Рішення № 78570281, 04.12.2018, Харківський районний суд Харківської області

Справа №635/498/17

Провадження №2/635/31/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2018 року Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Панас Н.Л.

при секретарі - Крилєвській І.А.

за участю позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

відповідача - ОСОБА_3

представника відповідача - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у с.Покотилівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, який зареєстрований та мешкає за адресою: м.Харків, вул.Корчагінців, 5/315 до ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний код НОМЕР_2, який зареєстрований та мешкає за адресою: м.Харків, вул.Родникова, 5/138, Русько-Тишківської сільської ради Харківського району Харківської області, юридична адреса: Харківська область, Харківський район, с.Руські Тишки, вул.Кленова, 1 "а" про визнання технічної документації недійсною, визнання дій сільської ради неправомірними, скасування рішення сільської ради, звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, відновлення меж земельної ділянки, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2017 року позивач звернувся до суду з позовом де вказує, що є власником земельної ділянки №14 по вулиці Світлій в с.Черкаські Тишки Харківського району Харківської області. Зазначена земельна ділянка належить йому на підставі рішення виконкому Руськотишківської сільської ради Харківського району Харківської області №169 від 10 червня 1997 року. 26 серпня 1997 року він отримав Державний акт на право приватної власності на землю серії ХР 25-95-45750, який підтвердив його право власності на земельну ділянку площею 0,15 га в межах, згідно плану, за адресою: Харківська область, Харківський район, с.Черкаські Тишки, вул.Світла, 14. У 2012 році сусідню земельну ділянку за адресою: Харківська область, Харківській район, с.Черкаські Тишки, вул.Світла, 16, придбав відповідач. Наприкінці 2015 року відповідач побудував між їхніми земельними ділянками капітальну огорожу і самовільно захопив частину його земельної ділянки. Факт захоплення відповідачем його земельної ділянки підтверджується відповідними документами, складеними спеціалістами-техніками. Крім того, на захопленій відповідачем частині його ділянки знаходиться фундамент, який був ним побудований для подальшого будівництва садового (дачного) будинку. Діями відповідача йому заподіяна матеріальна шкода у розмірі 21546 грн., яка складається з: витрат, понесених ним на складання технічної документації на землю, робіт по будівництву фундаменту з підвалом. Тому просив поновити його порушене право власності на земельну ділянку №14 по вулиці Світлій в с.Черкаські Тишки Харківського району Харківської області; зобов'язати відповідача перенести бетонну огорожу та відновити межу між земельними ділянками №14 та №16 по вулиці Світлій в с.Черкаські Тишки Харківського району Харківської області шляхом відновлення межових знаків відповідно до межової лінії від точки Б до точки В; стягнути з відповідача на його користь матеріальну шкоду у розмірі 36546 грн. та моральну шкоду у розмірі 80000 грн.

Ухвалою судді Харківського районного суду від 27 січня 2017 року позов було прийнято до провадження суду і призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

07 березня 2017 року позивач уточнив свої позовні вимоги і просив окрім заявлених раніш позовних вимог стягнути з відповідача на відшкодування заподіяних йому збитків 38046 грн.

Заочним рішенням Харківського районного суду Харківської області від 11 квітня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені частково.

12 травня 2017 року відповідачем була подана заява про перегляд зазначеного заочного рішення суду.

Ухвалою судді Харківського районного суду Харківської області від 13 травня 2017 року зазначена заява була прийнята до провадження суду і призначена до розгляду в судовому засіданні.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 06 червня 2017 року заочне рішення Харківського районного суду Харківської області від 13 квітня 2017 року було скасоване і справу було призначено до розгляду на загальних підставах.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 14 серпня 2017 року було задоволено клопотання позивача і по справі було призначено судову земельно-технічну експертизу і провадження по справі було зупинено до отримання висновків експертів.

06 березня 2018 року до суду надійшов висновок експертів.

