Постанова № 78585692, 12.12.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2018 р. м. ХарківСправа № 1840/2940/18

Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Лях О.П.

суддів: Старосуда М.І. , Яковенка М.М.

при секретарі судового засідання Жданюк Г.О.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Ситниченко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Департамента соціального захисту населення Сумської міської ради та Сумського обласного військового комісаріату на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 04.09.2018 року (повний текст рішення складено 14.09.2018 року, головуючий суддя І інстанції Соколов В.М., м.Суми) по справі № 1840/2940/18 за позовом ОСОБА_3 до Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради, Сумського обласного військового комісаріату про зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_3, звернулася до суду з адміністративним позовом до Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради та Сумського обласного військового комісаріату, в якому просила: (а.с.4-11)

- зобов'язати Департамент соціального захисту населення Сумської міської ради повторно розглянути заяву разом з доданими документами щодо встановлення статусу та видачі посвідчення "Член сім'ї загиблого (померлого)" та видати "Посвідчення члена сім'ї загиблого";

- зобов'язати Сумський обласний військовий комісаріат повторно розглянути заяву разом з доданими документами щодо отримання посвідчення члена сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) під час проходження військової служби та видати посвідчення відповідного зразка, встановленого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.1993 №379 "Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби".

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона як член сім'ї військовослужбовця, який загинув під час проходження військової служби, має право на встановлення їй статусу члена сім'ї загиблого військовослужбовця та отримання відповідного посвідчення, проте відповідачами відмовлено в наданні їй статусу та у видачі посвідчень з тих підстав, що вона не знаходилася в зареєстрованому шлюбі з суб'єктом права на пільги. При цьому, позивач вказала, що рішенням суду встановлено факт її проживання з ОСОБА_4 та сином ОСОБА_5 однією сім'єю без реєстрації шлюбу.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 04.09.2018 року по справі № 1840/2940/18 задоволено адміністративний позов ОСОБА_3 (а.с.62-68)

Не погодившись із даним рішенням суду першої інстанції, Департамент соціального захисту населення Сумської міської ради та Сумський обласний військовий комісаріат подали апеляційні скарги, в яких просили скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову. (а.с.81-82, 84-87)

Доводи апеляційних скарг мотивовано порушенням судом першої інстанції норм матеріального права.

Позивачем відзиви на апеляційні скарги не надано, що не перешкоджає розгляду справи.

Представник відповідача - Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради - підтримав доводи апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні.

Представник відповідача - Сумського обласного військового комісаріату в судове засідання не з'явився, про дату час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про бажання прийняти участь в апеляційному розгляді справи в апеляційній скарзі не зазначав.

Представник позивача заперечував проти доводів апеляційних скарг та просив залишити їх без задоволення

Заслухавши доповідь судді-доповідача стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом апеляційної інстанції, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційних скарг відповідачів, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд вважає апеляційні скарги такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно до матеріалів справи, позивач з 23.06.1989 перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4. У 1998 році шлюб був розірваний і з того часу по 19 листопада 2015 року вона проживала з ОСОБА_4 та спільним сином ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, однією сім'єю без реєстрації шлюбу за адресою: АДРЕСА_1, що встановлено рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 22.12.2016 у справі № 592/10440/16-ц (а.с.14).

ОСОБА_4 31.01.2015 був призваний на військову службу до військової частини польова пошта В4745 (надалі в/ч А2120), а 29.09.2015 з ним було укладено річний контракт про проходження військової служби в Збройних силах України (а.с.21).

Відповідно до наказу командира в/ч п/п В4745 №58 від 15.03.2015 прапорщика ОСОБА_4 призначено на посаду начальника ремонтної майстерні техніки, у зв'язку з чим йому дозволено проживання в орендованому житлі в АДРЕСА_2.

На підставі посвідчення серії НОМЕР_1 від 17.09.2015 ОСОБА_4 набув статусу учасника бойових дій (а.с.21).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 загинув внаслідок умисного вбивства, яке вчинила цивільна особа - ОСОБА_6 за місцем дислокації військової частини, яка приймала участь в проведенні АТО в м. Дружківка, Донецької області. Тобто, ОСОБА_4 безпосередньо брав участь в забезпеченні проведення антитерористичній операції, перебуваючи в районі АТО в період її проведення. Зазначене підтверджується вироком Дружківського міського суду від 11.11.2016 у справі № 229/513/16-к, яким ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до 10 років позбавлення волі. Вирок набув чинності.

Згідно довідки про причини смерті та лікарського свідоцтва про смерть №171 від ІНФОРМАЦІЯ_2 Дружківського відділення Донецького облбюро СМЕ, смерть ОСОБА_4 настала від травми серця з крововиливом у осередок внаслідок колото-різаного поранення.

Згідно свідоцтва про смерть НОМЕР_2 від 21.11.2015 ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.20).

На підставі витягу з протоколу засідання ЦВЛК МО України №1820 від 26.06.2017 смерть ОСОБА_4 пов'язана з проходженням військової служби (а.с.22).

При цьому, із довідки командира в/ч А2120 від 29.06.2018 № 2085 вбачається, що в/ч А4745 в якій проходив службу ОСОБА_4, станом на листопад 2015 року виконувала бойові завдання в н.п. Дружківка у 2015 році (а.с.19).

Крім того, на підставі рішення Сумського окружного адміністративного суду у справі №818/2088/18 від 12.04.2018, яке набрало чинності, батьку загиблого - ОСОБА_7 - Сумський обласний військовий комісаріат оформив та видав посвідчення про право на пільги як члену сім'ї загиблого військовослужбовця (а.с.15-17, 23).

