Рішення № 78570201, 10.12.2018, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/6373/17

Провадження № 2/521/256/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2018 року Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Мазун І.А.,

за участю секретаря судового засідання - Кіліян О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Малого приватного підприємства «Віртус» про виселення з нежитлового приміщення, -

В С Т А Н О В И В:

До Малиновського районного суду м. Одеси звернувся ОСОБА_1 з позовом до МПП «Віртус» про виселення з нежитлового приміщення магазину, яке знаходиться у багатоповерховому житловому будинку під номером 42, розташованому по вулиці Генерала Петрова у м. Одесі, загальною площею 537,2 кв.м.

Свої вимоги мотивує тим, що 27 грудня 2011 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір позики. Для забезпечення зобов’язання ОСОБА_3 перед ОСОБА_2 щодо повернення позики, 27.12.2011 року було укладено Іпотечний договір, за умовами якого ОСОБА_2 є іпотекодержателем, а іпотекодавцем виступає ОСОБА_4. Відповідно до договору іпотеки від 27.12.2011 року зі змінами від 10.06.2014 року, предметом іпотеки є нежитлове приміщення магазину, яке знаходиться у багатоповерховому житловому будинку під номером 42, розташованому по вулиці Генерала Петрова у м. Одесі, має загальну площу – 537,2 кв.м, і належать ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції Одеської області 28 травня 2014 року за індексним №22275158, зареєстрованого в Єдиному Державному реєстрі прав на нерухоме майно 28.05.2014 року, реєстраційний №371709751101.

07.08.2015 року між первісним іпотекодержателем (ОСОБА_2Г.) та Новим іпотекодержателем (ОСОБА_1С.) був укладений договір відступлення права вимоги, відповідно до якого первісний іпотекодержатель відступив на користь нового іпотекодержателя право вимоги за Договором позики від 27.12.2011 року в повному обсязі, а також первісний іпотекодержатель зобов’язався відступити всі права за іпотечним договором. Позивач посилається на п.4.2 договору іпотеки, відповідно до якого виключно на підставі згоди Іпотекодержателя іпотекодавець має право передавати предмет іпотеки в суспільну діяльність, лізинг, оренду, користування. Також згідно п.2.1.1 договору іпотеки, предмет іпотеки раніше нікому не подаровано, не заставлено, не знаходиться в оренді та наймі, спорі та під забороною (арештом), в тому числі в податковій заставі не знаходиться як внесок до статутного фонду юридичних осіб, а також прав у третіх осіб як у межах, так і за межами України. Однак, в порушення вищезазначених умов договору, іпотекодержателем ще на момент укладання іпотечного договору від 27.12.2011 року нежитлове приміщення, що є предметом іпотеки, передано в користування МПП «Віртус». У зв’язку з тим, що дані дії іпотекодавця та відповідача порушують права та законні інтереси позивача, як нового іпотекодержателя, тому позивач був змушений звернутися до суду з відповідним позовом.

Позивач в судове засідання жодного разу не з`явився, про час та місце судового засідання слухання справи повідомлявся заздалегідь належним чином.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, однак надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, заперечував проти заявленої позовної заяви, надавши при цьому письмові заперечення, в яких зазначав, що обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1 посилається на договір іпотеки від 27.12.2011 року, укладений між ОСОБА_4 (Іпотекодавець) та ОСОБА_2 (Іпотекодержатель), яка на підставі договору про відступлення права вимоги від 07.08.2015 року відступила право вимоги ОСОБА_1 Таким чином, ОСОБА_1 не є власником нежитлового приміщення, яке є предметом спору по даній справі.

Водночас, відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Разом з тим, ані умови іпотечного договору від 27.12.2011 року, ані приписи Закону України «Про іпотеку» не наділяють Іпотекодержателя повноваженнями на порушення питання про виселення будь-кого з нежитлового приміщення, переданого в іпотеку. При цьому відповідач вказує, що МПП «Віртус» не має відношення до нежитлового приміщення магазину, розташованого в будинку №42 по вул. Генерала Петрова у м. Одесі, оскільки не має місцезнаходженням у вказаному приміщенні та не користується ним а ні на умовах договору оренди, а ні на будь-якій іншій правовій підставі.

