Ухвала суду № 78581553, 17.12.2018, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/614/18

Провадження № 1-кп/0203/292/2018

У Х В А Л А

іменем України

17.12.2018 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська в складі колегії суддів:

головуючого судді Васіної Л.А.,

суддів Казака С.Ю., Католікяна М.О.,

при секретарі Борушок Б.В.,

за участю:

прокурора Дахно Ю.С.

представника потерпілих ОСОБА_1

потерпілий ОСОБА_2

захисників ОСОБА_3, ОСОБА_4

обвинувачених ОСОБА_5, ОСОБА_6

розглянувши в судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою, -

в с т а н о в и л а:

На розгляді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_5, обвинуваченого за ч.4 ст.187, ч.1 ст.263 КК України, ОСОБА_6, обвинуваченого за ч.4 ст.187 КК України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017040030003346 від 17.10.2017.

Від прокурора надійшло клопотання про продовження строків тримання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 під вартою на 60 днів, яке обумовлене наявністю ризиків, визначених ст. 177 КПК України: можливістю погрожувати потерпілим, впливати на свідків, переховуватись від суду та слідства, знищити або спотворити докази та майно, здобуте внаслідок кримінального правопорушення, тяжкістю покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним.

Представник потерпілих ОСОБА_1 заперечував проти задоволення клопотання прокурора щодо продовження строків тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_5, ОСОБА_6. Крім того, представник потерпілих заявив клопотання про заміну запобіжного заходу відносно обвинувачених ОСОБА_5, ОСОБА_6 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, мотивуючи його тим, що обвинувачені відшкодували потерпілим всі завдані збитки, як матеріального, так і морального характеру; потерпілі на даний час не побоюються за своє життя, на них не здійснюється незаконний вплив зі сторони обвинувачених.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_3 проти задоволення клопотання заперечував, вказував, що прокурором не доведені ризики, на які він посилається в обґрунтування свого клопотання. Просив обрати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_4 проти задоволення клопотання прокурора заперечував, вказував, що ризики, на які посилався прокурор, є недоведеними, час розгляду справи затягується. Просив обрати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав доводи свого захисника, просив відмовити у клопотання прокурора.

Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав доводи свого захисника, вказував на недоведеність ризиків, на які посилається прокурор.

Заслухавши учасників судового провадження, колегія суду приходить до наступного висновку.

Згідно вимог ч.3 ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

При вирішенні питання щодо заявлених клопотань, суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, а саме справу «Харченко проти України», за якою встановлено порушення вимог п.3 ст. 5 Конвенції щодо надмірного тривалого тримання особи під вартою, а також те, що національні суди не розглядали жодних альтернативних триманню під вартою запобіжних заходів.

По справі «Мамедова проти Росії», ЄСПЛ зазначив, що посилання на тяжкість обвинувачення як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що особа буде переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини є недостатнім, хоча суворість покарання і є визначальним елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, і що потребу позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.

Згідно з п. 3 ст. 5 Конвенції зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання під вартою, які мають бути чітко сформульовані ( рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2000 року у справі «Яблонський проти Польщі», від 23 вересня 1998 року у справі «І. А. проти Франції», від 04 жовтня 2001 року у справі «Іловецький проти Польщі»).

При цьому ЄСПЛ зазначає, що існує презумпція на користь звільнення з-під варти. Доводи «за» і «проти» такого звільнення не повинні бути «загальними й абстрактними» (рішення ЄСПЛ у справі «Смирнова проти Росії» ). У всіх випадках, коли ризик ухилення обвинуваченого від слідства ( суду ) можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено, і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних заходів ( рішення ЄСПЛ від 23 вересня 2008 року у справі «Вренчев проти Сербії»).

В рішенні «Тодоров проти України» ЄСПЛ зазначив, що для продовження тримання особи під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку.

Суд приймає до уваги, що обвинувачені ОСОБА_5, ОСОБА_6 перебувають під вартою з 22 листопада 2017 року, мають постійне місто проживання, мають соціальні зв’язки. Також колегія суд бере до уваги, що представник потерпілих зазначив, що потерпілим відшкодована завдана шкода та вони не мають претензій до обвинувачених, а також не заперечують щодо зміни запобіжного заходу обвинуваченим на цілодобовий домашній арешт.

Відповідно до ст.181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про наявність достатніх підстав для зміни запобіжного заходу ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з триманням під вартою на цілодобовий домашній арешт, із покладенням обов’язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України, із застосуванням електронного браслету.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 331 КПК України, колегія суддів-

у х в а л и л а:

Клопотання прокурора щодо продовження ОСОБА_5 та ОСОБА_6 міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою – залишити без задоволення.

Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_3В щодо зміни запобіжного заходу ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт - задовольнити.

Змінити обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт строком на 60 днів, тобто до 14 лютого 2019 року, із застосування електронного засобу контролю, звільнивши з під варти негайно в залі суду.

Зобов’язати обвинуваченого ОСОБА_5 протягом вказаного строку: прибувати до суду за першою вимогою; цілодобово не залишати місце свого постійного проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, крім випадків звернення за медичною допомогою, запобігання надзвичайним ситуаціям, повідомляти суд про зміну місця свого проживання, утримуватися від спілкування з потерпілою та свідками.

Роз'яснити ОСОБА_5, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з’являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов’язаних із виконанням покладених на нього зобов’язань.

Виконання ухвали покласти на відділення поліції за місцем проживання ОСОБА_5.

Клопотання захисник обвинуваченого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_4В щодо зміни запобіжного заходу ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт - задовольнити.

Змінити обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт строком на 60 днів, тобто до 14 лютого 2019 року, із застосування електронного засобу контролю, звільнивши з під варти негайно в залі суду.

Зобов’язати обвинуваченого ОСОБА_6 протягом вказаного строку: прибувати до суду за першою вимогою; цілодобово не залишати місце свого постійного проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, крім випадків звернення за медичною допомогою, запобігання надзвичайним ситуаціям, повідомляти суд про зміну місця свого проживання, утримуватися від спілкування з потерпілою та свідками.

Роз'яснити ОСОБА_6, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з’являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов’язаних із виконанням покладених на нього зобов’язань.

Виконання ухвали покласти на відділення поліції за місцем проживання ОСОБА_6.

Ухвала апеляційному оскарженню не підлягає і набирає законної сили в момент ухвалення.

Головуючий суддя Л.А. Васіна

Судді М.О. Католікян

ОСОБА_7