Рішення № 78576362, 29.11.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м. Київ

29.11.2018Справа № 910/10379/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М., розглядаючи у відкритому судовому засіданні

справу № 910/10379/18

за позовом публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», м. Київ,

до товариства з обмеженою відповідальністю «Каховка Пром-Агро», м. Київ,

про визнання недійсним правочину заліку зустрічних однорідних вимог,

за участю представників:

позивача - Присяжнюка Р.В. (довіреність від 25.09.2018 № 13-11-10107),

відповідача - Бережного Д.С (довіреність від 28.08.2018),

вільний слухач - ОСОБА_3 (НОМЕР_1).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

06.08.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (далі - Банк) до товариства з обмеженою відповідальністю «Каховка Пром-Агро» (далі - Товариство) про визнання недійсним правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог.

Банк обґрунтовує позовні тим, що: спірний правочин в момент його вчинення (02.02.2011) суперечив нормам Закону України «Про банки і банківську діяльність», вимоги позивача до відповідача не були безспірними, було відсутнє волевиявлення на його вчинення (оскільки таке «волевиявлення» було оцінено з власної ініціативи Київським апеляційним господарським судом при розгляді апеляційної скарги компанії ВЕСДІКС ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД (VESDIX INVESTMENTS LIMITED (далі - Компанія) у справі №910/28554/14).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.08.2018 було прийнято позовну заяву до розгляду; відкрито провадження у справі № 910/10379/18; постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 18.09.2018.

31.08.2018 Товариство подало суду відзив на позовну заяву, в якому заперечило проти задоволення позову в повному обсязі.

Товариство 17.09.2018 подало суду заяву про застосування позовної давності.

18.09.2018 Банк подав суду клопотання про долучення доказів на виконання ухвали суду про відкриття провадження у справі, проте судом дані документи залишенні без розгляду на підставі частини другої статті 119 Господарського процесуального кодексу України.

У підготовчому засіданні 18.09.2018 було оголошено перерву до 25.09.2018.

Позивач 21.09.2018 подав суду відповідь на відзив в порядку статті 166 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів.

25.09.2018 Банк подав суду клопотання про відкладення розгляду справи.

У підготовчому засіданні 25.09.2018 було оголошено перерву до 16.10.2018.

10.10.2018 відповідач подав суду клопотання про долучення доказів.

16.10.2018 Банк подав суду заперечення на заяву Товариства про застосування строків позовної заяви.

Відповідач 16.10.2018 подав суду заперечення на відповідь Банку на відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2018 було закрито підготовче провадження на призначено справу № 910/10379/18 до судового розгляду по суті на 06.11.2018.

19.10.2018 Товариство подало суду письмові пояснення до заяви про застосування строків позовної давності.

06.11.2018 у судовому засіданні представник позивача подав заяву про відвід судді Курдельчука І.Д. від розгляду справи №910/10379/18 з підстав наявності родинних зв'язків у судді та боржником Банку ОСОБА_5, про що позивач дізнався 05.11.2018 під час перевірки актуальних даних щодо кредиторів, вкладників та боржників банківської установи. Вказана обставина, на думку заявника, може вплинути на рішення у даній справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.2018 зупинено провадження у справі №910/10379/18; заяву представника Банка Присяжнюка Р.В. про відвід судді Курдельчука І.Д. від розгляду справи №910/10379/18 передано для визначення судді в порядку, встановленому частиною першою статті 32 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 09.11.2018 вказану заяву передано на розгляд судді Шкурдовій Л.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2018 (суддя Шкурдова Л.М.) у задоволенні заяви Банка відмовлено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2018 поновлено провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.11.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2018 було повідомлено учасників справи про те, що у зв'язку з направленням від 21.11.2018 судді Курдельчука І.Д. до Національної школи суддів України на 27.11.2018, судовий розгляд справи по суті призначеної на 27.11.2018 відбудеться 28.11.2018.

У судовому засіданні 28.11.2018 було оголошено перерву до 29.11.2018.

