Рішення № 78576550, 11.12.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.12.2018Справа № 910/12588/18

За позовом Фізичної особи-підприємця Стась Олексія Станіславовича, м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гуд Фудз Україна", м. Київ

про стягнення 224 497,29 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Ящук Ю.Л. (представник за довіреністю № 3180 від 04.12.2018р.);

від відповідача: не з'явились.

Обставини справи:

Фізична особа-підприємець Стась Олексій Станіславович (позивач) звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гуд Фудз Україна" (відповідач) суми заборгованості за Договором № 20 купівлі-продажу від 15.07.2016р. в розмірі 224 497,29 грн., з урахуванням штрафних та фінансових санкцій, посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків за договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2018р. позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк та спосіб для усунення її недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2018р. в задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Стась Олексія Станіславовича про забезпечення позову відмовлено.

12.10.2018р. до суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів в порядку усунення недоліків позовної заяви.

У зв'язку з усуненням позивачем недоліків позовної заяви у встановлені судом строк та спосіб, ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визнано судом малозначною на підставі п. 2 ч. 5 ст. 12 ГПК України, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами та серед іншого запропоновано відповідачу у строк до п'яти днів з дня вручення даної ухвали подати заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.10.2018р. в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Гуд Фудз Україна" про розгляд справи №910/12588/18 в порядку загального позовного провадження відмовлено, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 27.11.2018р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2018р. в порядку статей 120-121 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з направленням судді Морозова С.М. до Національної школи суддів України повідомлено сторін про те, що судове засідання 27.11.2018р. не відбудеться, наступне засідання у справі призначено на 11.12.2018р.

У судове засідання 11.12.2018р. представник відповідача не з'явився, проте подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивоване відсутністю у штаті товариства на дату розгляду справи фахівців у сфері права та перебуванням генерального директора відповідача у відрядженні.

Судом було розглянуто вказане клопотання відповідача, визнано причини неявки представника останнього у судове засідання неповажними, у зв'язку з чим суд на місці ухвалив відмовити у задоволенні клопотання відповідача як необґрунтованого.

Водночас суд звертає увагу відповідача на те, що судовий розгляд справи в ухвалах суду від 29.10.2018р. та від 22.11.2018р. було призначено з повідомленням сторін, явка представників останніх у судове засідання не визнавалась обов'язковою.

У запропонований судом строк відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

В судовому засіданні 11.12.2018р. представник позивача підтримав заявлені вимоги та просив суд задовольнити позов.

В судовому засіданні 11 грудня 2018 року судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.07.2016р. між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено Договір № 20 купівлі-продажу (надалі - Договір), згідно з п. 1.1. якого продавець зобов'язувався в порядку та строк, визначені договором передати товар у власність покупця, у кількості та відповідної якості та за погодженою ціною, а останній - прийняти товар та сплатити його вартість на умовах, визначених у договорі.

За умовами п. 2.1. Договору кількість та ціна товару вказується у накладних, що додаються до кожної партії товару.

Загальна вартість товару, що поставляється за договором визначається шляхом сумування вартості товару, вказаної в усіх накладних на товар, за якими товар було передано продавцем покупцю на протязі строку дію даного договору, які є невід'ємною частиною договору (п. 2.2. Договору).

Як передбачено в п. 4.2. Договору право власності на товар та ризик випадкової загибелі товару переходить від продавця до покупця з моменту передачі товару на складі продавця та засвідчується товарно-транспортною накладною, видатковою накладною, підписаною уповноваженими представниками сторін.

У відповідності до п. 4.3. Договору поставка вважається завершеною, з моменту передачі партії товару покупцю у власність, що засвідчується товарно-транспортною накладною, видатковою накладною, підписаною уповноваженими представниками сторін та необхідними товарносупровідними документами, вказаними у договорі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було виставлено (виписано) рахунок №С-00548 від 11.05.2018р. на суму 204 600,00 грн.

Відповідач звернувся до позивача з заявкою вих. № 1-15/05 від 15.05.2018р. з проханням відвантажити товар (макаронні вироби в асортименті в кількості 22 000 кг) та дозволити перевезти вказаний товар.

Як видно з матеріалів справи, позивачем на виконання умов договору було передано відповідачу обумовлений товар на суму 204 600,00 грн., що підтверджується належним чином засвідченими копіями видаткової накладної № С-00953 від 15.05.2018р. та товарно-транспортної накладної № С-00953 від 15.05.2018р. на вказану суму.

Товар було прийнято відповідачем, що підтверджується підписами його представника у зазначених вище видатковій та товарно-транспортній накладних.

Відповідно до п. 5.1. Договору у редакції Додаткової угоди № 1 від 29.03.2018р. оплата за договором проводиться покупцем на умовах відстрочки платежу, яка складає 7 днів з дня відвантаження товару.

