Постанова № 78585587, 13.12.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/2854/18

Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Лях О.П.

суддів: Григорова А.М. , Яковенка М.М.

при секретарі судового засідання Жданюк Г.О.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Лук’янцева С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.07.2018 року (повний текст складено 31.07.2018 року. Головуючий суддя І інстанції Сліденко А.В., м.Харків) по справі №820/2854/18 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Харківській області про 1) скасування податкового повідомлення-рішення №0003191315 від 29.03.2018 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 104055,00 грн. (в т.ч. основний платіж - 6937000 грн., штрафна санкція -34685,00 грн.; 2) скасування податкового повідомлення-рішення №0003161315 від 29.03.2018р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 71046,19 грн. (в т.ч. основний платіж - 56836,95 грн., 14209,24 грн.); 3) скасування податкового повідомлення-рішення №000317315 від 29.03.2018р. про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем військовий збір на 7104,63 грн. (в т.ч. основний платіж - 4736,42 грн., штрафна санкція - 2368,21 грн.), 4) скасування вимоги про сплату боргу №Ф-0000511315 від 29.03.2018р. щодо необхідності сплати недоїмки з ЄСВ в розмірі 69467,39 грн.; 5) скасування рішення №00031811315 від 29.03.2018р. про застосування штрафних санкцій з донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску про застосування штрафної санкції в розмірі 13893,48 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_3, звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення- рішення ГУ ДФС у Харківській області №0003191315 від 29.03.2018 р., №0003161315 від 29.03.2018 р., №0003171315 від 29.03.2018 р., вимоги ГУ ДФС у Харківській області про сплату боргу № Ф-0000511315 від 29.03.2018 р., рішення ГУ ДФС у Харківській області №0003181315 від 29.03.2018 р. (а.с.4-6)

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.07.2018 року адміністративний позов задоволено. (а.с.225-229)

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДФС у Харківській області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_3 (а.с.234-235)

В обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що проведено перевіркою встановлено факт заниження доходів та завищення витрат, що призвело до заниження розміру оподаткованого доходу на 315760,84 грн. і у підсумку до несплати податку з доходів фізичних осіб, військового збору та єдиного соціального внеску, а також відсутність серед залишку товарно-матеріальних цінностей станом на 31.12.2016 р. товарів на загальну суму 355754,27 грн., що призвело до несплати податку на додану вартість.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, що не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні. Надав пояснення, в яких виклав доводи на підтвердження апеляційної скарги.

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував.

Заслухавши доповідь судді-доповідача стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом апеляційної інстанції, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст.308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як свідчать матеріали справи, контролюючий орган провів документальну планову виїзну перевірку позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладання трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 р по 31.12.2016 р., правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р. за результатами якої складено акт від 13.02.2018 р. № 525/20-40-13-15-07/НОМЕР_1 (а.с.149-150, 153-154)

29.03.2018 року на підставі висновків проведеної перевірки ГУ ДФС у Харківській області були прийняті:

- податкове повідомлення-рішення №0003191315 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 104055,00 грн. (основний платіж - 69370,00 грн., штраф - 34685,00 грн.); (а.с.7, 196-197)

- податкове повідомлення-рішення №0003161315 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у загальному розмірі 71046,19 грн. (основний платіж - 56836,95 грн., штраф - 14209,24 грн.); (а.с.54, 203-204)

- податкове повідомлення-рішення №0003171315 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем військовий збір у загальному розмірі 7104,63 грн. (основний платіж - 4736,42 грн., штраф - 2368,21 грн.); (а.с.55, 201-202)

- вимогу про сплату боргу №Ф-0000511315 від 29.03.2018 р. щодо необхідності сплати недоїмку з єдиного соціального внеску в розмірі 69467,39 грн.; (а.с.56, 200)

- рішення №0003181315 від 29.03.2018 р. про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску про застосування штрафної санкції в розмірі 13893,48 грн. (а.с.57)

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що усі викладені в акті перевірки контролюючого органу епізоди заниження доходу у цілях справляння податку на доходи фізичних осіб не знайшли підтвердження у ході розгляду справи.

