Рішення № 78572627, 03.12.2018, Херсонський міський суд Херсонської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №766/13936/16-ц

Пров. №2/766/3705/18

03.12.2018 року, Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Хайдаровій І.О.,

при секретарі Сікорській Я.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 державна нотаріальна контора, про визнання заповіту недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 державна нотаріальна контора, про визнання заповіту недійсним, мотивуючи тим, що рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 31 березня 2015 року по справі № 668/1510/15-ц (яке набрало законної сили 06.05.2015 року) договір довічного утримання (догляду) від 29.12.2011 року за № 1-64, який посвідчено Державним нотаріусом Другої ОСОБА_3 державної нотаріальної контори ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за № 1-647, що укладено між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 — розірвано.

Визнано за ОСОБА_5 право власності на майно, що є предметом договору довічного утримання від 29.12.2011 року, а саме: будинок, розташований за адресою: м. Херсон, вул. Гридасова, буд. 10. Підставою для розірвання договору довічного утримання стало те, що відповідач ОСОБА_2 своїх обов'язків, покладених договором довічного утримання від 29.12.2011 року не виконував, перебуває за межами території України.

Постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду від 25.06.2018 року по справі № 668/1510/15-ц касаційну скаргу ОСОБА_2, яка подана представником — ОСОБА_6, залишено без задоволення. Рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 31.03.2015 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 14.02.2017 року залишено без змін.

Також зазначає, що рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 28.07.2015 року по справі № 668/7390/15-ц (яке набрало законної сили 08.08.2015 року) позов ОСОБА_5 задоволено. Визнано ОСОБА_2 та ОСОБА_7 такими, що втратили право користування жилим приміщенням, а саме житловим будинком № 10 по вулиці Гридасова в м. Херсоні. На підставі вищезазначеного судового рішення до домової книги внесено записи міграційною службою про зняття з реєстрації 26.08.2015 року ОСОБА_2 та ОСОБА_7 за адресою: м. Херсон, вул. Гридасова, буд. № 10. Крім того, рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 16.11.2015 року по справі № 668/7373/15-ц (яке набрало законної сили 27.11.2015 року) позов ОСОБА_5 задоволено частково. Визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно № 30137034 від 27.11.2014 року, відповідно до якого за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд загальною площею 0,0523га, кадастровий номер 6510136900:01:001:0896, за адресою: м. Херсон, вул. Гридасова, 10.

Скасовано рішення про державну реєстрацію права та їх обтяжень, індексний номер 17546882 від 27.11.2014 року, прийняте Реєстраційною службою Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні, відповідно до якого за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд загальною площею 0,0523 га, кадастровий номер 6510136900:01:001:0896, за адресою: м. Херсон, вул. Гридасова, 10. Згідно довідки квартального комітету № 14 від 15.11.2018 року № 151 вбачається, що на момент складання заповіту ОСОБА_8 був зареєстрований та проживав сам за адресою: м. Херсон, вул. Гридасова, 10. Даний факт підтверджується також домовою книгою.

Отже, з вищезазначених судових рішень, які набрали законної сили вбачається, що померлий ОСОБА_5, який є батьком позивача, не мав наміру заповідати все своє майно саме ОСОБА_2.

Позивач та його представник в судове засідання не з'явились, представник позивача надав до суду заяву про розгляд справи без його участі та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач, який був неодноразово повідомлений про дату та час розгляду справи у судове засідання не з'явився, відзиву на позов не надав.

Третя особа в судове засідання не з'явилася, про дату та час розгляду справи повідомлена належним чином.

Ухвалою Херсонського міського суду від 16.11.2016 року відкрито провадження у справі № 766/13936/16-ц.

Ухвалою Херсонського міського суду від 02.02.2017 року зупинено провадження у справі № 766/13936/16-ц до розгляду і прийняття рішення апеляційним судом Херсонської області по справі № 668/1510/15-ц за апеляційною скаргою ОСОБА_2 про скасування заочного рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 31.03.2015 року по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_5 /правонаступник ОСОБА_1С./ до ОСОБА_2, третя особа Державний нотаріус Другої ОСОБА_3 державної нотаріальної контори ОСОБА_4, про розірвання договору довічного утримання від 29.12.2011 року.

