Рішення № 78575937, 10.12.2018, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.2018м. ДніпроСправа № 904/4824/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Петренко Н.Е. за участю секретаря судового засідання Сироти М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНО-МАГІСТРАЛЬ", м. Миколаїв

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМ ГАРАНТ ПЛЮС", м. Дніпро

про стягнення заборгованості у розмірі 60 091,00 грн.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕХНО-МАГІСТРАЛЬ" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМ ГАРАНТ ПЛЮС" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 60 091,00 грн., з яких: 50 000,00 грн. заборгованості, 7740,00 грн. інфляційних донарахувань та 2351,00 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору на відпуск паливно-мастильних матеріалів (ПММ) за паливними картками № 159/10 від 25.10.2016 в частині видачі оплаченого бензину.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2018 залишено позов без руху.

12.11.2018 від позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 10.12.2018.

06.12.2018 від відповідача надійшов відзив на позов.

10.12.2018 від позивача надійшла заява про долучення до матеріалів справи наступних документів:

- статуту позивача (в останній редакції);

- свідоцтва про державну реєстрацію позивача;

- витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стосовно позивача;

- довіреності позивача на його представника Салтовця Е.Б.

Також, позивачем надано заяву про розгляд справи без участі представника позивача.

10.12.2018 в судове засідання представники сторін не з'явилися.

Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції.

В судовому засіданні, яке відбулося 10.12.2018, в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, -

ВСТАНОВИВ:

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕХНО-МАГІСТРАЛЬ" (далі - позивач, замовник) і Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОМ ГАРАНТ ПЛЮС" (далі - відповідач, постачальник) укладений Договір на відпуск паливно-мастильних матеріалів (ПММ) за паливними картками № 159/10 від 25.10.2016.

Відповідно до п. 2.1. Договору постачальник зобов'язується поставити замовнику паливно-мастильні матеріали та Паливні картки, на яких воно обліковується організовувати та забезпечити відпуск ПММ замовнику або довіреній особі замовника підставі паливних карток, а замовник зобов'язується приймати та оплачувати надані постачальником паливні картки на ПММ.

Згідно п. 2.2. Договору асортимент, кількість (обсяг), ціна за відповідну одиницю виміру ПММ і Паливних карток визначається у рахунках, які виставляються постачальником та сплачуються замовником згідно цього Договору.

Для кожної окремої видачі Паливних карток в рамках Договору постачальник виставляє замовнику окремий рахунок на підставі заяви (Додаток 2), в якій визначена кількість Паливних карток та сума до сплати.

Пунктом 4.1. Договору визначено, що постачальник зобов'язаний у строк не більше 2-х банківських днів з дня надходження коштів за ПММ на поточний рахунок (в повному обсязі за відповідним рахунком) постачальника забезпечити поповнення основної паливної картки замовника.

Відповідно до п. 5.5. Договору розрахунки за кожну поставлену партію ПММ здійснюється у безготівковій формі. Умови оплати - передплата у розмірі 100 % за кожну партію ПММ та Паливних карток згідно пред'явленому постачальником рахунку.

Згідно пред'явлено відповідачем рахунку - фактури №FBQ0000044758 від 23.12.2016, позивач здійснив передоплату в розмірі 50 000,00 грн. (платіжне доручення № 543 від 23.12.2016 - а.с. 23) за дизельне паливо Energy.

В свою чергу позивач зазначає, що в порушення умов Договору відповідач не поповнив вказану основну паливну картку, чим унеможливив отримання ПММ позивачем.

23.03.2017 вих. № 2103/17-ТМ від 21.03.2017 позивачем на адресу відповідача надіслано лист з описом вкладення з проханням повернення коштів в розмірі 50 000,00 грн. на поточний рахунок позивача (відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України). Але вказаний лист, залишено відповідачем без відповіді та без задоволення (а.с. 26, 27).