Ухвалою судді Харківського районного суду Харківської області від 07 березня 2018 року провадження по справі було відновлено і справу було призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

16 травня 2018 року позивачем були уточнені позовні вимоги і він просив визнати технічну документацію, виготовлену у 2012 році та у 2016 році із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), такою, що складена з порушенням вимог чинного законодавства; визнати дії Руськотишківської сільської ради Харківського району Харківської області щодо погодження технічної документації із встановлення (відновлення) меж земельної ділянки №16 по вулиці Світлій в с.Черкаські Тишки Харківського району Харківської області в натурі (на місцевості) протиправними; скасувати рішення Руськотишківської сільської ради Харківського району Харківської області про погодження та затвердження технічної документації із встановлення (відновлення) меж земельної ділянки №16 по вулиці Світлій в с.Черкаські Тишки Харківського району Харківської області в натурі (на місцевості); поновити позивачеві його порушене право власності на земельну ділянку №14 по вулиці Світлій в с.Черкаські Тишки Харківського району Харківської області; зобов'язати відповідача перенести бетонну огорожу та відновити межу між земельними ділянками №14 та №16 по вулиці Світлій в с.Черкаські Тишки Харківського району Харківської області шляхом відновлення межових знаків відповідно до межової лінії від точки Б до точки В; стягнути з відповідача на його користь матеріальну шкоду у розмірі 40496 грн., моральну шкоду у розмірі 80000 грн. та понесені судові витрати.

Ухвалою судді Харківського районного суду Харківської області від 17 травня 2018 року уточнена позовна заява була залишена без руху і позивачеві було надано строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків.

Вказані в ухвалі суду недоліки були усунуті позивачем 17 липня 2018 року.

Позивач та його представник в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримали і просили задовольнити у повному обсязі. Надали суду пояснення аналогічні викладеним в уточненій позовній заяві від 16 травня 2018 року.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник у судовому засіданні заявлені позовні вимоги не визнали і просили відмовити у їх задоволенні, посилаючись на недоведеність позову. Також зазначили, що позивачем на надано належних та допустимих, в розумінні вимог діючого ЦПК України, доказів на підтвердження викладених у позові вимог.

Представник відповідача - Руськотишківської сільської ради Харківського району Харківської області у судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, про причини своєї неявки суду не повідомив, письмових заяв про відкладення розгляду справи та відзиву на уточнену позовну заяву не надавав. Тому суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутність.

Заслухавши сторони, перевіривши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

У судовому засіданні встановлено, що позивач є власником земельної ділянки №14 по вулиці Світлій в с.Черкаські Тишки Харківського району Харківської області, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на земелю ХР 25-95-45750, виданим на підставі рішення Руськотишківської сільської ради Харківського району Харківської області №169 від 10.06.1997 року (а.с.11-15 т.1).

Відповідачу на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 10 грудня 2012 року за реєстровим №3214, належить земельна ділянка №16 по вулиці Світлій в с.Черкаські Тишки Харківського району Харківської області (а.с.175 т.1).

У 2016 році ФОП ОСОБА_6, на замовлення позивача, була розроблена технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку за адресою: Харківська область, Харківський район, с.Черкаські Тишки, вул.Світла, 14. Як вбачається з додатку до акту погодження меж земельної ділянки та акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання від 12 жовтня 2016 року, було встановлено порушення меж земельної ділянки ОСОБА_1, що підтверджується також актом, складеним 25 серпня 2016 року. У той же час жодним з зазначених документів не встановлено ким саме (відповідачем або попереднім власником суміжної земельної ділянки) було порушено межі земельної ділянки позивача (а.с.25-61 т.1).

У 2012 році ПП "Землевпорядник" на замовлення ОСОБА_7 була розроблена технічна документація щодо відновлення та встановлення меж земельної ділянки в натурі на підставі державного акту на землю серії ХР 25-95-45052, яка розташована за адресою: Харківська область, Харківський район, с.Черкаські Тишки, вул.Світла, 16 (а.с.149-153, т.1).

