Рішення № 78576292, 06.12.2018, Господарський суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.12.2018 м. Івано-ФранківськСправа № 909/485/18Господарський суд Івано-Франківської області у складі головуючого судді Кобецької С.М., суддів Фанди О.М. та Ткаченко І.В., секретар судового засідання Савчин Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Акціонерного товариства "Укртрансгаз",

Кловський узвіз, 9/1, м.Київ,01021;

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Тисменицягаз",

вул. Вісконта, 3, м.Тисмениця, Івано-Франківська область,77400;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія

"Нафтогаз України", вул. Б.Хмельницького, 6, м.Київ, 01001.

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Комунальне підприємство "Комунальник-Т",

вул. Галицька, 41, м.Тисмениця, Івано-Франківська область,77400;

про стягнення 3 027 474,02грн, з яких: 1 268 697,68грн - вартість послуг балансування обсягів природного газу, 1 191 470,30грн - пеня, 129 859,92грн - 3% річних, 437 446, 12грн - інфляційні втрати,

за участю:

від позивача: Яцишин І.В. - начальник сектору загально - правової роботи, (довіреність №22 від 03.01.2018); Оніщук В.М. - заступник начальника відділу судової роботи, (довіреність №1-31 від 29.05.2018);

від відповідача: Уграк А.Ю. - представник, (довіреність №01.Др-48-0318 від 21.03.2018);

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ПАТ "НАК "Нафтогаз України": Вознюк Є.В. - головний юрисконсульт Відділу загальної судової роботи, (довіреність №14-69 від 14.04.2017);

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача КП "Комунальник - Т": не з"явились.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Тисменицягаз" про стягнення 3 027 474,02грн, з яких: 1 268 697,68грн - вартість послуг балансування обсягів природного газу, 1 191 470,30грн - пеня, 129 859,92грн - 3% річних, 437 446, 12грн - інфляційні втрати.

Ухвалою Господарського суду Іванно-Франківської області від 07.06.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

При цьому судом взято до уваги приписи пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вчиненої в Римі 04.11.1950, ратифікованої Україною 17.07.1997 (набрала чинності для України 11.09.1997), якими гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків, зокрема, цивільного характеру. Одночасно, реалізація "права на суд", передбаченого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого, згідно із статтею 32 Конвенції, поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї, включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Буланов та Купчик проти України" від 09.12.2010, "Чуйкіна проти України" від 13.01.2011).

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 25.07.2018 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Комунальне підприємство "Комунальник-Т".

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 04.09.2018 призначено колегіальний розгляд справи у складі трьох суддів Господарського суду Івано-Франківської області.

