Рішення № 78576193, 06.12.2018, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 9/132/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.12.2018 Справа № 908/1892/18

м. Запоріжжя

За позовом: Приватного акціонерного товариства "Газенергокомплект", код ЄДРПОУ 30589092 (61100, м. Харків, бульвар Жасміновий, буд. 15/1, офіс 2-2)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Земіт", код ЄДРПОУ 39341411 (69008, м. Запоріжжя, вул. Каліброва, буд. 15)

про стягнення суми 31950,59 грн.

Суддя Боєва О.С.

при секретарі судового засідання Бичківській О.О.

За участю представників сторін:

від позивача: Приймак А.А., довіреність № 1038 від 05.12.2018;

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 20.09.2018 від Приватного акціонерного товариства "Газенергокомплект" надійшла позовна заява до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Земіт", про стягнення суми 31950,59 грн., з яких: сума 21999,80 грн. - основний борг, сума 4860,85 грн. - пеня, сума 1203,09 грн. - 3% річних, сума 3886,85 грн. - інфляційні збитки.

Ухвалою суду від 25.09.2018 вищевказану позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви. Ухвалою суду від 11.10.2018 позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1892/18, присвоєний номер провадження 9/132/18, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 12.11.2018. Ухвалою від 12.11.2018 розгляд справи відкладено на 06.12.2018.

В судовому засіданні 06.12.2018 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Предметом розгляду є позовні вимоги, викладені в позовній заяві, які підтримані позивачем в повному обсязі та мотивовані наступним. Відповідно до умов договору поставки № 64 від 01.03.2017, позивач 10.03.2017 здійснив перерахування 100% передплати за продукцію в розмірі 37999,80 грн., яку відповідач згідно зі Специфікацією №1 зобов'язаний був поставити протягом 25 діб після отримання коштів. Термін поставки сплив 04.04.2017, однак зобов'язання з поставки товару відповідачем виконано не було, у зв'язку із чим на підставі п. 6.2 договору відповідачу нараховано пеню за порушення термінів постачання товару за період з 05.04.2017 по 05.10.2017 в розмірі 4860,85 грн. В рамках досудового врегулювання спору на адресу відповідача направлялися вимоги про повернення грошових коштів. Відповідач 04.10.2017 та 26.10.2017 перерахував позивачу кошти в загальній сумі 16000 грн., внаслідок чого його заборгованість становить 21999,80 грн. На підставі ст. 625 ЦК України відповідачу нараховано суму 3886,85 грн. інфляційних збитків та суму 1203,09 грн. - 3% річних за загальний період з 05.04.2017 по 11.09.2018. Позовні вимоги обґрунтовано умовами укладеного сторонами договору поставки, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 612, 625, 628, 693 ЦК України, ст. 193, ч. 6 ст. 232 ГК України.

В судовому засіданні 06.12.2018 представник позивача подав клопотання про долучення до матеріалів справи копії узгодженого сторонами договору поставки № 64 від 01.03.2017 та Специфікації № 1 від 01.03.2017, в якому зазначив, що до позовної заяви позивачем помилково було долучено проект цього договору та специфікації.

Судом прийнято та долучено до матеріалів справи надані позивачем копії договору зі специфікацією, оскільки вони не є новими доказами. Їх зміст (текст) фактично є ідентичним тому, що викладений у доданих до позовної заяви копіях проектів цих документів, які були помилково додані до позовної заяви, як-то слідує із пояснень позивача. Судом в засіданні оглянуто надані позивачем оригінали договору та специфікації, які узгоджені сторонами, містять підписи уповноважених осіб сторін договору та їх печатки, підстави піддавати ці докази сумніву відсутні.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, письмового відзиву та доказів суду не надав, причину неявки суду не повідомив. Про час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином. Ухвали суду надсилались на адресу відповідача, вказану у позовній заяві, яка також співпадає з адресою зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 69008, м.Запоріжжя, вул. Каліброва, буд. 15. За вказаною адресою відповідач ухвали суду отримував про що, зокрема, свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення 6900117611542, згідно з яким відповідач отримав ухвалу про відкриття провадження у справі 18.10.2018.

Вказане свідчить, що судом належним чином виконано обов'язок та вжиті заходи щодо повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі, місце, дату та час її розгляду.

Із змісту ч. 9 ст. 165 ГПК України слідує, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку про розгляд справи за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.03.2017 між АТ «Газенергокомплект» (покупець, на даний час - ПрАТ «Газенергокомплект», позивач у справі) та ТОВ «Земіт» (постачальник, відповідач у справі) був укладений договір поставки № 64, згідно з пунктом 1.1. якого, на умовах передбачених цим договором постачальник зобов'язується поставити покупцеві, а покупець зобов'язується оплатити і прийняти поставлену продукцію.

