Рішення № 78583645, 10.12.2018, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 грудня 2018 року м. ТернопільСправа № 921/409/18

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гирили І.М.

при секретарі судового засідання: Онуфрієнко М.П.

розглянув справу

за позовом Приватного підприємства "Оіл Груп", вул. А. Мельника, 8/83, м. Рівне, 33013

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес", с. Токи, Підволочиський район, Тернопільська область, 47823

про стягнення 161 899 грн 10 коп.

За участі представників:

Позивача: Кулініча А.О.- уповноваженого, довіреність б/н від 22.03.2018

Відповідача: Мирончик Ю.В. - уповноваженої, довіреність б/н від 15.12.2017

В порядку ст. ст. 8, 222 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Акорд".

Заяв про відвід (самовідвід) судді та секретаря судового засідання з підстав, визначених ст. ст. 35-37 ГПК України не надходило. Клопотань про роз'яснення прав та обов'язків, відповідно до ст. 205 ГПК України, не надходило.

Суть справи:

Приватне підприємство "Оіл Груп", надалі - позивач, звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес", надалі - відповідач, про стягнення 161 899 грн 10 коп., з яких: 145 459 грн 22 коп. - основний борг, 8 451 грн 93 коп. - пеня, 714 грн 99 коп. - 3% річних та 7 272 грн 96 коп. - штраф в розмірі 5 відсотків від суми поставки, строк розрахунків по якій порушено.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором поставки № 395 від 12.06.2015, зокрема в частині своєчасної та повної оплати вартості товару, поставленого з 06.06.2018, внаслідок чого у позивача виникло право на звернення до суду із даним позовом.

В підтвердження наведеного до матеріалів справи долучено належним чином засвідчені копії: Договору поставки № 395 від 12.06.2015, видаткових накладних №274 від 06.06.2018, №283 від 11.06.2018 та №284 від 11.06.2018, довіреності №46 від 06.06.2018, податкових накладних №2 від 05.06.2018, №3 від 06.06.2018, №11 та №12 від 11.06.2018, квитанцій про реєстрацію податкових накладних від 05.06.2018, від 06.06.2018, від 11.06.2018 та від 12.06.2018, банківських виписок за 05.06.2018, 10.07.2018, 16.07.2018, 17.07.2018 та 08.08.2018, а також інших документів.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 11.10.2018 позовну заяву Приватного підприємства "Оіл Груп" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 921/409/18; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження; розгляд справи по суті призначено на 09:30 год. 07.11.2018; запропоновано сторонам у справі надати передбачені ст. 251 ГПК України заяви по суті справи та встановлено строк для їх подання, а саме: відповідачу - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, позивачу - протягом 5 днів з дня отримання відзиву.

Ухвалою від 07.11.2018, у зв'язку із неявкою в судове засідання повноважних представників сторін та клопотанням відповідача, розгляд справи по суті було відкладено на 14:00 год. 26.11.2018, повторно запропоновано учасникам справи у строк до 23.11.2018 подати/надіслати суду заяви по суті справи. В судовому засіданні 26.11.2018, яке відбулось за участі повноважних представників сторін, оголошувалась перерва до 14:30 год. 10.12.2018 про що судом постановлено відповідну протокольну ухвалу та повідомлено під розписку сторін (в матеріалах справи).

Окрім того, ухвалою суду від 26.11.2018 залишено без розгляду клопотання позивача про долучення до матеріалів справи №921/409/18 доказів, з викладених у ній підстав.