Також суд першої інстанції відмітив, що відповідачем не доведено здійснення позивачем заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість, оскільки не перевірено обставини формування податкового кредиту з ПДВ за операціями з придбання товарно-матеріальних цінностей, у визначеному законом порядку не встановлено достовірного залишку таких, а при обрахунку податку на додану вартість контролюючим органом вчинено дії, у порядку, не передбаченому положеннями чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з огляду на наступне.

Проведеною податковим органом перевіркою встановлено начебто вчинення порушення позивачем п.п.164.1.3 п.164.1 ст.164, ст.168, п.177.1, 177.2, 177.4 ст.177 Податкового кодексу України, п.п.7.1.2 п.7.1 ст.7, п.9.2 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" за рахунок заниження суми доходу до оподаткування податком на прибуток і справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування внаслідок завищення витрат і заниження доходів, а також п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України внаслідок не нарахування сум податкових зобов'язань з ПДВ на вартість товарно-матеріальних цінностей, відсутніх у платника за розрахунками контролюючого органу.

Зокрема, податковий орган вказує, що позивачем вчинено: 1) заниження доходу за рахунок не включення сум акцизного податку у розмірі 88099,05 грн., 2) заниження доходу за рахунок не включення оплати від контрагента з погашення дебіторської заборгованості у розмірі 35100,00 грн., 3) завищення витрат на 28000,00 грн. за рахунок оплати за ліцензії, 4) завищення витрат на суму 156727,56 грн. за рахунок завищення показника придбаних товарів (за власними обрахунками контролюючого органу із застосуванням середньої величини націнки на товар у 7%).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються положеннями Податкового кодексу України (далі - ПК України, Кодекс).

Відповідно до п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України об'єктом справляння податку на доходи фізичної особи-підприємця від провадження господарської діяльності є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Норми Податкового кодексу України не містять змісту доходу особи, а тому суд вважає за потрібне керуватись у даному випадку приписами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", позаяк згідно з ч. 2 ст. 3 означеного закону фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За визначенням ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" доходи - збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов'язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Під активами відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні" слід розуміти ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому; а під зобов'язаннями - заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Таким чином, настання події збільшення розміру активів платника (рівно як і подія зменшення розміру зобов'язань платника) об'єктивно призводить до виникнення доходу.

Оскільки суми акцизного податку за правилами розділу VІ Податкового кодексу України підлягають обов'язковому перерахуванню особою до Державного бюджету України в особі відповідного тероргану Державної казначейської служби України, то указані суми об'єктивно не можуть бути віднесені до складу доходу, адже за подією одержання платником у власність коштів за акцизним податком одночасно виникає і зобов'язання передати ці кошти у власність Держави.

Відтак, безвідносно до приписів Податкового кодексу України за подією не включення платником до доходів сум акцизного податку у розмірі 88.099,05 грн. відсутній склад податкового правопорушення, позаяк у силу дії норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" ці суми жодним чином не покращують майнового (фінансового) стану особи

Щодо заниження доходу за рахунок не включення оплати від контрагента з погашення дебіторської заборгованості у розмірі 35100,00 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Позивачем надано до матеріалів справи: акт приймання-передачі послуг від 31.12.2015 р., укладений з ТОВ "Парадігм Груп" на суму 12.750,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 2.550,00 грн.); акт приймання-передачі послуг від 31.12.2015 р., укладений з ПАТ "Джет Ті Інтернешнл Ком. Укр." на суму 136.130,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 27.226,00 грн.); акт приймання-передачі послуг від 31.12.2015 р., укладений з ПзІІ "Імперіал Тобако Юкрейн" на суму 29.250,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 5.850,00 грн.); акт приймання-передачі послуг від 31.12.2015 р., укладений з ТОВ "Філіп Морріс Сейлз енд Дістріб'юшн" на суму 33.150,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 6.630,00 грн.); податкову декларацію з ПДВ за грудень 2015 року з додатком № 5; податкову накладну від 31.12.2015р. № 55 на суму 12.750,00грн. (у т.ч. ПДВ - 2.550,00 грн.); податкову накладну від 31.12.2015 р. № 53 на суму 136.130,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 27.226,00 грн.); податкову накладну від 31.12.2015 р. № 60 на суму 29.250,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 5.850,00 грн.); податкову накладну від 31.12.2015 р. № 69 на суму 33.150,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 6.630,00 грн.).