Відповідно до п.п. 1.2, 2.1-2.3 договору кількість і асортимент, номенклатура продукції, що поставляється, визначається сторонами в рахунках-фактурах та/або специфікаціях до цього договору, які після їх підписання сторонами є невід'ємною його частиною. Ціна продукції, вказується в рахунках-фактурах та/або специфікаціях. Після проведення передоплати, в порядку передбаченому цим договором, ціни на продукцію залигаються фіксованими і зміні не підлягають. Сума договору складає загальну суму вартості продукції згідно видаткових накладних.

Згідно з п.п. 3.1-3.3 договору визначено, що оплата за поставлену продукцію здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Датою оплати вважається дата зарахування банком постачальника грошових коштів на його розрахунковий рахунок. Оплата за даною угодою здійснюється у формі 100% передоплати від суми вартості продукції згідно рахунку-фактури та/або специфікації, яка повинна бути проведена протягом 10 банківських днів, з дати підписання специфікації та/або рахунку-фактури сторонами.

В пунктах 4.-1, 4.3 встановлено, що термін постачання продукції за даним договором вказується в специфікації на кожну узгоджену сторонами партію. Допускається дострокове постачання продукції. Термін постачання обчислюється з моменту оплати товару покупцем згідно умов цього договору, якщо інше не передбачено у специфікації. Датою постачання вважається дата відмітки про отримання продукції покупцем вказана в товаросупровідних документах.

Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2017, а у частині фінансових розрахунків до повного їх виконання (п.10.1). Всі суперечки, що виникають між сторонами вирішуються у порядку, передбаченому чинним законодавством України. У разі недосягнення згоди спір підлягає розгляду в господарському суді відповідно до чинного законодавства України (п.п. 8.1,8.2).

Сторонами договору підписано Специфікацію № 1 від 01.03.2017, згідно з якою було узгоджено постачання продукції за договором на суму 37999,80 грн. з ПДВ, визначено термін поставки - 25 діб.

Згідно з платіжними дорученнями № 227 від 10.03.2017, № 228 від 10.03.2017 позивач перерахував на рахунок відповідача передплату за обумовлений у специфікації товар в розмірі 27999,80 грн. та 10000,00 грн. відповідно, всього в сумі 37999,80 грн.

Позивачем до позову надано копію листа вих. № 1229 від 02.08.2017, за змістом якого, у зв'язку із повідомленням ТОВ «Земіт» про неможливість поставки узгодженого товару згідно договору поставки № 64 від 01.03.2017, позивач повідомляв реквізити для повернення грошових коштів, перерахованих в якості попередньої оплати. Докази направлення/вручення цього листа позивачем не надано, тому цей лист судом не прийнято як доказ, що може підтвердити обставини, які мають значення для вирішення справи.

26.09.2017 позивач направив відповідачу претензію за вих. № ГЭК-1448 від 25.09.2017 з вимогою повернути суму перерахованої передплати в розмірі 37999,80 грн., у зв'язку з невиконанням зобов'язання з поставки продукції, в семиденний термін з моменту отримання претензії. Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення дана претензія вручена уповноваженому представнику ТОВ «Земіт» 19.10.2017.

Згідно з платіжними дорученнями № 466 від 04.10.2017 на суму 8000 грн. та № 516 від 26.10.2017 на суму 8000 грн. відповідач здійснив перерахування на рахунок позивача загальної суми 16000 грн. із призначенням платежу: «повернення коштів».

У зв'язку із тим, що сума передплати повністю повернута не була, позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом, за яким відкрито провадження у даній справі, та просить стягнути з відповідача суму 21999,80 грн. основного боргу, суму 4860,85 грн. пені, нарахованої за порушення термінів постачання продукції, а також суму 1203,09 грн. - 3% річних та суму 3886,85 грн. інфляційних збитків, нарахованих на суму передплати.

Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню на наступних підставах.

Згідно з приписами ст.ст. 11, 509 ЦК України підставами виникнення зобов`язання - правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України).

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 662, ч. 1 ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

За приписами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Умовами укладеного сторонами договору поставки передбачено, що термін постачання продукції за даним договором вказується в специфікації на кожну узгоджену сторонами партію. Термін постачання обчислюється з моменту оплати товару покупцем згідно умов цього договору, якщо інше не передбачено у специфікації (п. 4.1. договору).

Сторонами договору підписано Специфікацію № 1 від 01.03.2017, згідно з якою було узгоджено постачання продукції за договором на суму 37999,80 грн. з ПДВ, визначено термін поставки - 25 діб.

Згідно з платіжними дорученнями №№ 227, 228 від 10.03.2017 позивач повністю перерахував на рахунок відповідача передплату за обумовлений у специфікації товар в загальному розмірі 37999,80 грн.

Таким чином, постачальник (відповідач) зобов'язаний був здійснити поставку оплаченої партії продукції в термін до 04.04.2018 включно.