В судовому засіданні 07.11.2018 оголошувалась перерва до 29.11.2018.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1 191 470,30грн - пені, 129 859,92грн - 3% річних, 437 446, 12грн - інфляційних втрат. Звертають увагу суду на несвоєчасне виконання відповідачем взятого на себе зобов"язання обумовленого пунктом 9.4. договору транспортування природного газу №1512000742 від 17.12.2015 з додатковою угодою №1 від 29.11.2017 до договору та пунктом 4 глави 4 розділу XIV Кодексу газотранспортної системи (в редакції до 28.04.2017) щодо оплати виявленого позивачем у 2016-2017 роках обсягу негативного місячного небалансу підприємства визначеного у актах надання послуг балансування обсягів природного газу з розрахунками вартості послуг балансування за січень - грудень 2017, рахунках на оплату за січень - грудень 2017 на загальну суму 23 192 071,83грн, направлених позивачем рекомендованою кореспонденцією на адресу відповідача. Просять суд застосувати до відповідача відповідальність за порушення строку виконання грошового зобов"язання, обумовленої пунктом 13.5. договору, у вигляді пені в розмірі 1 191 470,30грн та наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, а саме 3% річних в сумі 129 859,92грн та інфляційні втрати в сумі 437 446, 12грн. Позовні вимоги обґрунтовують приписами статей 1, 20, 22 Закону України "Про ринок природного газу", пункту 1 глави 1 розділу VIII, пунктом 1 глави 3 розділу I, пунктом 1, підпунктом 2 пункту 7 глави 3, розділу XIV, пунктом 5 глави 1 розділу І, пунктами 1,2,3,7 глави 1, розділу XIІ, пунктами 1, 8, глави 3, розділу XIІ , пунктом 4, глави 4, розділу XIV Кодексу газотранспортної системи, статей 11, 509, 525, 526, 530, 612, 625 Цивільного кодексу України.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача в судовому засіданні підтримав позицію позивача, свої обґрунтування виклав у письмових поясненнях №14/4-2041 від 18.07.2018.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позову. Вказує, що відсутність заборгованості відповідача перед позивачем за надані послуги балансування для врегулювання негативного місячного небалансу із застосуванням коефіцієнту 1 за період лютий - жовтень 2016 в сумі 7 263 432,60грн встановлено рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 16.02.2017 у справі №909/748/16, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду, а згідно підписаного між сторонами акту звірки розрахунків станом на 31.03.2017 борг за послуги балансування складав 7 885 729,44грн. Звертає увагу суду, що вартість послуг балансування, наданих в 2017 році відповідачем оплачено в повному обсязі на підставі постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" №20 від 11.01.2005 та спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України №524/у від 20.01.2017 на суму 4 696 469,98грн, № 700/у від 06.02.2017 на суму 3 200 000,00грн, №701/у від 06.02.2017 на суму 312 837,17грн, №702/у від 06.02.2017 на суму 294 045,92грн, №703/у від 06.02.2017 на суму 278 265,56грн, №704/у від 06.02.2017 на суму 1 500 000,00грн, №705/у від 06.02.2017 на суму1 080 880,45грн, №1412/у від 22.02.2017 на суму 3 830 541,40грн, №2001/у від 21.03.2017 на суму 3 068 751,66грн, №2428/у від 20.04.2017 на суму 956 436,38грн, №2783/у від 23.05.2017 на суму 1 166 622,61, №3001/у від 22.06.2017 на суму 538 143,65грн, №3119/у від 20.07.2017 на суму 276 682, 80грн, №3251/у від 16.08.2017 на суму 295 037,53грн, №3593/у від 20.09.2017 на суму 303 000,00грн, №3748/у від 19.10.2017 на суму 428 098,10грн, №4120/у від 28.11.2017 на суму 943 300,00грн, №4569/у від 19.12.2017 на суму 2 128 123,49грн, згідно платіжних доручень №1 від 26.01.2017, №№ 2, 3, 4, 5, 6, 7 від 09.02.2017, №15 від 03.05.2017, №18 від 21.09.2017, №16 від 29.06.2017, №19,20 від 28.09.2017, №№ 21,22 від 01.11.2017, №№ 23,24 від 20.12.2017, №4 від 31.01.2018, №5 від 06.02.2018. Зазначає, що відповідачем проводились розрахунки з чітким дотримання вимог постанови №20 від 11.01.2005, що унеможливило ПАТ "Тисменицягаз" самостійно впливати на своєчасність здійснення оплати наданих позивачем послуг, що в свою чергу свідчить про відсутність вини відповідача у прострочені платежів і як наслідок виключає можливість застосування штрафних санкцій у вигляді пені та нарахування 3 % річних, інфляційних втрат за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання. Просить суд закрити провадження у справі щодо стягнення основного боргу - 1 268 697,68грн та відмовити в позові в частині стягнення 1 191 470,30грн - пені, 129 859,92грн - 3% річних, 437 446, 12грн - інфляційних втрат (відзив на позов №TS01-Ск-477-0718 від 12.07.2018, додаткові пояснення №TS01-Ск-565-0818 від 08.08.2018).

Представник позивача в судовому засіданні підтвердив факт відсутності у відповідача перед позивачем боргу в сумі 1 268 697,68грн за надані послуги балансування обсягів природного газу.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача в судове засідання не з"явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений ухвалою суду від 20.11.2018. Слід зазначити, що матеріали справи містять письмові пояснення №135 від 16.08.2018 (вх№12617/18 від 20.08.2018), в яких Комунальне підприємство "Комунальник-Т" вказує, на відсутність грошового зобов"язання перед АТ "Укртрансгаз" за надані послуги з транспортування природного газу, а також на здійснення повного розрахунку з ПАТ "Тисменицягаз" за розподілений газ. Зазначає, що предмет позову стосується виключно позивача та відповідача, а тому просить суд розглянути спір без участі Комунального підприємства "Комунальник-Т".

