Постанова № 78585637, 11.12.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/4064/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Подобайло З.Г.

суддів: Старосуда М.І. , Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання Ткаченко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.08.2018, суддя Котеньов О.Г., м. Харків, повний текст складено 31.08.18 по справі № 820/4064/18

за позовом Сільськогосподарського товариствпа з обмеженою відповідальністю "Жовтневе"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "ЖОВТНЕВЕ" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області, в якому з урахуванням уточненого адміністративного позову та заяви про зменшення позовних вимог ,просить суд відмінити податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС України у Харківській області №0006221416 від 23.05.2018.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що всі копії документів, що надані до перевірки та до суду, підтверджують реальність господарської операції між позивачем та ТОВ "Компанія Екотон", а тому контролюючим органом протиправно здійснено висновок про порушення позивачем п. 185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п. 188.1 ст.188 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №27755-VI, що призвело до заниження податкових зобов'язань на суму 44496,57 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.08.2018р. позовну заяву Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ЖОВТНЕВЕ" задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС України у Харківській області №0006221416 від 23.05.2018. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС України у Харківській області на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ЖОВТНЕВЕ" судовий збір у розмірі 1762 грн. 00 коп.

Головне управління ДФС у Харківській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції , подало апеляційну скаргу , вважає , що судом неповно з'ясовано обставини справи у зв'язку з ненаданням оцінки всім аргументам учасників справи. Вказує , що по господарським взаємовідносинам з ТОВ «Компанія Екотон» підприємством СТОВ «Жовтневе» до перевірки не надано жодних документі щодо якості товару та його відповідності стандартам на даний вид товару , надані ТТН містять недоліки та унеможливлюють факт реального здійснення господарської операції з придбання, не надано довіреності щодо отримання реалізованого товару на водіїв . Щодо ТОВ «Компанія Екотон» перевіркою встановлено , що підприємство не знаходиться за юридичною адресою ; Головним управлінням ДФС у Харківській області отримано протокол до свідка від 18.07.2016р. гр.. ОСОБА_1, згідно ІС «Податковий блок» підсистеми «СФП» по контрагенту покупцю ТОВ «Компанія Екотон» рахується інформація щодо порушення кримінальної справи за фатом скоєння злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України; не мас спеціалізованих основних засобів , що свідчить про неможливість здійснення господарських операцій . Тобто ,вважає , що господарські відносини між СТОВ «Жовтневе» з вказаними контрагентами не опосередковуються реальним виконанням. Просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.08.2018 , прийнявши по справі нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Підприємство позивача подало відзив на апеляційну скаргу , вказує, що Головнимуправління ДФС у Харківській області не було доведено ні одного факту порушення Податкового Кодексу України з боку позивача, надані СТОВ "Жовтневе" документи, і долучені до справи, свідчать про те, що усі первинні та податкові бухгалтерські документи підприємства були відображені у податковому, бухгалтерському обліку та знайшли своє відображення в деклараціях з ПДВ за відповідний обліковий період, що і не спростовується Актом перевірки і його висновками. Наведені відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарської операції між позивачем та контрагентом, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами. Наявні у справі докази не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентом позивача взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом не виявлено. Посилання податкового органу на зміст протоколу допиту свідка ОСОБА_1 не є належним та допустимим доказом в контексті висновків Європейського Суду з прав людини, оскільки на час акту перевірки та розгляду адміністративної справи відсутнє рішення суду за результатами кримінального провадження №321555000000004. Під час проведення господарських операцій платник податків може бути необізнаним стосовно дійсного стану право суб'єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства. Посилання Головного Управління ДФС у Харківській області на зміст протоколу допиту свідка ОСОБА_1, не є належним і допустимим доказом і взагалі є некоректним. Просить суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду залишити його без змін, а задоволенні апеляційної скарги відмовити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги та обґрунтування апеляційної скарги , наполягав на її задоволенні .

Представник позивача в судовому засіданні заперечує проти задоволення апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції обґрунтованим та таким, що не підлягає скасуванню, просить суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає , виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що СТОВ "Жовтневе" отримано запит Головного управління ДФС у Харківській області №28118/10/20-40-14-12-18 від 15.12.2017 "Про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень) з приводу встановлення фактів про допущене СТОВ "Жовтневе" (податковий номер 32242354) порушення норм Податкового кодексу України, внаслідок неправомірного визначення податкових зобов'язань за звітний період декларування ПДВ, березень 2017 року ПДВ 44496,57 грн по взаємовідносинах з контрагентом-покупцем ТОВ "Компанія Екотон" (податковий номер 40370770).