Відповідач у відзиві на позов б/н від 30.10.2018 (вх. №19954) позовні вимоги визнає частково - в частині заявленої до стягнення суми основного боргу. При цьому, присутній в судовому засіданні 26.11.2018 повноважний представник ТзОВ "Агробізнес" просив суд врахувати, що товариством здійснено часткове погашення заявленої позивачем до стягнення у позовній заяві суми боргу в загальному розмірі 40 459 грн 22 коп. В підтвердження надав копії платіжних доручень №5678 від 06.11.2018 на суму 25 459,22 грн та № 5665 від 26.11.2018 на суму 15 000 грн. В задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 8 451 грн 93 коп., штрафу в сумі 7 272 грн 96 коп. та 3% річних в сумі 714 грн 99 коп. просив відмовити. Зокрема, зазначав, що факт отримання товару згідно долучених до позову накладних товариством не заперечується. Поряд із цим, вважав, що договірні відносини оформлялись у спрощений спосіб - шляхом оформлення та підписання видаткових накладних, оскільки укладений між сторонами Договір поставки автоматично продовжив свою дію лише на один календарний рік, з 31.12.2015 по 31.12.2016, а додаткова угода про продовження строку його дії сторонами не укладалась. Присутній у судовому засіданні 10.12.2018 повноважний представник позивача в повному обсязі підтримав попередньо наведену представником в судовому засіданні позицію щодо позовних вимог.

Повноважний представник позивача в судове засідання 10.12.2018 прибув, позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та посилаючись на долучені до матеріалів справи документи. Просить суд врахувати, що долучені до матеріалів справи видаткові накладні свідчать про те, що поставка товару здійснювалась саме на підставі та на виконання умов укладеного між сторонами Договору поставки №395 від 12.06.2015. Доводи відповідач про припинення дії договору вважає безпідставними. Поряд із цим, факт часткової - на суму 40 459 грн 22 коп., сплати заявленої до стягнення суми основного боргу не заперечив.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судових засіданнях доводи та пояснення повноважних представників сторін, дослідивши норми чинного законодавства, оцінивши наявні у матеріалах справи письмові докази, суд встановив наступне:

12.06.2015 між Приватним підприємством "Оіл Груп", як Постачальником, з однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агробізнес", як Покупцем, з другої сторони, був підписаний та скріплений печатками Договір поставки №395 (надалі - Договір), за умовами якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцю Товар, а Покупець зобов'язується прийняти цей Товар та своєчасно його оплатити на умовах даного Договору (п. 1.1 р. 1 Договору).

Згідно з п. п. 1.2 -1.3 р. 1 Договору номенклатура (код найменування), ціна Товару, вказуються у рахунку, який виставляє Постачальник на кожну партію Товару, який є невід'ємною частиною даного Договору, виходячи із замовлення Покупця. Право власності на Товар переходить від Постачальника до Покупця з моменту підписання представниками Сторін накладної, яка засвідчує момент передачі Товару.

Ціна, кількість, асортимент та загальна вартість партії Товару, що поставляється, визначається у замовленні на поставку Товару, яке може бути зроблене Покупцем за допомогою телефонного зв'язку, інтернету, факсимільного зв'язку. До ціни Товару включається вартість тари та упаковки заводу - виробника (р. 2 Договору).

Відповідно до п. п. 3.1-3.5 р. 3 Договору асортимент на конкретну поставку Товару, ціна, кількість, дата, час та місце поставки Товару визначається замовленням Покупця, яке він складає на підставі асортиментного переліку Постачальника. Поставка товару здійснюється за домовленістю Сторін. Строки поставки узгоджуються сторонами додатково, та указуються в замовленні Покупця. Відвантаження Товару відбувається за накладною, особі, яка має належним чином оформлене доручення. Датою поставки партії Товару вважається дата приймання прийому-передачі Товару, зазначена у відповідній накладній (товаросупроводжуючому документі).

П. п. 6.1-6.4 р. 6 Договору визначено, що всі розрахунки за цим Договором здійснюються виключно в національній валюті України. Оплата за поставлений Товар згідно умов цього Договору здійснюється Покупцем однією з наступних форм оплати та в обумовлені цим Договором строки: - безготівково на поточний рахунок Постачальника протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання Товару Покупцем. Покупець здійснює розрахунки за Товар у формі відстрочки платежу на 30 календарних днів, від дати відвантаження. Вартість товару на який надається відстрочка не може перевищувати - 900 000 (дев'ятсот) тис. гривень. Днем здійснення платежу вважається день, в якому сума, що підлягає сплаті буде зарахована на рахунок Постачальника.

Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31 грудня 2015 року. Якщо після закінчення дії Договору Сторони не мають претензій одна до одної, строк дії Договору вважається продовженим ще на один рік. Дія цього Договору може бути припинена достроково за взаємною письмовою згодою Сторін при відсутності невиконаних замовлень Покупця та заборгованостей (включаючи ненадані документи та інше) Сторонами щодо цього Договору протягом 30 календарних днів з моменту подання заяви про таке припинення однією із Сторін (п. п. 8.1, 8.3, 8.4 Договору).

Зважаючи на те, що умови укладеного правочину не містять застереження щодо можливості його пролонгації лише на один рік, що долучені позивачем як доказ поставки відповідачу протягом червня місяця 2018 року товару видаткові накладні містять посилання на Договір №395 від 12.06.2015, що відповідачем факт отримання товару за наявними в матеріалах справи видатковими накладними не заперечується, що оплата за поставлений згідно наданих позивачем видаткових накладних товар здійснювалась відповідачем саме із посиланням на рахунки, які згідно умов вказаного вище правочину є невід'ємною частиною даного Договору та в яких визначається номенклатура і ціна Товару, що в матеріалах справи відсутні докази дострокового припинення дії вказаного роаврчину, суд прийшов до висновку, що дія Договору поставки №395 від 12.06.2015 була пролонгована, зокрема і на 2018 рік.

З огляду на наведене вище, доводи відповідача про припинення дії Договору, на думку суду, є необґрунтованими.

Господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, згідно із положеннями ГПК України є предметом регулювання Господарського кодексу України (надалі - ГК України).

Згідно п. 1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України, а саме цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або у інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (ч. 1 ст. 693 ЦК України).

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст. 632 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. ст. 11, 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, та однією з підстав виникнення зобов'язань.

Ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України визначено, що в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

В судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на виконання умов укладеного правочину позивач протягом червня місяця 2018 року поставив, а відповідач прийняв Товар на загальну суму 371 692 грн 50 коп. Зокрема:

- 06.06.2018 згідно видаткової накладної №274 на суму 308 230 грн 40 коп.;

- 11.06.2018 згідно видаткової накладної №283 на суму 43 733 грн 52 коп.;

- 11.06.2018 згідно видаткової накладної №284 на суму 19 728 грн 58 коп.

Факт отримання Товару згідно наведених вище видаткових накладних відповідачем не заперечено. Повноваження представника відповідача на отримання вказаного у наведених вище видаткових накладних Товару підтверджуються долученою позивачем до матеріалів справи належним чином засвідченою копією довіреності №46 від 06.06.2018.

Як вже зазначалось вище, відповідно до умов Договору (п. 6.2) оплата за поставлений Товар згідно умов цього Договору здійснюється Покупцем безготівково на поточний рахунок Постачальника протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання Товару Покупцем.

Таким чином, за поставлений згідно видаткової накладної №274 від 06.06.2018 Товар відповідач повинен був розрахуватись до 07.07.2018, за поставлений згідно видаткових накладних №283 та №284 від 11.06.2018 Товар - до 12.07.2018.

Відповідно до положень ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Ст. 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Факт виконання позивачем взятих на себе зобов'язань та поставки відповідачу Товару згідно Договору №395 від 12.06.2015 підтверджено долученими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями видаткових накладних на загальну суму 371 692 грн 50 коп.

Проте, всупереч умов Договору поставки №395 від 12.06.2015 свої зобов'язання щодо своєчасної оплати за отриманий товар відповідач виконав не в повному обсязі та з порушенням встановлених договором строків, зокрема:

- за Товар, поставлений згідно видаткової накладної №274 від 06.06.2018 ТзОВ "Агробізнес" розрахувалось лише частково - на суму 162 771 грн 18 коп., а саме: 05.06.2018 -112 771,18 грн та 08.08.2018 - 50 000 грн;

- за Товар, поставлений згідно видаткової накладної №283 від 11.06.2018 ТзОВ "Агробізнес" розрахувалось в повному обсязі, а саме: 16.07.2018 - 27 000 грн та 17.07.2018 - 16 733,52 грн.