Тобто, за твердженням позивача 29.03.2017 (з моменту нормативного отримання боржником письмової вимоги про повернення грошових коштів від 21.03.2017) зобов'язання з поставки товару припинилось, замість нього виникло нове з повернення суми в розмірі 50 000, 00 грн.

З урахуванням викладеного, відповідачем не були виконані зобов'язання з поставки товару в частині видачі оплаченого бензину, у зв'язку з чим заборгованість останнього перед позивачем складає 50 000,00 грн. Разом з цим, на підставі ст. 625 ЦК України позивачем нараховано відповідачу інфляційні донарахування у розмірі 7740,00 грн. та 3 % річних у розмірі 2351,00 грн.,. Ці обставини і стало підставою для звернення позивача з позовом за захистом свого порушеного права та причиною виникнення спору.

Відповідач у відзиві на позов заперечує проти позову.

Між відповідачем були укладені та позивачем укладений Договір № 159/10 від 25.10.2016р. на відпуск ПММ за паливними картками.

Відповідно до предмету договору, постачальник (відповідач) приймає на себе зобов'язання передати покупцю (позивачу) у власність товари (нафтопродукти), а покупець зобов'язується сплатити і прийняти вказаний товар.

Договором передбачені умови оплати: оплата Товару здійснюється Покупцем в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом оплати коштів на рахунок Постачальника в день виписки рахунку на Товар. Ціна одного літру товару вказується у рахунку і дійсна протягом дня його виписки.

Оплата товару здійснюється покупцем в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника згідно наданого рахунка.

На підставі рахунку відповідача за платіжним дорученням № 543 від 23.12.2016 позивачем були сплачені кошти в розмірі 50 000,00 грн.

Також, відповідач у відзиві на позов зазначив, що на дату розгляду справи відповідач грошові кошти позивачу не повернув, товар не поставив. Додаткові пояснення та документи у відповідача відсутні. Розгляд справи відповідач просив суд, провести без участі представника відповідача.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як передбачено ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

За приписами частини 1 статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 6 статті 265 Господарського кодексу України та частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663 Цивільного кодексу України).

За приписами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Положеннями ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Господарським судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕХНО-МАГІСТРАЛЬ" (далі - позивач, замовник) і Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОМ ГАРАНТ ПЛЮС" (далі - відповідач, постачальник) укладений Договір на відпуск паливно-мастильних матеріалів (ПММ) за паливними картками № 159/10 від 25.10.2016.

Відповідно до п. 2.1. Договору постачальник зобов'язується поставити замовнику паливно-мастильні матеріали та Паливні картки, на яких воно обліковується організовувати та забезпечити відпуск ПММ замовнику або довіреній особі замовника підставі паливних карток, а замовник зобов'язується приймати та оплачувати надані постачальником паливні картки на ПММ.

Згідно п. 2.2. Договору асортимент, кількість (обсяг), ціна за відповідну одиницю виміру ПММ і Паливних карток визначається у рахунках, які виставляються постачальником та сплачуються замовником згідно цього Договору.

Для кожної окремої видачі Паливних карток в рамках Договору постачальник виставляє замовнику окремий рахунок на підставі заяви (Додаток 2), в якій визначена кількість Паливних карток та сума до сплати.

Пунктом 4.1. Договору визначено, що постачальник зобов'язаний у строк не більше 2-х банківських днів з дня надходження коштів за ПММ на поточний рахунок (в повному обсязі за відповідним рахунком) постачальника забезпечити поповнення основної паливної картки замовника.

Відповідно до п. 5.5. Договору розрахунки за кожну поставлену партію ПММ здійснюється у безготівковій формі. Умови оплати - передплата у розмірі 100 % за кожну партію ПММ та Паливних карток згідно пред'явленому постачальником рахунку.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Договір у встановленому порядку не оспорений, не визнаний недійсним.

Таким чином, укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.

