Рішення № 78576216, 06.12.2018, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 9/129/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.12.2018 Справа № 908/1908/18

м.Запоріжжя

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичний Стандарт" (119180, Російська федерація, м. Москва, вул. Б.Якиманка, буд. 17/2, стр. 1; адреса для листування: 69035, м. Запоріжжя, вул. Л. Жаботинського, буд. 43 (Юридична компанія Советник)

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор" (69600, м.Запоріжжя, Дніпровське шосе, буд. 3)

про стягнення 106338,00 російських рублів, що еквівалентно 44891,65 грн. за курсом НБУ

Суддя Боєва О.С.

при секретарі судового засідання Бичківській О.О.

За участю представників сторін:

від позивача - Губарєв К.С., довіреність № ЭС-84/18 від 13.07.2018;

від відповідача - Кріпак Д.В., довіреність № 1/05-к від 29.12.2017;

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 21.09.2018 надійшла позовна заява б/н б/д (вх. № 2059/08-07/18 від 21.09.2018) Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичний Стандарт" (Російська федерація, м. Москва) до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор" (Україна, м. Запоріжжя), про стягнення суми 106338,00 російських рублів.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 21.09.2018 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1908/18 та визначено до розгляду судді Боєвій О.С.

Ухвалою суду від 26.09.2018 вищевказану позовну заяву на підставі ч. 1 ст. 174 ГПК України залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви терміном 09.10.2018 включно.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 08.10.2018 позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1908/18, присвоєний номер провадження 9/129/18, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 02.11.2018. Ухвалою суду від 02.11.2018 розгляд справи відкладено на 06.12.2018.

06.12.2018 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

02.10.2018 позивачем надано уточнену позовну заяву відповідно до якої останній зазначає, що заявлена до стягнення сума не є сумою додаткових витрат, пов'язаних з усуненням недоліків товару, а є сумою збитків за порушення термінів поставки товару позивачем своєму контрагенту - Відкритому акціонерному товариству "Російський концерн по виробництву електричної та теплової енергії на атомних станціях" за договором поставки № 9/3674-Д від 02.12.2013.

Уточнена позовна заява не суперечить приписам ГПК України та прийнята судом до розгляду.

Таким чином, предметом розгляду є вимоги позивача про стягнення з відповідача суми збитків в розмірі 106338,00 російських рублів, що еквівалентно 44891,65 грн. за курсом НБУ на день подання позову.

Позивач підтримав позовні вимоги, мотивуючи тим, що у зв'язку з порушенням ПАТ "Запоріжтрансформатор" термінів поставки товару за контрактом № РР005296 від 23.10.2013 та додатковою угодою № 1 від 23.05.2014, позивачу було завдано збитків на загальну суму 106338,00 російських рублів. Збитки позивач обґрунтовує наступним, між позивачем та Відкритим акціонерним товариством "Російський концерн по виробництву електричної та теплової енергії на атомних станціях" укладено договір поставки № 9/3674-Д від 02.12.2013, додаткова угода № 1 від 30.05.2014 та протокол розбіжностей, за умовами яких позивач зобов'язався поставити ВАТ "Російський концерн по виробництву електричної та теплової енергії на атомних станціях" автотрансформатор та комплектуючі частини у строки встановлені договором поставки, проте у зв'язку з затримкою поставки товару відповідачем за контрактом № РР005296 від 23.10.2013, позивачу було направлено Філіалом ВАТ "Концерн Росенергоатом" "Курська атомна станція" претензію № 016-12/22957 від 24.10.2014, відповідно до якої позивачу нараховано на підставі п. 9.1 договору поставки № 9/3674-Д від 02.12.2013 неустойку за порушення термінів поставки товару у розмірі 16338,00 руб. Платіжним дорученням № 76 від 21.01.2015 зазначена сума перерахована позивачем на рахунок Філії ВАТ "Концерн Росенергоатом" "Курська атомна станція". Позивач зазначає, що порушенням відповідачем термінів поставки за контрактом № РР005296 від 23.10.2013, позивачу завдано збитків на загальну суму 106338,00 російських рублів, що еквівалентно 44891,65 грн. за курсом НБУ на день подання позову - 21.09.2018, які підлягають компенсації за рахунок відповідача. Позов обґрунтовано умовами контракту № РР005296 від 23.10.2013, ст.ст. 5, 43, 76 Закону України "Про міжнародне приватне право", ст.ст. 11, 525, 526, 712 ЦК України, ст.ст. 193, 214 ГК України.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов, зазначивши, зокрема, про наступне. До матеріалів позову позивачем не надано договору поставки № 9/3674-Д від 02.12.2013 за яким відповідно претензії здійснювалось нарахування неустойки. Відповідач також зауважив, що за вказаним договором поставки позивача з ВАТ "Російський концерн по виготовленню електричної та теплової енергії на атомних станціях" поставці підлягав товар, що на третину перевищував вартість товару отриманого позивачем від відповідача, зазначене слідує з претензії № 016-12/22957 від 24.10.2014. Вважає, що позивачем недоведено наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення у діях відповідача. На підставі викладеного просить у задоволені позову відмовити повністю.

