборони України; третя особа - Полтавський обласний військовий комісаріат про визнання пункту протоколу протиправним та недійсним, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду .

Головуючий суддя І.С. ЧалийСудді О.М. Калитка В.В. Зеленський Повний текст постанови виготовлено 17.12.2018 року.