Ухвала суду № 78584990, 17.12.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5899/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2018 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., при секретарі Кузьменко Е.Х., розглянувши на стадії підготовчого провадження клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі за адміністративним позовом Фермерського господарства "Зоря-2" (с.Солтанівка, Любашівський район, Одеська область, 66502) до Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (вул.Канатна,83, м.Одеса, 65107), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача Приватного підприємства "Катран-Юг" (вул..Привокзальна,35, смт Любашівка, Одеська область, 66502) про визнання протиправними дій адміністративної колегії Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України щодо накладення штрафу на ФГ "Зоря-2" і ПП "Катран-Юг" за порушення законодавства по захист економічної конкуренції на підставі рішення №06-р/к від 04.09.2018 року по справі №26-02/2016,-

ВСТАНОВИВ:

З позовом до суду звернулось Фермерське господарство "Зоря-2" (с.Солтанівка, Любашівський район, Одеська область, 66502) до Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (вул.Канатна,83, м.Одеса, 65107), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача Приватного підприємства "Катран-Юг" (вул..Привокзальна,35, смт Любашівка, Одеська область, 66502) про визнання протиправними дій адміністративної колегії Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України щодо накладення штрафу на ФГ "Зоря-2" і ПП "Катран-Юг" за порушення законодавства по захист економічної конкуренції на підставі рішення №06-р/к від 04.09.2018 року по справі №26-02/2016.

Ухвалою суду від 19.11.2018 року було відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження.

В судовому засіданні 17.12.2018 року представник відповідача заявив клопотання про закриття провадження за п.1 ч.1 ст.238 КАС України, оскільки даний спір не підвідомчий судам адміністративної юрисдикції, а його вирішення віднесено до компетенції господарських судів відповідно до ч.1 ст.60 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Представник позивача заперечив проти задоволення цього клопотання, подав письмові заперечення, в яких зазначив, що до Господарського суду Одеської області поданий позов про визнання недійсним рішення відповідача №06-р/к від 04.09.2018 року по справі №26-02/2016, а до Одеського окружного адміністративного суду поданий позов щодо визнання незаконними дій відповідача, які, на думку представника позивача, є публічно-правовими, в зв'язку із чим, вказаний спір підвідомчий саме судам адміністративної юрисдикції.

Розглянувши матеріали справи та письмові докази, суд приходить до висновку, що провадження по справі повинно бути закрито в зв'язку із непідвідомчістю цього спору судам адміністративної юрисдикції з огляду на наступне.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Згідно з п.2 ч.1 ст.4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до п.3.2 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами" від 09.09.2010 року № 19-рп/2010, головними критеріями судової спеціалізації визнається предмет спірних правовідносин і властива для його розгляду процедура.

Згідно з п.3.2 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями 54 народних депутатів України та Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Кримінально-процесуального кодексу України, Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України (щодо принципу інстанційності в системі судів загальної юрисдикції) від 12.07.2011 року № 9-рп/2011 принцип спеціалізації полягає у створенні відповідних спеціалізованих судів для здійснення цивільного, кримінального, адміністративного, господарського судочинства.

Основними ознаками публічно-правових відносин називають: обов'язкову участь у цих відносинах суб'єкта, який наділений публічно-владними повноваженнями; підпорядкованість одного учасника публічно-правових відносин іншому - суб'єкту владних повноважень (що проявляється у можливості суб'єкта владних повноважень вирішувати питання про права і обов'язки підпорядкованої особи); імперативність публічно-правових відносин; домінування публічно-правового інтересу у цих відносинах.

Адміністративно-правовий спір має певні ознаки. Такі спори виникають у сфері державного управління, в процесі здійснення органами виконавчої влади своїх управлінських функцій. Для цих спорів характерно особливе становище його суб'єктів (учасників спірного правовідношення). Обов'язковим учасником адміністративно-правового спору є наділений владними повноваженнями орган виконавчої влади, місцевого самоврядування, посадові особи, наділені державно-владними повноваженнями. Адміністративно-правовий спір має особливий предмет, що пов'язано з широтою і різноплановістю діяльності управлінського характеру.

Обов'язковою ознакою позовної форми захисту права в адміністративному суді має бути наявність спору про право публічне, тобто спору про права і обов'язки в публічних правовідносинах.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Разом з цим, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Приватно-правові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватно-правовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватно-правових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єкта владних повноважень.

Згідно із ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Не є публічно-правовим спір між суб'єктом владних повноважень та суб'єктом приватного права - фізичною чи юридичною особою, у якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. У такому випадку - це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.

Суд звертає увагу, що позивач фактично оспорює дії відповідача щодо прийняття рішення №06-р/к від 04.09.2018 року по справі №26-02/2016, оскарження якого відповідно до положень ч.1 ст.60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» віднесено до компетенції господарських судів.

Спірні правовідносини між учасниками виникли внаслідок не дотримання позивачем вимог законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до положень п.7 ч.1 ст.20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з відносин, пов'язаних із захистом економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов'язаних х оскарженням рішень Антимонопольного комітету України.

Законодавчо визначено, що публічно-правовою є діяльність Антимонопольного комітету України лише щодо розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель та рішень у сфері державної допомоги суб'єктам господарювання, які згідно положень ч.1 ст.27 КАС України віднесені до виключної підсудності адміністративного суду, юрисдикція якого поширюється на місто Київ.

Тобто, суд констатує, що даний спір, з урахуванням складу учасників справи, не відноситься до тієї категорії спорів, яка віднесена до компетенції судів адміністративної юрисдикції, а тому належить до розгляду у місцевому господарському суді в порядку господарського судочинства.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Згідно з ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У пункті 150 рішення Європейського суду з прав людини від 21.06.2011 року у справі Фруні проти Словаччини, яке набрало статусу остаточного 27.05.2013 року (Заява № 21722/11), Суд зазначив, що згідно з практикою Суду, метою терміну "встановлений законом" у статті 6 Конвенції є гарантування того, що функціонування судової системи у демократичному суспільстві не залежить від виконавчої влади, а регулюється законом, прийнятим парламентом. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути залишена на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не матимуть певної свободи тлумачення відповідного національного законодавства.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12.10.1978 року у справі "Zand v. Austria" вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з &?я;…&?т; питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів &lі;…&?а;". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до положень п.1 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження по справі, якщо спір не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Суд роз'яснює, що для вирішення цього спору позивачу необхідно звернутись до місцевого господарського суду, в порядку визначеному положеннями ГПК України.

Керуючись п.2 ч.2 ст.183,ст.ст.238,239 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Закрити провадження по справі за позовними вимогами Фермерського господарства "Зоря-2" (с.Солтанівка, Любашівський район, Одеська область, 66502) до Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (вул.Канатна,83, м.Одеса, 65107), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача Приватного підприємства "Катран-Юг" (вул..Привокзальна,35, смт Любашівка, Одеська область, 66502) про визнання протиправними дій адміністративної колегії Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України щодо накладення штрафу на ФГ "Зоря-2" і ПП "Катран-Юг" за порушення законодавства по захист економічної конкуренції на підставі рішення №06-р/к від 04.09.2018 року по справі №26-02/2016.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення

Ухвала може бути оскаржена до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня проголошення ухвали суду в порядку, визначеному п.15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя Єфіменко К.С.

.