Відповідачем також заявлено клопотання (заяву) про застосування строків позовної давності, відповідно до якого вказано наступне. Відповідач зазначає, що позивач чітко знав строки, які визначені сторонами при підписанні контракту № РР005296 від 23.10.2013 та додаткової угоди № 1 від 23.05.2014, та порушення його прав випливає з порушенням відповідачем умов контракту. Про порушення строків поставки позивач мав дізнатися в день, наступний після кінцевої дати, визначеної контрактом для поставки, тобто 20.06.2014 (день, коли мало місце таке порушення). При цьому, п. 7.1 контракту № РР005296 від 23.10.2013 визначено відповідальність відповідача за прострочення поставки товару, проте позивач з вимогами до відповідача про відшкодування неустойки не звертався. Що стосується строків позовної давності звернення до суду з вимогою про відшкодування збитків, то про вимогу ВАТ "Російський концерн по виготовленню електричної та теплової енергії на атомних станціях" про сплату неустойки позивач дізнався 10.11.2014, згідно відмітки вхідної кореспонденції на претензії. З позовною заявою до господарського суду Запорізької області позивач звернувся згідно відмітки канцелярії суду - 21.09.2018, тобто з пропуском строку позовної давності встановленою ст. 257 ЦК України. На підставі викладеного, відповідач просить застосувати наслідки спливу строку позовної давності.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

23.10.2013 між Публічним акціонерним товариством "Запоріжтрансформатор" (постачальник, на даний час - ПрАТ "Запоріжтрансформатор", відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергетичний стандарт" (покупець, позивач у справі) було укладено контракт № РР005296, за умовами якого відповідач зобов'язався виготовити та поставити, а позивач прийняти та оплатити продукцію, в подальшому іменовану товар, а саме: Автотрансформатор АОДЦТН-333000/750/330-У1 у кількості 1 шт. за ціною 106083100,00 рос. руб.

Додатковою угодою № 1 від 23.05.2014 сторонами змінено терміни поставки та обсяги товару, а саме: за умовами п. 1.1 відповідач зобов'язується виготовити та поставити, а позивач прийняти та оплатити наступний товар: автотрансформатор АОДЦТН-333000/750/330-У1 у кількості 1 шт. за ціною 96916300,00 рос. руб, введення (мова оригіналу "ввод") SATFt 550-170-B E6 B spez. у кількості 1 шт. за ціною 636900,00 рос. руб., введення (мова оригіналу "ввод") SATFt 380-100-B E6 B spez. у кількості 1 шт. за ціною 585800,00 рос. руб., введення (мова оригіналу "ввод") SATFt 2100-800-2500 E6 spez. у кількості 1 шт. за ціною 6257800,00 рос. руб., введення (мова оригіналу "ввод") SATFt 1175-362-2500 E6 spez. у кількості 1 шт. за ціною 1686300,00 рос. руб., усього ціна контракту 106083100,00 грн.

Пунктом 10.2 контракту № РР005296 від 23.10.2013 встановлено, що зміни і доповнення до цього контракту є його невід'ємною частиною і чинні лише в тому випадку, якщо вони вчинені в письмовій формі та підписані уповноваженими представниками сторін.

За умовами пункту 1.2 додаткової угоди № 1 від 23.05.2014, товар за першим пунктом виготовляється у відповідності до додатку № 1 до даного контракту, який являється невід'ємною частиною даного контракту. Товар за пунктом 1.1.1 поставляється без комплектуючих чатин, зазначених у пунктах з 1.1.2 по 1.1.5 (поставляється окремо по даному контракту).

Відповідно до п. 2.3 додаткової угоди № 1 від 23.05.2014 покупець зобов'язаний за 20 календарних днів до моменту відвантаження товару за пунктом 1.1.1 забезпечити відправлення телеграми від станції вантажоодержувача на станцію вантажовідправника про готовність прийняти товар. Відвантаження товару за пунктом 1.1.1 здійснюється після отримання станцією вантажовідправника від станції вантажоодержувача телеграми про готовність прийняти товар.