Представник позивача у судовому засіданні 29.11.2018 оголосив вступне слово та позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача оголосив вступне слово та заперечив проти задоволення позовних вимог.

Суд, заслухавши вступне слово представників учасників справи, з'ясувавши обставини, на які посилаються учасники справи, дослідив в порядку статей 209-210 Господарського процесуального кодексу України докази у справі.

Після закінчення з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами суд перейшов до судових дебатів.

Представники учасників справи виступили з промовами (заключним словом), в яких посилалися на обставини і докази досліджені у судовому засіданні.

У судовому засіданні 29.11.2018 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України.

Судом, відповідно до вимог статей 222-223 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося повне фіксування судового засідання технічними засобами та секретарем судового засідання велися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив на нього, відповідь на відзив і заперечення на неї, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Договором № 730/1 банківського рахунку від 02.06.2008, укладеного між Банком та Товариством, визначено, що Банк бере на себе зобов'язання своєчасно здійснювати розрахунково-касове обслуговування Клієнта у відповідності з чинним законодавством України.

Як встановлено рішенням Господарського суду Київської області від 08.04.2010 року у справі № 19/221-09 за позовом Відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра» до 1. Дочірнього підприємства «КВМ», 2. Закритого акціонерного товариства «Каховка Пром-Агро», про стягнення 227052152,05 грн. та за зустрічним позовом Закритого акціонерного товариства «Каховка Пром-Агро» до 1. Відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра», 2. Дочірнього підприємства «КВМ», м. Бровари про визнання угоди недійсною, у Товариства утворилась заборгованість перед Банком у розмірі 258 183 238,73 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.03.2011 залишено в силі постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2010 у справі № 19/221-09 та рішення Господарського суду Київської області від 08.04.2010.

02.02.2011 Товариством було подано до Банку заяви про закриття поточного рахунку та оригінал платіжного доручення на перерахування грошових коштів у сумі 258 183 238,73 грн., на рахунок Банку з призначенням платежу «Добровільне виконання наказу Госп. суду Київської обл. № 19/221-09 від 26.10.2010 про стягнення на користь ВАТ КБ «Надра» (ВП 23813344 від 21.01.11)».02.02.2011 Товариство звернулося до Банку із заявою про закриття поточного рахунку, в якій просило закрити поточний рахунок Товариства та наявні на ньому грошові кошти у сумі 258 183 238,73 грн. перерахувати на рахунок Банку на погашення заборгованості за виконавчим документом - наказом Господарського суду Київської області № 19/221-09 від 26.10.2010, з виконання якого постановою від 21.01.2011 відкрите виконавче провадження №23813344.

До вказаної заяви Товариством було додано оригінал платіжного доручення на перерахування грошових коштів у сумі 258 183 238,73 грн. в двох примірниках.

Заява була отримана Банком 02.02.2011 та зареєстрована за вх. № 4227.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2015 у справі №910/28554/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Каховка Пром-Агро" до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" про зобов'язання вчинити певні дії, встановлено таке:

- враховуючи встановлені судом обставини надання Товариством (позивачем по даній справі) Банку 02.02.2011 заяви про закриття поточного рахунку та оригіналу платіжного доручення на перерахування грошових коштів у сумі 258 183 238,73 грн., на рахунок Банку з призначенням платежу «Добровільне виконання наказу Госп. суду Київської обл. № 19/221-09 від 26.10.2010 про стягнення на користь ВАТ КБ «Надра» (ВП 23813344 від 21.01.11)», а також надання Товариством Банку 09.02.2011 платіжного доручення № 5 від 08.02.2011 на суму 258 183 238,73 грн. з призначенням платежу «Добровільне виконання наказу Госп. суду Київської обл. № 19/221-09 від 26.10.2010 про стягнення на користь ВАТ КБ «Надра» (ВП 23813344 від 21.01.11)», суд приходить до висновку, що в силу ст.ст. 1068, 1072, 1073 Цивільного кодексу України, п.п. 2.3.3., 4.2. Договору банківського рахунку від 02.06.2008, укладеного між Банком та Товариством (позивачем у даній справі), у Банку виникло зобов'язання в день надходження відповідного платіжного доручення, тобто 02.02.2011 виконати цей документ та перерахувати грошові кошти в розмірі 258 183 238,73 грн. на рахунок Банку.

