Постанова № 78586015, 11.12.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2018 р. Справа № 820/3221/18Харківський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ральченка І.М.

суддів: Бершова Г.Є. , Присяжнюк О.В.

за участю секретаря судового засідання Білюк Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.08.2018, суддя Волошин Д.А., повний текст складено 20.08.18, по справі № 820/3221/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітірейл Технолоджі"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Сітірейл Технолоджі" звернулось до суду із позовом, у якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби Харківської області від 05.10.2017 № 0000541412.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.08.2018 року позовні вимоги задоволено.

Головне управління ДФС України у Харківській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просило скасувати оскаржуване рішення, прийняти нове, якою відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. При цьому, апелянт зазначає, що суд першої інстанції неповністю зясував обставини, які мають значення для справи, у звязку з чим дійшов помилкових висновків.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судовим розглядом, Головним управлінням ДФС у Харківській області проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Сітірейл Технолоджі" з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо господарських взаємовідносин з ТОВ "ТПГ Юнипромснаб" за листопад 2016 року, ТОВ "ТК "Алокс" за грудень 2016 року.

За результатами перевірки складений акт № 10799/20-40-14-12-11/34630678 від 28.08.2017 року, яким зафіксовані наступні порушення: п.198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено податковий кредит на суму 1648506 грн., у зв'язку із документально оформленими операціями з ТОВ "ТПГ Юнипромснаб" за листопад 2016 року, ТОВ "ТК "Алокс" за грудень 2016 року, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у розмірі 1648506 грн. за грудень 2016 року.

На підставі зазначеного акту перевірки Головним управлінням ДФС у Харківській області прийнято податкове повідомлення - рішення від 05.10.2017 № 0000541412.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що реальність здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами підтверджена належним чином оформленими первинними документами, які можуть бути достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися.

Колегія суддів погоджується із такими висновками з огляду на наступне.

Відповідно до п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

У відповідності до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, на дату виникнення податкових зобовязань платник податку зобовязаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

В силу положень п. 201.7. ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Висновки податкового органу щодо завищення сум податкового кредиту грунтуються на дослідженні господарських відносин позивача із ТОВ "ТПГ Юнипромснаб" та ТОВ "ТК "Алокс", що відбувались у період, який перевірявся.

Так, 21.06.2016 року між ТОВ "Сітірейл Технолоджі" (покупець) та ТОВ "ТК "Алокс" (продавець) укладено договір поставки № 21/06-1, відповідно до умов якого продавець продає, а покупець приймає та сплачує товар, згідно до видаткових накладних.

У виконання зазначеного договору оформлені відповідні податкові накладні, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, виписка з журналу реєстрації довіреностей, що наявні в матеріалах справи (а.с. 83-158 т. 1, а.с. 56 т. 3).

Фактична оплата придбаного товару була здійснена, розрахунки за товар, поставлений ТОВ "ТК "Алокс" здійснено позивачем у безготівковій формі, що підтверджується виписками по банківським рахункам, наявними у матеріалах справи (а.с. 80-81 т. 1, а.с. 92-107 т. 4).

Крім того, ТОВ "Сітірейл Технолоджі" мало господарські взаємовідносини з ТОВ "ТПГ Юнипромснаб".

Предметом поставки згідно рахунків-фактур №СФ-0000139 від 09.08.2016, №СФ-0000146 від 12.08.2016, №СФ-0000230 від 25.11.2016 були шпали ЖБ Ш-1-1 у кількості 3797 шт. та на загальну суму 3235044,00 грн.; шпали ЖБ Ш-1-2 у кількості 810 шт. на загальну суму 552096,00 грн.; втулка у кількості 20776 шт. на загальну суму 685608,00 грн.; поребрик сухопресований 1000х200x80 червоний у кількості 80 шт. та на загальну суму 7776,00 грн. (а.с. 159, 163, 207 т. 1).

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій із ТОВ "ТПГ Юнипромснаб" позивачем надано до матеріалів справи видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, виписку з журналу реєстрації довіреностей, технічні паспорти та виписки із сертифікатів якості (а.с. 160-161, 167-206, 216-250 т. 1, а.с. 1-249 т. 2, а.с 1-32, 56 т.3, а.с. 112-127 т. 4).