Беручи до уваги приписи статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку, норми частин 1, 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника, якщо третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача подала заяву про розгляд спору без її участі, а у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті - спір належить вирішити у відсутності останньої за матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін присутніх в судовому засіданні, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд прийшов до висновку про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 1 268 697,68грн та відмову у позові щодо стягнення 1 191 470,30грн - пені, 129 859,92грн - 3% річних, 437 446, 12грн - інфляційних втрат.

Фактичні обставини справи вказують на те, що 17 грудня 2015 між ПАТ "Укртрансгаз" (оператор/позивач) та ПАТ "Тисменицягаз" (замовник/відповідач) укладено договір транспортування природного газу № 1512000742.

За цим договором оператор надає замовнику послуги транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому Договорі, а замовник сплачує оператору встановлену у цьому Договорі вартість таких послуг (пункт 2.1.договору).

Пунктами 2.2, 2.3. договору обумовлено, що послуги надаються на умовах, визначених у Кодексі газотранспортної системи, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2493 від 30.09.2015 (Кодекс), з урахуванням особливостей, передбачених цим договором. До послуг, які надаються оператором замовнику за цим договором належать, зокрема послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї.

У разі виникнення у замовника негативного місячного небалансу та неврегулювання ним негативного місячного небалансу відповідно до Кодексу в строк до дванадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, замовник сплачує оператору за послуги балансування. Негативний місячний небаланс замовника визначається відповідно до Кодексу (пункт 9.1. договору).

Згідно з пунктом 9.4. договору оператор до чотирнадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, надає замовнику на його електронну адресу розрахунок вартості послуг балансування та рахунок-фактуру. Замовник зобов'язаний здійснити оплату у строк, що не перевищує п'яти банківських днів.

У відповідності до пункту 11.4 договору послуги балансування оформлюються одностороннім актом за підписом оператора на весь обсяг негативного місячного небалансу, неврегульованого відповідачем відповідно до Кодексу та розділу IX цього Договору.

Договір набрав чинності з дня його укладення і діяв до 31 грудня 2016, а його умови застосовувались до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме з 01.12.2015. Цей договір вважається продовженим на кожен наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії цього договору жодною із сторін не буде заявлено про його припинення його дії або перегляд його умов (пункт 17.1. договору)

Пунктом 7 додаткової угоди №1 від 29.11.2017 до договору сторони обумовили, що вказана додаткова угода набрала законної сили з моменту її підписання і застосовується до відносин між сторонами починаючи з 29.12.2016.

На підставі інформації про надходження на точках входу та розподіл по точках виходу обсягів природного газу віднесених на операторів газорозподільних мереж з зазначенням обсягів небалансу за 2016-2017 у ПАТ "Тисменицягаз" (т.І а.с. 44-66), позивачем рекомендованою кореспонденцією направлено відповідачу акти надання послуг балансування обсягів природного газу за січень - грудень 2017 з зазначенням негативного місячного небалансу підприємства за лютий-грудень 2016, січень-грудень 2017 з розрахунком вартості послуг балансування, рахунки на оплату на загальну суму 23 192 071,83грн (т.1 а.с.67-201).