Позивачем надано відповідь вих.№1 від 05.01.2018 з додатком копій витребуваних документів.

СТОВ "Жовтневе" 06.04.2018 отримано лист від Головного управління ДФС у Харківській області за №14320/10/20-40-14-16-14 "Про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень)", відповідно до змісту якого контролюючий орган зазначає, що у листі №1 від 05.01.2018 документальні підтвердження надані в неповному обсязі, що стало підставою для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, та просить в доповнення до раніше наданих документів (листа №1 від 05.01.2018) надати додаткову інформацію з приводу відносин з ТОВ "Компанія Екотон" у березні 2017 року.

Позивачу направлено повідомлення від 06 квітня 2018 року за №354 про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки з 17 квітня 2018 року та наказ Головного управління ДФС у Харківській області №2402 від 06.04.2018 про призначення перевірки з 17.04.2018 року тривалістю 5 робочих днів.

Зазначене поштове відправлення отримано позивачем 17.04.2018, про що свідчить копія конверту із зазначенням штрихкодового ідентифікатора та книга для запису рекомендованим поштових відправлень і повідомлень відділення поштового зв'язку.

На лист Головного управління ДФС у Харківській області № 14320/10/20-40-14-16-14 від 06.04.2018 позивачем надано інформацію із зазначених у запиті питань, про що свідчить лист вих.№1 від 18.04.2018.

З результатами перевірки посадовими особами Головного управління ДФС у Харківській області складено Акт №1689/20-40-14-16-08/32242354 від 02.05.2018 про результати позапланової невиїзної перевірки СТОВ "Жовтневе" з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо господарських відносин з ТОВ "Компанія Екотон" за березень 2017 року.

Позивачем 11.05.2018 за вих.№18 до Головного управління ДФС У Харківській області направлено заперечення на акт перевірки №1689/20-40-14-16-08/3224235 від 02.05.2018, 18.05.2018 Головним управлінням ДФС у Харківській області за результатами розгляду заперечень підтверджено висновки контролюючого органу, викладені у акті перевірки, про що позивача повідомлено листом вих.№ 20580/10/20-40-14-16-14 "Щодо розгляду заперечень".

Відповідачем на підставі висновків акту перевірки про порушення позивачем п. 185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п. 188.1 ст.188 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов'язань на суму 44496,57 грн, 23 травня 2018 року винесено податкові повідомлення-рішення №0006231416 від 23 травня 2018 року про застосування фінансових санкцій в сумі 22248 грн 29 коп та №0006221416 щодо завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту у сумі 44497 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того , що податковим органом не було доведено належними і допустимими доказами обставин та фактів, на які він посилається в обґрунтування відповідності нормам чинного законодавства прийнятого ним оскаржуваного рішення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог , виходячи з наступного.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового Кодексу України встановлено , що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно пункту 185.1 статті 185 Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 187.1 статті 187 Податкового Кодексу України встановлено , що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 Податкового Кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено , що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною1 статті 9 Податкового Кодексу України встановлено , що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Визначення об'єкту оподаткування ПДВ та виникнення права у платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Колегія суддів зазначає , що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на час вирішення спору судом першої інстанції) та ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України(у редакції чинній на час вирішення спору судом апеляційної інстанції) обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції після 15.12.2017) згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Матеріали справи свідчать , що між СТОВ "Жовтневе" (постачальник) та ТОВ "Компанія Екотон" (покупець) укладено договір поставки меляси від 23.03.2017 № 2317/03-03.

Відповідно до положень зазначеного вище договору Покупець зобов'язується прийняти патоку - мелясу із цукрового буряку врожаю 2016 ДСТУ3696-98 (ГОСТ 30561-98).

Згідно зі ст. 655 Цивільного Кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Оплата меляси здійснена на підставі рахунку-фактури №2 від 23.03.2018 шляхом безготівкового перерахування коштів відповідно до п.3.1 договору.

Умовами договору визначено, що поставка товару відбувається на умовах самовивозу.

ТОВ "Компанія Екотон" надано лист від 24.03.2017 №24/03-1 та лист від 25.03.2018 №25/03-1 на адресу СТОВ "Жовтневе" з переліком транспортних засобів, що будуть перевозити мелясу відповідно до рахунку - фактури від 23.03.2017 №2. Перевізником вказано ТОВ "Агрологістика Україна".