Вартість Товару, поставленого згідно видаткової накладної №284 від 11.06.2018 ТзОВ "Агробізнес" оплачено своєчасно та в повному обсязі, а саме: 10.07.2018 - 19 728,58 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача за поставлений згідно Договору на підставі наведених вище видаткових накладних станом на день звернення позивача з даним позовом до суду становила 145 459 грн 22 коп.

Поряд із цим, в судовому засіданні встановлено, що 06.11.2018 згідно платіжного доручення №5678 від 06.11.2018 відповідачем сплачено на рахунок позивача грошові кошти в сумі 25 459,22 грн та 26.11.2018 згідно платіжного доручення №5665 - 15 000 грн.

Відтак, станом на день розгляду спору в суді заборгованість ТзОВ "Агробізнес" перед ПП "Оіл Груп" за поставлений згідно Договору поставки №395 від 12.06.2015 Товар становить 105 000 грн.

Відповідачем факт отримання товару на загальну суму 371 692 грн 50 коп. та його часткової оплати (на загальну суму 266 692,50 грн, з врахуванням сплат 06.11.2018 та 26.11.2018) не заперечено. Доказів добровільної та повної оплати суми боргу до матеріалів справи не надано.

За даних обставин, обґрунтованими правомірними та такими, що підлягають до задоволення суд визнає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за поставлений Товар в сумі 105 000 грн.

Провадження у справі в частині стягнення 40 459 грн 22 коп. підлягає закриттю на підставі п. 2 ст. 231 ГПК України, за відсутністю предмету спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Ч. 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно з вимогами ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.

У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Ст. ст. 546-551 ЦК України визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею, є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання і її розмір (ч. 2 ст. 551 ЦК України) встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч. 4 ст. 231 ГК України, в силу якої у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У випадку порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

(Судом враховано, що аналогічна правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду від 17.05.2018 у справі № 910/6046/16).

В силу приписів ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що пеня нараховується в розмірі, встановленому умовами договору, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який стягується пеня.

Окрім того, відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

П. 7.3 р. 7 Договору сторонами узгоджено, що у разі порушення терміну оплати вартості поставленого Товару, що встановлений пунктом 6.3 цього Договору, Постачальник має право стягнути з Покупця пеню за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючої у період, за який сплачується пеня.

Згідно з п. 7.4 р. 7 Договору у випадку прострочення Покупцем повної оплати вартості поставленого Товару більш ніж 1 (один) календарний місяць Покупець зобов'язаний додатково сплатити на користь Постачальника штраф у розмірі 5% від суми поставки, строк розрахунків по якій порушено.

На підставі наведених вище положень Договору, зважаючи на допущені відповідачем порушення терміну оплат вартості Товару отриманого за видатковими накладними №274 від 06.06.2018 та №283 від 11.06.2018, позивачем за період з 12.07.2018 по 17.07.2018 по поставці від 11.06.2018 та за період з 08.08.2018 по 04.10.2018 по поставці від 06.06.2018, з врахуванням встановленого умовами Договору терміну розрахунків, нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню в загальній сумі 8 451 грн 93 коп.

Окрім того, зважаючи на допущену прострочку терміну оплати вартості Товару, поставленого згідно видаткової накладної №274 від 06.06.2018, позивачем нараховано та заявлено до стягнення штраф в розмірі 7 272,96 грн.

Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 1.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. При цьому, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені (п. 1.9 вказаної Постанови).

Розглянувши розрахунок позивача та перевіривши правильність нарахування пені, суд встановив, що останнім по поставці від 11.06.2018 безпідставно в період часу, за який нараховувалась пеня, включено день повної оплати вартості товару (17.07.2018). Окрім того, не враховано часткову оплату 16.07.2018 в сумі 27 000 грн.

Поряд із цим, розглянувши проведений позивачем розрахунок пені по поставці 06.06.2018, суд відзначає, що зважаючи на встановлений умовами Договору термін здійснення розрахунків, позивач мав право нараховувати останню з 07.07.2018, проте правом на нарахування пені скористався лише з 08.08.2018.