У судовому засіданні і позивач і відповідач зазначали, що при розробленні зазначеної технічної документації на суміжні земельні ділянки ані позивачем ані відповідачем не погоджувалися межі зазначених земельних ділянок, кожен з них не повідомлявся про час та місце складання зазначених технічних документацій, про проведення встановлення меж ділянок та передачі межових знаків на зберігання, що є грубим порушенням діючого законодавства.

Однак суд не приймає зазначені доводи сторін до уваги з огляду на наступне.

Статтею 14 Конституції України передбачено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтею 12 Земельного Кодексу України передбачено, що розпорядження землями територіальної громади віднесено до повноважень сільських, селищних, міських рад.

Частиною першою статті 26 ЗК України передбачено, що право власності на земельні ділянки посвідчуються державним актом.

Згідно зі статтею 55 Закону України «Про землеустрій» встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних та картографічних матеріалів. Межі земельної ділянки в натурі закріплюються межовими знаками встановленого зразка. Межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам.

Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженою наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах від 04 травня 1999 року N43 (далі - Інструкція), чинною на час набуття обома сторонами земельних ділянок, не передбачено відмови у видачі державного акта на землю за відсутності узгоджених меж.

Відповідно до пункту 2.3 Інструкції межі земельних ділянок, що передаються або надаються у власність чи у користування, відновлюються або переносяться в натуру (на місцевість) за наявними планово-картографічними матеріалами.

Згідно з пунктом 2.4 Інструкції перенесення в натуру (на місцевість) або відновлення всіх поворотних точок меж земельної ділянки здійснюється геодезичними методами з прив'язкою не менш двох характерних закріплених поворотних точок до пунктів державної геодезичної мережі та до твердих точок на місцевості. Здійснюється кадастрова зйомка земельної ділянки з наступним врахуванням координат поворотних точок меж (державній або умовній системі координат) і площі ділянки. За результатами виконаних робіт складається кадастровий план земельної ділянки.

Таким чином, межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) визначаються не відповідно до акта узгодження та визначення меж, а згідно з наявними планово-картографічними матеріалами та матеріалами кадастрової зйомки.

Також суд не приймає до уваги доводи і позивача і відповідача про те, що при встановленні межових знаків в натурі (на місцевості) жодна з сторін не була повідомлена про зазначену подію належним чином.

Пунктом 3.12 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженою наказом Державного комітету України із земельних ресурсів №376 від 18 травня 2010 року встановлено, що закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою.

Повідомлення власників (користувачів) суміжних земельних ділянок про дату і час проведення робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем завчасно, не пізніше ніж за п'ять робочих днів до початку робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Повідомлення надсилається рекомендованим листом, кур'єрською поштою, телеграмою чи за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення.

Власники (користувачі) суміжних земельних ділянок, місце проживання або місцезнаходження яких невідоме, повідомляються про час проведення робіт із закріплення межовими знаками поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) через оголошення у пресі за місцезнаходженням земельної ділянки.

Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може здійснюватися за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок у випадку їх нез'явлення якщо вони були належним чином повідомлені про час проведення вищезазначених робіт, про що зазначається у акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання.

І до технічної документації із землеустрою, складеної у 2012 році, і до документації, яка була складена у 2016 році, були додані докази належного повідомлення власників суміжних земельних ділянок, що свідчить про дотримання вимог діючого законодавства при її складанні.

За таких обставин у суда відсутні підстави для задоволення позову в частині визнання технічної документації від 2012 та 2016 років недійсною.

Щодо вимог позивача про визнання протиправними дій Руськотишківської сільської ради Харківського району Харківської області щодо погодження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки №16 по вулиці Світлій в с.Черкаські Тишки Харківського району Харківської області в натурі та скасування рішення Руськотишківської сільської ради Харківського району Харківської області щодо погодження та затвердження зазначеної технічної документації, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 122 ЗК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону (ч.1 ст.116 ЗК України).

За правилами ч.1 ст.123 ЗК України надання земельних ділянок комунальної власності у користування здійснюється, зокрема, органами місцевого самоврядування на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у випадках, передбачених законом, або на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). При цьому розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, передбачених ст.122 цього Кодексу.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки (ч.2 ст.123 ЗК України).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні (ч.3 ст.123 ЗК України).