Договір вступає в силу з дня його підписання та діє до 31.12.2017р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов'язань за договором. Якщо жодна зі сторін в указаний в п. 9.2. Договорі строк не направив іншій стороні письмового повідомлення про припинення договору, дія договору вважається пролонгованою (на один календарний рік і далі).

Як вказує позивач та підтверджується матеріалами справи, відповідач взяті на себе зобов'язання щодо здійснення своєчасної та у повному обсязі оплати вартості поставленого товару належним чином не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем на суму 199 950,00 грн. Іншу частину вартості товару (4 650,00 грн. сплаченої в рахунок оплати рахунку № С-00521 від 27.04.2018р.) було зараховано в рахунок оплати вартості товару, поставленого 15.05.2018р.

Матеріалами справи також підтверджується звернення позивача з претензією вих. №0908/18-1 від 09.08.2018р. (докази направлення претензії у справі) на суму 201 264,74 грн. з урахуванням 3 % річних, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Оскільки відповідач не розрахувався з позивачем за поставлений товар, останній звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь загальну суму заборгованості у розмірі 224 497,29 грн., з яких 199 950,00 грн. основного боргу, 22 591,61 грн. пені та 1 955,68 грн. 3 % річних.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений сторонами договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Судом встановлено факт поставки відповідачу товару на суму 204 600,00 грн., прийняття товару відповідачем, про що свідчать підписи його представника у зазначених вище видатковій та товарно-транспортній накладних, зарахування суми грошових коштів у розмірі 4 650,00 грн. сплаченої в рахунок оплати рахунку № С-00521 від 27.04.2018р. оплати вартості товару, поставленого 15.05.2018р., що останнім при розгляді даної справи не заперечується.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

У відповідності до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням викладеного, беручи до уваги положення п. 5.1. Договору у редакції Додаткової угоди № 1 від 29.03.2018р. обов'язок відповідача щодо оплати вартості поставленого позивачем товару мав бути виконаний на умовах відстрочки платежу, яка складає 7 днів з дня відвантаження товару, тобто у даному випадку за видатковою накладною від 15.05.2018р. у строк до 22.05.2018р. включно, а прострочення виконання зобов'язання з оплати вартості товару за договором у відповідача виникло з наступного дня після спливу зазначеного строку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Оскільки невиконання зобов'язання відповідача за договором підтверджується матеріалами справи, доказів оплати заборгованості відповідачем не надано, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 199 950,00 грн. суми основного боргу визнаються судом обґрунтованими.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 22 591,61 грн. пені та 1 955,68 грн. 3 % річних за загальний період прострочення з 22.05.2018р. по 17.09.2018р.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

У відповідності до частини 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. А у відповідності до ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Як свідчить зміст укладеного між сторонами договору, в ньому відсутні умови (пункти) про відповідальність відповідача за несвоєчасну оплату вартості поставленого товару, зокрема, сплату пені, її розміру, тощо.

Крім того, позивачем не надано доказів того, що між сторонами існувала письмова угода щодо відповідальності відповідача у вигляді пені за порушення строку оплати вартості товару за Договором.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача 22 591,61 грн. пені визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Судом перевірено наведений у матеріалах справи розрахунок 3 % річних та встановлено, що він частково не відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства та умовам Договору, оскільки позивач у розрахунок фінансових санкцій включив граничний день належного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань з оплати вартості товару (22.05.2018р.), тоді як було зазначено вище прострочення з оплати вартості товару у відповідача виникло з 23.05.2018р.

Таким чином, за період прострочення з 23.05.2018р. по 17.09.2018р. (кінцева дата розрахунку, визначена позивачем) обґрунтованою та такою, що підлягає до стягнення з відповідача є сума 3 % річних у розмірі 1 939,24 грн.

За приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог щодо стягнення основного боргу та нарахованих фінансових санкцій, водночас позивачем не доведено суду наявності обставин щодо покладення на відповідача відповідальності за неналежне виконання умов договору у вигляді пені та 3 % річних понад суму, визнану судом обґрунтованою.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/12588/18 підлягають частковому задоволенню та до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 199 950,00 грн. суми основного боргу та 1 939,24 грн. 3 % річних.

Судовий збір у розмірі 3 028,34 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гуд Фудз Україна" (ідентифікаційний код 39757062, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Мала Житомирська, буд. 10, нежиле прим. 60 літ. А) на користь Фізичної особи-підприємця Стась Олексія Станіславовича (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце проживання: 49000, АДРЕСА_1) 199 950,00 грн. (сто дев'яносто дев'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят гривень 00 коп.) суми основного боргу, 1 939,24 грн. (одну тисячу дев'ятсот тридцять дев'ять гривень 24 коп.) 3 % річних та 3 028,34 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень 34 коп.) судового збору.

3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 14.12.2018р.

Суддя С.М. Морозов