Рішення № 78568415, 12.12.2018, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/3553/18

РІШЕННЯ

іменем України

"12" грудня 2018 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Старжинської О.Є., при секретарі судового засідання - Ніколаєнко Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вознесенську за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Інтер» до приватного нотаріуса Вознесенського районного нотаріального округу Миколаївської області ОСОБА_1 про визнання протиправними дій нотаріуса

ВСТАНОВИВ:

20.09.2018 року позивач НВ ТОВ «Агро-Інтер» звернувся в суд з позовом до відповідача - приватного нотаріуса Вознесенського районного нотаріального округу Миколаївської області ОСОБА_1 - про визнання протиправними дій нотаріуса щодо вчинення виконавчого напису від 19.04.2013 року, зареєстрованого в реєстрі за №231 на підставі договору позики від 12.09.2012 року, який укладений між Науково-виробничим товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-Інтер» та приватним підприємством «Воронівка Агро».

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що між ним і ПП «Воронівка Агро» 12.09.2012 року було укладено нотаріально посвідчений договір позики і відповідач за зверненням ПП «Воронівка Агро» без належних документів, що підтверджують безспірність заборгованості іншої сторони правочину, вчинив вказану нотаріальну дію, ці обставини (достовірність наявної безспірної заборгованості) підтверджуються рішенням Господарського суду м. Києва від 26.07.2017 року за позовом ПП «Воронівка Агро» до НВ ТОВ «Агро-Інтер» про стягнення 1273646,05 грн. та зустрічним позовом НВ ТОВ «Агро-Інтер» до ПП «Воронівка Агро» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2017 року за апеляційними скаргами сторін спору, постановою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 21.02.2018 року.

Посилаючись на те, що вказаною нотаріальною дією порушено його право, так як було відкрито виконавче провадження за виконавчим документом – виконавчим написом про стягнення грошових коштів з НВ ТОВ «Агро-Інтер» на користь ПП «Воронівка Агро» - безпідставно стягнено грошові кошти, накладено арешт на все майно і грошові кошти, позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою суду від 09.10.2018 року позовна заява була прийнята до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження та відкрито провадження по справі, справа призначена до розгляду на 25.10.2018 року. (а.с. 67)

25.10.2018 року від приватного нотаріуса ОСОБА_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 76-81) та заява про застосування наслідків пропущення строку позовної давності (а.с. 82-84).

07.11.2018 року від НВ ТОВ «Агро-Інтер» надійшла відповідь на відзив (а.с. 115-118).

16.11.2018 року від приватного нотаріуса ОСОБА_1 до суду надійшло заперечення (а.с. 128-132).

19.11.2018 року від НВ ТОВ «Агро-Інтер» надійшла заява про поновлення строку звернення до суду (а.с. 160-162).

В судове засідання представник позивача не з’явився, суду надав заяву про розгляд справи без його участі, підтримання позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з’явився.

Дослідивши матеріали справи, повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги у їх сукупності та взаємозв’язку, об’єктивно оцінивши усі наявні докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяв по суті, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що між НВ ТОВ «Агро-Інтер» і ПП «Воронівка Агро» 12.09.2012 року було укладено нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Вознесенського районного нотаріального округу Миколаївської області ОСОБА_1 договір позики за умовами якого (п.9 Договору) у разі невиконання або неналежного виконання позичальником умов цього договору, позикодавець має право звернути стягнення на майно позичальника у будь-якому порядку передбаченому законодавством України, в тому числі шляхом вчинення виконавчого напису.

19.04.2013 року приватним нотаріусом Вознесенського районного нотаріального округу Миколаївської області ОСОБА_1 вчинено виконавчий напис, який зареєстровано в реєстрі за №231 і за яким пропонується стягнути з НВ ТОВ «Агро-Інтер» на користь ПП «Воронівка Агро» грошові кошти в сумі 1 500 000 грн. та витрати.

