Рішення № 78582555, 04.12.2018, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/4876/18

Провадження № 2/0182/2725/2018

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

04.12.2018 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Багрової А.Г.

за участю

секретаря судового засідання - Снєгульської В.М.

сторони по справі:

позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, місце проживання - АДРЕСА_1)

відповідач - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1, інші відомості невідомі)

відповідач - ОСОБА_3(АДРЕСА_1, інші відомості не відомі)

третя особа - виконавчий комітет Нікопольської міської ради Дніпропетровської області( 53200, м. Нікополь, вул. Електрометалургів, буд. 3, ЄДРПОУ 37338501).

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Нікополя за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - виконавчий комітет Нікопольської міської ради Дніпропетровської області, про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю

Представник позивача - ОСОБА_4 за довіреністю від 06.06.2018 року, посвідченою Балабекяном А.Е., приватним нотаріусом Нікопольського районного нотаріального округу Дніпропетровської області зареєстровано в реєстрі №947(а.с.31)

Представник виконавчого комітету Нікопольської міської ради - Мкртчян Ольга Олександрівна за довіреністю від 20.06.2018 року №2494.

Заяви по суті справи.

Позивач звернувся до суду з позовними вимогами до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та просить суд визнати за ним право власності на 1\2 частину будинку АДРЕСА_1 , що належить на праві часткової власності відповідачам в порядку набувальної давності (а.с.2-5)

В обґрунтування позову послався на те, що відповідачі своїми частками не користуються починаючи з дня набуття права власності на свої частки в 1993 році та в 1999 році. Ніколи в своїй частині житлового будинку не проживали, їхнього майна в будинку не має. Хоча будинок і належить всім власникам у частках, однак він є єдиним цілим і використовувався його рідними в цілому, проводився ремонт, сплачувались комунальні послуги. Оскільки він добросовісно володіє житловим будинком в цілому бульше 10 років , то просить суд задовольнити позовні вимоги.

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 відзиву на позов не подали, в судове засідання не з'явились.

Представник Нікопольської міської ради подав пояснення щодо заявленого позову та просить суд відмовити позивачу, оскільки позивачем не доведено, що він добросовісно, відкрито та безперервно володіє цією часткою будинку більше ніж 10 років, не доведено, що він не знав і не міг знати про те, що володіє чужою річчю (а.с.58-60).

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 01.08.2018 року по справі відкрито провадження та постановлено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження(а.с.43-44)

12.10.2018 року по справі постановлено розглядати справу з повідомленням (викликом) сторін)(а.с.62)

04.12.2018 року в судовому засіданні задоволено клопотання представника позивача про допит свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8

04.12.2018 року судом постановлено розглянути справу заочно, на підставі наявних у справі доказів.

Судом встановлено.

Позивачу ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 06.12.2017 року належить 1\2 частина житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с. 7)

Зазначену частину житлового будинку позивач успадкував після смерті матері ОСОБА_9, яка померла 28.05.2014 року.

Згідно інформації з реєстру речових прав на нерухоме майно та довідки КП „МБТІ" 1\4 частина житлового будинку зареєстрована на праві спільної часткової власності за ОСОБА_10 , 1\4 частина - зареєстрована на праві спільної часткової власності за ОСОБА_2 (а.с.52)

До прийняття спадщини ОСОБА_1, 1\2 частина житлового будинку належала його бабусі, а потім матері.

Згідно свідчень свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8 в судовому засіданні встановлено, що будинок поділений на дві частини та має різні входи. З 80-х років вони знають ОСОБА_1 як сусідів. Позивач постійно проживав з бабусею та матір'ю. Також свідки пояснили , що в іншій частині будинку до своєї смерті проживав ОСОБА_11, після його смерті у 90-х роках в іншій частині будинку проживала приблизно 2 роки ОСОБА_12, яка згодом померла і з тих пір друга частина будинку стоїть пуста, в ній ніхто не живе. Весь час за всім будинком слідкували ОСОБА_1, які також сплачували і комунальні послуги, проводили ремонтні роботи всього будинку.

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 постійно проживав у житловому будинку АДРЕСА_1 починаючи з 80-х років, то він не міг не знати, що інша частина будинку належить на праві спільної часткової власності іншим особам.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

За змістом ст. 344 ЦК України при набувальній давності тягар доказування лягає на позивача.

З огляду на положення статті та роз'яснення, викладені в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ N 5 від 07.02.2014 року, набуття права власності на чужі речі за набувальною давністю здійснюється за умови, що річ, яка опинилася у володінні особи, є об'єктивно чужою, володілець суб'єктивно вважає майно своїм, володілець майна має бути добросовісним набувачем, володіння здійснюється протягом усього строку відкрито та продовжувалось безперервно, строк такого володіння нерухомим майном складає 10 років.

Володіння має бути добросовісним, тобто володілець не повинен знати і не міг знати про те, що він володіє чужою річчю, а також обставини, у зв'язку з якими виникло володіння чужою річчю, не давали найменшого сумніву щодо правомірності набуття майна. Позов про право власності за давністю володіння не може пред'явити законний володілець або особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є її власником.

Мматеріалами справи та поясненнями свідків судом встановлено, що позивач не володів 1\2частиною житлового будинку, оскільки вступив у право на спадщину лише після смерті матері у 2014 році, до цього співвласниками житлового будинку були його бабуся, потім матір, і на іншу частину будинку спадкоємиці ОСОБА_11 До того ж згідно копії паспорту ОСОБА_1 (а.с.6) є громадянином Російської Федерації та має постійне місце реєстрації в м. Москва з 19.02.2008 року.

Враховуючи надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю не підлягають задоволенню, оскільки позивач завжди знав, що інша частина будинку належить на праві власності іншим особам та не довів належними та допустимими доказами , що він добросовісно, відкрито та безперервно володіє цією часткою будинку більше ніж 10 років.

Керуючись ст. ст. 15,16, 344, 391 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 258, 264-265, 274,279, 354 ЦПК України, суд

Ухвалив :

В позові ОСОБА_1 про визнання права власності на частину будинку за набувальною давністю відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

На рішення може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду (м. Кривий Ріг) протягом тридцяти днів з дня його повного складення через Нікопольський міськрайонний суд.

Повне рішення складено 17.12.2018 року.

Суддя: А. Г. Багрова