Рішення № 78578190, 12.12.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2018 року м. Житомир справа № 240/4828/18

категорія 10.2.4

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфіменко О.В.,

секретаря судового засідання Коваля О.В.,

за участю представника відповідача Бондар Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Коростенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, -

встановив:

ОСОБА_2 09.10.2018 звернувся із позовом до Коростенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Коростенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо непоновлення виплати пенсії за віком ОСОБА_2;

- зобов'язати Коростенське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок розміру та поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_2 з 07.10.2009, як непрацюючому пенсіонеру, дитині війни, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, з підвищенням та індексацією пенсії відповідно до ст.ст. 27, 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", доплатою до пенсії за понаднормативний стаж відповідно до ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", здійснити осучаснення пенсії відповідно до пенсійної реформи України, починаючи з 01.10.2017 та виплачувати на визначений пенсіонером банківський рахунок.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що до лютого 1995 року проживав у м. Коростені та отримував пенсію за віком, у зв'язку з виїздом на постійне проживання до Ізраїлю йому було припинено виплату пенсії. 21.08.2018, через свого представника, звернувся до Коростенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про перерахунок та поновлення виплати пенсії за віком з 07.10.2009 із застосуванням всіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, передбачених пенсійним законодавством України, як непрацюючому пенсіонеру, дитині війни, здійснити осучаснення пенсії з 01.10.2017 відповідно до пенсійної реформи України. Однак, відповідач листом від 10.09.2018 №7683/02.1 відмовив йому у поновленні виплати пенсії, мотивуючи відмову тим, що громадянам України, які постійно проживають на території Ізраїлю пенсії не призначаються. Вважає відмову Коростенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у задоволенні його заяви про поновлення виплати йому пенсії протиправною бездіяльністю, оскільки рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 виключена така підстава для припинення пенсійних виплат, як проживання пенсіонера за кордоном, що є приводом для поновлення конституційного його права на виплату пенсії незалежно від місця постійного проживання.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 12.10.2018 відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

07.11.2018 ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду справу було призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні з викликом осіб, які беруть участь у справі на 04.12.2018 на 14:00. Явку представника відповідача у судове засідання визнано обов'язковою (а.с. 24).

04.12.2018 на адресу суду електронною поштою від Коростенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області надійшов відзив на адміністративний позов від 04.12.2018 №10227/07 в якому останнє просило відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с. 27-28). В обґрунтування заперечень вказало, що як свідчать матеріали пенсійної справи ОСОБА_2 у 1995 році виїхав на постійне місце проживання до держави Ізраїль, у зв'язку із чим виплата раніше призначеної пенсії була припинена. При виїзді позивач був знятий з 30.01.1995 з пенсійного обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Коростенської міської ради та йому була виплачена пенсія з 08.02.1995 до 08.08.1995 за 6 місяців. Відповідачем також зазначено, що позивач ніколи не перебував на пенсійному обліку у Коростенському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області. Крім того, зазначено, що рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 №25-рп/09 було визнано такими, що не відповідають Конституції України п.2 ч.1 ст.49 Закону України №10528, 2 речення ст.51 Закону України №1058. Зокрема, у резолютивній частині вказаного рішення Конституційний Суд України звернув увагу Верховної Ради України на необхідність приведення у відповідність до Конституції України положень інших законів, які регламентують виплату пенсій пенсіонерам, які постійно проживають у державах, з якими Україною не ухвалено відповідного договору. Однак, на даний час договір між Україною та Ізраїлем не ратифіковано, а також зміни до чинного законодавства щодо виплати пенсії пенсіонерам, які проживають за кордоном внесено не було. Таким чином відповідач вважає відмову у поновленні пенсії правомірною та такою, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Згідно довідки від 04.12.2018 судове засідання, призначене на 04.12.2018 о 14:00, було відкладене на 12.12.2018 о 12:00, у зв'язку із неприбуттям представників сторін, які належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи (а.с. 25-26, 30).

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 04.12.2018 до Коростенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області були застосовані заходи процесуального примусу у вигляді штрафу (а.с. 31-33).

10.12.2018 на адресу суду електронною поштою від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі та без участі позивача. Крім того, у заяві він позов підтримав та просив задовольнити (а.с. 36).

