Рішення № 78577912, 10.12.2018, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

264/3427/16-ц

2/264/103/2018

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2018 р. Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Литвиненко Н. В. , за участю секретаря судового засідання Мащенко Д.О., представника відповідача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_4, про відшкодування спричиненої матеріальної та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

В червні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. В обґрунтування позову зазначив, що 22 листопада 2015 року за участю ОСОБА_3, який керував автомобілем RENAULT KANGOO, поблизу будинку №37 по вулиці М.Сибиряка в Іллічівському районі міста Маріуполя відбулась дорожньо-транспортна подія та зіткнення із автобусом Богдан, який належить позивачу, внаслідок чого останній поніс матеріальні витрати та моральні страждання. Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Донецької області, відповідач ОСОБА_3 був визнаний винуватим у вчинені правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення. В момент ДТП автобус отримав технічні ушкодження та проведена майнова оцінка заподіяної шкоди, яка складає 5633,64 гривень. Послуги оцінювача 800 гривень та витрати на відправку поштового повідомлення 33,00 гривні. Також вказує про заподіяння відповідачем моральної шкоди в результаті порушення його права власності на транспортний засіб – автобус, який здійснює перевезення пасажирів та утворилися перешкоди при здійснені ним підприємницької діяльності. На підставі зазначеного, посилаючись на положення статей 1167 та 1187 ЦК України, просив стягнути з ОСОБА_3 на свою користь 6466,64 гривні в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 1000,00 гривень моральної шкоди, а також витрати на правову допомогу.

В судовому засіданні ОСОБА_2 та його представник – адвокат ОСОБА_5 – позовні вимоги підтримали.

В лютому 2017 року відповідач ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому зазначив, що винуватцем ДТП, яка відбулась 22 листопада 2015 року за участю його автомобіля RENAULT KANGOO та автобусу Богдан, є водій автобусу ОСОБА_4, який рухався по вулиці М-Сибиряка та здійснив наїзд на задню частину автомобіля ОСОБА_3 Винуватцем пригоди вважає водія автобусу та не погоджується із рішеннями Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області та Апеляційного суду Донецької області, згідно з якими винуватцем ДТП визнано ОСОБА_3 На підставі цього просив визнати ОСОБА_4 винуватцем дорожньо-транспортної пригоди та стягнути з ОСОБА_2 витрати за ремонт автомобіля ОСОБА_3 в сумі 3753,60 гривень та моральну шкоду в сумі 2000,00 гривень, а також судові витрати.

В судовому засіданні ОСОБА_3 та його представник – адвокат ОСОБА_1 – позовні вимоги підтримали.

Третя особа ОСОБА_4 в судове засідання не прибув, надав до суду заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності та на розсуд суду.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги

Суд, вислухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 підлягають частковому задоволенню, а у задоволені зустрічного позову ОСОБА_3 слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що 22 листопада 2015 року о 19 годині 40 хвилин біля будинку №37 по вулиці М.-Сибіряка в Кальміуському районі міста Маріуполя ОСОБА_3, керуючи транспортним засобом RENAULT KANGOO, державний номер НОМЕР_1, при виїзді заднім ходом з місця стоянки біля магазину не впевнився в безпеці руху та скоїв зіткнення з автобусом БОГДАН, державний номер НОМЕР_2, який рухався по вулиці М.-Сибіряка з боку вулиці Заозерної, під керуванням водія ОСОБА_4, в результаті чого автомобілі отримали механічні. Дії ОСОБА_3 не відповідали вимогам пунктів 10.1 та 10.9 Правил дорожнього руху, згідно з якими перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, а також під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб.

Постановою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 04 лютого 2016 року ОСОБА_3 було визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу.

Постановою Апеляційного суду Донецької області від 18 березня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, а постанова судді Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 04 лютого 2016 року – залишено без змін.

Статтею 13 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з частиною 1 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Частиною 3 статті 12 та частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно із частиною 1 статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно із статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частинами 4, 6 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов’язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

З наведених положень слідує, що обставини, встановлені Жовтневим районним судом м.Маріуполя Донецької області та судом апеляційної інстанції щодо механізму ДТП, особи, яка допустила порушення правил дорожнього руху та дії, якої знаходяться у причинному зв’язку із настанням ДТП, є обов’язковими для суду у даній цивільній справі при вирішенні питань правових наслідків заподіяних зіткнень автомобілів. Тобто обставини винуватості водія ОСОБА_3 у вчиненні ДТП в силу вказаних вимог процесуального закону є доведеними та вважаються преюдиціальним фактом, який не підлягає повторному доведенню позивачем в даній справі.

Будь-яких вагомих доказів винуватості водія автобусу БОГДАН ОСОБА_4 під час створення аварійної пригоди відповідачем представлено не було. Водій ОСОБА_4 за фактом даного ДТП до адміністративної відповідальності не притягався та протокол щодо нього не складався.

