Рішення № 78583687, 22.10.2018, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

22.10.2018 Єдиний унікальний номер 205/4554/18

Єдиний унікальний номер судової справи: 205/4554/2018

Номер провадження: 2/205/2467/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2018 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Мовчан Д.В.

при секретарі Волкобоєвої А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовомОСОБА_1 до Територіальної громади в особі Дніпровської міської ради, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2, Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Гуніна Ірина Олександрівна, про визнання права власності на частки земельних ділянок в порядку спадкування за заповітом,-

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до суду з позовом до Територіальної громади в особі Дніпровської міської ради, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2, Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Гуніна Ірина Олександрівна, про визнання права власності на частки земельних ділянок в порядку спадкування за заповітом.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що його матері, ОСОБА_5, на праві спільної часткової власності належить 1/2 частина земельної ділянки площею 0,0404 га, наданої для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованих на території Новокодацького району АДРЕСА_1, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 02.04.2009 року. Право власності ОСОБА_5 за життя на належну їй частину вказаної земельної ділянки у встановленому законом порядку не зареєструвала. Інша 1/2 частина зазначеної земельної ділянки належить позивачу, ОСОБА_1, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 03.04.2009 року

Позивач також вказує, що його матері, ОСОБА_5, на праві спільної часткової власності належить 1/2 частина земельної ділянки площею 0,0407 га, наданої для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої на території Новокодацького району АДРЕСА_1, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 02.04.2009 року, посвідченого державним нотаріусом Другої Дніпропетровської нотаріальної контори Гуніним О.В. Право власності ОСОБА_5 за своє життя на належну їй частину вказаної земельної ділянки у встановленому законом порядку також не зареєструвала. Інша 1/2 частина зазначеної земельної ділянки позивач зазначає, що належить йому, ОСОБА_1, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 02.04.2009 року, посвідченого державним нотаріусом Другої Дніпропетровської нотаріальної контори Гуніним О.В.

Також, позивач зазначає, що ОСОБА_5 померла і залишила заповіт на ім'я позивача. 18.11.2015 року позивач звернувся до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Гуніною І.О. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті матері. Однак постановою приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Гуніною І.О. від 23.04.2016 року йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв'язку з тим, що за життя спадкодавцем ОСОБА_5 не було зареєстровано право власності на частину нерухомого майна у вигляді вказаних земельних ділянок.

У зв'язку із чим, позивач змушений звернутися до суду та просити суд визнати за ним, ОСОБА_1, право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0404 га, наданої для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої на території Новокодацького району АДРЕСА_1, і на 1/2 частина земельної ділянки площею 0,0407 га, наданої для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої на території Новокодацького району АДРЕСА_1, в порядку спадкування за заповітом після смерті його матері, ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_3.

Відповідач у встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження по справі строк відзив на позовну заяву не подала.

Будь-яких інших заяв по суті справи до суду також не надходило.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі по мотивам, що викладені у позовній заяві. В судове засідання, після оголошення перерви, позивач не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, просив позов задовольнити (а.с.101).

Представник відповідача у судовому засіданні просив винести рішення відповідно до чинного законодавства.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2, у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити в повному обсязі по мотивам, що викладені у позовній заяві. В судове засідання, після оголошення перерви, третя особа ОСОБА_2 не з'явилася, подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, просила позов задовольнити (а.с.103).

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору -Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Гуніна Ірина Олександрівна, у судове засідання не з'явилася, надала до суду письмову заяву про розгляд справи у її відсутність, та винести рішення відповідно до чинного законодавства (а.с.96).

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 06.09.2018 року заяву позивача ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення доказів було задоволено. Витребувано у Приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Гуніної Ірини Олександрівни (АДРЕСА_2) спадкову справу, що була заведена після смерті ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4.

З огляду на викладені вимоги процесуального законодавства, враховуючи нижченаведені фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, оцінку доказів, та аргументів сторін, суд ухвалює рішення про задоволення позову з огляду на наступне.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що ОСОБА_8 на праві власності належала земельна ділянка розміром 0, 0404 га, що знаходиться в АДРЕСА_1, для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд на підставі Державного акту на право приватної власності на землю НОМЕР_2 код НОМЕР_3, виданого Виконавчим комітетом Дніпропетровською міською ради народних депутатів 29.09.1998 року № 1930, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 020150 (а.с.35) .

Судом встановлено, що ОСОБА_9 на праві власності належала земельна ділянка розміром 0, 0407 га, що знаходиться в АДРЕСА_1, для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд на підставі Державного акту на право приватної власності на землю НОМЕР_4 код НОМЕР_5, виданого Виконавчим комітетом Дніпропетровською міською ради народних депутатів 16.07.1998 року № 1362, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 013896 (а.с.34).

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_8 прийняв спадщину у вигляді земельної ділянки розміром 0, 0407 га, що знаходиться в АДРЕСА_1, для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд після смерті своєї сестри ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_5.