Пунтом 2.4 додаткової угоди № 1 від 23.05.2014 сторони погодили, що поставка товару здійснюється постачальником:

- за пунктом 1.1.1 - протягом 15 календарних днів після виготовлення товару, згідно п. 2.1 за умови виконання покупцем пункту 2.3 даного контракту;

- за пунктами з 1.1.2 по 1.1.5 - протягом 240 календарних днів з дати підписання контракту.

Відповідно до п. 3.1 додаткової угоди № 1 від 23.05.2014 ціна за одиницю товару на умовах поставки, зазначених в пункті 2.2 цього контракту, становить:

- за пунктом 1.1.1 - 96916300,00 рос. руб.,

- за пунктом 1.1.2 - 636900,00 рос. руб.,

- за пунктом 1.1.3 - 585800,00 рос. руб.,

- за пунктом 1.1.4 - 6257800,00 рос.руб.,

- за пунктом 1.1.5 - 1686300,00 рос. руб.

Ціна за одиницю товару включає в себе:

- за пунктом 1.1.1 - ціну самого товару, ціну технічної документації на товар, витрати по упаковці, маркуванню, навантаженню, митному оформленню та доставці відповідно до пункту 2.2 цього контракту,

-за пунктами 1.1.2 - 1.1.5 - цінк самого товару, витрати по упаковці, маркуванню, навантаженню, митному оформленню та доставці відповідно до пункту 2.2 цього контракту.

Ціна контракту складає 106083100,00 рос.руб. (п. 3.3 контракту № РР005296 від 23.10.2013).

За умовами пункту 3.4 контракту № РР005296 від 23.10.2013 розрахунки за поставлений товар здійснюються у наступному порядку:

3.4.1. Покупець проводить оплату в розмірі 100% від ціни одиниці товару згідно рахунку постачальника протягом 90 календарних днів з дати відвантаження одиниці товару, але не пізніше 90 календарних днів з дати оформлення митними органами України вантажної митної декларації на вивезення товару з митної території України.

3.4.2. Розрахунки за поставлений товар здійснюються в російських рублях за реквізитами, вказаними в рахунку постачальника, згідно якого здійснюється платіж. Валюта платежу вказується в рахунку постачальника.

Згідно з п. 6.2 контракту № РР005296 від 23.10.2013 дата відвантаження підтверджується датою на штампі станції відправлення на залізничних накладних (квитанціях).

Пунктом 10.5 контракту № РР005296 від 23.10.2013 встановлено, що даний контракт вступає в силу з моменту підписання його повноважними представниками сторін та діє до 31.12.2015, а в частині виконання гарантійних зобов'язань постачальника - до закінчення гарантійного терміну, установленого в п. 4.3 цього контракту.

Сторони у п. 9.1 контракту № РР005296 від 23.10.2013 погодили, що спори, які виникають за цим контрактом, повинні бути врегульовані шляхом переговорів. В іншому випадку спір підлягає вирішенню в господарському суді Запорізької області (Україна) в установленому законодавством України порядку. При розгляді спору застосовується матеріальне і процесуальне право України.

Пуктами 2.2 та 11.3 додаткової угоди № 1 від 23.05.2014 передбачено, що товар визначений пунктами 1.1.2-1.1.5 поставляється покупцю, зокрема, автомобільним транспортом на умовах СРТ (м. Курськ) місце поставки вантажу: Крупецький митний пост, код поста 10108070 (адреса: 307364, Курська область, Рильський район, с. Козино, буд. 52.)

Умови поставки СРТ (фрахт/ перевезення оплачені до місця призначення) в розумінні Міжнародних правил тлумачення торгових термінів в редакції 2010 року (Інкотермс 2010) - міжнародний торговий термін, який застосовується по відношенню до усіх видів транспорту, у тому числі до змішаних перевезень. Передбачає, що продавець несе витрати з фрахту і перевезення до пункту призначення. Ризики переходять у момент доставки вантажу першому перевізнику.

З матеріалів справи вбачається, що товар, а саме: введення (мова оригіналу "ввод") SATFt 550-170-B E6 B spez. у кількості 1 шт., введення (мова оригіналу "ввод") SATFt 380-100-B E6 B spez. у кількості 1 шт., введення (мова оригіналу "ввод") SATFt 2100-800-2500 E6 spez. у кількості 1 шт. та введення (мова оригіналу "ввод") SATFt 1175-362-2500 E6 spez. у кількості 1 шт. згідно декларацій на товар, були передані відповідачем перевізнику 04.08.2014 та 26.08.2014, що підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними складеними у м. Запоріжжя. З цього моменту обов'язок продавця доставити товар вважається виконаним.