В межах спірної господарської операції складено товано-транспортні накладні №14 від 23.03.2017, №15, №16, №17 від 25.03.2017.

На виконання умов п.5.8 зазначеного договору видано видаткові накладні №2 від 24.03.2017 та №3 від 25.03.2017, підписані від ТОВ "Компанія Екотон" ОСОБА_3

Перелік найменування, кількість та вартість товару за вказаними накладними відповідає відповідним показникам, визначеним сторонами у договорі.

Також у ході виконання договору ТОВ "Компанія Екотон" виписано податкову накладну №2 від 23.03.2017.

Надана позивачем виписка по банківському рахунку за 23.03.2017 про отримання грошових коштів від "Компанія Екотон" засвідчує факт виконання зобов'язань за спірним правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає набуття позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до від позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень не подано. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника.

Відповідно до пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568 (далі - Правила № 363), товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу.

Основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля (пункт 11.1 Правил № 363).

Як встановлено пунктом 11.7 цих Правил, перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

За змістом цієї норми товарно-транспортні накладні повинні у всякому разі бути в наявності як у покупця так і у продавця, безвідносно до умов договору поставки про зобов'язану сторону щодо доставки товару. При цьому, однак, такі товарно-транспортні накладні повинні містити всю інформацію, яка б давала можливість здійснити облік транспорту, який здійснював перевезення, водія, який керував транспортом, товару, який перевозився, його якісних та кількісних характеристик (маса, кількість, найменування тощо).

Позивачем на підтвердження транспортування товарно-матеріальних цінностей до покупця надано товарно-транспортні накладні №14 від 23.03.2017, №15, №16, №17 від 25.03.2017.

Доводи апеляційної скарги з посиланням на недоліки у оформленні товарно-транспортних накладних є безпідставними , оскільки позивачем зазначено, що не заповнено в товарно-транспортних накладних графи "документи з вантажем", так як в один день завантажувалось декілька транспортних засобів, а накладна видана особисто директору ТОВ "Компанія Екотон" ОСОБА_3 на загальну кількість отриманої меляси цього дня, накладна водіям не надавалась та тому не зазначена в товарно-транспортних накладних; маса брутто не зазначена в товарно-транспортних накладних, так як зважування проводилось на вагах ТДВ "Новоіванівський цукровий завод" та позивачу не надано всіх даних щодо вантажу, але зазначена кількість підтверджується видатками забалансових матеріалів ТДВ "Новоіванівський цукровий завод" № №125, 131, 132, 133 від 24.03.2017 та 25.03.2017; розділ "вантажно-розвантажувальні операції" не заповнено, так як зазначений розділ стосується покупця меляси, за умовами п.5.3 та п.5.7 договору купівлі-продажу №2317/03-03 від 23.03.2017 продаж товару здійснюється на умовах самовивозу і зазначено адресу навантаження: склад ТДВ "Новоіванівський цукровий завод", вул. Перемоги 123, смт Коломак, Коломацький р-н, Харківська обл., тобто даний розділ заповнюється покупцем та перевізником, за надані автопослуги СТОВ "ЖОВТНЕВЕ" не розраховувалось та не має господарських відносин з перевізником; пункт навантаження та розвантаження повністю не зазначено, так як адреса завантаження разом з районом, вулицею, номер будинку не вміщується в зазначену графу, адреса розвантаження заповнена згідно з замовленням покупця товару - ТОВ "Компанія Екотон".

На підставі наданої позивачем копії довіреності №6 від 24.03.2017 на отримання товарів встановлено, що саме за цією довіреністю директор контрагента позивача ОСОБА_3 отримала товарно -матеріальні цінності, що вказано у товарно-транспортних накладних.

Відвантаження товарно-матеріальних цінностей на адресу ТОВ "Компанія Екотон" підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 27.

