Рішення № 78576083, 17.12.2018, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.12.2018 Справа № 905/1776/18

Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.

при секретарі судового засідання Хадієвій М.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом: Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” (Ідентифікаційний код 00191678, адреса: 87547, Донецька область, м. Маріуполь, вул. К. Лібкнехта, 177а), в особі Слов’янського регіонального виробничого управління (Ідентифікаційний код 35397869, адреса: 84122, м. Слов’янськ, вул. Університетська, 13)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Новгородський комбінат комунального господарства” (Ідентифікаційний код 31459617, адреса: 85295, Донецька область, м. Торецьк, смт. Новгородське, вул. Квіткова, 1),

про: стягнення 1076442,67грн., -

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з’явився, -

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство “Компанія “Вода Донбасу” в особі Слов’янського регіонального виробничого управління звернулось до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Новгородський комбінат комунального господарства” заборгованості у розмірі 1284873,29 грн., з яких: сума основного боргу - 1113295,25 грн. (один мільйон сто тринадцять тисяч двісті дев’яносто п’ять гривень 25 коп.), 3% річних - 34744,51 грн. (тридцять чотири тисячі сімсот сорок чотири гривні 51 коп.), інфляційні - 108063,54 грн. (сто вісім тисяч шістдесят три гривні 54 коп.), пеня в розмірі 28769,99 грн. (двадцять вісім тисяч сімсот шістдесят дев’ять гривень 99 коп.)

Позовні вимоги мотивовано порушенням відповідачем умов договору №15/15 від 03.02.2011 в частині своєчасних та повних розрахунків за послуги з централізованого водопостачання питної води за період з жовтня 2016 року по серпень 2018 року включно.

Правовими підставами позову визначено ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 509, 526, 530, 625, 629, 901 Цивільного кодексу України.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав наступні документи: договір №15/15 про надання послуг з централізованого питного водопостачання від 03.02.2011 з протоколом розбіжностей та рішенням господарського суду Донецької області від 31.05.2011 у справі №6/67пд про прийняття спірних пунктів договору; додаткові угоди; узгоджені розрахункові обсяги надання послуг з централізованого питного водопостачання; акт звірки розрахунків від 31.08.2018; акти надання послуг; статутні документи

Ухвалою суду від 12.10.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/1776/18; визначено справу розглядати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 12.11.2018; встановлено відповідачу строк у п'ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов з урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; контррозрахунок пред’явлених до стягнення сум; докази направлення відзиву позивачу; запропоновано позивачу у строк до п’яти днів з дня отримання відзиву надати суду відповідь на відзив; докази направлення відповіді на відзив відповідачу; явка представників сторін у судове засідання визнана не обов’язковою. 08.11.2018 від відповідача через канцелярію суду отримано відзив № 447 від 02.11.2018 на позовну заяву, в якому викладено заперечення проти задоволення позовних вимог.

До означеного відзиву додано документи, наведені у переліку.

Ухвалою суду від 12.11.2018 підготовче засідання відкладено на 29.11.2018; запропоновано позивачу надати суду: відповідь на відзив; копію відповіді на відзив на позовну заяву і всі додані до неї докази направити відповідачу, докази направлення надати суду; визначено усі документи та пояснення надати до канцелярії суду не пізніше, ніж за три дні до дати судового засідання; явка представників сторін у судове засідання визнана не обов’язковою.

21.11.2018 від позивача через канцелярію суду отримано клопотання б/н від 20.11.2018 (в порядку ст.ст.42, 182 ГПК України), за змістом якого останній повідомляє, що станом на 20.11.2018 відповідач частково сплатив стягувану заборгованість за послуги з централізованого питного водопостачання в сумі 208430,62 грн.

До означеного клопотання додано копії платіжних доручень у підтвердження такої сплати.

21.11.2018 від позивача через канцелярію суду отримано відповідь №5.05/1777 від 20.11.2018 на відзив (в порядку ст.42, 166 ГПК України), за змістом якої останній зазначає, що підприємство позивача знаходиться у важкому фінансовому стані та не може погодитися з проханням відповідача зменшити суму стягуваної пені, тому заперечує проти її зменшення.

Вважає заперечення відповідача щодо розрахунку інфляційних, пені безпідставними, такими, що не відповідають умовам договору та нормам діючого законодавства.

Також позивач у своїй відповіді на відзив заперечує проти доводів відповідача щодо перерахунку інфляційних нарахувань, пені, проти зменшення розміру пені.

