Рішення № 78568590, 11.12.2018, Південноукраїнський міський суд Миколаївської області (до 25.04.2025 - Южноукраїнський міський суд Миколаївської області)

Справа № 486/819/18

Провадження № 2/486/457/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2018 року Южноукраїнський міський суд Миколаївської області

в складі: головуючого судді Савіна О. І.

при секретарі Архіповій К.В.

за участю: представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Южноукраїнську Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 стягнення компенсації за матеріальну та моральну шкоду, що нанесені у зв'язку з порушенням прав споживача ,

ВСТАНОВИВ:

22.06.2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення компенсації за матеріальну та моральну шкоду, що нанесені у зв'язку з порушенням прав споживача. В обґрунтування позову зазначає, що 04.09.2017 року на початку першої години ночі на автовокзалі м. Херсон сів в автобус «MAN», власником якого є ФОП ОСОБА_4 та який прямував за маршрутом Херсон-Познань. О 02.30 год. в районі м. Нова Одеса стався виїзд автобуса на смугу зустрічного руху і з’їзд з дорожнього полотна в кювет, у зв’язку з чим він перевернувся на бік. В результаті дорожньо-транспортної пригоди він отримав численні тілесні ушкодження у вигляді забоїв голови та тулубу і перелом ключиці зі зміщенням кісток. Перша медична допомога йому надавалась в лікарні м. Нова Одеса, після чого він виїхав до м. Херсона, де у шпиталі «Херсонський обласний госпіталь інвалідів та ветеранів війни» Херсонської обласної ради було проведено оперативне лікування ключиці та встановлено імплант ортопедичний, який необхідно буде видаляти через рік, шляхом проведення другої операції. Зв’язавшись з перевізником ФОП ОСОБА_4 він повідомив про вартість проведеної операції та отримав від відповідача кошти спочатку в сумі 19 800 грн., а пізніше ще 5 000 грн.. Всього компенсація за лікування склала 24 800 грн.. В подальшому післяопераційне лікування та реабілітація склали ще 881.32 грн.. Окрім того зазначає, що майбутня операція з видалення металевого імпланту складатиме біля 10 000 грн., в цінах на 2017 рік. Також посилається на те, що у зв’язку з завданою шкодою здоров’ю, не зміг оформити документи та пройти медичний огляд, що необхідно для виїзду на роботу за кордон мотористом на морському судні, а тому втратив можливість заробляти по 3 500- 3 600 $ або 3 200 € на місяць. Але, оскільки він не має можливості підтвердити, що міг би отримати за кордоном саме таку суму заробітної плати, то розраховуючи упущену вигоду, вважає за необхідне виходити із середнього заробітку працівників місцевості, де проживає, тобто по Миколаївській області. А тому з 04.09.2017 року по 31.01.2018 року недоотримана заробітна плата склала 14 583.20 грн.. При цьому просить стягнути з відповідача на свою користь матеріальну шкоду в сумі 155 464.50 грн.. Також вважає, що діями відповідача йому було заподіяно моральну шкоду, яку він оцінює в 130 000 грн. і також просить стягнути з відповідача на свою користь.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги ОСОБА_3 у повному обсязі та просив про задоволення позову з підстав викладених у позовній заяві. Пояснив, що матеріальна шкода в сумі 155 464.50 грн. включає в себе також витрати понесені батьками позивача, які утримували його на свої кошти, в період його лікування та непрацездатності.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні не визнала позовні вимоги та пояснила, що кримінальне провадження відкрите за фактом ДТП, в якому постраждав ОСОБА_3, було закрите постановою слідчого від 16.04.2018 року, у зв’язку з відсутністю складу кримінального правопорушення передбаченого ст. 286 КК України. Окрім того зазначила, що витрати на лікування позивача в сумі 24 800 грн., були перераховані йому на картку. При цьому будь-яких доказів, на що були потрачені вказані кошти позивачем не представлено. Усі витрати на медикаменти та медичні послуги повинні бути підтверджені касовими і товарними чеками, а необхідність придбання таких медикаментів і послуг – рецептами лікаря. Жодного доказу позивачем не представлено. Безпідставною також вважає вимогу про відшкодування недоотриманої заробітної плати, оскільки ступінь втрати професійної працездатності визначається комісією МСЕК, або судово-медичною експертизою. Однак жодних документів, які б підтверджували ступінь втрати позивачем працездатності та період її втрати, суду не надано. Моральна шкода та її розмір також обґрунтовується виключно словами, що містяться в позовній заяві, а тому вважає, що моральна шкода не доведена, а її розмір не обґрунтований. Просила відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що вони з дружиною перебували на утриманні свого сина, який працював за кордоном, а в період його непрацездатності вимушені були утримувати його за рахунок своєї пенсії.

З’ясувавши думку учасників процесу, дослідивши письмові матеріали справи судом встановлено наступне.

З виписки з історії хвороби №2668 виданої Новоодеською районною лікарнею вбачається, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 перебував на лікуванні 04.09.2017 року з діагнозом перелом с/з ключиці з права, доставлений з місця ДТП. Виписаний на консультацію травматолога з метою операційного втручання (а.с. 9).

Згідно епікризу № 02697 Комунального закладу «Херсонський обласний госпіталь інвалідів та ветеранів війни» Херсонської обласної ради, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, 05.09.2017 року самостійно звернувся до поліклініки ГІВВ, був госпіталізований до ортопедично-травматологічного відділення – перелом с/з правої ключиці зі зміщенням. Зі слів хворого, був травмований 04.09.2017 року приблизно о 02.20 год. в результаті ДТП (перевернувся автобус). 06.09.2017 року виконана операція остеосинтез занурю вальний перелому правої ключиці пластиною з гвинтами, шви видалені 20.09.2017 року. Виписаний у задовільному стані, рекомендовано спостереження в амбулаторних умовах у ортопеда-травматолога за місцем мешкання (а.с. 10-11).