- Беручи до уваги вищевикладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що відповідачем-2 за первісним позовом по вищевказаній справі вчинено усіх необхідних заходів по добровільному виконанню свого зобов'язання по сплаті заборгованості у сумі 258 183 238,73 грн. перед Банком, яка була визначена рішенням Господарського суду Київської області від 08.04.2010 по справі № 19/221-09.

- Як встановлено ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

- Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

- Отже, зобов'язання Товариства (позивача по даній справі) перед Банком із погашення заборгованості, визначеної рішенням Господарського суду Київської області від 08.04.2010 у справі № 19/221-09, на виконання наказу Господарського суду Київської області № 19/221-09 від 26.10.2010 є припиненим з 03.02.2011.

- Крім цього суд враховує, що у Товариства (позивача по даній справі) та Банку виникли зустрічні однорідні грошові вимоги: Товариство (позивач по даній справі) зобов'язане було перерахувати Банку 258 183 238,73 грн. на виконання рішення Господарського суду Київської області від 08.04.2010 у справі № 19/221-09, а Банк зобов'язаний був виконати платіжне доручення Товариства (позивача по даній справі), отримане 02.02.2011 та перерахувати на свій рахунок таку ж суму 258 183 238,73 грн.

- В силу ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

- Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

- Звернення Товариства до Банку із відповідними заявою та вимогою від 02.02.2011 свідчить про волевиявлення Товариства на таке зарахування.

Постановою Верховного Суду України від 04.11.2015 зі справи № 910/28554/14 (№ 3-825гс15) залишено в силі постанову апеляційної інстанції.

Для вирішення господарським судом спору в справі №910/10379/18 має преюдиційне значення судове рішення апеляційної інстанції у справі №910/28554/14 щодо встановлених обставини в порядку статті 75 ГПК України.

Позивач зазначає про те, що за результатами розгляду апеляційної скарги Компанії суд апеляційної інстанції під час розгляду справи № 910/28554/14 за позовом Товариства до Банку про зобов'язання вчинити певні дії у мотивувальній частині постанови від 24.03.2015 зі справи № 910/28554/14 вказав з посиланням на норми статті 601 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) про вчинення Товариством правочину по зарахуванню 02.02.2011 коштів з поточного рахунку Товариства на погашення існуючих зобов'язань за кредитними договорами перед Банком на підставі рішення Господарського суду Київської області від 08.04.2010 по справі № 19/221-09 як однорідних зустрічних та встановив припиненими з 03.02.2011 зобов'язання між Банком і Товариством.

Якщо друга сторона не погоджується з проведенням зарахування, вона вправі на підставі статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду.

Виходячи з положень статей 598, 601 та 203 ЦК України за своєю правовою природою заява про зарахування зустрічних однорідних вимог є одностороннім правочином.

Отже, зарахування зустрічних однорідних вимог, про яке заявлено однією із сторін у зобов'язанні, здійснюється в силу положень статті 601 ЦК України та не пов'язується із прийняттям такого зарахування іншою стороною.

При цьому, чинним законодавством не передбачено спеціальних вимог щодо форми заяви про зарахування зустрічних вимог як одностороннього правочину, тому її слід вважати зробленою, а зобов'язання припиненим внаслідок заліку зустрічних однорідних вимог (враховуючи зокрема і положення пункту 1 частини першої статті 211 ЦК України), у момент вчинення такого правочину, тобто у момент реалізації цього правочину суб'єктом через його відповідне зовнішнє волевиявлення (зокрема, направленням такої заяви іншій стороні у зобов'язанні). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 18.03.2015 у справі № 910/15419/14.