За місцем призначення (Росія, Курська область, Рильський район, с. Козино) товар був доставлений 12.08.2014 та 01.09.2014 відповідно, що підтверджується транспортною накладною № 120814-01 від 12.08.2014, декларацією на товари від 11.08.2014, рахунком-фактурою №068698/067370 від 28.07.2014 та транспортною накладною № 10914-01 від 01.09.2014, декларацією на товари від 29.08.2014, рахунком-фактурою № 068853/067370 від 12.08.2014 відповідно.

Як зазначає позивач, вказаний товар позивач мав намір поставити контрагенту - Відкритому акціонерному товариству "Російський концерн по виготовленню електричної та теплової енергії на атомних станціях", на виконання договору поставки № 9/3674-Д від 02.12.2013, додаткової угоди до нього № 1 від 30.05.2014 та протоколу розбіжностей, укладених позивачем із даним контрагентом. Однак, внаслідок порушення відповідачем строку поставки товару, позивач прострочив виконання своїх зобов'язань перед контрагентом - ВАТ "Російський концерн по виготовленню електричної та теплової енергії на атомних станціях". Позивач зазначає, що ВАТ "Російський концерн по виготовленню електричної та теплової енергії на атомних станціях" виставило позивачу претензію з вимогою сплатити неустойку за порушення термінів поставки товару. Позивач сплатив суму штрафних санкцій у розмірі 106338,00 рос.руб., що підтверджується платіжним дорученням № 76 від 21.01.2015. Зазначені витрати позивач вважає збитками, які виникли з вини відповідача внаслідок прострочення останнім поставки товару позивачу за контрактом № РР005296 від 23.10.2013 та додаткової угоди № 1 від 23.05.2014 до нього. Вищевикладене стало підставою для звернення позивача до господарського суду Запорізької області з даним позовом.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд дійшов до висновку про відмову у позові, виходячи з наступного.

Правовідносини сторін у справі є господарськими та такими, що виникли з договору (контракту) поставки.

За приписами ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

За умовами пункту 2.4 у редакції додаткової угоди № 1 від 23.05.2014 поставка товару здійснюється постачальником, зокрема, за пунктами з 1.1.2 по 1.1.5 - протягом 240 календарних днів з дати підписання контракту.

Фактично поставка товару була здійснена відповідачем з порушенням встановленого контрактом строку, а саме: поставка введення (мова оригіналу "ввод") SATFt 550-170-B E6 B spez. у кількості 1 шт., введення (мова оригіналу "ввод") SATFt 380-100-B E6 B spez. у кількості 1 шт., введення (мова оригіналу "ввод") SATFt 2100-800-2500 E6 spez. у кількості 1 шт. була здійснена 12.08.2014; поставка введення (мова оригіналу "ввод") SATFt 1175-362-2500 E6 spez. у кількості 1 шт. - 01.09.2014.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків (п. 4 ч. ст. 611 ЦК України).

З аналізу приписів ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України слідує, що відшкодування збитків є правовим засобом відповідальності у сфері господарювання, різновидом господарської санкції та способом захисту прав суб'єктів господарювання.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Абзацом 3 ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Цивільного кодексу України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Статтею 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Право на відшкодування завданих збитків виникає при наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків, причинного зв'язку між порушенням права та збитками, наявності винної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками.

Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

Протиправною є поведінка особи з порушенням норм законодавства. Якщо зобов'язання виникає з договору, то протиправною визнається поведінка боржника, що порушує умови договору та закону.

На кредитора покладений обов'язок доведення факту невиконання або неналежного виконання зобов'язання, прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язанням і завданими збитками і їх розмір, на боржника - відсутність вини.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З урахуванням вищевикладеного, позивач повинен довести не тільки факт прострочення виконання відповідачем зобов'язання за контрактом № РР005296 від 23.10.2013 з урахуванням додаткової угоди № 1 від 23.05.2014 та факт сплати неустойки у розмірі 106338,00 рос. руб. ВАТ "Російський концерн по виготовленню електричної та теплової енергії на атомних станціях" згідно претензії № 016-12/22957 від 24.10.2014, нарахованої позивачу контрагентом на підставі договору поставки № 9/3674-Д від 02.12.2013 та додаткової угоди № 1 від 30.05.2014 за порушення термінів поставки товару, а й наявність прямого причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та понесеними позивачем витратами, що й визначає зазначені витрати як збитки, спричинені протиправною поведінкою відповідача, а також їх розмір.