До означеної відповіді на відзив додано документи, наведені у переліку.

Ухвалою суду від 29.11.2018 закрито провадження у справі №905/1776/18 в частині вимог про стягнення заборгованості за послуги з централізованого питного водопостачання в сумі 208430,62грн.; закрито підготовче провадження у справі №905/1776/18; призначено розгляд справи по суті на 17.12.2018; явка представників сторін визнана не обов'язковою.

В судове засідання, що відбулось 17.12.2018, сторони своїх представників не направили, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином. Обізнаність позивача про розгляд справи також підтверджується відповідним рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Комунальним підприємством «Компанія «Вода Донбасу» в особі Слов’янського регіонального виробничого управління та Товариством з обмеженою відповідальністю «Новгородський комбінат комунального господарства» був укладений договір про надання послуг з централізованого питного водопостачання №15/15 від 03.02.2011, за умовами п. 1.1 якого позивач (виробник) зобов’язався надавати відповідачу (споживачу) послуги по централізованому питному водопостачанню в обсягах згідно місячного графіку (додаток №1), в межах технічних можливостей виробника, а споживач – своєчасно оплатити послуги по встановленим тарифам та на умовах, передбачених даним договором.

Додатковими угодами від 08.12.2011, 27.12.2012, 12.12.2013, 12.12.2014, 17.12.2015, 08.12.2016, 22.12.2016, 21.12.2017 сторонами внесено зміни до договору, зокрема, щодо обсягів послуг водопостачання, розміру послуг, строку дії договору.

Відповідно до п. 4.6 договору споживач зобов’язаний мати прилад обліку води для розрахунку з виробником за відпущену воду. Придбання та встановлення приладів обліку здійснюється споживачем за свій рахунок. Вузол обліку повинен розташовуватися в мережі споживача, як правило, на межі балансової належності мереж виробника та споживача. Проектування, монтаж та експлуатація вузлів обліку здійснюється у відповідності з вимогами ДБН по технічним умовам виробника. Прийом в експлуатацію вузла обліку та його реєстрація здійснюється за участю представника виробника.

Згідно п. 4.8 договору у випадку відсутності або несправності приладу обліку з вини споживача, в тому числі несвоєчасного введення його в експлуатацію (з викликом представника виробника та складенням акту), порушення цілісності пломб, втручання в його роботу, а також у випадку закінчення терміну повірки приладу обліку – розрахунок води визначається за пропускної здатністю труби вводу у точку підключення при швидкості руху води в ній 2м/сек та дії її повним перерізом протягом 24 годин на добу.

Відповідно до п. 5.5 договору споживач згідно заявленого обсягу питної води на поточний місяць самостійно здійснює платежі за діючими тарифами в наступні строки: до початку поточного місяця в розмірі 1/3 заявленого місячного обсягу (за 1-у декаду); до 10-го числа поточного місяця в розмірі 1/3 заявленого місячного обсягу (за 2-у декаду); до 20-го числа поточного місяця в розмірі 1/3 заявленого місячного обсягу (за 3-ю декаду);

Кінцевий розрахунок за надані послуги за місяць, який пройшов споживач здійснює самостійно на підставі підписаного сторонами акту про надання послуг з надання питної води платіжним дорученням з врахуванням поточних оплат в строк до 1-го числа місяця, який слідує за звітним (п.5.6. договору).

Договір набирає чинності при досягненні сторонами згоди з усіх істотних умов та діє до 31.12.2018 (п. 9.1 договору в редакції додаткової угоди від 21.12.2017).

На виконання умов договору №15/15 про надання послуг з централізованого питного водопостачання від 03.02.2011, протягом жовтня-грудня 2016 року, квітня-травня 2017 року, квітня, червня – серпня 2018 року позивачем були надані відповідачу послуги з централізованого питного водопостачання.

В підтвердження вказаних обставин позивачем до матеріалів справи надано акти від 31.10.16, від 30.11.2016, від 31.12.2016, від 30.04.2017, 31.05.2017, від 30.04.2018, від 30.06.2018, від 31.07.2018, від 31.08.2018 на загальну суму 1681794,59грн.(з ПДВ), які підписані представниками позивача та відповідача та скріплені печатками підприємств. Вказані акти підписані представником відповідача (споживача) без будь-яких зауважень.