Згідно з ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідач поставку визначеної у Специфікації № 1 продукції на суму перерахованої передплати в обумовлений термін не здійснив. Позивач направив відповідачу претензію за вих. № ГЭК-1448 від 25.09.2017 з вимогою повернути суму перерахованої передплати в розмірі 37999,80 грн. у зв'язку з невиконанням зобов'язання з поставки продукції, яка 19.10.2017 отримана ТОВ «Земіт». 04.10.2017 та 26.10.2017 відповідач повернув позивачу кошти в загальному розмірі 16000 грн. Доказів перерахування позивачу іншої частини передплати - в розмірі 21999,80 грн. (37999,80 - 16000), яка залишилася неповернутою, відповідачем не надано. Позовні вимоги в цій частині не спростовано.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення суми основної заборгованості в розмірі 21999,80 грн. є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В пункті 6.2 договору поставки встановлено, що за порушення термінів постачання продукції постачальник сплачує покупцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості простроченої партії товару, що поставляється, за кожен день прострочення.

У відповідності до частини 1 статті 216, частини 2 статті 217 ГК України за правопорушення у сфері господарювання до учасників господарських відносин можуть бути застосовані заходи впливу у вигляді господарсько-правової відповідальності, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором, у вигляді відшкодування збитків, штрафних санкцій та оперативно-господарських санкцій.

Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) згідно з ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 627 Цивільного кодексу України унормовано, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно з частиною першою статті 628 цього ж Кодексу зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погодженні ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Факт порушення відповідачем зобов'язання щодо строків поставки продукції є встановленим.

Згідно з умовами договору сторонами узгоджено відповідальність постачальника за порушення термінів постачання продукції у вигляді штрафних санкцій (пені), їх розмір, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача суми 4860,85 грн. пені, розрахованої, виходячи з суми вартості непоставленої партії товару за період з 05.04.2017 по 05.10.2017, є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення суму 1203,09 грн. - 3% річних та суму 3886,85 грн. інфляційних збитків, нарахованих за загальний період з 05.04.2017 по 11.09.2018 на суму неповернутої передплати, з урахуванням часткового повернення відповідачем коштів 04 та 26 жовтня 2017.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з частиною 2 статті 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Умовами договору поставки не передбачено моменту виникнення обов'язку постачальника повернути суму попередньої оплати у разі невиконання ним зобов'язання щодо поставки продукції. Як встановлено судом, претензія за вих. № ГЭК-1448 від 25.09.2017 з вимогою про повернення суми 37999,80 грн. передплати була отримана відповідачем 19.10.2017.

За таких обставин, з урахуванням приписів ч. 2 ст. 530 ЦК України, відповідач повинен був виконати вимогу про перерахування вказаних грошових коштів до 26.10.2017 включно.

Таким чином, в даному випадку, обґрунтованим періодом нарахування трьох відсотків річних за прострочення грошового зобов'язання є період з 27.10.2017 по 11.09.2018. У зв'язку із цим, сума 3% річних, що належить до стягнення становить 578,62 грн. В іншій частині вимог про стягнення 3% річних відмовляється з вищенаведених підстав, у зв'язку з їх необґрунтованістю.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

Оскільки зобов'язання перерахувати суму попередньої оплати виникло у відповідача в жовтні 2017, нарахування втрат від інфляції слід здійснювати, починаючи з наступного місяця - листопада 2017. Крім того, слід враховувати, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому з урахуванням заявленого позивачем періоду (по 11.09.2018), кінцевим місяцем нарахування втрат від інфляції, в даному випадку є серпень 2018 - останній повний місяць розрахунку.

За таких обставин, фактично до стягнення належить загальна сума 1235,56 грн. втрат від інфляції, нарахованих на суму неповернутої передплати, за загальний період: з листопада 2017 по серпень 2018 включно.

На підставі викладеного, позов в цілому задовольняється частково.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Земіт" (69008, м. Запоріжжя, вул. Каліброва, буд. 15, код ЄДРПОУ 39341411) на користь Приватного акціонерного товариства "Газенергокомплект" (61100, м. Харків, бульвар Жасміновий, буд. 15/1, офіс 2-2, код ЄДРПОУ 30589092) суму 21999 (двадцять одна тисяча дев'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 80 коп. основного боргу, суму 4860 (чотири тисячі вісімсот шістдесят) грн. 85 коп. пені, суму 578 (п'ятсот сімдесят вісім) грн. 62 коп. - 3% річних, суму 1235 (одна тисяча двісті тридцять п'ять) грн. 56 коп. інфляційних втрат, суму 1581 (одна тисяча п'ятсот вісімдесят одна) грн. 35 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 17.12.2018.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги та може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складання повного судового рішення, у порядку встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.С. Боєва