Рішення № 78584276, 13.12.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13 грудня 2018 року Справа № 0840/3529/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікова Н.В., розглянувши за правилами спрощеного (письмового) позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного Фонду України м. Запоріжжя

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного Фонду України м. Запоріжжя (далі - відповідач) в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в розрахунку позивачу пенсії за віком з урахуванням вимог ч. 2 ст. 40, ч. 3 ст. 29 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" та п. 4-4 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії" та відмови у виплаті грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій;

- призначити позивачу пенсію за віком відповідно до ч. 2 ст. 40, ч. 3 ст. 29 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" та п. 4-4 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії" із застосуванням показника середньої зарплати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення з заявою за призначенням пенсії за віком (2014-2016рр.) та величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35% з урахуванням підвищення передбаченого ч. 3 ст. 29 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" за більш пізній вихід на пенсію, на 15%, починаючи з 31.07.2017 року.

- виплатити позивачу грошову допомогу, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій, з урахуванням показника середньої зарплати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, 2014-2016 роки.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що вона з 14.07.2010 перебувала на обліку в Правобережному управлінні Пенсійного фонду України м.Запоріжжя, однак після призначення пенсії продовжувала працювати, з її заробітної плати сплачувалися страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. 27.07.2017 позивачка набула право на пенсію за віком, у зв'язку з чим 31.07.2017 звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком. Але фактично відповідачем переведено позивачку на пенсію за віком, із урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%. З метою усунення протиправних дій відповідача, щодо невірного обчислення та виплати пенсії, відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та незастосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, за останні три роки, що передують року звернення з заявою за призначенням пенсії за віком та величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35%, а також у зв'язку з відмовою у виплаті позивачці грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, в розмірі десяти місячних пенсій позивач звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою суду від 03.09.2018 відкрито спрощене позовне провадження (без повідомлення сторін) в адміністративній справі №0840/3529/18, перше судове засідання призначено на 02.10.2018.

Представник відповідача позов не визнав, надавши свій письмовий відзив (вх.№28970 від 17.09.2018), зазначивши, що після звернення позивачки із заявою від 31.07.2017 управлінням було застосовано норму ч.3 ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та з зазначеної дати переведено на пенсію за віком. При переведенні розмір пенсії розрахований із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників зайнятих в галузях економіки України за 2009 рік. Коефіцієнт страхового стажу визначений з урахуванням кратності 1,35 %. З 01.10.2017 пенсію позивача перераховано за матеріалами пенсійної справи із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2014 - 2016 рр. та величини оцінки страхового стажу 1%. Щодо вимоги позивача про нарахування та виплату грошової допомоги, звертає увагу, що право особи на отримання такої допомоги передбачає серед іншого неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058 будь-якого іншого виду пенсії. Разом з тим, стверджує, що позивачка отримувала пенсію у період з 14.07.2010 по 31.08.2010 за вислугу років. Просить відмовити у задоволенні позову.

Згідно ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Статтею 258 КАС України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Отже, відповідно до вищевказаних приписів КАС України, справу розглянуто судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у межах строку, встановленого ст. 258 КАС України.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Суд, оцінивши повідомлені позивачем обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 перебуває з 2010 року на обліку в Правобережному об'єднаному управлінні Пенсійного Фонду України м. Запоріжжя у зв'язку з призначенням їй пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення», як працівнику освіти.

31.07.2017 позивачка звернулася до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного Фонду України м. Запоріжжя з заявою про призначення пенсії за віком.

Листом Правобережного об'єднаного управління Пенсійного Фонду України м. Запоріжжя від 07.08.2018 року № 295/Л-9 зазначено, що на підставі її особистої заяви від 03.07.2017 управлінням було застосовано норму ч.3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та з зазначеної дати переведено на пенсію за віком. При переведенні розмір пенсії розрахований із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників зайнятих в галузях економіки України за 2009 рік. Коефіцієнт страхового стажу визначений з урахуванням кратності 1,35%. З 01.10.2017 пенсію позивача перераховано за матеріалами пенсійної справи із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2014-2016 рр. та величини оцінки страхового стажу 1%.

Не погоджуючись із вказаними діями відповідача, позивачка звернулась до суду із цим позовом.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.2 ст.19, ч.3 ст.22 Конституції України, органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України та при прийнятті нових нормативно-правових актів або внесенні змін у діючі не допускається зменшення змісту й обсягу існуючих прав і свобод.

Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №1058-ІV).

Згідно зі статтею 1 Закону №1058 пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 9 Закону №1058-ІV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Згідно із статтею 10 Закону №1058-ІV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

Відповідно до частини другої статті 40 Закону України № 1058-ІV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики.