На думку позивача, вказаний правочин є недійсним, оскільки в момент його вчинення спеціальними нормами регулювалась діяльність проблемних банків, а тому виключалась можливість кредиторів банку, при діючий тимчасовій адміністрації, вимагати припинення або виконання зобов'язань, що свідчить про відсутність підстав для припинення зобов'язань, шляхом одностороннього волевиявлення кредитора, яким по відношенню до Банку було Товариство, на зарахування зустрічних однорідних вимог.

У свою чергу, відповідач заперечив проти задоволення позову, посилаючись на відсутність підстав для визнання провочину недійсним.

Крім того, Товариством було подано суду заяву про застосування наслідків спливу строку позовної давності, яка мотивована тим, що позивач дізнався про спірний правочин 24.03.2015 (коли Київським апеляційний господарським судом було винесено постанову від 24.03.2015 зі справи № 910/28554/14), а тому перебіг строку розпочався з 24.03.2015, а закінчився 24.03.2018, тобто на дату подання позову (03.08.2018 - дата подання позову на поштове відділення) позовна давність сплинула, що є підставою для відмови у позові.

Статтею 256 ЦК України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з частиною першою статті 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 ЦК України), а спливає у відповідні місяць та число останнього року строку, якщо строк визначений роками (частина перша статті 254 ЦК України).

В абзаці першому та п'ятому підпункту 2.1 пункту 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» (далі - Постанова № 10) зазначено, що частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом. Посилання сторони на сплив позовної давності в процесі касаційного перегляду судового рішення не вважається такою заявою.

Якщо відповідачів у справі два чи кілька, суд вправі відмовити в задоволенні позову за наявності згаданої заяви лише одного з них, оскільки позовну давність законом визначено саме для позивача у справі як строк, у межах якого він може звернутися до суду.

Пунктом 2.2 Постанови № 10 визначено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з такого.

Частиною першою статті 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Станом на 02.02.2011 (день виникнення спірних правовідносин - звернення Товариства з відповідним листом і платіжним дорученням) у Банку діяла тимчасова адміністрація, запроваджена постановою Правління Національного банку України (далі -НБУ) від 10.02.2009 № 59 «Про призначення тимчасової адміністрації у ВАТ «КБ «Надра», згідно якої тимчасову адміністрацію призначено строком на 1 рік (з 10.02.2009 по 10.02.2010).

В подальшому Постановою Правління НБУ від 10.02.2010 № 60 «Про хід виконання програми фінансового оздоровлення ВАТ «КБ «Надра» продовжено тимчасову адміністрацію на один рік з 11.02.2010 до 11.02.2011, а постановою Правління НБУ від 11.02.2011 №38 - до 12.08.2011.

На момент звернення Товариства із заявою про закриття рахунку та платіжним дорученням про перерахування коштів на виконання рішення суду в сумі 258 183 238,73 грн., які були оцінені судами у межах справи № 910/28554/14 як волевиявлення на зарахування зустрічних однорідних вимог, в позивача діяла тимчасова адміністрація, функції, права та обов'язки, якої регулювались спеціальними нормами Закону України «Про банки і банківську діяльність» (далі - Закон), Закону України «Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» в редакціях чинних на день виникнення спірних правовідносин.

Позивач зазначає, що на підставі положень діючих на той час нормативно-правових актів Банк не мав беззаперечного обов'язку виконувати заяву Товариства про закриття поточного рахунку та платіжного доручення про перерахування коштів.

Так, відповідно до частини першої статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаним злочинних шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Тобто випадки обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, можуть бути передбачені в спеціальному законі, якими на день виникнення спірних правовідносин були вказані вище Закони України.

Статтею 2 Закону передбачено, що кредитором банку є юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Тимчасова адміністрація - це процедура, що застосовується Національним банком України при здійсненні банківського нагляду за обставин, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 78 Закону з дня призначення тимчасового адміністратора повноваження загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) банку переходять до тимчасового адміністратора. Угоди, укладені керівниками банку після призначення тимчасового адміністратора, є недійсними з моменту укладення.