12.12.2018 позивач та його представник у судове засідання не прибули, про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та вчасно (а.с. 35). Заявили клопотання про розгляд справи без їхньої участі (а.с. 36).

12.12.2018 у судове засідання прибув представник відповідача, яка проти заявлених вимог заперечувала з підстав, що викладені у відзиві на адміністративний позов (а.с. 27-28).

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2, дата народження - 10.04.1937, є громадянином України і має право на одержання пенсії, яка призначена на підставах та у порядку, встановленому Законом України «Про пенсійне забезпечення» та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

У 1995 році позивач виїхав на постійне проживання до Ізраїлю, до виїзду проживав у місті Коростені до лютого 1995 року та отримував пенсію за віком.

Судом встановлено, що за час проживання позивача за межами України, пенсія йому не виплачувалась, що не заперечується відповідачем у відзиві на адміністративний позов від 04.12.2018 №10227/07.

У зв'язку із чим, позивач, через свого представника 21.08.2018 звернувся до Коростенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про перерахунок та поновлення виплати пенсії за віком з 07.10.2009, із застосуванням усіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, передбачених пенсійним законодавством України, як непрацюючому пенсіонеру, дитині війни, здійснення запиту архівної пенсійної справи або відновленням її, інших недостатніх для поновлення виплати пенсії документів, здійснення осучаснення пенсії з 01.10.2017 відповідно до пенсійної реформи України (а.с. 12), до вказаної заяви додав нотаріально засвідчені копії: довіреності №526/18 від 30.06.2018 та паспорта НОМЕР_2 від 27.01.1995 (який втратив чинність 27.01.2000), картки платника податків НОМЕР_3 від 20.08.2018 (а.с. 17), пенсійного посвідчення НОМЕР_4 від 15.10.1992 (а.с. 13), трудової книжки б/н від 06.05.1960 (а.с. 14-15).

Листом Коростенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 10.09.2018 №7683/02-1 відмовлено громадянину ОСОБА_2 у поновленні виплати раніше призначеної пенсії за віком. У листі повідомлено заявника про те, що рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 №25-рп/2009 визнано неконституційними положення пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Крім того, Конституційним Судом України звернуто увагу Верховної Ради України на необхідність приведення у відповідність до Конституції України положень інших законів, які регламентують виплату пенсій пенсіонерам які постійно проживають у державах, з якими Україною не укладено відповідного договору. Однак, змін до чинного законодавства щодо виплати пенсії пенсіонерам, які проживають за кордоном не внесено. Договір про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення між Урядом України та Ізраїлем на даний час не ратифікований. Враховуючи вищевикладене, громадянам України, які постійно проживають на території Ізраїля, пенсії за віком відповідно до пенсійного законодавства України не призначаються. Також, повідомлено ОСОБА_2 про те, що ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового не менше 25 років, з поступовим щорічним збільшенням вимог щодо страхового стажу на 01.01.2028 - не менше 35 років (а.с. 11).

Оскільки відповідач відмовляється добровільно здійснити поновлення виплати пенсії за віком та інших доплат до неї, то позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія виплачується щомісяця у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно у грошовій формі за зазначеним у заві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України. Оскільки позивач фактично не знаходиться на території України, то підстави для поновлення виплати раніше призначеної пенсії відсутні.

На правовідносини сторін, що виникли, поширюються норми статей 19, 124 Конституції України, Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон України №1058-ІV).

У статті 24 Основного Закону зазначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного га соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Статтею 46 Конституції України проголошено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Тобто, право на отримання пенсії в Україні є конституційним правом громадянина України.

Згідно з частиною другою ст.2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Отже, кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір місця проживання зі збереженням усіх конституційних прав.

Базовим законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Згідно з п.2 частини першої ст.49 Закону України №1058-ІV (у редакції, чинній до 07.10.2009) виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст.51 Закону України №1058-ІV у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

07.10.2009 рішенням Конституційного Суду України №25-рп/2009 у справі №1-32/2009 пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону України №1058-ІV щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Зазначені положення Закону України №1058-ІV втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Як зазначено у Рішенні №25-рп/2009, оспорюваними нормами Закону України №1058-ІV держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб право на соціальний захист поставила у залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.