Як стверджує позивач, порушення строків поставки відповідачем товару за контрактом № РР005296 від 23.10.2013 з урахуванням додаткової угоди № 1 від 23.05.2014 мало наслідком затримку поставки товару позивачем своєму контрагенту - ВАТ "Російський концерн по виготовленню електричної та теплової енергії на атомних станціях", за договором поставки № 9/3674-Д від 02.12.2013 та додаткової угоди № 1 від 30.05.2014.

На підтвердження даного факту позивачем надано суду разом з позовною заявою копії претензії № 016-12/22957 від 24.10.2014 (вх. № 1207 від 10.11.2014) та платіжного доручення № 76 від 21.01.2015 про сплату позивачем на користь контрагента суми неустойки.

Оригінали або засвідчені копії договору поставки № 9/3674-Д від 02.12.2013, додаткової угоди № 1 від 30.05.2014 та протоколу розбіжностей до них, за яким виникли зобов'язання між позивачем та контрагентом, та умовами якого передбачено нарахування штрафних санкцій, позивачем до суду не надано.

Позивачем також не надано доказів фактичного виконання ним договору поставки № 9/3674-Д від 02.12.2013, додаткової угоди № 1 від 30.05.2014 та протоколу розбіжностей до нього. Зокрема, не надано доказів, коли позивач виставив рахунок на оплату товару, коли рахунок був оплачений контрагентом та коли фактично відбулась поставка товару контрагенту.

За відсутності вказаних документів не вбачається можливим встановити предмет, ціну, строки поставки за вказаним договором поставки № 9/3674-Д від 02.12.2013 та, відповідно, обставини та підстави в обґрунтування здійснення нарахування неустойки, а також той факт, що саме невиконання відповідачем умов контракту № РР005296 стало наслідком нарахування позивачу неустойки. У суду відсутня можливість встановити правомірність, обгунтованість та арифметичну правильність нарахування неустойки саме за порушення термінів поставки товару позивачем своєму контрагенту, звідси - і визначити правильність заявленої до стягнення суми (розміру) збитків у даній справі.

Отже, неправомірна поведінка відповідача щодо порушення термінів поставки товару позивачу за контрактом № РР005296 від 23.10.2013 не перебуває в прямому причинному зв'язку з фактом прострочення виконання позивачем своїх зобов'язань за договором поставки № 9/3674-Д від 02.12.2013 своєму контрагентові; розмір заявленої до стягнення суми збитків позивачем також не доведений.

З матеріалів справи не вбачається пов'язаність між собою зазначених договорів (контракту та договору поставки).

Таким чином, відсутній прямий причинний зв'язок між простроченням поставки відповідачем позивачу товару за контрактом та понесеними позивачем витратами за договором поставки у вигляді оплати неустойки своєму контрагенту у розмірі 106338,00 рос. руб., а тому в діях відповідача відсутній склад цивільного правопорушення, необхідний для стягнення збитків.

На підставі викладеного, у задоволенні позову слід відмовити.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про застосування строку позовної давності, суд зазначає, що вказане клопотання не розглядається, підстави для застосування строків позовної давності судом не досліджуються, у зв'язку з відмовою у задоволені позовних вимог по суті.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

За приписами пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за розгляд майнової вимоги про стягнення 106338,00 рос. руб., що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату подання позову (21.09.2018) складає 44891,65 грн., належить до сплати судовий збір у розмірі 1762,00 грн. Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 67,05 доларів США відповідно до доручення на перказ іноземної валюти № 28 від 15.08.2018 та банківського ордеру № 28 від 15.08.2018. Відповідно до наданої позивачем довідки Державної судової адміністрації України від 28.09.2018 № 11-18870/18 зарахування в дохід державного бюджету України коштів від сплати судового збору в гривневому еквіваленті в сумі 1840,51 грн. (гривневий еквівалент 67,05 доларів США) - підтверджено.

Отже, переплата судового збору, що у гривневому еквіваленті становить 78,51 грн., підлягає поверненню позивачу ухвалою суду в разі звернення позивача до суду з відповідним клопотанням згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Повний текст рішення складено та підписано 17.12.2018.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги та може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складання повного судового рішення, у порядку встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.С. Боєва