Відповідач свої грошові зобов'язання за договором №15/15 про надання послуг з централізованого питного водопостачання від 03.02.2011 виконав частково, а саме в сумі 568499,34грн., у зв’язку з чим позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення основного боргу - 1113295,25 грн., 3% річних - 34744,51 грн., інфляційних - 108063,54 грн., пені в розмірі 28769,99 грн.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у сукупності (ст.86 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором №15/15 про надання послуг з централізованого питного водопостачання від 03.02.2011.

Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного договору №15/15 про надання послуг з централізованого питного водопостачання від 03.02.2011.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст.903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

Судом встановлено, що позивачем були надані відповідачу послуги з централізованого питного водопостачання на підставі договору №15/15 про надання послуг з централізованого питного водопостачання від 03.02.2011, протягом жовтня-грудня 2016 року, квітня-травня 2017 року, квітня, червня – серпня 2018 року, що підтверджується актами від 31.10.16, від 30.11.2016, від 31.12.2016, від 30.04.2017, 31.05.2017, від 30.04.2018, від 30.06.2018, від 31.07.2018, від 31.08.2018 на загальну суму 1681794,59грн.(з ПДВ).

Позивачем були виставлені відповідачу акти-рахунки: №234 від 31.10.2016, №259 від 30.11.2016, №283 від 31.12.2016, №88 від 30.04.2017, №113 від 31.05.2017, №136 від 30.06.2018, №161 від 31.07.2018, №186 від 31.08.2018.

Свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати позивачу грошових коштів за надані послуги за договором №15/15 про надання послуг з централізованого питного водопостачання від 03.02.2011 відповідач не виконав.

Під час розгляду справи відповідачем частково сплачено стягувану заборгованість за послуги з централізованого питного водопостачання в сумі 208430,62грн., що підтверджується платіжними дорученнями №40 від 03.090.2018, №44 від 01.10.2018, №47 від 26.10.2018, внаслідок чого ухвалою суду від 29.11.2018 на підставі п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України закрито провадження у справі в частині вимог про стягнення заборгованості за послуги з централізованого питного водопостачання в сумі 208430,62 грн.

Крім того, згідно договору №110Е/6 від 09.11.2018 про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови КМУ №110 від 14.02.2018 відповідач платіжним дорученням №1 від 29.11.2018 частково сплатив стягувану заборгованість за послуги з централізованого питного водопостачання за жовтень 2016 року в сумі 106400,00грн., що підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність предмету спору щодо стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 106400,00грн.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З наведених підстав суд закриває провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу частині 106400,00 грн. на підставі п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України. Сплачений позивачем судовий збір в цій частині покладається на відповідача.

Решта заборгованості в сумі 798464,63грн. залишилась несплаченою. Наявність заборгованість також визнається відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписом ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням наведених вище висновків суду та положень діючого законодавства, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню у повному обсязі у розмірі 798464,63 грн.

Позивачем також заявлено до стягнення пеню в розмірі 28769,99 грн., 3% річних в розмірі 34744,51 грн., інфляційні втрати в розмірі 108063,54 грн.

За приписами статей 610, 611 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями в розумінні цього кодексу є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення їм прав здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

За містом ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 7.3 договору у випадку несвоєчасної оплати послуг водопостачання споживач зобов’язаний сплатити виробнику пеню за кожний день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд враховує, що п. 5.6 договору сторони встановили, що кінцевий розрахунок за надані послуги за місяць, який пройшов споживач здійснює самостійно на підставі підписаного сторонами акту про надання послуг з надання питної води платіжним дорученням з врахуванням поточних оплат в строк до 1-го числа місяця, який слідує за звітним.

Перевіривши арифметичний розрахунок пені, 3% річних та інфляційних нарахувань, правові підстави, період та порядок їх нарахування, суд дійшов висновку, що обґрунтованими сумами пені, 3% річних та інфляційних нарахувань є 24859,87грн., 34649,29грн. та 98885,81грн. відповідно.

Суд погоджується в доводами відповідача, викладеними у відзиві, стосовно того, що останнім днем розрахунку за умовами договору є 1-ше число наступного місяця за звітним, оскільки прийменник «до» з календарною датою в українській мові вживається на позначення кінцевої календарної дати чинності включно або виконання чого-небудь.

Отже, часткове задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних нарахувань обумовлено тим, що позивачем невірно було визначено початкові дати періодів їх нарахування – 1-е число місяця, наступного за звітним, оскільки прострочення за умовами договору починається з 2-го числа місяця, наступного за звітним.

Крім того, індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому, прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007 N 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").

Щодо клопотання відповідача про зменшення заявленої позивачем до стягнення пені на 95%.