Ухвалою Херсонського міського суду від 27.02.2017 року поновлено провадження у справі № 766/13936/16-ц.

Ухвалою Херсонського міського суду від 26.07.2017 року відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 24.07.2017 року вказану справу розподілено судді Хайдаровій І.О.

Ухвалою Херсонського міського суду від 20.12.2017 року у справі № 766/13936/16-ц від Другої ОСОБА_3 державної нотаріальної контори витребувано належним чином засвідчену копію спадкової справи заведеної після померлого ОСОБА_5

Ухвалою Херсонського міського суду від 12.02.2018 року у справі № 766/13936/16-ц суд ухвалив цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3 державна нотаріальна контора, про визнання заповіту недійсним, розглядати в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання у приміщенні Херсонського міського суду Херсонської області.

Ухвалою Херсонського міського суду від 12.04.2018 року у справі № 766/13936/16-ц закрито підготовче засідання та справу призначено до судового розгляду.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзив від відповідача на позовну заяву до даного часу суду не надано.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд вважає можливим постановити заочне рішення на підставі наявних у матеріалах справи доказів в порядку ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши докази у справі, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у зв'язку з наступним.

Суд встановив, що 04 лютого 2016 року помер батько позивача ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, про що 05 лютого 2016 року за № 167 складено відповідний актовий запис (свідоцтво про смерть від 05 лютого 2016 року).

Відповідно до свідоцтва про народження від ІНФОРМАЦІЯ_2, позивач ОСОБА_1 (дівоче прізвище ОСОБА_5) є рідною дочкою померлого ОСОБА_5.

Згідно витягу з Держреєстру актів цивільного стану ОСОБА_9 змінила прізвище на Арнаутову, в зв'язку з одруженням (номер актового запису № 344 від 15.10.1976р.).

В подальшому, позивач змінила прізвище з Артаутової на Расанову. Згідно свідоцтва про укладення шлюбу Расанова змінено на прізвище Рудова.

21 березня 2016 року позивачем подано до другої ОСОБА_3 державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

28 липня 2016 року позивач дізналася про наявність заповіту від нотаріуса другої ОСОБА_3 державної нотаріальної контори ОСОБА_10 та про те, що її батько ОСОБА_5 заповів все належне йому майно ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3.

28 липня 2016 року позивач подала до Другої ОСОБА_3 державної нотаріальної контори заяву про те, що має намір оскаржити вищезазначений заповіт до суду.

Крім того, судом встановлено, що рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 31 березня 2015 року по справі № 668/1510/15-ц (яке набрало законної сили 06.05.2015 року) договір довічного утримання (догляду) від 29.12.2011 року за № 1-64, який посвідчено Державним нотаріусом Другої ОСОБА_3 державної нотаріальної контори ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за № 1-647, що укладено між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 — розірвано.

Визнано за ОСОБА_5 право власності на майно, що є предметом договору довічного утримання від 29.12.2011 року, а саме: будинок, розташований за адресою: м. Херсон, вул. Гридасова, буд. 10.

Підставою для розірвання договору довічного утримання стало те, що відповідач ОСОБА_2 своїх обов'язків, покладених договором довічного утримання від 29.12.2011 року не виконував, перебуває за межами території України.

Постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду від 25.06.2018 року по справі № 668/1510/15-ц касаційну скаргу ОСОБА_2, яка подана представником — ОСОБА_6, залишено без задоволення. Рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 31.03.2015 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 14.02.2017 року залишено без змін.

Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 28.07.2015 року по справі № 668/7390/15-ц (яке набрало законної сили 08.08.2015 року) позов ОСОБА_5 задоволено. Визнано ОСОБА_2 та ОСОБА_7 такими, що втратили право користування жилим приміщенням, а саме житловим будинком № 10 по вулиці Гридасова в м. Херсоні. На підставі вищезазначеного судового рішення до домової книги внесено записи міграційною службою про зняття з реєстрації 26.08.2015 року ОСОБА_2 та ОСОБА_7 за адресою: м. Херсон, вул. Гридасова, буд. № 10.

Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 16.11.2015 року по справі № 668/7373/15-ц (яке набрало законної сили 27.11.2015 року) позов ОСОБА_5 задоволено частково. Визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно № 30137034 від 27.11.2014 року, відповідно до якого за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд загальною площею 0,0523га, кадастровий номер 6510136900:01:001:0896, за адресою: м. Херсон, вул. Гридасова, 10.

Скасовано рішення про державну реєстрацію права та їх обтяжень, індексний номер 17546882 від 27.11.2014 року, прийняте Реєстраційною службою Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні, відповідно до якого за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд загальною площею 0,0523 га, кадастровий номер 6510136900:01:001:0896, за адресою: м. Херсон, вул. Гридасова, 10.

Згідно довідки квартального комітету № 14 від 15.11.2018 року № 151 вбачається, що на момент складання заповіту ОСОБА_8 був зареєстрований та проживав сам за адресою: м. Херсон, вул. Гридасова, 10. Даний факт підтверджується також домовою книгою.

Відповідно до ч. 2 ст. 1257 Цивільного кодексу України передбачено, що за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 Цивільного кодексу України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до статті 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

В контексті частини 1 ст. 229 ЦК України помилка - це спотворене уявлення особи про обставини, що дійсно мають місце. Постановою №7 Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», зокрема п. 16 Постанови, зазначено, що заповіт є правочином, тому на нього поширюються загальні положення про правочини, якщо у книзі шостій ЦК немає відповідного правила. Відповідно до ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують їх цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

З викладених правових норм суд вважає, що ОСОБА_5 складено заповіт під впливом помилок, оскільки через рік після складання заповіту на ОСОБА_2 між зазначеними сторонами укладено договір довічного утримання, який в подальшому був розірваний.

Тобто, ОСОБА_5 мав намір укласти такий правочин, який би захищав його право на догляд тією чи іншою особою до моменту його смерті, оскільки наміру переїздити до дочки в село він не мав.

Суд вважає, що помилці у діях ОСОБА_5 сприяла відсутність належної обачності та юридичної грамотності; неволодіння інформацією щодо правових наслідків вчинених дій. Це призвело до неправильного сприйняття ним, як суб'єктом правовідносин, істотних умов та дійсних наслідків вчинених ним дій, які і вплинули на його волевиявлення; і що за відсутності помилки за обставинами справи можна переконливо вважати, що даний заповіт не був би складений.

Як указано в Постанові № 9 Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочиній недійсними», зокрема в п. 19 Постанови відповідно до ст. 229 ЦК правочин, вчинений під впливом помилки, обману є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилялася сторона правочину (ст. 229 ЦК), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа, на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.

Судом також встановлено, що на момент складання заповіту, тобто у грудні 2010 року ОСОБА_5 було повних 84 роки, він проживав та був зареєстрований в об'єкті нерухомості, який заповідав /даний факт підтверджується довідкою квартального комітету № 14 від 15.11.2018 року № 151 та витягом з домової книги/.

Так, на підставі викладеного, з урахуванням встановлених обставин у справі, а саме те, що договір довічного утримання між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 було розірвано, відповідно до якого спадкодавець розраховував на своє утримання з боку відповідача, який був сторонньою особою йому, суд ввіжає, що доводи позовної заяви обґрунтовані, а тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 909,69грн.

Керуючись ст.ст. 6-13, 19, 81, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 280-283, 354 ЦПК України, ч. 3 ст. 203, ст. 229, ч.2 ст. 1257 ЦК України суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 державна нотаріальна контора про визнання недійсним заповіту — задовольнити.

Визнати недійсним заповіт від 14.12.2010 року, посвідчений ОСОБА_11, державним нотаріусом Другої ОСОБА_3 державної нотаріальної контори, яким ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 заповів все належне йому майно ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3.

Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний код НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5, ідентифікаційний код НОМЕР_2 сплачену суму судового збору у розмірі 909,69грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Херсонського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

СуддяОСОБА_12