Згідно із частиною третьою статті 80 Закону з дня свого призначення тимчасовий адміністратор має повне і виняткове право управляти банком та зобов'язаний вживати всіх необхідних заходів для приведення діяльності банку в правову та фінансову відповідність із вимогами цього Закону та нормативно-правовими актами Національного банку України з метою захисту інтересів вкладників та інших кредиторів.

Пунктом 1 частини четвертої статті 80 Закону визначено право тимчасового адміністратора продовжувати або припиняти будь-які операції банку.

Статтею 47 Закону передбачено, що відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів, у тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них віднесено до банківських операцій.

Підпунктом «в» пункту 1.1. Глави 1 Розділу VI Посібника тимчасового адміністратора банку, схваленого Постановою Правління НБУ від 24.12.2009 № 766 (далі - Посібник), залежно від причин, які призвели до погіршення фінансового стану банку, тимчасовий адміністратор може вжити таких заходів: підвищити (відновити) платоспроможність, ліквідність банку без залучення інвесторів шляхом зупинення операцій з підвищеним рівнем ризику, що спричиняють втрату активів і капіталу та створюють загрозу інтересам кредиторів і вкладників;

Таким чином, тимчасовий адміністратор Банку був наділений виключним правом припинити будь-які операції, в тому числі, закриття поточного рахунку №26003002573001, виконання платіжного доручення про перерахування з нього коштів в сумі 258 183 238,73 грн., у зв'язку з чим саме по собі волевиявлення Товариства на зарахування зустрічних однорідних вимог при діючій тимчасовій адміністрації не є підставою для припинення зобов'язань, шляхом зарахування вимог.

Відповідно до пункту 3 статті 31 Закону України «Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» під час виконання тимчасовим адміністратором заходів, передбачених програмою фінансового оздоровлення банку, в тому числі при відступленні права вимоги, переведенні боргу, здійсненні реорганізації, не застосовуються положення законодавства щодо: права кредиторів вимагати забезпечення виконання зобов'язань шляхом укладення договорів застави чи поруки, дострокового припинення або виконання зобов'язань та відшкодування збитків у зв'язку з перетворенням.

У свою чергу, частиною сьомою статті 80 Закону передбачено, що тимчасовий адміністратор вживає заходів, передбачених програмою фінансового оздоровлення банку, в тому числі відступлення права вимоги, переведення боргу чи реорганізацію банку, без повідомлення та отримання згоди акціонерів, боржників, кредиторів (вкладників) банку. Акціонери, кредитори (вкладники) банку не мають права вимагати припинення або дострокового виконання зобов'язань банку та відшкодування їм збитків при виконанні заходів, передбачених програмою фінансового оздоровлення банку.

Отже, в момент вчинення спірного правочину виключалась можливість кредиторів банку, при діючій тимчасовій адміністрації, вимагати припинення або виконання зобов'язань, що свідчить про відсутність підстав для припинення зобов'язань, шляхом одностороннього волевиявлення кредитора, яким по відношенню до Банку було Товариство, на зарахування зустрічних однорідних вимог.

Частиною дев'ятою статті 80 Закону визначено, що тимчасовий адміністратор при прийнятті рішень про одночасне відчуження активів та зобов'язань банку зобов'язаний забезпечити пріоритетність захисту інтересів кредиторів банку відповідно до черговості задоволення вимог кредиторів, встановленої статтею 96 цього Закону.

Стаття 96 Закону визначає черговість та порядок задоволення вимог до банку, а також оплату витрат та здійснення платежів.

У будь-якому випадку в період дії тимчасової адміністрації у позивача задоволення вимог третьої особи, у тому числі Товариства, мало б здійснюватися в порядку задоволення вимог кредиторів до банку згідно черговості, передбаченої статтею 96 Закону.

Таким чином, припинення зобов'язань за кредитним договором, шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, які фактично є погашенням вимог кредитора в порушення порядку статті 96 Закону не допускається.

З огляду на викладене, спірний правочин в момент його вчинення (02.02.2011) суперечив нормам Закону, що є підставою для визнання спірного правочину недійсним.

