Рішення № 78578402, 27.11.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2018 року (о 12 год. 40 хв.)Справа № 0840/3690/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Батрак І.В.,

за участю секретаря Лялько Ю.В.,

представника позивача Ткалич М.О.,

представника відповідача Головачової К.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферротрейдинг»

до Головного управління Держпраці у Запорізькій області

про визнання протиправною та скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ферротрейдинг» (далі - ТОВ «Ферротрейдинг», позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) із позовом до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (далі - ГУ Держпраці у Запорізькій області, відповідач), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову відповідача №ЗП1287/315/АН/П/ТД-ФС від 02.08.2018 щодо накладення штрафу на позивача у розмірі 558 450,00 грн.

На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві зазначає, що із всіма наведеними у Акті інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) особами підприємством було укладено цивільно-правові договори про надання послуг, всі передбачені чинним законодавством України податки були сплачені як позивачем, так і фізичними особами, що надавали послуги товариству, зокрема, й єдиний соціальний внесок. Посилається на приписи Цивільного кодексу України та вважає, що сторони договору мають право врегулювати в договорі свої відносини так, як вони вважають за потрібне. Якщо сторони домовились про надання виконавцем послуги замовнику, визначили терміни чинності такого договору, домовились про здійснення оплати за надані послуги частинами і в певний час, то це їх повне право, яке не може бути обмежене третіми сторонами, а тим більше - органом управління (Держпраці), який повинен здійснювати зовсім інші функції і апріорі не має жодного стосунку до тлумачення договорів, а тим більше - не має права в позасудовий порядок визнавати такі договори нікчемними. Звертає увагу суду, що державний інспектор оминула своєю увагою або приховала той факт, що надання послуги, крім договорів про надання послуг, підтверджується наявністю актів виконаних робіт, оформлених відповідно до вимог чинного законодавства України, більш того, вказані в акті перевірки фізичні особи не перебувають в штаті підприємства, не підпорядковуються правилам внутрішнього трудового розпорядку підприємства, виконували обумовлені в договорах послуги на власний ризик, в табелях обліку робочого часу на підприємстві відповідні записи відсутні. Зазначає, що договори про надання послуг з фізичними особами ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 не визнані в установленому порядку недійсними, вказані особи укладали договори про надання послуг свідомо, за своєю волею, не вважають, що їхні права на працю порушені і не звертались до органів Держпраці за захистом порушених прав. Ураховуючи викладене, вважає, що ТОВ «Ферротрейдинг» не порушувало норм трудового законодавства, у зв'язку із чим просить суд скасувати оскаржувану постанову ГУ Держпраці у Запорізькій області №ЗП1287/315/АН/П/ТД-ФС від 02.08.2018 щодо накладення штрафу на позивача у розмірі 558 450,00 грн.

Ухвалою судді від 10.09.2018 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначене на 04 жовтня 2018 року. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Відповідач позов не визнав, 03 жовтня 2018 року надав суду відзив (вх. №31273), у якому пояснює, що в даному випадку інспектором праці оцінювалась не форма договорів, а наявність фактичних трудових відносин між позивачем і зазначеними фізичними особами. Також звертає увагу суду на те, що дані договори не визнавались Головним управлінням незаконними або нечинними, зважаючи на те, що такі дії не входять до кола повноважень відповідача, не здійснювалось відповідачем і тлумачення наданих позивачем під час невиїзного інспектування договорів, а було лише проаналізовано характер відносин, які виникли між позивачем та вищезазначеними особами, на основі наданих позивачем документів та зроблено відповідні висновки. Зауважує, що як слідує зі змісту укладених між позивачем та зазначеними особами цивільно-правових договорів, метою їх укладення є організація процесу праці, відповідно предметом угод є сам процес праці, тобто виконання певної роботи (певних трудових функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою, у договорах також не зазначено, які саме результати очікуються позивачем від виконавців, процес праці не передбачає будь-якого кінцевого результату (які саме послуги повинні надаватись у розумінні їх обсягу конкретних фізичних величин, які підлягають вимірюванню та не можуть бути відображені в актах виконаних робіт). Наявність ознак трудового договору в договорах цивільно-правового характеру, на думку відповідача, є підставою для визнання таких договорів трудовими, оскільки зміст переважає над формою. Крім того, звертає увагу суду, що зазначені працівники були позбавлені конституційних прав, передбачених ст. ст. 43, 46 Конституції України, згідно з якими, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначено ї законом, на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, при цьому, є пряма загроза позбавлення соціальної захищеності на час втрати працездатності, при нещасних випадках на виробництві, оскільки роботодавцем здійснюються внески до фонду соціального страхування. Таким чином, вважає, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність постанови про накладення штрафу, проведене невиїзне інспектування позивача здійснено відповідно до вимог чинного трудового законодавства та з належним дотриманням прав позивача, а тому просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

04 жовтня 2018 року розгляд справи відкладений на 09 листопада 2018 року.