Водночас 20.01.2017 між Головним управлінням Державної Казначейської служби України в Івано-Франківської області (сторона перша), Департаментом фінансів Івано-Франківської ОДА (сторона друга), Фінансовим управлінням Тисменицької РДА (сторона третя), ТОВ "Іванофранківськгаз збут" (сторона четверта), ПАТ "Тисменицягаз" (сторона п'ята), ПАТ "Укртрансгаз" (сторона шоста) та НАК "Нафтогаз України" (сторона остання) укладено спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України №524/у, предметом якого є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам та надання пільг, субсидій та компенсацій" №20 від 11.01.2005. У відповідності до розділу 2 спільного протокольного рішення Державна казначейська служба України перераховує кошти загального фонду Державного бюджету України стороні 1 у сумі 4 696 469,98грн з приміткою "Постанова Уряду від 11.01.2005 №20". Послідовність перерахування стороною 2 - 3 - 4- 5- 6 - стороні останній коштів сумі 4 696 469,98грн наведено у пунктах 2.2.-2.9. спільного протокольного рішення. Сторони, що підписали спільне протокольне рішення, несуть відповідальність за недотримання вимог Постанови Уряду №20 від 11.01.2005 та Порядку проведення розрахунків і невиконання своїх зобов"язань за цим спільним протокольним рішенням відповідно до законодавства (розділ 4 спільного протокольного рішення).

На аналогічних умовах між цими ж сторонами укладено спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України № 700/у від 06.02.2017 на суму 3 200 000,00грн, №701/у від 06.02.2017 на суму 312 837,17грн, №702/у від 06.02.2017 на суму 294 045,92грн, №703/у від 06.02.2017 на суму 278 265,56грн, №704/у від 06.02.2017 на суму 1 500 000,00грн, №705/у від 06.02.2017 на суму1 080 880,45грн, №1412/у від 22.02.2017 на суму 3 830 541,40грн, №2001/у від 21.03.2017 на суму 3 068 751,66грн, №2428/у від 20.04.2017 на суму 956 436,38грн, №2783/у від 23.05.2017 на суму 1 166 622,61, №3001/у від 22.06.2017 на суму 538 143,65грн, №3119/у від 20.07.2017 на суму 276 682, 80грн, №3251/у від 16.08.2017 на суму 295 037,53грн, №3593/у від 20.09.2017 на суму 303 000,00грн, №3748/у від 19.10.2017 на суму 428 098,10грн, №4120/у від 28.11.2017 на суму 943 300,00грн, №4569/у від 19.12.2017 на суму 2 128 123,49грн (т.2 а.с.33-82).

Платіжними дорученнями №1 від 26.01.2017, №№ 2, 3, 4, 5, 6, 7 від 09.02.2017, №15 від 03.05.2017, №18 від 21.09.2017, №16 від 29.06.2017, №20 від 28.09.2017, №№ 21,22 від 01.11.2018, №№ 23,24 від 20.12.2017, банківськими виписками (т.4 а.с.2-23) підтверджено належне виконання ПАТ "Тисменицягаз" своїх зобов"язань обумовлених пунктом 2.7. спільних протокольних рішень.

Крім того, матеріали справи містять платіжні доручення №4 від 31.01.2018, №5 від 06.02.2018 (т.4 а.с. 24-25) з яких вбачається перерахування відповідачем позивачу коштів в загальній сумі 6 300 000,00грн за послуги згідно договору №1512000742 від 17.12.2015, на підставі Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою КМУ № 256 від 04.03.2002.

Вказаними документальними доказами відповідачем доведено перед судом, а позивачем підтверджено факт оплати вартості послуг балансування обсягів природного газу, обумовлених договором транспортування природного газу № 1512000742 від 17.12.2015.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про припинення існування між сторонами предмету спору щодо стягнення 1 268 697,68грн за надані послуги балансування обсягів природного газу, що в свою чергу, в силу пункту 2частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, яка вказує на те, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору, є підставою для закриття провадження у справі в цій частині.

Предметом судового розгляду є вимога позивача про застосування до відповідача відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань, обумовленої 13.5. договору, у вигляді пені в сумі 1 191 470,30грн та наслідків порушення грошових зобов'язань, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, а саме 129 859,92грн - 3% річних, 437 446, 12грн - інфляційних втрат.