Таким чином, платником податків доведено, що дохід за цими операціями було визначено до 01.01.2016 р., тобто до початку періоду, за який проведено податковим органом перевірку.

В свою чергу, контролюючий орган не спростував доводів позивача про включення цих сум до складу доходу за подією продажу товару.

При цьому слід відмітити, що з погашеної ТОВ "Філіп Морріс Сейлз енд Дістріб'юшн" дебіторської заборгованості на загальну суму 33150,00 грн. на ПДВ припадає 6630,00 грн., а сума названого податку не підлягає включенню до складу доходу у силу дії спеціальної норми п. 177.3 ст. 177 Податкового кодексу України.

Також колегія суддів звертає увагу, що відповідно до п. 177.4.5 ст. 177 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею; документально не підтверджені витрати.

Будь-якого іншого застереження з приводу формування витрат у цілях справляння податку на доходи фізичних осіб норми Податкового кодексу України не утримують.

З огляду на викладене і зважаючи на зміст п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України (яким дозволено віднесення до витрат усіх видатків, пов'язаних з господарською діяльністю), відсутність прямої заборони у п. 177.4.5 ст. 177 Податкового кодексу України, а також вимушеність видатків особи по оплаті вартості ліценцій у порядку Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу сприту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" та пов'язаність цих видатків з організацією господарської діяльності суд не вбачає порушень закону у збільшенні витрат на суму видатків по оплаті ліцензій

Щодо завищення витрат на суму 156727,56 грн. за рахунок завищення показника придбаних товарів (за власними обрахунками контролюючого органу із застосуванням середньої величини націнки на товар у 7%) колегія суддів звертає увагу, що чинним законодавством такого порядку дій контролюючого органу не передбачено, а тому судом не беруться до уваги відповідні докази як недопустимі.

Щодо порушення позивачем п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України внаслідок не нарахування сум податкових зобов'язань з ПДВ на вартість товарно-матеріальних цінностей, відсутніх у платника за розрахунками контролюючого органу, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Таким чином, що для застосування правила п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України контролюючому органу належить достовірно встановити, що, по-перше, за подією одержання особою податкової накладної при придбанні товарів (робіт, послуг) платником було збільшено податковий кредит з ПДВ, і, по-друге, залишок товарно-матеріальних цінностей (рівно як і нестача) товарно-матеріальних цінностей фізично має місце в умовах об'єктивної дійсності.

З огляду на положення ст. 10 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" єдиним належним та допустимим доказом залишку чи нестачі товарно-матеріальних цінностей є акт інвентаризації.

Аналогічне правило прямо включено законодавцем і до положень п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України.

При цьому, приписами п.п.20.1.9 п.20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючим органам надано повноваження вимагати від платників податків проведення інвентаризації.

Однак, у спірних правовідносинах інвентаризація активів платника податків не проводилась. Більше того, така вимога контролюючим органом не заявлялась.

З огляду на вказане, усі проведені контролюючим органом розрахунки не можуть братися судом до уваги, оскільки недотримано визначену законом процедуру здійснення податковим органом відповідних дій.

Крім того, розрахунки контролюючого органу про обсяг придбаних та реалізованих платником товарно-матеріальних цінностей взагалі не містять посилання на жоден первинний документ із наведенням відповідних обов'язкових реквізитів, визначених ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні".

Також слід відмітити, що чинним законодавством не передбачено такого повноваження податкового органу як застосування націнки на придбаний товар у розмірі 7% і обрахування таким чином показника вартості реалізованих товарів.

При цьому, колегія суддів відмічає, що проведений контролюючим органом розрахунок арифметичного показника залишку товарно-матеріальних цінностей не містить жодних доводів стосовно того, коли та на підставі якої податкової накладної платник збільшив податковий кредит з податку на додану вартість у зв'язку з придбанням відповідних товарно-матеріальних цінностей.

З огляду на вказане, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про обгрунтованість позовних вимог позивача, жодні доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду.

Відповідно до ч.1 ст.316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалене судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.. підстави для його зміни чи скасування - відсутні.

Керуючись ст.ст.2, 229, 241, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.07.2018 року по справі №820/2854/18 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 17 грудня 2018 року.

Головуючий суддя (підпис)О.П. ЛяхСудді(підпис) (підпис) А.М. Григоров М.М. Яковенко