Представником позивача надано суду відповідь на відзив (вх. №34731 від 30.10.2018), у якій додатково зазначає, що у ст. 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину, яка означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Наголошує, що фізичні особи, з якими ТОВ «Ферротрейдинг» уклало договори про надання послуг, не керувалися внутрішніми положеннями суб'єкта господарювання, не отримували матеріальну допомогу та щомісячні виплати, як інші працівники, час роботи цих осіб е зазначено в табелях обліку використання робочого часу. При цьому, всі зазначені в акті фізичні особи працюють за трудовими договорами на іншому підприємстві, а послуги для ТОВ «Ферротрейдинг» надавались саме за цивільно-правовими договорами, згідно з актами виконаних робіт, у вільний від роботи час. На підставі наведеного, вважає, що наявні всі правові підстави для задоволення позовної заяви позивача та визнання протиправною і скасування постанови ГУ Держпраці у Запорізькій області №ЗП1287/315/АН/П/ТД-ФС від 02.08.2018 щодо накладення штрафу на ТОВ «Ферротрейдинг» у розмірі 558 450,00 грн.

У період з 29.10.2018 по 19.11.2018 суддя Батрак І.В. була відсутня на роботі на підставі листка непрацездатності, що підтверджується довідкою від 20.11.2018 №02-35/18/64, у зв'язку із чим підготовче засідання призначене на 27 листопада 2018 року.

Судом 27 листопада 2018 року вирішено закрити підготовче провадження у справі та призначене судове засідання у той самий день після закінчення підготовчого провадження.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позові та відповіді на відзив. Просить адміністративний позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, надавши пояснення, аналогічні викладеним у відзиві. Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

На підставі статті 243 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення та оголошено про час виготовлення рішення у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

ТОВ «Ферротрейдинг» (код ЄДРПОУ 31612766) є юридичною особою, яка зареєстрована 17.08.2001, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

На підставі листа Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 29.03.2018 № 6203/04 ГУ Держпраці у Запорозькій області 11 липня 2018 року було оформлено наказ № 1040 та направлення на проведення заходу державного контролю у формі невиїзного інспектування №481 від 11.07.2018.

Згідно із зазначеним наказом було доручено начальнику відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів ГУ Держпраці у Запорізькій області організувати здійснення невиїзного інспектування ТОВ «Ферротрейдинг» з питань додержання законодавства про працю та проведення у термін до 24 липня 2018 року.

У період з 16.07.2018 по 17.07.2018 інспектором праці ГУ Держпраці у Запорізькій області було здійснено невиїзне інспектування юридичною особою ТОВ «Ферротрейдинг», яка використовує найману працю.

17.07.2018 за результатами інспекційного відвідування складений акт № ЗП1287/315/АН, яким встановлено порушення позивачем ч. 3 ст.24 КЗпП України, а саме: встановлено, що ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 допущені до роботи без укладання трудового договору, оформленого наказом директора ТОВ «Ферротрейдинг» та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. В той же час, керівником підприємства надано для ознайомлення договори про надання послуг, які укладені між ОСОБА_3 (від 01.02.2017), ОСОБА_4 (від 01.02.2017), ОСОБА_5 (від 01.02.2017), ОСОБА_6 (від 01.02.2017), ОСОБА_7 (від 01.02.2017) як Виконавцями та ТОВ «Ферротрейдинг» в особі директора ОСОБА_8, як Замовником. У вищезазначених договорах про надання послуг, які укладені між ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, як Виконавцями, та ТОВ «Ферротрейдинг» в особі директора ОСОБА_8, як Замовником, вбачаються ознаки трудових договорів. Документальною перевіркою, наданих ТОВ «Ферротрейдинг» документів (договорі про надання послуг з діловодства, акти приймання-передачі виконаних робіт) було встановлено, що договорами про надання послуг оплачується процес праці, сума оплати не залежить від обсягу робіт, разом із цих, відповідно до вказаних договорів про надання послуг проводиться оплата, яка здійснюється щомісячно та з чіткою періодичністю, сума оплати здійснюється у фіксованому розмірі, що зазвичай характерно для трудових договорів. Крім того, у договорах зазначено, що оплата послуг виконавця здійснюється щомісячно, не пізніше 7 числа місяця, наступного за звітним, тобто в строки, передбачені ч. 1 ст. 115 КЗпП України, який відповідно до ст. 3 КЗпП України регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності. У вищенаведених договорах відсутні обсяги робіт та фактичний перелік складу конкретних робіт, договір має постійний характер праці. Виходячи з викладеного, на думку перевіряючого, відносини, які складаються між Виконавцем та Замовником передбачають виконання роботи на постійній основі у певний проміжок часу та мають на меті саме процес праці, а тому у вказаних договорах про надання послуг вбачаються ознаки трудових договорів.