Позивачем зазначено, що між СТОВ "ЖОВТНЕВЕ" та ТДВ "Новоіванівський цукровий завод" укладено договір переробки цукрових буряків урожаю 2016 року на давальницьких умовах №03/0516/02 від 04.05.2016, на підставі якого СТОВ "ЖОВТНЕВЕ" отримало мелясу до закінчення кінцевого терміну зберігання та завантажило зі складу ТДВ "Новоіванівський цукровий завод" безпосередньо покупцю - ТОВ "Компанія Екотон", так як СТОВ "ЖОВТНЕВЕ" не має ємностей для зберігання меляси. Відповідно до Акту кінцевого розрахунку по зданій цукровій сировині сезону 2016 року між ТДВ "Новоіванівський цукровий завод" та СТОВ "Жовтневе" кількість меляси, яка належить СТОВ "ЖОВТНЕВЕ", після перероблення цукрових буряків на давальницьких умовах ТДВ "Новоіванівський цукровий завод" - 104,283 тон, зазначена продукція, згідно з поясненнями позивача, реалізована ТОВ "Компанія Екотон".

Колегія суддів зазначає, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є самостійною та достатньою підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Враховуючи те , що транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання чи продажу товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання чи продаж товару, наявність певних недоліків у оформленні товарно-транспортних накладних не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій й, як наслідок, не може бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на формування податкових вигод.

Стосовно посилань апелянта на відсутність документів, що підтверджували б якість придбаної продукції ( сертифікатів відповідності, паспортів якості тощо), колегія суддів зауважує, що сама по собі відсутність окремих документів, так само, як і помилки у їх оформленні, не є безумовною підставою для твердження про безтоварність господарських операцій, якщо з інших даних буде встановлено, що такі операції мали реальний характер.

Крім того , позивачем зазначено, що зазначене посвідчення видається покупцю товару, тобто ТОВ "Компанія Екотон", та знаходиться в покупця товару, надати такі документи до перевірки було неможливо.

До матеріалів справи позивачем долучено копії посвідчень про якість меляси, виданих ТДВ "Новоіванівський цукровий завод" до товарно-транспортних накладних №14 від 23.03.2017, № №15-17 від 25.03.2017.

Вказані документи свідчать, про те, що усі первині та податкові бухгалтерські документи підприємства були відображені у податковому/бухгалтерському обліку та знайшли своє відображення в деклараціях з ПДВ за відповідний обліковий період, що не спростовується висновками акту перевірки.

Підприємство - покупець товару - ТОВ "Компанія Екотон" на час видачі (складання) податкової накладної було зареєстроване як платник податку на додану вартість.

Податкова накладна по взаємним розрахункам з вказаним підприємством внесена до Єдиного реєстру податкових накладних. При реєстрації вказаної податкової накладної суми ПДВ були нараховані та сплачені до державного бюджету при адмініструванні податку.

Відповідач ані в акті перевірки, ані у відзиві на позов не навів заперечень проти того, що підприємство позивача дійсно провадить господарську діяльність.

Право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів/послуг, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, сум ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару /послуги.

За таких обставин, зважаючи на наявність у СТОВ "ЖОВТНЕВЕ" належним чином складених та зареєстрованих податкових накладних, первинних документів бухгалтерського обліку, підтвердження позивачем фактів отримання товару, його оприбуткування та використання у власній господарській діяльності, колегія суддів вважає доведеною реальність спірних господарських операцій.

Податковий кодекс України не ставить у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (послуги) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків - покупець товарів (послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Не виконання податкових обов'язків контрагентом платника податків не може бути безумовним свідченням недостовірності даних податкового обліку платника податків, якщо не встановлені обставини, які свідчать про сприяння останнім у такому невиконанні.

Також, норми податкового законодавства не визначають місце знаходження платника податку (контрагента) як критерій правового статусу платника податків (позивача) щодо отримання податкових преференцій, зокрема і у формі податкового кредиту.

Факт неподання контрагентом податкової звітності чи відсутності певної інформації в податковій звітності товариства, зокрема щодо наявності найманих працівників, основних засобів, сам по собі не може свідчити про відсутність факту здійснення ним господарської діяльності, а лише може бути підставою для висновку щодо допущення останнім порушення вимог законодавства при складанні податкової звітності.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №817/1422/13-а, що враховується судом згідно з вимогами частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів при прийнятті рішення у даній справі приймає до уваги позицію Верховного суду, висловлену у постанові суду у справі № К/9901/6704/18 (804/4940/14) від 06.02.2018, зокрема, що наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу. В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльністю.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача, а також ,податкову інформацію надану іншими контролюючими органами, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставним оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Разом з тим, наявність даних , отриманих під час досудового провадження щодо порушення кримінального провадження не є тим доказом фіктивної підприємницької діяльності ТОВ "Компанія Екотон", яка б звільняла відповідача від доказування даних обставин, оскільки як вбачається з ч.6 ст.78 КАС України саме вирок суду у кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду. Однак, відносно вказаного контрагента та встановлював відповідні обставини, які є предметом даної справи вирок за ст. 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво) відсутній.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 08.08.2018р. № 820/4428/17, від 27.03.2018 по справі №816/809/17, від 26.06.2018 по справі №826/3006/14 та 06.02.2018 у справі №821/589/17 , які в силу приписів ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" враховуються судом при застосуванні таких норм права.