Між НВ ТОВ «Агро-Інтер» та ПП «Воронівка Агро» з приводу вказаних правочинів виник спір, а саме за позовом ПП «Воронівка Агро» до НВ ТОВ «Агро-Інтер» про стягнення 1273646,05 грн. та зустрічним позовом НВ ТОВ «Агро-Інтер» до ПП «Воронівка Агро» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, який рішенням Господарського суду м. Києва від 26.07.2017 року та постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2017 року за апеляційними скаргами сторін спору, постановою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 21.02.2018 року вирішений, сторонам було відмовлено: в задоволенні первісних позовних вимог з підстави необґрунтованості вимог та зустрічних позовних вимог з підстави спливу строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною в спорі (а.с. 14-48).

Вказані судові рішення стосуються конкретного учасника цивільного провадження НВ ТОВ «Агро-Інтер» та встановлюють певні обставини відносно нього і вони є преюдиційними в цьому спорі з колом учасників провадження, де суб’єктний склад сторін не є повністю тотожним виходячи з правової позиції висловленої Верховним Судом України в постанові від 16.08.2017 року в справі №6-490цс17. Разом з тим, не є преюдицією правова оцінка, яку певному факту дав суд при розгляді іншої справи, тобто доводи позивача про підтвердження в вищевказаних судових рішеннях, що судом встановлено, що у нотаріуса не було підстав вважати, що розмір заборгованості НВ ТОВ «Агро-Інтер» перед ПП «Воронівка Агро» є безспірним, не може вважатися доведеним з посиланням на ці рішення суду.

Із аналізу Закону України «Про нотаріат» (ч. 1 ст. 1, ст. 34) слідує, що під нотаріальною дією необхідно розуміти посвідчення прав, фактів, що мають юридичне значення та інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом і вчинення виконавчого напису віднесено до нотаріальних дій.

Згідно ч. 1 ст. 50 Закону України «Про нотаріат» нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 Закону України «Про нотаріат» право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Згідно ч. 1, 2 ст. 48 Закону України «Про нотаріат» не допускається вчинення нотаріальної дії у разі відсутності осіб - її учасників або їх уповноважених представників. При вчиненні нотаріальної дії нотаріуси встановлюють особу учасників цивільних відносин, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії.

Учасником нотаріальної дії по вчиненню виконавчого напису є заявник, тобто у даному випадку - приватне підприємство «Воронівка Агро».

НВ ТОВ «Агро-Інтер» не брав участі у вчиненні нотаріальної дії. Відповідно, дії нотаріуса по вчиненню виконавчого напису не зачіпають прав та інтересів позивача, що виникають з договірних відносин за договором позики. Отже, науково-виробниче товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Інтер» має право звернутися з відповідним позовом до позикодавця як до суб’єкта правовідносин, з приводу яких виник спір, а не до нотаріуса.

Вказані доводи підтверджуються позицією Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, висловленою у постановах від 26 вересня 2018 року у справі № 367/2847/16-ц, від 25 квітня 2018 року у справі № 308/2282/16-ц: «Право на звернення до суду з позовом про незаконність нотаріальної дії чи відмови в її вчиненні мають заінтересовані особи (фізичні та юридичні), стосовно яких були вчинені нотаріальні дії, або які одержали відмову в їх вчиненні, тобто безпосередньо брали участь у нотаріальному процесі. Особи, які не брали участі у вчиненні нотаріальних дій, але вважають, що їх права і охоронювані законом інтереси порушені нотаріальною дією, вправі звернутися до суду з відповідним самостійним позовом про недійсність посвідченого акта, але не до нотаріуса, а до інших суб'єктів спірних матеріальних правовідносин, з приводу яких виник спір».

Однак при такому оскарженні нотаріус буде належним відповідачем у справі, коли у позові йдеться виключно про порушення нотаріусом правил вчинення відповідної нотаріальної дії і при цьому позивачем не порушується питання про захист права відповідно до положень цивільного законодавства, тобто коли у позивача відсутній спір про право з іншою особою, крім нотаріуса.

Обраний позивачем спосіб захисту шляхом визнання протиправними дій нотаріуса щодо вчинення виконавчого напису від 19.04.2013 року не впливає на чинність виконавчого напису.

Отже, оскаржуючи дії нотаріуса по вчиненню виконавчого напису НВ ТОВ «Агро-Інтер» оскаржує процес нотаріальної дії, але не оскаржує їх результат - виконавчий напис.