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому ст. 186 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи, приймає рішення про надання земельної ділянки у користування (ч.6 ст.123 ЗК України).

Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва. Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Аналіз наведених норм права у взаємозв'язку дає підстави вважати, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у користування громадян та визначено органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у користування зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у користування, за результатами розгляду яких визначені в ст.123 ЗК України органи приймають одне з відповідних рішень. Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування.

Крім того, аналіз наведених норм закону дає суду підстави зробити висновок про те, що необхідність отримання землекористувачем рішення сільської ради щодо затвердження технічної документації з землеустрою є обов'язковою лише при виділенні земельної ділянки у власність (оренду) з комунальної власності.

Також суд зауважує, що частиною 1 статті 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відмова від визнання обставин приймається судом, якщо сторона, яка відмовляється, доведе, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози чи тяжкої обставини, або що обставини визнано у результаті зловмисної домовленості її представника з другою стороною. Про прийняття відмови сторони від визнання обставин суд постановляє ухвалу. У разі прийняття судом відмови сторони від визнання обставин вони доводяться в загальному порядку.

Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов’язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов’язковою для суду.

Обставини, встановлені рішенням третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, підлягають доказуванню в загальному порядку при розгляді справи судом.

Ані позивачем ані його представником не додано доказів наявності рішення Руськотишківської сільської ради Харківського району Харківської області, яким затверджена Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки №16 по вулиці Світлій в с.Черкаські Тишки Харківського району Харківської області в натурі. Також ані позивачем ані його представником не додано доказів вчинення Руськотишківською сільською радою Харківського району Харківської області дій щодо затвердження і погодження зазначеної вище технічної документації.

Ані в своєму позові ані у вільних поясненнях, наданих у судовому засіданні, ані позивач ані його представник не зазначили також, у чому полягає неправомірність і незаконність дій сільської ради щодо затвердження Технічної документації із землеустрою земельної ділянки відповідача.

За таких обставин суд вважає, що в цій частині позов також задоволенню не підлягає у повному обсязі.

Крім того, позивач просить поновити його право володіння та розпорядження земельною діянкою №14 по вулиці Світлій в с.Черкаські Тишки Харківського району Харківської області та зобов'язати відповідача перенести бетонну огорожу між їх земельними ділянками у відповідності з межовою лінією від точки Б до точки В.

Згідно з вимогами ст.78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Статтею 91 ЗК України встановлено, що власники земельних ділянок зобов'язані:

а) забезпечувати використання їх за цільовим призначенням;

б) додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля;

в) своєчасно сплачувати земельний податок;

г) не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів;

ґ) підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі;

д) своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом;

е) дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон;

є) зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем;

ж) за свій рахунок привести земельну ділянку у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком здійснення такої зміни не власником земельної ділянки, коли приведення у попередній стан здійснюється за рахунок особи, яка незаконно змінила рельєф.

Згідно з вимогами ст.103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).

Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них та використання цих ділянок із запровадженням і додержанням прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та охорони земель (обмін земельних ділянок, раціональна організація територій, дотримання сівозмін, встановлення, зберігання межових знаків тощо).

Статтями 106-108 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.

Види межових знаків і порядок відновлення меж визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин.

Витрати на встановлення суміжних меж несуть власники земельних ділянок у рівних частинах, якщо інше не встановлено угодою між ними.

Основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації.

У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки.

У випадках, коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема з встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин.

У випадках, коли сусідні земельні ділянки відокремлені рослинною смугою, стежкою, рівчаком, каналом, стіною, парканом або іншою спорудою, то власники цих ділянок мають право на їх спільне використання, якщо зовнішні ознаки не вказують на те, що споруда належить лише одному з сусідів.

Власники сусідніх земельних ділянок можуть користуватися межовими спорудами спільно за домовленістю між ними. Витрати на утримання споруди в належному стані сусіди несуть у рівних частинах. До того часу, поки один із сусідів зацікавлений у подальшому існуванні спільної межової споруди, вона не може бути ліквідована або змінена без його згоди.