24 липня 2018 року відповідачем прийнято рішення щодо розгляду справу про накладення штрафу №ЗП1287/315/АН/П/ТД на 02 серпня 2018 року о 14 год. 15 хв. та у той самий день направлено на адресу підприємства повідомлення про розгляд справи.

За результатами розгляду справи про накладення фінансових санкцій ГУ Держпраці у Запорізькій області за підписом заступника начальника прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 02.08.2018 № ЗП1287/315/АН/П/ТД-ФС, якою за порушення вимог ч. 3 ст. 24 КЗпП України до позивача відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України накладено штраф у розмірі 558 450,00 грн.

Вважаючи прийняту відповідачем постанову про накладення штрафу протиправною, позивач звернувся до суду із даним позовом про її скасування. При цьому, суд зауважує, що спір щодо правомірності дій під час призначення та проведення заходу інспекційного відвідування, який став підставою для винесення оскаржуваного рішення, між сторонами відсутній.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Державна служба України з питань праці є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб (пункт 1 затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 Положення про Державну службу України з питань праці (далі - Положення № 96).

Згідно з підпунктом 6 пункту 4 вказаного Положення № 96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Пунктом 7 Положення № 96 передбачено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом України від 05.04.2007 № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон № 877-V).

Згідно зі статтею 1 вказаного Закону № 877-V державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища. Заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

Частиною третьою статті 6 Закону № 877-V передбачено, що суб'єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Згідно з частиною п'ятою статті 7 Закону № 877-V перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб'єкту господарювання копію посвідчення (направлення).

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб'єкта господарювання. Суб'єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред'явили документів, передбачених цією статтею.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування) (надалі - Порядок № 295).

У відповідності до приписів пунктів 2, 3 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці. Інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів рад (далі - органи контролю), посадовими обов'язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - контрольні повноваження). Контрольні повноваження інспектора праці підтверджується службовим посвідченням встановленої Мінсоцполітики форми, що видається Держпраці.

Відповідно до пунктів 16, 17 Порядку № 295 у разі створення об'єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування (ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 11 цього Порядку), відсутності об'єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування із зазначенням відповідних причин, який за можливості підписується керівником об'єкта відвідування або іншою уповноваженою особою. Копія акта, зазначеного у пункті 16 цього Порядку, надсилається органам, яким підпорядкований об'єкт відвідування (за наявності), для вжиття заходів з усунення перешкод і забезпечення присутності об'єкта відвідування за своїм місцезнаходженням.

Згідно з підпунктом 54 пункту 4 Положення № 96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань накладає у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Держпраці.

Статтею 265 КЗпП України передбачена відповідальність за порушення законодавства про працю.

Так, відповідно до частини другої вказаної статті КЗпП юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення; порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення; недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення; недотримання встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов'язків, передбачених законами України «Про військовий обов'язок і військову службу», «Про альтернативну (невійськову) службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення; недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення; вчинення дій, передбачених абзацом шостим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення; порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати.