Також у своєму відзиві відповідач посилається на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 15 березня 2017 року по цивільній справі №522/25607/16-ц, згідно якого визнано припиненим зобов’язання за договором позики, укладеним 27.12.2011 р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, яка на підставі договору відступлення права вимоги від 07.08.2015 р. переуступила право вимоги ОСОБА_1 Також заочним рішенням Малиновського районного суду міста Одеса від 17 липня 2017 р. по цивільній справі №521/2251/17 визнано зобов’язання (іпотеку), яке виникло із іпотечного договору, укладеного 27.12.2011 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, яка на підставі договору про відступлення права вимоги від 07.08.2015 року переуступила право вимоги ОСОБА_1, зі змінами до іпотечного договору від 10.06.2014 року, припиненим.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та перевіривши обставини справи письмовими доказами в їх сукупності, які є належними, допустимими і достовірними, судом встановлено наступні обставини та визначені відповідні до них правовідносини.

Згідно із ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.

Судом встановлено, що 27.12.2011 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки, відповідно до якого у забезпечення виконання зобов’язань за договором позики від 27.12.2011 року, укладеним між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, було передано в іпотеку нежилі приміщення першого поверху, загальною площею 318,4 кв.м. та нежилі підвальні приміщення №504 загальною площею 57,9 кв.м., які знаходяться у багатоповерховому житловому будинку під номером 42, розташованому по вул. Генерала Петрова в м. Одеса.

10.06.2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 був укладений договір про внесення змін до іпотечного договору від 27.12.2011 року, згідно якого предметом іпотеки є нежитлове приміщення магазину, яке знаходиться у багатоповерховому житловому будинку під номером 42, розташованому по вул. Генерала Петрова у м. Одесі, має загальну площу – 537,2 кв.м.

07.08.2015 року між ОСОБА_2 та позивачем по справі був укладений договір відступлення права вимоги, відповідно до якого первісний іпотекодержатель відступив на користь нового іпотекодержателя право вимоги за Договором позики від 27.12.2011 року в повному обсязі, а також первісний іпотекодержатель зобов’язався відступити всі права за іпотечним договором.

Крім того, рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 15 березня 2017 року по цивільній справі №522/25607/16-ц, яке набрало законної сили, визнано припиненим зобов’язання за договором позики, укладеним 27.12.2011 р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, яка на підставі договору відступлення права вимоги від 07.08.2015 р. переуступила право вимоги ОСОБА_1

Також заочним рішенням Малиновського районного суду міста Одеса від 17 липня 2017 р. по цивільній справі №521/2251/17, яке набрало законної сили, визнано зобов’язання (іпотеку), яке виникло із іпотечного договору, укладеного 27.12.2011 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, яка на підставі договору про відступлення права вимоги від 07.08.2015 року переуступила право вимоги ОСОБА_1, зі змінами до іпотечного договору від 10.06.2014 року, припиненим.

За приписами ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, судом встановлено, що у зв’язку з набуттям законної сили рішення Приморського районного суду міста Одеси від 15 березня 2017 року по цивільній справі за №522/25607/16-ц та заочним рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 17 липня 2017 року по цивільній справі за №521/2251/17, є встановленими та не потребують додаткового доказування обставини, відповідно до яких зобов’язання за договором позики, укладеним 27.12.2011 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, яка на підставі договору про відступлення права вимоги від 07.08.2015 року переуступила право вимоги ОСОБА_1, зі змінами до іпотечного договору від 10.06.2014 року, укладеними між ОСОБА_4 та ОСОБА_2

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що права позивача як іпотекодавця за іпотечним договором від 27.12.2011 року припинились одночасно з припиненням вказаного договору.

За правилами статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Таким чином, до суду не надано жодного доказу, який підтверджує право власності позивача на нежитлове приміщення магазину, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 42.

Вимогами ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як вбачається з положень ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 316, 317, 319, 328 Цивільного кодексу України, ст.ст. 76-78, 83, 258, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Малого приватного підприємства «Віртус» про виселення з нежитлового приміщення магазину, яке знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 42, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.

ГОЛОВУЮЧИЙ І.А.МАЗУН