У судовому засіданні встановлено, що позивач є власником земельної ділянки №14 по вулиці Світлій в с.Черкаські Тишки Харківського району Харківської області, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на земелю ХР 25-95-45750, виданим на підставі рішення Руськотишківської сільської ради Харківського району Харківської області №169 від 10.06.1997 року (а.с.11-15 т.1).

Відповідачу на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 10 грудня 2012 року за реєстровим №3214, належить земельна ділянка №16 по вулиці Світлій в с.Черкаські Тишки Харківського району Харківської області (а.с.175 т.1).

Згідно з висновком судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою №15789 від 25 січня 2018 року загальна фактична площа земельної ділянки №14 по вулиці Світлій в с.Черкаські Тишки Харківського району Харківської області визначена по координатам і складає 1137 кв.м. (0,1137 га).

Загальна фактична площа земельної ділянки №16 по вулиці Світлій в с.Черкаські Тишки Харківського району Харківської області визначена по координатам і становить 1500 кв.м. (0,1500 га).

Лінейні розміри межі та площа земельної ділянки №14 по вулиці Світлій в с.Черкаські Тишки Харківського району Харківської області не відповідають правовстановлюючим документам, у зв'язку з різницею даних, внесених до правовстановлюючих документів у 1997 році та даних, внесених до Державного земельного кадастру України.

Лінейні розміри земельної ділянки №16 по вулиці Світлій в с.Черкаські Тишки Харківського району Харківської області відповідають правовстановлюючим документам.

У зв'язку з тим, що межі земельних ділянок №14 та №16 по вулиці Світлій в с.Черкаські Тишки Харківського району Харківської області, які зазначені в землевпорядчій документації та Державному земельному кадастрі накладаються одна на одну, визначити порушення власником земельної ділянки №16 по вулиці Світлій в с.Черкаські Тишки Харківського району Харківської області ОСОБА_3 меж земельної ділянки №14 по вулиці Світлій в с.Черкакські Тишки Харківського району Харківської області, яка належить ОСОБА_1 не надається можливим (а.с.212-232 т.1).

За таких обставин суд доходить до висновку про те, що позивачем не доведений той факт, що саме відповідачем були порушені межові знаки між земельною ділянкою №14 по вулиці Світлій в с.Черкаські Тишки Харківського району Харківської області та земельною ділянкою №16 по вулиці Світлій в с.Черкаські Тишки Харківського району Харківської області і що саме відповідач порушує право позивача на володіння та користування належною позивачеві земельною ділянкою, а тому в цій частині позов задоволенню не підлягає.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача заподіяну йому матеріальну шкоду у розмірі 40496 грн., яка складається з: витрат, пов'язаних з транспортуванням експерта до міста проведення експертизи у розмірі 950 грн., витрат по оплаті послуг перекладача у розмірі 300 грн., витрат по складанню технічної документації із землеустрою у розмірі 15000 грн., витрат з будівництва фундамента з підвалом на земельній ділянці №14 по вулиці Світлій в с.Черкаські Тишки Харківського району Харківської області у розмірі 21546 грн., витрат по оплаті судової експертизи у розмірі 12000 грн.

Частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для настання деліктної відповідальності відповідно до ст.1166 ЦК України необхідна наявність складу правопорушення, а саме: а) наявність шкоди; б) протиправна поведінка заподіювача шкоди; в) причинний зв’язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача. Перераховані підстави визнаються загальними, оскільки необхідні для всіх випадків відшкодування шкоди.

До свого позову позивачає додає квитанції щодо оплати земельного податку (т.1, а.с.73-82). Однак, оплата земельного податку є обов'язком будь-якого власника земельної ділянки, крім тих, хто має пільги зі сплати такого податку. А тому покладення обов'язку на відповідача щодо відшкодування позивачеві сплаченого ним земельного податку, не грунтується на вимогах діючого законодавства.