Судом встановлено, що після смерті ОСОБА_8 спадщину прийняла дружина померлого - ОСОБА_5, як спадкоємець першої черги за законом, та його син, позивач по справі. Такі особи 02.04.2009 року отримали свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, що складається із 1/2 частки земельної ділянки розміром 0, 0407 га та із 1/2 частки земельної ділянки розміром 0, 0404 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, для кожного із спадкоємців (а.с.15-18).

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 25).

Позивач прийняв спадщину у вигляді 1/2 частини домоволодіння АДРЕСА_1 після смерті матері ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3, фактично так, як на день її смерті проживав і був зареєстрований разом зі спадкодавцем (а.с.19).

Із матеріалів справи вбачається, що 18.11.2015 року позивач звернувся до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Гуніною І.О. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті матері ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3.

Постановою приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Гуніною І.О. від 23.04.2016 року йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв'язку з тим, що за життя спадкодавцем ОСОБА_5 не було зареєстровано право власності на частину нерухомого майна, що входить до складу спадкового майна, а саме: на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0404 га, наданої для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої на території Новокодацького району АДРЕСА_1, і 1/2 частина земельної ділянки площею 0,0407 га, наданої для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої на території Новокодацького району АДРЕСА_1 (а.с. 36).

V. Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.

Відповідно до ч. 1 ст. ст. 4,5 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, який здійснюється судом у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

У відповідності до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Як зазначено ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з роз'ясненнями, що містяться в п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України, від 30.05.2008р., № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством; за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають; у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Як зазначалось вище, позивач подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті спадкодавця ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3. Судом також встановлено, що після смерті такого спадкодавця була заведена відповідна спадкова справа, однак вказаною постановою приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Гуніною І.О. від 23.04.2016 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.

Відтак суд доходить висновку про відсутність у позивача можливості одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину внаслідок чого її цивільне право підлягає захисту в судовому порядку.

За змістом ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися в наслідок його смерті. За змістом даної статті, до складу спадкової маси входить сукупність прав та обов'язків, носієм яких був спадкодавець і які переходять до його спадкоємців після відкриття спадщини. За загальним правилом у спадщину переходять усі цивільні права та обов'язки спадкодавця. Отже, з наведеної норми матеріального закону вбачається, що спадковим може бути тільки майно, яке перебувало у власності спадкодавця.

З аналізу наведених норм матеріального закону вбачається, що право власності спадкодавця на нерухоме майно є саме тим правом, яке переходить спадкоємцеві в разі відкриття спадщини, однак до спадкоємця може перейти право тільки на те майно, яке належало спадкодавцеві на підставі діючого законодавства.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що відсутність державної реєстрації права на майно, зазначеного у свідоцтві про право на спадщину, не може позбавляти спадкоємця права на таку спадщину.

Статтею 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Виходячи із змісту наведеної норми і відповідно до встановлених у даній справі обставин несправедливість процедури щодо реєстрації права власності на нерухоме майно не може обмежувати права власника.

Суд зауважує, що відповідно до статті 2 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Відповідно до п. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно.

Згідно зі статтею 3 зазначеного Закону право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Отже, право власності на придбане до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його придбання, а не виникає у зв'язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого прав, а не підставою його виникнення.

Згідно до статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

З урахуванням викладених обставин та вказаних вимог законодавства, суд доходить висновку, що оскільки право власності на зазначене вище нерухоме майно виникло у спадкодавця, на підставі та в порядку матеріального закону, який був чинний на час набуття такого права, то таке майно входить до спадкової маси, що утворилась після смерті такого власника.

Таким чином, оцінюючи усі докази, досліджені в ході судового розгляду в їх сукупності, приймаючи до уваги, що позивач, є спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3, речове право у спадкодавця на вказане нерухоме майно набуто згідно з діючими нормативно-правовими актами на час набуття такого права, у складі такого майна відсутнє самочинне будівництво, і отримати в позасудовому порядку право власності на таке спадкове майно позивач не має можливості, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 644 (одна тисяча шістсот сорок чотири) грн. 01 грн. (825 грн. 05 коп. +818 грн. 96 коп.)

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 71,72 Житлового Кодексу України, ст. ст. 4,5,81,82, 90,141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1) до Територіальної громади в особі Дніпровської міської ради (місце знаходження: 49000, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, 75, ЄДРПОУ: 26510514), треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП:НОМЕР_6, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_3), Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Гуніна Ірина Олександрівна (місце знаходження: АДРЕСА_2), про визнання права власності на частки земельних ділянок в порядку спадкування за заповітом - задовольнити.

2. Визнати за ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1), право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0404 га, наданої для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої на території Новокодацького району АДРЕСА_1, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3.

3. Визнати за ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1) право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0407 га, наданої для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої на території Новокодацького району АДРЕСА_1, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3.

4. Стягнути з Дніпровської міської ради (місце знаходження: 49000, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, 75, ЄДРПОУ: 26510514) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1) понесені позивачем за документально підтверджені судові витрати по справі у вигляді судового збору у розмірі 1 644 (одна тисяча шістсот сорок чотири) грн. 01 грн.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Д.В. Мовчан