З огляду на наведене вище, враховуючи вихідні дані з розрахунку позивача, зважаючи на диспозитивність судового процесу, з врахуванням вартості поставленого Товару, передбаченого умовами договору терміну здійснення розрахунків, здійснених відповідачем оплат, суд, за допомогою інформаційно-аналітичного центру "Ліга", провів перерахунок заявленої до стягнення сум пені.

Згідно проведеного судом перерахунку, по поставці від 06.06.2018 за період з 08.08.2018 по 04.10.2018 правомірним є нарахування пені в сумі 8 201,51 грн. По поставці 11.06.2018 - правомірним є нарахування пені за період з 12.07.2018 по 16.07.2018 в сумі 182,60 грн.

Таким чином, правомірними та такими, що підлягають до задоволення є вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені в загальній сумі 8 384 грн 11 коп. Пеня в сумі 67 грн 82 коп. нарахована позивачем та заявлена до стягнення безпідставно, а позов в даній частині є таким, що задоволенню не підлягає (проведений судом перерахунок знаходиться в матеріалах справи).

Перевіривши поданий позивачем розрахунок штрафу в розмірі 7 272 грн 96 коп., зважаючи на допущену відповідачем прострочку терміну оплати вартості поставленого згідно видаткової накладної №274 від 06.06.2018 Товару, суд прийшов до висновку, що вимоги в даній частині є правомірними та такими, що підлягають до задоволення в повному обсязі (проведений судом перерахунок знаходиться в матеріалах справи).

Окрім того, в силу приписів ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі даної статті, зважаючи на допущені відповідачем порушення терміну оплат вартості Товару отриманого за видатковими накладними №274 від 06.06.2018 та №283 від 11.06.2018, позивачем за період з 12.07.2018 по 17.07.2018 по поставці від 11.06.2018 та за період з 08.08.2018 по 04.10.2018 по поставці від 06.06.2018, з врахуванням встановленого умовами Договору терміну розрахунків, нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в загальній сумі 714 грн 99 коп.

Судом розглянуто проведений позивачем розрахунок 3% річних та з врахуванням встановлених вище обставин щодо правомірності визначення періодів та сум, на які проводяться нарахування, за допомогою інформаційно-аналітичного центру "Ліга" проведено перерахунок заявленої до стягнення суми 3% річних.

Згідно проведеного судом перерахунку, по поставці від 06.06.2018 за період з 08.08.2018 по 04.10.2018 правомірним є нарахування 3% річних в сумі 693,42 грн. По поставці від 11.06.2018 - правомірним є нарахування 3% річних за період з 12.07.2018 по 16.07.2018 в сумі 15,76 грн.

Таким чином, правомірними та такими, що підлягають до задоволення є вимоги позивача вчастині стягнення з відповідача 3% річних в загальній сумі 709 грн 18 коп.

3% річних в сумі 05 грн 81 коп. нараховані позивачем та заявлені до стягнення безпідставно, а позов в даній частині є таким, що задоволенню не підлягає (проведений судом перерахунок - в матеріалах справи).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ст. 74 ГПК України передбачено обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ст. 86 ГПК України).

Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору в сумі 2 427 грн 39 коп. відшкодовуються позивачу за рахунок відповідача, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, без врахування сплачених відповідачем під час розгляду справи сум.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 73-75, 76-79, 86, 91, 123, 129, 232-233, 236, 238, 240, 241, 247, 252, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес", с. Токи, Підволочиський район, Тернопільська область, ідентифікаційний код 30915832, на користь Приватного підприємства "Оіл Груп", вул. А. Мельника, 8/83, м. Рівне, ідентифікаційний код 34892612, 105 000 грн основної заборгованості; 8 384 грн 11 коп. пені, 709 грн 18 коп. 3% річних, 7 272 грн 96 коп. штрафу та 2 427 грн 39 коп. в повернення сплаченого позивачем судового збору.

3. Провадження у справі в частині стягнення 40 459 грн 22 коп. закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

4. В задоволенні решти частини позову відмовити.

5. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1,2 ст. 241 ГПК України).

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення, в порядку визначеному ст.ст. 256-257 ГПК України, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 17.12.2018

Суддя І.М. Гирила