Як встановлено судом, підставою для винесення спірної постанови стало те, що ТОВ «Ферротрейдинг» порушено норми частини третьої статті 24 КЗпП України, а саме зафіксовано факт допущення працівників до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника чи уповноваженого органу та та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_3 (від 01.02.2017), ОСОБА_4 (від 01.02.2017), ОСОБА_5 (від 01.02.2017), ОСОБА_6 (від 01.02.2017), ОСОБА_7 (від 01.02.2017) як Виконавцями та ТОВ «Ферротрейдинг» в особі директора ОСОБА_8, як Замовником, були укладені договори про надання послуг, зокрема, з ведення бухгалтерського обліку, кадрового обліку та з діловодства, за умовами яких Замовник доручає Виконавцеві, а Виконавець бере на себе зобов'язання по завданню замовника надавати на умовах вказаного договору послуги в порядку, обсязі та на умовах, визначених цими Договорами.

Виконання вказаних договорів підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі виконаних робіт від 28.02.2017, від 31.03.2017, від 30.04.2017, від 31.05.2017, від 30.06.2017, від 31.07.2017, від 31.08.2017, від 30.09.2017, від 31.10.2017, від 30.11.2017, від 31.12.2017, з яких вбачається, що вказаними особами фактично виконані роботи згідно з цивільно-правового договору, у тому числі діло виробництва (кур'єрські послуги), кадровий облік підприємства, бухгалтерські послуги.

Також, судовим розглядом встановлено, що ТОВ «Ферротрейдинг» сплачувався податок із сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, документальною плановою виїзною перевіркою податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи повноти відображення у звітності сум винагород, нарахованих фізичним особам за виконані роботи (надані послуги) за цивільно-правовими договорами порушень не встановлено, що підтверджується Актом відповідної перевірки ГУ ДФС у Запорізькій області від 06.08.2018 № 455/08-01-14-02/31612766.

Вирішуючи питання щодо наявності порушення законодавства з боку позивача, суд зауважує, що договори з громадянами на використання їхньої праці можуть укладатися відповідно до трудового або цивільно-правового законодавства, при цьому, слід розрізняти особливості цих договорів.

Цивільно-правовий договір - це угода між громадянином і організацією (підприємцем, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір доручення тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

При цьому, за цивільно-правовим договором, укладеним між власником і громадянином, останній зобов'язується за винагороду виконувати для підприємства (підприємця) індивідуально визначену роботу. Основною ознакою, що відрізняє договірні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

За цивільним договором оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи і оформляють актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці не робиться запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами.

Таким чином, укладення окремого договору на виконання певної роботи, тобто, укладення цивільно-правової угоди, що регламентуються главою 16 Цивільного кодексу України, не суперечить діючому законодавству, так як в даному випадку, законодавець наділяє керівника (власника) підприємства правом вибору на укладення трудового договору з працівником відповідно до КЗпП України чи укладення цивільно-правової угоди на виконання певної роботи відповідно до ст. 208 ЦК України.

Отже, укладення позивачем окремих цивільно-правових договорів з фізичними особами ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, зокрема, договорів про надання послуг не заборонено чинним законодавством України, а тому, суд приходить до висновку, що постанова ГУ Держпраці у Запорізькій області №ЗП1287/315/АН/П/ТД-ФС від 02.08.2018 щодо накладення штрафу на позивача у розмірі 558 450,00 грн. є протиправною та такою, що підлягає до скасуванню.

Згідно зі статтею 17 Закону «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, та оцінці всіх фактів і обставин, що мають значення. В рішенні № 37801/97 від 1 липня 2003 р. по справі "Суомінен проти Фінляндії" Європейський суд вказав, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 р. у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. В рішенні від 27 вересня 2010 р. по справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" Європейський суд зазначив, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Як зазначено в рішенні по справі Black Clawson Ltd. v. Papierwerke AG, (1975) AC 591 at 638, сприйняття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин, перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть.

Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновки про порушення позивачем трудового законодавства, зроблені відповідачем в Акті, є необґрунтованими та недоведеними, у зв'язку з чим спірне рішення контролюючого органу, прийняте відповідачем на підставі встановлених Актом порушень, є протиправним та підлягає скасуванню.

У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 9, 137, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферротрейдинг» (69032, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 59, код ЄДРПОУ 31612766) до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (69032, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 25, код ЄДРПОУ 39833546) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Запорізькій області №ЗП1287/315/АН/П/ТД-ФС від 02.08.2018 щодо накладення штрафу на Товариство з обмеженою відповідальністю «Ферротрейдинг» у розмірі 558 450,00 грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферротрейдинг» суму судового збору у розмірі 8 376,75 грн. (вісім тисяч триста сімдесят шість гривень сімдесят п'ять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Запорізькій області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення виготовлений 07.12.2018.

Суддя І.В. Батрак