Із змісту статті 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов'язки виникають, зокрема з договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов"язковим для виконання сторонами (статті 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В силу положень статті 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України, частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Нормою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Згідно з статтею 599 Цивільного кодексу України зобов"язання припиняється належним чином проведеним виконанням. Однак, якщо зобов"язання не виконано належним чином, то на сторону, яка допустила неналежне виконання покладаються додаткові юридичні обов"язки в тому числі передбачені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, яка вказує на те, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того приписами пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 13.5. договору сторони погодили, що у разі порушення замовником строків оплати, передбачених цим договором, замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Як встановлено судом, оплата за послуги з балансування у спірному періоді проведена відповідачем виключно за рахунок коштів, що виділялись у вигляді субвенцій на оплату пільг та житлових субсидій населенню щодо послуг з транспортування природного газу у відповідності до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою КМУ № 20 від 11.01.2005 (діючого до 01 січня 2018 року) та згідно Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою КМУ від № 256 від 04.03.2002 (зі змінами введеними в дію з 01 січня 2018 року).

Проаналізувавши зміст Порядку №20 суд прийшов висновку, що здійснюючи розрахунки за надані послуги у визначений у Порядку спосіб, сторонами було змінено порядок і строки виконання відповідачем грошових зобов'язань, які зазначені у договорі транспортування природного газу № 1512000742 від 17.12.2015. Крім того така зміна порядку розрахунків передбачена сторонами в пункті 9.4. договору в редакції додаткової угоди №1 від 29.11.2017, згідно з яким оплата вартості послуг балансування оператором газорозподільної системи за рахунок виділених субвенцій з державного бюджету на покриття пільг, субсидій та компенсацій побутовим споживачам проводиться у строки та за процедурою, передбаченою Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на падання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 січня 2005 року № 20, у сумі, що не перевищує вартості послуг розподілу фактично спожитого природного газу зазначеними споживачами розрахунковий період.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що для застосування штрафної санкції, передбаченої пунктом 13.5 договору та наслідків порушення грошових зобов'язань, встановлених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, встановлених спільними протокольними рішеннями. Доказів в підтвердження такого порушення відповідачем, позивачем суду не подано, як і не доведено перед судом твердження про те, що оплата повної вартості наданих послуг балансування здійснена відповідачем та зарахована позивачем іншими платіжними дорученнями ніж №4 від 31.01.2018, №5 від 06.02.2018, згідно Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою КМУ від № 256 від 04.03.2002 (зі змінами введеними в дію з 01 січня 2018 року).

Водночас як зазначає Європейський суд з прав людини у рішенні від 05.02.2009 у справі "Олюджіч проти Хорватії" навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення. Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини від 03.07.2014 у справі "Мала проти України", від 07.10.2010 у справі "Богатова проти України"). Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи (рішення Європейського суду з прав людини від 03.07.2014 у справі "Мала проти України"). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення Європейського суду з прав людини від 27.09.2001 у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії").

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення від 21.01.1999 у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994 у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 у справі "Мелтекс ЛТД та Месроп Мовсесян проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване та обґрунтоване судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється, зокрема на цивільний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

З огляду на вимоги частин 1,3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (частини 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином на основі вище сказаного суд приходить до висновку про закриття провадження у справі частині стягнення 1 268 697,68грн - вартості послуг балансування обсягів природного газу. В частині стягнення 1 191 470,30грн - пені, 129 859,92грн - 3% річних, 437 446, 12грн - інфляційних втрат - відмовити.

Враховуючи приписи статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати в сумі 26 381,64грн залишити за позивачем.

Керуючись статтею 1291 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950, статтями 11, 509, 525, 526, 530, 599, 610-612, 625-629, 714 Цивільного кодексу України, статтями 173, 193 Господарського кодексу України, статтями 73-79, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

провадження у справі за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз" до відповідача Публічного акціонерного товариства "Тисменицягаз" в частині стягнення 1 268 697,68грн - вартості послуг балансування обсягів природного газу - закрити.

в позові Акціонерного товариства "Укртрансгаз" до відповідача Публічного акціонерного товариства "Тисменицягаз" в частині стягнення 1 191 470,30грн - пені, 129 859,92грн - 3% річних, 437 446, 12грн - інфляційних втрат - відмовити.

Судові витрати в сумі 26 381,64грн залишити за позивачем.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 14.12.2018.

Головуючий суддя Кобецька С.М.

Суддя Фанда О.М.

Суддя Ткаченко І.В.