В подальшому, 11.06.2018 ОСОБА_3 звернулася до відповідачів з вимогою повторно розглянути її заяву щодо надання їй статусу члена сім'ї загиблого військовослужбовця та видачі відповідних посвідчень, надавши додаткові матеріали для вирішення цього питання.

Департамент соціального захисту населення Сумської міської ради листом №Б-717/12.06-31 від 06.07.2018 відмовив у наданні позивачу такого статусу на тій підставі, що остання не знаходилася в зареєстрованому шлюбі з суб'єктом права на пільги (а.с.24).

Сумський обласний військовий комісаріат листом №11/1806 від 24.07.2018 також відмовив позивачу у наданні статусу та видачі посвідчення, мотивуючи своє рішення відсутністю свідоцтва про шлюб у позивача (а.с.25).

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням суду, яке набрало законної сили, встановлено факт постійного проживання однією сім'ю ОСОБА_3 та ОСОБА_4 без реєстрації шлюбу, ведення спільного господарства, виховання спільної дитини, а тому позивач є членом сім'ї загиблого в АТО ветерана війни, на якого поширюється чинність Законів № 3551-ХІІ та № 2011-XII.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду з огляду на наступне.

Відповідно до ст.308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Правовий статус ветеранів війни визначається Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993р. №3551-XII (далі - Закон №3551), який забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дія цього законурозповсюджується на: сім'ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), а також внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів

До членів сімей загиблих (тих, які пропали безвісти) військовослужбовців, партизанів та інших осіб, зазначених у цій статті, належать: утриманці загиблого або того, хто пропав безвісти, яким у зв'язку з цим виплачується пенсія; батьки; один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні; діти, які не мають (і не мали) своїх сімей; діти, які мають свої сім'ї, але стали інвалідами до досягнення повноліття; діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти.

Ужите в Законі України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" поняття «один з подружжя» позначають чоловік або дружина.

При цьому, за частиною першою статті 21 СК України подружжя утворюється тільки на підставі шлюбу - добровільного сімейного союзу жінки та чоловіка, зареєстрованого в державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Згідно зі статтею 36 СК України саме шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.

Відповідно до частини другої статті 21 СК України проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.

У повсякденному житті може скластися правова ситуація, коли жінка та чоловік проживають разом, ведуть спільне господарство, разом виховують дітей, ведуть спільний побут, набувають певних взаємних прав та обов'язків, притаманних сім'ї, але не перебувають у шлюбі. В окремих сферах правовідносин (житлових, цивільно-майнових, сімейних, трудових та інших) такі відносини можуть підпадати під поняття сім'ї, а її учасники визнаватися членами сім'ї, яким з огляду на об'єктивну відмінність їх змісту у відповідних галузях законодавства надаються або не надаються (обмежуються) відповідні права та обов'язки.

Такі відносини подібні до шлюбних, однак попри цю схожість, вони не ототожнюються з ними, і жінка та чоловік, які утворили неодружену сімейну пару та за певних унормованих правовідносин можуть вважатися членами сім'ї, що не є рівнозначним поняттям «чоловік» та «дружина», тобто - «подружжя», позаяк саме цими термінами закон персоніфікує кожного з подружжя як суб'єкта правовідносин між собою.

У Законі України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" чітко й однозначно визначено, що до членів сімей загиблих військовослужбовців належать один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні, до яких жінка чи чоловік, які проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу, не належать.

Отже, встановлення в судовому порядку факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без шлюбу і визнання за її учасниками статусу члена сім'ї не легітимізує і не може легітимізувати (узаконити) правове становище неодруженої сімейної пари як подружньої, оскільки за законом подружжя утворюється не від тривалості чи стійкості взаємин, а після реєстрації шлюбу в державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верхового Суду України від 10 березня 2015 року по справі № 21-615а14.

Крім того, відповідно до ч.2 Стаття 16-1 Закону України « Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.1993 №379 "Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби" також визначено, що посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби (надалі - посвідчення), видаються батькам, дружині або чоловіку та дітям указаних військовослужбовців за зразками згідно з додатками № 1 і 2. Підставою для видачі посвідчення є документ, який підтверджує факт загибелі (смерті) чи пропажі безвісти військовослужбовця, виданий військовим комісаріатом.

Апелянти в доводах апеляційних скарг посилаються саме на те, що рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 22.12.2016 у справі № 592/10440/16-ц встановлено факт проживання однією сім'єю позивача з ОСОБА_4 без реєстрації шлюбу, проте встановленням такого факту не є безумовною умовою для набуття статусу члена сім'ї загиблого.

З огляду на встановлені у справі обставини, не надаючи правову оцінку обставинам загибелі військовослужбовця, колегія суддів приходить до висновку про те, що відмовляючи в задоволенні заяв позивача про надання статусу члена сім'ї загиблого військовослужбовця та видачі відповідних посвідчень відповідачами правомірно було відмовлено у присвоєнні статусу "Член сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни" та у видачі посвідчення "Член сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни" та посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби.

З зазначених підстав доводи апеляційних скарг спростовують висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи що висновки суду суд першої інстанції не відповідають обставинам справи, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову у задоволенні адміністративного позову позивачу.

Керуючись ст.ст.2, 229, 241, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 327-329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Департамента соціального захисту населення Сумської міської ради та Сумського обласного військового комісаріату - задовольнити.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 04.09.2018 року по справі № 1840/2940/18 - скасувати.

Прийняти постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена у касаційному порядку, а у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови буде складено 17 грудня 2018 року.

Головуючий суддя (підпис)О.П. ЛяхСудді(підпис) (підпис) М.І. Старосуд М.М. Яковенко