Щодо наявності протоколу допиту свідка у кримінальному провадженні.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діє на момент розгляду справи у суді касаційної інстанції) доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Протокол допиту свідка є джерелом доказів, у розумінні статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, яке підлягає обов'язковій оцінці судом у сукупності, разом з іншими доказами, з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили (стаття 90 Кодексу адміністративного судочинства України).

Колегія суддів не погоджується з доводом апеляційної скарги, що судом першої інстанції не надано жодної оцінки протоколу допиту свідка, з точки зору його належності (відношення до обставин справа), допустимості (отримання уповноваженими суб'єктами у спосіб та у порядку, встановлений законом), достовірності (відповідності фактам об'єктивної дійсності), з огляду на здійснену судом оцінку в процесі нового розгляду справи.

При цьому, податковим органом не вжито ніяких заходів з метою доведення складу податкового правопорушення, крім дублювання податкової інформації, викладеної в акті перевірки, не викликано свідків у судове засідання, не надано суду інших доказів на підтвердження складу податкового правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 19 вересня 2018 року у справі №809/2438/15.

При цьому, слід наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумними сумнівом".

Наведені ДПІ аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Лише доведення податковим органом та встановлення судом в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому , такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних та допустимих доказах.

Наявні в справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад з метою проведення безтоварних операцій та отримання незаконної податкової вигоди.

Судом першої інстанцій в повній мірі встановлено фактичні обставини справи, досліджено господарські операції позивача з вищезазначеними контрагентами, за якими товариством сформовано свій податковий облік, та надано об'єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених контролюючим органом як в акті перевірки так і апеляційній скарзі, у зв'язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а отже і наведені скаржником доводи в апеляційній скарзі (аналогічні тим, що були зазначені у відзиві) щодо цього не спростовують правильних по суті висновків судів попередніх інстанцій.

Частиною 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до положень статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У той самий час згідно з частиною 1 статті 2 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" рішення є обов'язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини (надалі також - ЄСПЛ). Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" ЄСПЛ дійшов такого висновку: "... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Вищенаведений висновок ЄСПЛ повторно підтвердив у рішенні по справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії". У пункті 23 даного рішення ЄСПЛ наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Європейський Суд з прав людини в пункті 38 рішення від 09 січня 2007 року у справі "Інтерсплав проти України" зазначив: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

При цьому, слід наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумними сумнівом".

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідач, відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, правомірність винесеного податкового повідомлення- рішення належним чином в суді не довів, у зв'язку з чим оскаржуване податкове повідомлення - рішення підлягає скасуванню, а позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними , не впливають на правомірність висновків суду, оскільки в апеляційній скарзі зазначено лише те, що постанова суду першої інстанції є незаконною , підлягає скасуванню у зв'язку із ненаданням судом належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, зміст апеляційної скарги , який повністю дублює заперечення на позов, подані до суду першої інстанції , містить виключно суб'єктивне бачення апелянта обставин справи, які розглянуто судом першої інстанції та надано належну правову оцінку, апелянтом у скарзі абсолютно не зазначено в чому ж конкретно виявилося ненадання судом першої інстанції належної правової оцінки обставинам справи, тобто які з них випали з поля зору суду, а які було досліджено невірно, а також не зазначено того, які ж висновки, натомість, повинні були б бути зроблені судом та не обґрунтовано в чому полягає невірність застосування судом норм матеріального права, які саме норми та яким чином було порушено чи неправильно застосовано та яких процесуальних норм адміністративного судочинства не було дотримано судом під час розгляду даної адміністративної справи, а також не зазначено які з поданих доказів суд дослідив неправильно або неповно, а відповідно і підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315,316, 321 ,323,325,328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.08.2018 по справі № 820/4064/18 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. ПодобайлоСудді(підпис) (підпис) М.І. Старосуд А.М. Григоров Повний текст постанови складено 17.12.2018.