Згідно з частиною третьою статті 45 Закону №1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.

Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що Законом №1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058.

Судом встановлено, що 11.10.2017 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 № 2148-VIII, яким внесено зміни до Закону №1058-ІV.

Відповідно до положень пункту 4-3 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%. При здійсненні перерахунку пенсій відповідно до абзацу першого цього пункту використовується розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений на 1 грудня 2017 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", збільшений на 79 гривень.

Згідно з абзацом 2 пункту 4-4 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2016 та 2017 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%. У разі, якщо при однакових показниках індивідуального коефіцієнта заробітної плати (доходу) та тривалості страхового стажу розмір пенсії у 2018 році, обчислений відповідно до аналогічних показників, буде меншим, ніж пенсія, призначена у 2017 році, розмір якої обчислений з урахуванням положень абзацу першого цього пункту, Кабінет Міністрів України приймає рішення про збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується при призначенні пенсій з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, таким чином, щоб пенсії, призначені у зазначений період, не були меншими за пенсії, що призначалися з 1 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року.

Частиною першою статті 25 Закону №1058-ІV передбачено, що коефіцієнт страхового стажу, що застосовується для обчислення розміру пенсії, визначається із заокругленням до п'яти знаків після коми за формулою:

См х Вс

Кс = -----------, де:

100% х 12

Кс - коефіцієнт страхового стажу;

См - сума місяців страхового стажу;

Вс - визначена відповідно до цього Закону величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках). За період участі в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1%.

Як свідчать матеріали справи, на підставі заяви ОСОБА_1 31.07.2017 відповідачем вже було застосовано норму ч.3 ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та з зазначеної дати переведено на пенсію за віком.

З 01.10.2017 позивачу проведено перерахунок пенсії за матеріалами, які містяться в пенсійній справі із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні в розмірі 3764,40 грн. з застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1%.

Згідно документів пенсійної справи, на момент введення в дію Закону №2148 страховий стаж позивачки складав 40 років 6 місяців, коефіцієнт стажу склав 0,40500; середньомісячний заробіток склав 6885,95 грн. із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015, 2016 роки - 3764,40 грн.

Отже, суд погоджується з позицією відповідача, що оскільки з 31.07.2017 позивачка отримує пенсію відповідно до Закону №1058, з 01.10.2017 її пенсію перераховано із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2014, 2015, 2016 рр. та із застосуванням коефіцієнту страхового стажу 1%, що повністю відповідає вимогам п.4-3 Прикінцевих положень Закону України №1058, а тому у відповідача відсутні підстави для застосування коефіцієнту страхового стажу 1,35%.

Щодо позовної вимоги про нарахування та виплату грошової допомоги, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Згідно із п. 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2011 № 1191 "Про затвердження Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати" грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Проте, наявною в матеріалах справи довідкою Правобережного УПФУ №3979 від 12.09.2018 (а.с. 45) підтверджено отримання позивачем пенсії за період з 14.07.2010 по 31.08.2010 у сумі 2267,34 грн.

Отже, оскільки, позивач до призначення пенсії за віком у період з 14.07.2010 по 31.08.2010 отримувала пенсію за вислугу років, то підстав для нарахування та виплати їй грошової допомоги на підставі пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» немає.

Вказана позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові Верховного Сду від 22.02.2018 року по справі № 310/3774/17.

До того ж, суд вважає безпідставною вимогу позивачки щодо урахування підвищення пенсії передбаченого ч.3 ст.29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за більш пізній вихід на пенсію на 15%.

Як було встановлено судом, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, набула право на призначення пенсії за віком з 26.07.2017 року у віці 58 років, саме з досягненням якого останній і була призначена пенсія з 31.07.2017 року.

Отже, позивач вийшла на пенсію у віці, передбаченому законом, тоді як підвищення | пенсії нараховується за кожні шість місяців більш пізнього виходу на пенсію.

За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням приписів ч.2 ст.2 КАС України суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності приходить до висновку, що оскаржувані позивачем дії відповідача вчинені обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення, розсудливо, а отже є правомірними.

У ст.19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1 ст.9 КАС України).

З огляду на викладене вище, позовні вимоги ОСОБА_1 є не обґрунтованими і не підлягають задоволенню. Доводи позивача не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 77, 132, 143, 243-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (69076, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного Фонду України м. Запоріжжя (69076, м. Запоріжжя, вул. Запорізького козацтва, буд. 25-А, код ЄДРПОУ 41248943) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається відповідно до ст.295-297 КАС України.

Рішення у повному обсязі виготовлено 13.12.2018.

Суддя Н.В.Стрельнікова