В обґрунтування такого клопотання відповідач посилався на скрутне матеріальне становище, порушення діяльності внаслідок проведення антитерористичної операції та неплатоспроможність в повному обсязі в терміни передбачені договором.

Згідно з ч.1 ст.233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

В матеріалах справи міститься сертифікат (висновок) №1930 від 11.12.2014, який засвідчує настання обставин непереборної сили з 01.08.2017 Товариству з обмеженою відповідальністю «Новгородський комбінат комунального господарства» при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обов’язкових платежів.

Згідно наказу ТОВ «Новгородський комбінат комунального господарства» №67 від 16.02.2016 встановлено з 01.04.2016 на підприємстві 32-годиний тиждень з перервою для відпочинку та харчування з 11:30 до 12:30 з оплатою згідно пропорційно відпрацьованого часу.

Відповідачем також надано розрахунок обсягу заборгованості за минулі періоди з різниці в тарифах та звіт про оплату населення.

Крім цього, наказом керівника Антитерористичного центру при СБК №33/6/а від 07.10.2014р. «Про визначення районів проведення антитерористичної операції і термінів її проведення» визначено, що Донецька і Луганська області (без винятків) входять до території проведення з 07.04.2014р.

Згідно розпорядження Кабінету Міністрів України №1275 від 02.12.2015 був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція. Так, згідно розпорядження, до переліку входить м. Дзержинськ (нині – Торецьк), смт. Новгородське.

Таким чином, враховуючи місцезнаходження відповідача, останній здійснює свою господарську діяльність на території проведення антитерористичної операції.

За таких обставин, враховуючи надані до матеріалів справи докази, приймаючи до уваги те, що ТОВ «Новгородський комбінат комунального господарства» є єдиним комбінатом в с. Новгородське, який надає населенню житлово-комунальні послуги, суд дійшов висновку про наявність виняткових підстав для часткового зменшення розміру заявленої до стягнення пені, а саме на 20%, в результаті чого стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня в сумі 4971,97грн.

Позивач також надав попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат в загальному розміру 20083,10грн., що складається з судового збору у розмірі 19273,10грн., проїзд до м. Харків (в обидва кінці) у розмірі 300,00грн., добові в сумі 105,00грн.

Згідно п. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв’язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п’яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідач до закінчення судових дебатів не надав ані документів на підтвердження понесення позивачем судових витрат, ані заяву про надання строку для подання таких доказів.

Таким чином, клопотання позивача про покладення судових витрат (в частині відшкодування проїзду до м. Харкова та добових) на відповідача підлягає залишенню без задоволення у звязку з недоведеністю.

Судовий збір у відповідності до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.73-86, 91, 123, 129, 231, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу”, м.Маріуполь, Донецька область в особі Слов’янського регіонального виробничого управління м. Слов’янськ, Донецька область до Товариства з обмеженою відповідальністю “Новгородський комбінат комунального господарства”, м.Торецьк, смт. Новгородське, Донецька область про стягнення 1076442,67грн., задовольнити частково.

2. Закрити провадження у справі за позовом Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу”, м. Маріуполь, Донецька область в особі Слов’янського регіонального виробничого управління м. Слов’янськ, Донецька область до Товариства з обмеженою відповідальністю “Новгородський комбінат комунального господарства”, м.Торецьк, смт.Новгородське, Донецька область, в частині стягнення основного боргу у розмірі 106400,00грн.

3. Зменшити розмір заявленої до стягнення пені на 20% до 4971,97грн.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Новгородський комбінат комунального господарства” (Ідентифікаційний код 31459617, адреса: 85295, Донецька область, м.Торецьк, смт. Новгородське, вул. Квіткова, 1) на користь Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” (Ідентифікаційний код 00191678, адреса: 87547, Донецька область, м. Маріуполь, вул. К. Лібкнехта, 177а), в особі Слов’янського регіонального виробничого управління (Ідентифікаційний код 35397869, адреса: 84122, м.Слов’янськ, вул. Університетська, 13) основний борг в сумі 798464,63грн., пеню в розмірі 4971,97грн., 3% в розмірі 34649,29грн., інфляційні втрати в розмірі 98885,81грн., а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 19075,35грн.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. В решті позовних вимог відмовити.

6. Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили через двадцять днів з дня його підписання та може бути оскаржене в апеляційному порядку, згідно з Розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

7. Повний текст рішення підписаний 17.12.2018.

Суддя Н.В. Величко