Щодо тверджень відповідача про встановлений НБУ виняток з мораторію та встановлений статтями 1066, 1071, 1075 ЦК України обов'язок банку списати грошові кошти з рахунку клієнта на підставі його розпорядження, незалежно від початку роботи тимчасової адміністрації, то слід вказати таке.

Таке обґрунтування не спростовує доводи позову, оскільки положення Цивільного кодексу України не зупиняють дію спеціального законодавства.

Водночас посилання Банку на застосування приписів Закону України «Про відновлення платоспроможності або визнання його банкрутом» (у редакції станом на 01.01.2011 року), не заслуговує на увагу, оскільки може бути предметом дослідження лише у межах справи про банкрутство №27/25/Б-908/4661/14, якщо спірні правовідносини (02.02.2011) не виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство (04.02.2011).

Отже, наявні підстави для задоволення позову.

Втім, у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з такого.

Частиною першою статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Слід зазначити, що Банк з'ясував, що правочин є зарахуванням зустрічних однорідних вимог з прийняттям Київським апеляційним господарським судом постанови від 24.03.2015 зі справи № 910/28554/14.

Твердження позивача про те, що строк позовної давності розпочався лише після прийняття Верховним Судом України постанови від 04.11.2015 зі справи № 910/28554/14 (№ 3-825гс15), якою було залишено в силі постанову апеляційної інстанції, є необґрунтованими, виходячи з такого.

Судове рішення, а саме постанова Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2015 зі справи № 910/28554/14 набрала законної сили з моменту її прийняття - 24.03.2015.

Саме вказаним судовим рішенням було встановлено про зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі листа від 02.02.2011.

Таким чином, Банк, починаючи з 24.03.2015 був обізнаний про цю обставину, хоча за логікою закону, повинен був розуміти це з 02.02.2011.

Відповідно до частин третьої - п'ятої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Оскільки, строк позовної давності щодо визнання недійсним спірного правочину сплинув 24.05.2018, позов було пред'явлено до суду 03.08.2018, позивач не заявив та документально не підтвердив поважності причин пропуску строку на звернення до суду, то наявні підстави для застосування приписів частини четвертої статті 267 ЦК України.

В свою чергу посилання на початок перебігу строку позовної давності з дати судового рішення касаційної інстанції не відповідає принципам процесуального законодавства в частині набрання законної сили судовим рішенням апеляційної інстанції.

Сторони виходили з того, що вчинивши правочин Банк не розумів правової природи цього правочину до встановлення такої обставини судом апеляційною інстанцією.

При цьому суд вважає за необхідне роз'яснити, що у подальшому заява про визнання поважними причин пропуску строку на звернення до суду вже не може, після цього рішення, бути подана ні сторонами правочину, ні їх правонаступниками в цих відносинах, ні прийнята до розгляду.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, враховуючи подані учасниками справи докази, які оцінені судом у порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України, у задоволенні позову слід відмовити.

За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору слід покласти на позивача.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. У позові публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 15; ідентифікаційний код 20025456) до товариства з обмеженою відповідальністю «Каховка Пром-Агро» (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, б. 21, оф. 501; місцезнаходження офісу: 03150, м. Київ, вул. Ямська, 41, офіс 5/1; адреса для листування: 04071, м. Київ, а/с 71; ідентифікаційний код 33867229) про визнання недійсним правочину по зарахуванню зустрічних однорідних вимог, вчиненого товариством з обмеженою відповідальністю «Каховка Пром-Агро» шляхом подання 02.02.2011 до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» заяви про закриття поточного рахунку № 26003002573001 (від 02.02.2011 вхідний номер № 4227) та оригіналу платіжного доручення (від 02.02.2011 вхідний номер № 4229) на перерахування грошових коштів у сумі 258 183 238,73 грн. на рахунок публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» з призначенням платежу «Добровільне виконання наказу Госп.суду Київської обл. № 19/221-09 від 26.10.2010 про стягнення на користь ВАТ КБ «Надра» (ВП 23813344 від 21.01.11)», відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 17.12.2018.

Суддя І.Д. Курдельчук