Крім того, як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, у цій справі право на отримання пенсії, як таке, стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України. Дійсно, заявник, який був економічно активним в Україні з 1956 до 1996 року, мав право на отримання пенсії після закінчення трудової діяльності та, як це передбачалося національним законодавством на час події, він знову отримував би свою пенсію після повернення в Україну. Тому ЄСПЛ доходить висновку, що заявник перебував у відносно схожій ситуації із пенсіонерами, які проживали в Україні, щодо самого права на отримання пенсії (пункт 51 цього рішення). У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Враховуючи те, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суд при розгляді справ зобов'язаний враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі й у рішенні у справі «Пічкур проти України», як джерело права відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Таким чином, суд вважає, що з дня набрання чинності Рішенням №25-рп/2009 щодо неконституційності положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України №1058-ІV виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень зазначеного Закону. З цього часу, орган ПФУ має відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 12 травня, 6 жовтня та 8 грудня 2015 року (справи №№21-180а15; 21-2427а15, 21-2419а15; 21-5440а15 відповідно).

Таким чином, до задоволення підлягають вимоги позивача про визнання бездіяльності Коростенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови, викладеної у листі відповідача від 10.09.2018 №7683/02-1, у поновленні виплати раніше призначеної пенсії ОСОБА_2 протиправною та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок розміру та поновлення позивачу виплати раніше призначеної пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 07.10.2009.

Частиною другою статті 49 Закону України №1058-ІV встановлено, що поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності підстав для відновлення її виплати.

Згідно з абзацом другим п.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005, заява про припинення виплати пенсії у зв'язку з виїздом за кордон, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, - через кожний рік дії такої довіреності тощо, подається пенсіонером (опікуном, піклувальником) особисто до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації).

Відповідно до п.37 вказаного Порядку орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, відстрочку часу її призначення, перерахунок та відновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 4).

Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, при наявності в особи всіх необхідних документів.

Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати приймання заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати в трьохмісячний термін з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

Разом з цим, суд також зазначає, що не підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_2 про зобов'язання відповідача здійснити йому перерахунок розміру та виплату пенсії як непрацюючому пенсіонеру, дитині війни, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, з підвищенням та індексацією пенсії відповідно до статей 27, 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", доплатою до пенсії за понаднормативний стаж відповідно до ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", здійснення осучаснення пенсії відповідно до пенсійної реформи України, починаючи з 01.10.2017 та виплатою на визначений пенсіонером банківський рахунок, оскільки позивач звертався до відповідача із заявою поновлення виплати пенсії, проте вимога про перерахунок його пенсії з урахуванням індексації, компенсації втрати частини доходів та з іншими доплатами до пенсії ним заявлений не був, а також відповідачем ці питання при розгляді заяви позивача від 21.08.2018 не розглядались. Отже, право позивача на перерахунок пенсії з урахуванням індексації, компенсації втрати частини доходів та з урахуванням інших доплат до пенсії відповідачем порушено не було, суд вважає, що дані вимоги заявлені передчасно.

Крім того, щодо виплати пенсії на визначений пенсіонером рахунок, то суд відмічає, що ОСОБА_2 під час подання до відповідача відповідної заяви про поновлення виплати вже призначеної пенсії, в останній не було вказано розрахунковий рахунок, лише зазначено ПАТ КБ «Приватбанк» (а.с. 12).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 3 статті 139 КАС України встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

При зверненні до суду з адміністративним позовом позивачем сплачений судовий збір у розмірі 704,80 грн. У зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог суд дійшов висновку, що судові витрати, понесені позивачем, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у сумі 528,60 грн.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250-251, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_2 (АДРЕСА_1. РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1) до Коростенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Грушевського, 16/1, м. Коростень, Коростенський район, Житомирська область, 11501. РНОКПП/ЄДРПОУ: 37909216) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Коростенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо непоновлення виплати пенсії за віком ОСОБА_2.

Зобов'язати Коростенське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок розміру та поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_2 з 07.10.2009.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань Коростенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області судові витрати зі сплати судового збору у сумі 528,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складене 17 грудня 2018 року.

Головуючий суддя О.В. Єфіменко