Таким чином, суд приходить до висновку, що саме відповідач ОСОБА_3 був визнаний особою, яка допустила порушення правил дорожнього руху, внаслідок чого відбулось ДТП, та в його діях є прямий причинно-наслідковий зв’язок між допущеним порушенням та заподіяними збитками автомобілю позивача, натомість в діях водія автобусу БОГДАН ОСОБА_4 допущених порушень не встановлено та жодних доказів його винуватості не надано.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду встановлені статтею 1166 ЦК України, яка передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. При цьому особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до пункту 4 Постанови Пленуму ВССУ від 01.03.2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

З урахуванням того, що в судовому засіданні була встановлена одноосібна винуватість ОСОБА_3 у вчиненому ДТП та заподіяні шкоди транспортному засобу позивача, тому на відповідача покладається відповідальність за спричинену матеріальну та моральну шкоду.

Так, власником автобусу БОГДАН, державний номер НОМЕР_2, є позивач ОСОБА_2, що підтверджується відповідним свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії АНС041861.

Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

У відповідності до положень ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно пункту 14 Постанови Пленуму ВССУ від 01.03.2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), було використано нові вузли, деталі, комплектуючі частини, у тому числі іншої модифікації, що випускаються в обмін знятих із виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не має права вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації.

Відповідно до звіту №765/16 про оцінку шкоди, заподіяної володільцю колісного транспортного засобу, від 25 квітня 2016 року, виконаного оцінювачем ФЛП ОСОБА_6 розмір матеріальної шкоди, заподіяної володільцю КТС Богдан – А09202, державний номер НОМЕР_2, складає 5633,64 гривні, які на думку суду є ринковим еквівалентом завданих позивачу збитків та є необхідними для відновлення його пошкодженої речі та з огляду на положення статті 1192 ЦК України підлягають стягненню з ОСОБА_3

Також згідно з укладеним договором про проведення оцінки №214 від 30 березня 2016 року та банківською квитанцією позивач ОСОБА_2, як замовник, сплатив за послуги оцінювача 800 гривень та за послуги Укрпошти в сумі 33 гривні під час направлення поштового повідомлення відповідачу на участь в огляді автобусу, які також належать до збитків та підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_3

За таких обставин справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог позивача щодо відшкодування матеріальної шкоди за пошкодження транспортного засобу в розмірі 5633,64 гривні та витрат, які він поніс на оплату послуг автотоварознавця для визначення розміру шкоди, заподіяної його автомобілю, в сумі 800,00 гривень та пов’язаних із цим організаційних поштових послуг в сумі 33 гривні, а всього в рахунок відшкодування матеріальної шкоди грошові кошти в сумі 6466,64 гривень.

Щодо стягнення моральної шкоди, завданої позивачам внаслідок ДТП та пошкодження їх автомобіля, суд виходить із наступного.

Згідно статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, а також у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

З урахуванням наведеного суд вважає, що позивачу, як власнику пошкодженого транспортного засобу, була завдана моральна шкода, яка полягала у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв'язку із пошкодженням його майна.

Враховуючи, що пошкоджений транспортний засіб, який слугував для позивача ОСОБА_2 необхідним засобом у здійсненні підприємницької діяльності та влаштуванні особистого життя, після пошкодження за своїми технічними характеристиками був непридатний до використання та для його ремонту необхідно було витрачати додаткові кошти і докладати додаткові зусилля для проведення ремонтних робіт і відновлення звичайного способу життя позивача, тому суд вважає, що позивачу була завдана моральна шкода.

Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами рівності, поміркованості, розумності, справедливості.

Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

При визначені розміру відшкодування суд враховує матеріальне становище відповідача, зокрема, те що відповідач ОСОБА_3 є працездатного віку та офіційно працевлаштований на підприємстві ПрАТ «ММК ім.Ілліча».

За таких обставин, виходячи із засад розумності, поміркованості й справедливості, ураховуючи характер та обсяг моральних страждань, які зазнав позивач у зв'язку із протиправної поведінкою щодо нього та пошкодження його майна, суд вважає за необхідне задовольнити вимоги ОСОБА_2 та стягнути на його користь з ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди 1000,00 гривень.

Натомість позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 є безпідставними, оскільки вини останнього у вчиненому ДТП не встановлено.

Відповідно до вимог статей 133, 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Оскільки позовні вимоги задоволені повністю, тому відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь держави витрати на судовий збір за подачу позову в сумі 551,20 гривень – за вимоги майнового характеру та 551,20 гривень – за вимоги немайнового характеру, а всього 1102,40 гривень.

Крім того, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати, пов’язані із розглядом справи на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 гривень, які поніс ОСОБА_2 за результатами звернення до адвоката, що підтверджується адвокатською угодою та виданою ним довідкою, квитанцією та актом.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 12, 13, 80-82, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_3, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2) на користь ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_4, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4) в рахунок відшкодування матеріальної шкоди грошові кошти в сумі 6466 (шість тисяч чотириста шістдесят шість) гривень 64 копійки, в рахунок відшкодування моральної шкоди грошові кошти в сумі 1000,00 (одна тисяча) гривень та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 (п’ять тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_3, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2) на користь держави судовий збір в сумі 1102 (одна тисяча сто дві) гривні 40 копійок.

У задоволені зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_4, про відшкодування спричиненої матеріальної та моральної шкоди відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення буде виготовлений 11 грудня 2018 року.

Суддя: Н. В. Литвиненко