На виконання умов Договору платіжним дорученням №543 від 23.12.2016 Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕХНО-МАГІСТРАЛЬ" перераховано на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМ ГАРАНТ ПЛЮС" суму передоплати за товар в загальному розмірі 50 000,00 грн.

Постачальник, в свою чергу, довірчі документи (скретч-картки) на придбану кількість покупцю не передав, грошові кошти покупцю також не повернув. Докази протилежного в матеріалах справи відсутні, відповідачем не надані.

Згідно ч. 2 ст. 693 ЦК України, положення якої застосовуються до договорів поставки в силу приписів ч. 2 ст. 712 цього кодексу, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми передньої оплати.

З огляду на положення пункту 5.1. договору строк виконання відповідачем своїх зобов`язань з поставки товару є таким, що настав.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини щодо невиконання Відповідачем обов'язку з поставки попередньо оплаченого позивачем товару, останній набув право вимоги повернення суми попередньої оплати.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позивач обґрунтовано звернувся з вимогою про повернення попередньої оплати у сумі 50 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з п. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідач не надав доказів повернення передоплати в сумі 50 000,00 грн.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 50 000,00 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача 7740,00 грн. інфляційних донарахувань та 2351,00 грн. 3% річних, які розраховані на підставі ст. 625 ЦК України, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, в силу приписів статті 625 Цивільного кодексу України, обов'язок щодо сплати трьох процентів річних, виникає лише в разі порушення боржником грошового зобов'язання.

Грошовим зобов'язанням вважається зобов'язання, змістом якого є сплата боржником грошей. Грошові зобов'язання можуть бути частиною інших оплатних зобов'язань (наприклад, обов'язок покупця сплатити гроші за придбаний товар, обов'язок наймача оплатити користування майном тощо), а можуть мати самостійний характер (відносини позики, кредиту, банківського вкладу тощо). Правила зазначеної статті розповсюджуються на будь-які грошові зобов'язання, а також незалежно від того, чи передбачена сплата грошей в готівковій чи в безготівковій формі.

Зважаючи на те, що заявлені позивачем до стягнення 3 % річних та інфляційних донарахувань, обґрунтовані саме нормою ст. 625 ЦК України, яка підлягає застосуванню лише у разі порушення грошового зобов'язання, при цьому у спірних правовідносинах відповідач має обов'язок щодо поставки товару, позов в частині стягнення вказаних нарахувань задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

За приписами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 231, 233, 236-238, 240-241, 247-252, 254-259, п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНО-МАГІСТРАЛЬ" (54036, м. Миколаїв, вул. Очаківська, буд. 1А/1; код ЄДРПОУ 36796638) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМ ГАРАНТ ПЛЮС" (49051, м. Дніпро, просп. Слобожанський, 40-А; код ЄДРПОУ 39726851) про стягнення заборгованості у розмірі 50 000,00 грн., інфляційних донарахувань у розмірі 7740,00 грн. 3 % річних у розмірі 2351,00 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМ ГАРАНТ ПЛЮС" (49051, м. Дніпро, просп. Слобожанський, 40-А; код ЄДРПОУ 39726851) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНО-МАГІСТРАЛЬ" (54036, м. Миколаїв, вул. Очаківська, буд. 1А/1; код ЄДРПОУ 36796638) 50 000,00 грн. (п'ятдесят тисяч грн. 00 коп.) заборгованості, 1466,10 грн. (одна тисяча чотириста шістдесят шість грн. 10 коп.) витрат по сплаті судового збору.

В решті позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Реквізити сторін:

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕХНО-МАГІСТРАЛЬ" (54036, м. Миколаїв, вул. Очаківська, буд. 1А/1; код ЄДРПОУ 36796638).

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОМ ГАРАНТ ПЛЮС" (49051, м. Дніпро, просп. Слобожанський, 40-А; код ЄДРПОУ 39726851).

Повний текст рішення складено - 17.12.2018.

Суддя Н.Е. Петренко