Рішення № 78583256, 11.12.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2018 р. Справа№200/12708/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голубової Л.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Головного управління ДФС у Донецькій області

про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити пенні дії

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання неправомірними дії щодо нарахування недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та зобов'язання звільнити від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовував тим, що перебуває на обліку в Маріупольській ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області, знаходиться на спрощеній системі оподаткування.

Згідно облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів за позивачем обліковується борг з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 23792,29 гривень, який виник у період з 21.07.2014 року по теперішній час.

14.06.2018 року позивач звернувся до відповідача з заявою про звільнення його від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, оскільки вважає, що на нього розповсюджується дія пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в частині звільнення від виконання обов'язків платника єдиного внеску до закінчення проведення антитерористичної операції, у тому числі звільнення від сплати єдиного внеску у період з 14.04.2014 року по теперішній час.

Листом від 26.06.2018 року відповідач відмовив у звільненні від сплати ЄСВ, оскільки законодавством не передбачено особливих умов щодо виконання зобов'язань платниками єдиного внеску, які перебувають або перебували на обліку контролюючих органів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, оскільки Законом України від 24.12.2015 року № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону України № 1669, зокрема, виключено підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону України № 1669, яким скасовано норму, зазначену в пункті 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо звільнення від виконання обов'язків, передбачених ч. 2 ст. 6 Закону України № 2464, платників єдиного внеску, які перебувають на обліку у контролюючих органах, розташованих на території проведення антитерористичної операції, тому не має підстав для визнання недоїмки з єдиного внеску безнадійною та її списання.

Позивач не погоджується з такими діями відповідача, тому з зазначених підстав просить визнати неправомірними дії щодо нарахування недоїмки зі сплати єдиного внеску та зобов'язати відповідача звільнити його від сплати ЄСВ до закінчення антитерористичної операції.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2018 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 11 грудня 2018 року.

Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином. Позивач надав заяву про розгляд справи без участі (а.с. 20).

Представник відповідача ОСОБА_2 до суду з'явився. Надав письмовий відзив на адміністративний позов (а.с. 18). В обґрунтування незгоди з позовними вимогами зазначає, що чинним законодавством не передбачено особливих умов щодо виконання зобов'язань платниками єдиного внеску, оскільки Законом України від 24.12.2015 року № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону України № 1669, та виключено підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону України № 1669, яким скасовано норму, щодо звільнення від виконання обов'язку щодо сплати єдиного внеску. Чинним законодавством передбачена лише можливість звільнення від відповідальності за несвоєчасну сплату єдиного внеску, за наявності відповідних умов та доказів, зокрема сертифікату ТТП, що позивачем не надано.

З зазначених причин відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представником відповідача ОСОБА_3 також надано письмовий відзив разом з інтегрованою карткою платника ЄСВ (а.с. 28-29). В обґрунтування незгоди з позовними вимогами зазначає, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно сплачувати внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця. Несвоєчасно сплачена сума є недоїмкою та стягується з застосуванням штрафів. Згідно облікових даних, наданих відповідачем, заборгованість позивача становить 23792,29 гривень.

Приписи Закону України №1669-VII від 02.09.2014р. «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015р. № 1275-р не звільняють органи доходів і зборів від виконання обов'язків щодо формування вимог про сплату недоїмки на підстави наданої платниками звітності.

З зазначених причин відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до положень статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України даний предмет спору віднесено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача у відповідності до норм законодавства повідомлено про наявність позову щодо визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрований та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з 28.04.1998 року, що доведено безкоштовним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 14-15).

Позивач заявою від 14.06.2018 року звернувся до Головного управління ДФС у Донецькій області та Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області, де знаходиться в дійсний час на обліку про звільнення від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, оскільки вважає, що на нього розповсюджується дія пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в частині звільнення від виконання обов'язків платника єдиного внеску до закінчення проведення антитерористичної операції, у тому числі звільнення від сплати єдиного внеску у період з 14.04.2014 року по теперішній час (а.с. 9).

У відповідь на звернення позивача Головне управління ДФС у Донецькій області листом від 26.06.2018 року відмовило від звільнення позивача від сплати ЄСВ, оскільки законодавством не передбачено особливих умов щодо виконання зобов'язань платниками єдиного внеску, які перебувають або перебували на обліку контролюючих органів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, оскільки Законом України від 24.12.2015 року № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону України № 1669, зокрема, виключено підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону України № 1669, яким скасовано норму, зазначену в пункті 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо звільнення від виконання обов'язків, передбачених ч. 2 ст. 6 Закону України № 2464, платників єдиного внеску, які перебувають на обліку у контролюючих органах, розташованих на території проведення антитерористичної операції, тому не має підстав для визнання недоїмки з єдиного внеску безнадійною та її списання (а.с. 10-12).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Відповідно до пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України, статті 94 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідач у даній справі є суб'єктом владних повноважень, який відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» здійснює адміністрування зазначеного внеску з жовтня 2013 року.

Проте, безпосередньо, правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464) із змінами і доповненнями.

