Рішення № 78571931, 12.12.2018, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.12.2018 Справа №607/18872/18

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого – судді Грицака Р.М.

за участі секретаря с/з ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області до ОСОБА_3 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_4 об’єднання управління Пенсійного фонду України Тернопільської області звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 3195,97 гривень. В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03.08.2011 року задоволено позов ОСОБА_3 про проведення перерахунку пенсії та зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі провести перерахунок пенсії, починаючи з 01.06.2011 року із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії – за 2010 рік. Однак, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2013 року скасовано постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03.08.2011 року та у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено у повному обсязі. Дана постанова отримана ОСОБА_4 об’єднаним управління Пенсійного фонду України Тернопільської області лише 20.07.2018 року, у зв’язку із чим мала місце рахункова помилка об’єднаного управління, внаслідок якої відповідачу ОСОБА_3 за період з 08.11.2013 року по 31.08.2018 року переплачено пенсію у розмірі 3195,97 гривень. З цих підстав, позивач вважає, що вказані грошові кошти є безпідставно набутими та підлягають поверненню відповідно до статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Представник позивача ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області у судове засідання не з’явилася, подавши заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з’явився, подавши заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги заперечив у повному обсязі та просив відмовити у їх задоволенні.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані письмові докази по справі, прийшов до висновку, що позов до задоволення не підлягає виходячи з наступних підстав:

Відповідно до розпорядження начальника ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області від 09.08.2018 року, яким при розгляді пенсійної справи і особового рахунку ВЗ 22 № п/с 194691 ОСОБА_3, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 і одержує пенсію за віком в розмірі 1835,71 гривень на місяць, установлено, що сума переплати згідно з довідкою відділу з призначення, перерахунку та виплати пенсії утворилася за період з 08 листопада 2013 року по 31.08.2018 року. Згідно рішення Львівського апеляційного адміністративного суду №154614 від 08 листопада 2013 року, яке надійшло 20.07.2018 року розмір пенсійних виплат приводиться у відповідність та сума переплати 3195,97 гривень підлягає поверненню.

Як слідує з викладених у позовній заяві обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, рахункова помилка з боку позивача мала місце, у зв’язку із тим, що постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2013 року, якою скасовано постанову Тернопільського міськрайонного суду від 03.08.2011 року отримана ОСОБА_2 об’єднаним управлінням Пенсійного фонду України Тернопільської області лише 20.07. 2018 року, тому за період з 08 листопада 2013 року по 31.08.2018 року виникла переплати пенсії ОСОБА_3 у вищевказаному розмірі.

Згідно ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною ОСОБА_5 України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зобов’язання з безпідставного набуття (придбання) майна виникають за наявності трьох умов: 1) має місце набуття або збереження майна; 2) вказане набуття або збереження майна здійснено за рахунок іншої особи; 3) має місце відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Згідно ч. 1 ст. 50 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Статтею 102 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що пенсіонери зобов'язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. У разі невиконання цього обов'язку і одержання у зв'язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду.

Відповідно до ст. 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові стягуються лише у випадку зловживання з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями тощо).

Таким чином, безпідставно набуті особою кошти, що належать до виплат встановлених абзацом 2 частини першої статті 1215 ЦК України, за відсутності рахункової помилки з боку особи, яка добровільно провела їх виплату, та факту недобросовісності набувача, не підлягають поверненню. До правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є пенсійною виплатою, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення статті 1215 ЦК України, за якою зазначені грошові кошти поверненню не підлягають. При цьому правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, отже, зазначене у статті 1215 ЦК України майно підлягає поверненню у разі наявності цих фактів.

Такий правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі №6-91цс14 та від 22 січня 2014 року у справі №6-151цс13, які згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковими для судів.

В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач ОСОБА_3 вчинив будь-які зловживання зі свого боку або подав Управлінню недостовірні дані під час нарахування та виплати йому пенсії.

Щодо тверджень позивача про наявність рахункової помилки з його боку, суд виходить з наступного.

Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України у Постанові № 13 від 24 грудня 1999 року, «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», до лічильних помилок належать неправильності в обчисленнях, дворазове нарахування заробітної плати за один і той самий період тощо.

Позивачем не доведено факту наявності рахункової помилки, оскільки відсутні докази (наприклад, висновки ревізії, акти перевірок чи службового розслідування тощо), по інформації яких можна було б відстежити шлях та причину виникнення помилки при нарахуванні пенсії та з’ясувати, що дана помилка є безпосередньо рахунковою помилкою як стверджує позивач, а не помилкою, пов’язаною, наприклад, з неналежним виконанням обов’язків службовими особами, відповідальними за обчислення та нарахування пенсії.

Таким чином, сам факт неотримання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду, у зв’язку із чим виникла переплата пенсії, не можна вважати рахунковою помилкою.

Окрім того, пунктом 71 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року встановлено, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Аналогічний висновок також міститься у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», у справі «Ґаші проти Хорватії» та у справі «Трґо проти Хорватії».

За таких обставин, враховуючи те, що на підставі зібраних у справі доказів судом не встановлено факту недобросовісного набуття ОСОБА_3 отриманих коштів у розмірі 3195,97 гривень, які є пенсійною виплатою, призначеною їй ОСОБА_2 об’єднаним управлінням Пенсійного фонду України Тернопільської області, як не встановлено й наявності рахункової помилки, а тому, відповідно до статті 1215 ЦК України, зазначена сума поверненню не підлягає.

На підставі викладеного, відповідно до ст. ст. 1212, 1215 Цивільного кодексу України, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про пенсійне забезпечення», керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 258-268, 273, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області (адреса місцезнаходження: вул. Руська, 17, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 40377598) до ОСОБА_3 (зареєстрована адреса місця проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2) про стягнення безпідставно набутих грошових коштів – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду.

Повний текст рішення суду складено 12 грудня 2018 року.

Головуючий суддяОСОБА_5