Також позивачем до позову додано договір №89А/16 від 08.09.2016 року між ним та ФОНП ОСОБА_6 щодо виготовлення технічної документації із землеустрою (т.1, а.с.83). Однак, позивачем не додано доказів понесених ним витрат щодо оплати проведених за цим договором робіт, правових підстав для проведення таких робіт (калькуляції, розрахунки тощо). Крім того, у судовому засіданні позивачем не доведено, що саме з вини відповідача він замовляв зазначену технічну документацію і поніс відповідні витрати по оплаті виконаних робіт.

Також позивачем до позову додані калькуляції та смети, складені на його замовлення ТОВ "МИР" на побудову фундаменту з льохом на замельній ділянці №14 по вулиці Світлій в с.Черкаські Тишки Харківського району Харківської області та чеки щодо придбання будівельних матеріалів для проведення зазначених в сметах робіт (т.1 а.с.84-95). Однак судом зазначені документи не приймаються до уваги з огляду на наступне.

Як вбачається з доданих позивачем смет, складених ТОВ "МИР", вони були виготовлені станом на 26 грудня 2016 року, у той же час, більшість доданих позивачем чеків, датовані 2007 роком. Крім того, з доданих чеків не вбачається хто саме придбавав зазначені в них будівельні матеріали. Таким чином додані позивачем документи містять суттєві протиріччя і не можуть слугувати доказом того, що саме з вини відповідача позивачем були понесені вказані витрати.

Крім того, позивачем до позову додано договір, укладений 21 березня 2016 року між ним та ФОП ОСОБА_8 на проведення катадстрової зйомки належної позивачеві земельної ділянки (т.1, а.с. 112-114). У цьому документі зазначено, що вартість робіт визначена у розмірі 1500 грн. Однак, позивачем на додано жодного доказу на підтвердження того, що оплата ним за укладеним договором була проведена. Також позивачем не було додано належних та допустимих, в розумінні вимог діючого ЦПК України, доказів щодо того, що саме з вини відповідача ним було укладено вказаний договір та понесені витрати, пов'язані з ним.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати, пов'язані зі здійсненням перекладу документів у розмірі 300 грн. Однак, позивачем не надано суду жодного доказу на підтвердження зазначених витрат та у зв'язку з чим вони були здійснені.

Також позивач просить стягнути з відповідача витрати, пов'язані з доставкою експерта до міста проведення експертизи у розмірі 950 грн. Однак, позивачем не надано суду жодного доказу на підтвердження зазначених витрат.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача заподіяну йому моральну шкоду у розмірі 80000 грн.

Згідно з вимогами ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Статтею 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема:

- коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень;

- у випадках, передбачених статтями Цивільного кодексу України та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди (наприклад, ст.49 Закону України "Про інформацію", ст.44 Закону України "Про авторське право і суміжні права");

- при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону України "Про захист прав споживачів" чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Ані у своєму позові ані у судовому засіданні позивач і його представник не надали суду належних та допустимих доказів того, що саме діями відповідача позивачеві була заподіяна моральна шкода. Також позивачем не надано детального розрахунку суми заподіяної йому моральної шкоди.

За таких обставин позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов’язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов’язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з вимогами ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивачеві відмовлено в задоволенні його позовних вимог, то у відповідності з вимогами діючого законодавства, судові витрати покладаються на нього.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.12, 81, 141, 247, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, який зареєстрований та мешкає за адресою: м.Харків, вул.Корчагінців, 5/315 до ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний код НОМЕР_2, який зареєстрований та мешкає за адресою: м.Харків, вул.Родникова, 5/138, Русько-Тишківської сільської ради Харківського району Харківської області, юридична адреса: Харківська область, Харківський район, с.Руські Тишки, вул.Кленова, 1 "а" про визнання технічної документації недійсною, визнання дій сільської ради неправомірними, скасування рішення сільської ради, звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, відновлення меж земельної ділянки, відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовити.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: hr.hr.court.gov.ua на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів зі дня складання повного тексту рішення через Харківський районний суд Харківської області до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції якого перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 14 грудня 2018 року.

Суддя Н.Л. Панас