Відповідно до абзаців 1, 3, 4 частини 4 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Суд зауважує, що всупереч вказаній нормі закону позивач не оскаржує, вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку, а просить зобов'язати відповідача звільнити його на майбутнє від сплати єдиного соціального внеску.

Згідно з п. 2 та п. 4 розділу ІІІ Порядку ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, який діяв до 10.06.2016 року, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 05.12.2013 року № 765 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04 лютого 2014 року за № 217/24994, передбачено, що зобов'язання, штрафні санкції, пеня за податками, зборами, митними платежами, суми до сплати єдиного внеску, самостійно визначені платником у звітності, відображаються територіальним органом Міндоходів в інтегрованій картці платника.

Нарахування податків, зборів та сум єдиного внеску в інтегрованій картці платника здійснюються відповідно до звітності, що подається платником до територіального органу Міндоходів, а також митних та інших платежів - на підставі оформленої митної декларації.

Нарахування узгоджених сум грошових зобов'язань за податками, зборами, митними платежами та сум єдиного внеску, нарахованих до сплати, в інтегрованій картці платника здійснюється датою граничного строку сплати таких нарахувань.

При поданні уточнюючого розрахунку, що збільшує або зменшує грошові зобов'язання минулих податкових періодів платника та ліквідаційної звітності, нарахування в інтегрованій картці платника проводиться датою його подання.

Згідно з п. 1 підрозділу 1 розділу IV Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, який діє з 10.06.2016 року, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 року № 422 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 травня 2016 року за № 751/28881, передбачено, що первинні показники, що відображаються в підсистемі, яка забезпечує обробку податкової звітності та платежів, є показниками форм податкової звітності та звітності з єдиного внеску, затверджених у встановленому порядку.

У відповідності до п. 1 підрозділу 2 вказаного Порядку прийняття Звітного документа є обов'язком контролюючого органу.

Дані Звітних документів, поданих платниками на паперових носіях, переносяться до інформаційної системи органів ДФС у терміни, встановлені регламентом комп'ютерної обробки Звітних документів.

Після повного внесення даних Звітного документа такий документ отримує статус «Повністю введено».

Для звітних документів, поданих засобами електронного зв'язку в електронній формі, статус «Повністю введено» вважається присвоєним за умовчанням.

Таким чином, визначені платником суми єдиного внеску до сплати підлягають відображенню у відповідній картці платника ЄСВ.

Згідно з п. 1 та п. 12 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.

Суд зазначає, що при формуванні вимоги контролюючий орган не визначає платнику суму єдиного внеску до сплати, оскільки такі суми попередньо визначаються на підставі відповідної звітності або рішень. Фактично, вимога формується внаслідок наявності в картці платника відомостей про нараховані суми єдиного внеску, у тому числі нараховані самим платником, але не сплачені у встановлений ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» строк.

Підставою виникнення зазначеного вище боргу з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є самостійно задекларовані позивачем суми ЄСВ.

Таким чином, спеціальні норми права, що регулюють порядок обліку єдиного соціального внеску: ані Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, ані Закон № 2464 не звільняють фіскальні органи від обов'язку вести облік ЄСВ, а при наявності недоїмки виносити на надсилати платникам ЄСВ, що мають борг, вимоги з єдиного соціального внеску.

Відтак, фіскальний орган діяв в межах, встановлених нормами діючого законодавства, тому вимоги про визнання неправомірними дій щодо нарахування недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є необґрунтованими та безпідставними.

Із інтегрованої картки ФОП ОСОБА_1 з єдиного соціального внеску вбачається, що у нього наявна заборгованість з єдиного внеску в сумі 23 792,29 гривень (а.с. 33).

Разом з тим, Законом України №1669-VII від 02.09.2014 року «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», який набрав чинності 15.10.2014 року, у Законі України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 9-3 (у наступному 9-4) такого змісту:

«9-3. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу».

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція включено м. Маріуполь Донецької області.

Дію вказаного Розпорядження зупинено Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1079-р від 05.11.2014 року.

Вказані розпорядження втратили чинність згідно з Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України». Вказаним розпорядженням до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція включено м. Маріуполь Донецької області, де значиться на податковому обліку позивач.

Тобто, у період невиконання обов'язків платника єдиного соціального внеску позивач знаходився на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція.

За таких обставин, дієвим способом захисту прав позивача буде оскарження вимоги про зобов'язання сплатити заборгованість, яка виноситься податковим органом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.

Питання судових витрат не вирішується у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог.

Згідно частини 3 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України У виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Відповідно до частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

З огляду на викладене, на підставі положень Податкового кодексу України, Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та на підставі ст.ст. 2, 17, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У позовних вимогах фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (місцезнаходження згідно даних з ЄДР: 83096, АДРЕСА_1; місце мешкання зазначене у позовній заяві: АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Донецькій області (місцезнаходження згідно даних з ЄДР: 87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130 Таганрозької дивізії, буд. 114, код ЄДРПОУ 39406028) про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 14 грудня 2018 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Голубова Л.Б.