Представник позивача долучив до матеріалів справи перелік лікарських засобів витрачених госпіталем на лікування ОСОБА_3, на суму 713.17 грн. та перелік медикаментів, які закуповувались за рахунок хворого.

У зв’язку з отриманими травмами позивач отримав від відповідача відшкодування витрат на лікування у розмірі 24 800 грн., що визнається сторонами.

Таким чином, суд вважає доведеним спричинення позивачу тілесних ушкоджень в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 04.09.2017 року приблизно о 02.20 год. поблизу м. Нова Одеса Миколаївської області, за участі транспортного засобу - автобус «MAN», власником якого є ФОП ОСОБА_4 та на якому позивач мав намір переїхати з м. Херсон до м. Умань. Інших відомостей, щодо вказаного інциденту сторонами не представлено.

Статтею 910 ЦК України встановлено, що за договором перевезення пасажира одна сторона (перевізник) зобов'язується перевезти другу сторону (пасажира) до пункту призначення, а в разі здавання багажу - також доставити багаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання багажу, а пасажир зобов'язується сплатити встановлену плату за проїзд, а у разі здавання багажу - також за його провезення. Укладення договору перевезення пасажира та багажу підтверджується видачею відповідно квитка та багажної квитанції, форми яких встановлюються відповідно до транспортних кодексів (статутів).

Як зазначив позивач, проїзного документу на вказаний рейс він не мав, оскільки, вказує, що в касах автовокзалу м. Херсон, квитки не продавали.

За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених фізичними або юридичними особами вимог і на підставі наданих ними доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом.

Частиною 1 ст.1166 ЦК встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідальність перевізника за шкоду, завдану каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю пасажира, визначається відповідно до глави 82 цього Кодексу, якщо договором або законом не встановлена відповідальність перевізника без вини (ст. 928 ЦК України).

У відповідності до ч.2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ч.1 ст.1188 ЦК, шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ч.1 статті 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

В судовому засіданні встановлено, що витрати пов’язані з лікуванням позивача, які склали 24 800 грн., були відшкодовані відповідачем у повному обсязі.

Будь-яких доказів на підтвердження понесених інших витрат, позивачем не представлено.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання відповідачем своїх обов'язків. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті доходи, які могли б бути реально отримані при належному виконанні відповідачем своїх зобов'язань.

Згідно роз’яснень наданих в Постанові Пленуму Верховного суду України №6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», 12) розмір відшкодування шкоди, пов'язаної з втратою

потерпілим заробітку (його частини) у зв'язку з ушкодженням здоров'я, встановлюється виходячи зі ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку, який потерпілий мав до ушкодження здоров'я. Встановлення групи інвалідності потерпілих, причини і часу її виникнення провадиться в усіх випадках медико-соціальними експертними комісіями - МСЕК.

Позивач зазначає, що сівши 04.09.2017 року о першій годині ночі на автовокзалі м. Херсон в автобус «MAN», який прямував за маршрутом Херсон-Познань, мав на меті поїхати до м. Умань за оформленням необхідних документів для працевлаштування з подальшим виїздом на роботу за кордон мотористом на морському судні.

Представив копію послужної книжки моряка, яка містить відмітки про працевлаштування на судно: 05.05.2015 року – 21.08.2015 року, 28.05.2016 року – 20.08.2016 року, 28.02.2017 року – 07.06.2017 року (а.с. 12-13).

Проте наявність такого документу, на думку суду, не підтверджує наявності будь-яких домовленостей з роботодавцем про його намір працевлаштувати позивача та про розмір можливої заробітної плати.

Також суду не представлено доказів, ступеню втрати позивачем працездатності та період втрати ним працездатності.

У відповідності до положень ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають ті обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як передбачено вимогами ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Також, слід зазначити, що згідно роз'яснень, які містяться в п. 26) Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року, предметом доказування є факти, якими обґрунтовуються заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи (причини пропуску позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

У відповідності до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Однак, всупереч вищенаведеним положенням законодавства, позивачем на надано до суду жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували заподіяння йому матеріальної шкоди в сумі 155 464.50 грн. та розрахунку зазначеної суми.

А відтак, дослідивши матеріали справи та з’ясувавши зміст спірних правовідносин, а також враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги не обґрунтовані належними та допустимими доказами, а тому у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ФОП ОСОБА_4, слід відмовити.

Згідно ч.1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Пункт 5 статті 4 Закону України "Про захист прав споживачів" передбачає право споживача на відшкодування спричиненої моральної шкоди.

Відповідно до ч.2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання відшкодування моральної (немайнової шкоди).

Оскільки в судовому засіданні не встановлено протиправності дій відповідача та враховуючи, що суд відмовляє позивачу у задоволені позову, не підлягає задоволенню також вимога про відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ч.1, п.1) ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивач був звільнений від сплати судового збору на підставі ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

У зв’язку з відмовою у задоволенні позову, суд вважає, що витрати зі сплати судового збору слід віднести за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 23, 928, 1166, 1167, 1187, 1188 ЦК України, ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст.12, 13, 76, 81, 141 ,258, 259, 265, 353, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення компенсації за матеріальну та моральну шкоду, що нанесені у зв'язку з порушенням прав споживача, відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

У зв'язку з оголошенням в судовому засіданні вступної і резолютивної частини рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Южноукраїнського

міського суду ОСОБА_6

Повний текст рішення складено 14.12.2018 року.