При цьому, виходячи зі змісту ч. 12 ст. 28 ЦПК України, п. 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року «Про судову практику розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні» допускається використання такого способу захисту як визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Фактично такий спосіб захисту як оскарження нотаріальних дій нотаріуса по вчиненню виконавчого напису (в даному випадку - визнання дій нотаріуса протиправними) не тягне за собою будь-яких наслідків для сторін договору, на підставі якого вчинено виконавчий напис, жодним чином не впливає на чинність виконавчого напису.

Отже, для захисту власних нібито порушених прав позивач використовує неналежний спосіб захисту.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Таким чином, питания задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від встановлення наявності порушених, невизнаних або оспорених прав.

Доводи позивача, що оскаржувані дії нотаріуса потягли порушення його прав, свобод та інтересів, оскільки було відкрито виконавче провадження, проведено безпідставне стягнення грошових коштів, накладення арешту на все майно і грошові кошти позивача, судом не приймаються до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» (ч.1 ст.3) примусове виконання рішень здійснюється на підставі виконавчих документів, таким виконавчим документом є, зокрема, виконавчий напис нотаріуса. Тобто, виконавче провадження відкривається на підставі виконавчого напису нотаріуса, а не на підставі нотаріальної дії зі вчинення виконавчого напису, а тому нотаріальна дія зі вчинення виконавчого напису, окремо від виконавчого напису як нотаріального акту, не зачіпає прав, свобод та інтересів НВ ТОВ «Агро-Інтер».

Доводи позивача про те, що рішення суду про задоволення його вимог про визнання протиправними дій нотаріуса щодо вчинення виконавчого напису від 19.04.2013 року стане підставою для пред’явлення позову про стягнення шкоди на підставі ст. 27 Закону України «Про нотаріат» позбавлено логічного та правового сенсу при дійсності самого виконавчого напису .

Судом не встановлено факту порушення прав, свобод та інтересів НВ ТОВ «Агро-Інтер», то, відповідно, відсутні підстави для задоволення позову.

Крім того, із матеріалів справи слідує, що існував спір про право цивільне між позивачем та іншою особою (ПП «Воронівка Агро»), яка є стороною договору позики, який фактично оспорювався позивачем, та належним відповідачем у такій справі була саме друга сторона договору, а не нотаріус, оскільки цивільна відповідальність за незаконно посвідчений договір покладається не на нотаріуса, а на сторону договору, на користь якої він вчинений. Сам же нотаріус був залучений судом як третя особа, яка не заявляє вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача. Рішення у такій справі фактично жодним чином не впливає на нотаріуса, оскільки він не в змозі своїми діями або припиненням своїх дій вплинути на поновлення порушеного права позивача.

Під час розгляду справи відповідачем подано заяву про застосування строків позовної давності щодо позовних вимог про визнання дій нотаріуса протиправними.

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність – це строк в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Статтею 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Враховуючи, що позивач звертався до суду з позовом про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню і рішенням Господарського суду м. Києва від 26.07.2017 року в цьому позові було відмовлено з підстави пропуску строку позовної давності, то і по позовним вимогам в цьому цивільному провадженні про визнання дій нотаріуса протиправними щодо вчинення виконавчого напису від 19.04.2013 року, зареєстрованого в реєстрі за №231 цей строк є пропущеним.

Перш ніж застосувати позовну давність суд повинен з’ясувати та зазначити в судовому рішенні чи порушено право, охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі, коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише, якщо буде встановлено, що право, або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність сплила і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє у позові у зв’язку із сплином позовної давності – за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Оскільки суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог позивача, до даних правовідносин позовна давність не може бути застосована.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Інтер» до приватного нотаріусу Вознесенського районного нотаріального округу ОСОБА_1 про визнання протиправними дій щодо вчинення виконавчого напису від 19 квітня 2013 року, зареєстрованого в реєстрі за № 231 на підставі Договору позики від 12 вересня 2012 року, який укладений між Приватним підприємством «Воронівка Агро» та Науково-виробничим Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-Інтер» - відмовити за необґрунтованістю позовних вимог.

Рішення може бути оскаржене в Миколаївський апеляційний суд через міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів.

Суддя: О.Є.Старжинська