Розрахунки за товар, поставлений ТОВ "ТПГ Юнипромснаб" здійснено позивачем у безготівковій формі, що підтверджується виписками по банківським рахункам, наявними у матеріалах справи (а.с. 162, 164-166, 208-215 т. 1, а.с. 92-107 т.4).

У підтвердження оприбуткування товару на складі позивачем надано до матеріалів справи накладні на оприбуткування (а.с. 33-55 т. 3).

В подальшому придбаний товар у ТОВ "ТПГ Юнипромснаб" та ТОВ "ТК "Алокс" використаний позивачем у власній господарській діяльності, що підтверджується договором підряду № ПР-01/16 від 07.12.2016, договорами субпідряду № СП-21/11/16-2 від 21.11.2016, № 16/06-1 від 16.06.2016, № СП-21/11/16-1, укладених із КП "Міськелектротранссервіс" разом із договірними цінами, локальними кошторисами, відомостями ресурсів, розрахунками, актами приймання виконаних будівельних робіт, звітами про витрати, актами на закриття прихованих робіт, накладними вимогами, довідками про вартість виконаних робіт, виписками по банківським рахункам (а.с. 57-250 т. 3, а.с. 1-14 т. 4).

Також у підтвердження наявності ресурсів для зберігання придбаних товарно-матеріальних цінностей ТОВ "Сітірейл Технолоджі" надано договір оренди № 08/16/а від 01.06.2016, укладений із ТОВ "Стальмост" разом із актами приймання-передачі, рахунками-фактурами, актами здачі-прийняття робіт, банківськими виписками, а також договір суборенди № 88 від 01.06.2016, укладеного із ТОВ "Бізнес-центр Пушка" разом із додатковими угодами, актами здачі-приймання приміщень (а.с. 60-75 т.1, а.с. 14-24 т. 4).

Крім того, для фактичного здійснення господарської операції позивач забезпечений кількістю персоналу, що підтверджується даними штатного розкладу (а.с. 108-111 т. 4).

Отже, у ході судового розгляду справи не знайшли підтвердження висновки податкового органу щодо відсутності факту реального здійснення господарських операцій з придбання позивачем у ТОВ "ТПГ Юнипромснаб" та ТОВ "ТК "Алокс" товарно-матеріальних цінностей, а отже вказані вище господарські операції ТОВ "Сітірейл Технолоджі" мали реальний характер, призвели до зміни майнового стану учасників господарських відносин, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Висновки податкового органу щодо нереального характеру господарських операцій здійснених позивачем із ТОВ "ТПГ Юнипромснаб" та ТОВ "ТК "Алокс" грунтуються на отриманій податковій інформації щодо вказаних контрагентів.

Слід вказати, що належними та допустимими в розумінні статті 124 Конституції України, статті 73 та 74 Кодексу адміністративного судочинства України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальному провадженню, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Однак, у ході розгляду справи відповідачем не надано жодних доказів відкриття кримінальних проваджень відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Згідно п. 36.5 ст. 36 Податкового кодексу України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків.

При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Слід вказати, що порушення позивачем вимог податкового законодавства відповідач пов'язує виключно з недоліками, які на його думку мають місце в діяльності підприємств-контрагентів, але обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також Юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес»АД проти Болгарії від 22.01.09 р. судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

За таких обставин колегія суддів погоджується із твердженням суду першої інстанції, що надані позивачем первинні бухгалтерські документи на виконання вищезазначеного договору за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства та підтверджують право позивача на формування податкового кредиту.

Отже, реальність здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами підтверджено належним чином оформленими первинними документами, які можуть бути достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що вказані вище договори були складені з метою їх реального виконання, позивач ставив за мету здійснення господарської діяльності, а не отримання податкової вигоди.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС України у Харківській області від 05.10.2017 № 0000541412 є неправомірним, а тому підлягає скасуванню.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів, переглянувши постанову суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.08.2018 по справі № 820/3221/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя І.М. Ральченко Судді Г.Є. Бершов О.В. Присяжнюк Постанова складена в повному обсязі 17.12.18.