Рішення № 78567685, 12.12.2018, Сколівський районний суд Львівської області

Справа № 453/1347/18

№ провадження 2/453/570/18

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12 грудня 2018 року Сколівський районний суд Львівської області у складі: головуючого – судді Микитина В.Я.,

секретаря судових засідань ОСОБА_1,

з участю позивача ОСОБА_2,

та представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у підготовчому засіданні у залі суду у місті Сколе Львівської області за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2, який діє у своїх інтересах та інтересах недієздатної ОСОБА_4, до Славської селищної ради Сколівського району Львівської області про визнання права спільної часткової власності на нерухоме майно у порядку спадкування за законом,-

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_2, у своїх інтересах та інтересах ОСОБА_4 07.11.2018 року звернувся у суд з позовною заявою, в якій просить визнати за ними право власності по ? частині на житловий будинок (позначений у технічному паспорті літерою А-1), загальною площею 119,7 кв. м., з належними до нього господарськими будівлями і спорудами, що розташований у с. Волосянка Сколівського району Львівської області по вул. Карпатська, буд. 9, у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, який помер 12.10.2011 року та ОСОБА_6, яка померла 16.10.2011 року.

Ухвалою судді від 08.11.2018 року вказаний позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження із визначенням дати підготовчого засідання.

Позов обґрунтовано тим, що 12.10.2011 року помер батько позивачів ОСОБА_5, а 16.10.2011 року мати ОСОБА_6 Внаслідок смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відкрилась спадщина за законом, до складу якої увійшло право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по вул. Карпатська, 9 в с. Волосянка Сколівського району Львівської області. Із довідки КП ОР «Стрийське МБТІ» від 05.10.2018 року за № 1909 вбачається, що загальна площа спадкового житлового будинку становить 119,7 м2 з неї житлова – 60,1 м2. Вказаний жилий будинок побудований у 1965 році та є придатним для проживання. Приналежним майном до нього є господарські будівлі літня кухня (літ. «М»), сарай (літ. «З»), сарай (літ. «О»), та господарські споруди колодязь (літ. «К»), огорожа № 1. Інвентаризаційна вартість даного нерухомого майна становить 369 275 грн. Згідно запису № № 21 в погосподарській книзі № 0319-1 с. Волосянка за 2011 рік зазначений житловий будинок рахується за ОСОБА_5 та розташований на земельній ділянці орієнтовною площею 0,02 га, яка перебувала у його користуванні. Спадковий будинок був побудований за час щлюбу, укладеного між батьками позивачів та належав їм на праві спільної сумісної власності. Батьки заповіту не складали, однак позивачі прийняли спадщину за законом після смерті спадкодавців ОСОБА_5 та ОСОБА_6, що підтверджується довідкою Волосянківського старостинського округу від 11.09.2018 року № 1784 та Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру, виданою Сколівською державною нотаріальною конторою від 13.06.2018 року № 52267988. Незважаючи на те, що від спадкодавців ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до позивачів перейшло право власності по ? частині житлового будинку, що знаходиться по вул. Карпатська, 9, в с. Волосянка Сколівського району Львівської області, у порядку спадкування за законом, проте Сколівська нотаріальна контора відмовила їм у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, мотивуючи відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на житловий будинок, про що свідчить її лист від 07.09.2018 року № 736/01-16. З огляду на вказане, отримавши відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, пов’язаної із видачею свідоцтва про право на спадщину за законом, позивач був змушений звертатися за захистом своїх спадкових прав та спадкових прав своєї недієздатної сестри до суду із даним позовом.

Позивач ОСОБА_2 у підготовчому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві. Водночас, позивач ОСОБА_2 є законним представником позивача ОСОБА_4, в силу її недієздатності, підтвердженої довідкою МСЕК серія 10 серія АА № 839408 від 22.11.2011 року (а. с. 10).

Представник відповідача – Славської селищної ради Сколівського району Львівської області – ОСОБА_3 у підготовче судове засідання з’явилася, подала заяву про визнання позову у повному обсязі.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 4 ст. 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову.

За таких обставин суд вважає, що перешкод для здійснення розгляду справи у підготовчому засіданні та ухвалення судового рішення у підготовчому засіданні, відповідно до вимог ч. 3 ст. 200 ЦПК України, - немає.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши присутніх у підготовчому засіданні учасників справи, давши належу оцінку доказам у справі, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є невід’ємною частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов’язків має право на справедливий судовий розгляд. У пункті 35 рішення від 12 березня 2009 року у справі «Плахтєєва та Плахтєєв проти України» (заява № 20347/03; рішення від 12 березня 2009 року) Європейський суд з прав людини вкотре наголосив на гарантованому кожній особі праві на звернення до суду з позовом щодо її прав та обов’язків цивільного характеру.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 11 роз’яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.

Виходячи із наведених вище процесуальних норм, практики та роз’яснень, суд встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Так, 12.10.2011 року у с. Волосянка Сколівського району Львівської області у віці 72 роки помер ОСОБА_5, що стверджується копією свідоцтва про смерть серії І-СГ № 262316, виданого 12.10.2011 року Волосянківською сільською радою Сколівського району Львівської області (а. с. 12).

16.10.2011 року у с. Волосянка Сколівського району Львівської області у віці 73 років померла ОСОБА_6, що стверджується копією свідоцтва про смерть серії І-СГ № 262317, виданого 17.10.2011 року Волосянківською сільською радою Сколівського району Львівської області (а. с. 18).

Спадщина відкрилася у день смерті кожного із спадкодавців, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 1220 ЦК України.

Як вбачається із копії свідоцтва про одруження серія ІІ-АВ № 133954 від 24.01.1978 року, виданого повторно, 21 лютого 1965 року між «Денечко Петром Івановичем» та «Луцик Степанією Теодорівною» зареєстровано шлюб. Прізвище після державної реєстрації шлюбу: чоловіка ОСОБА_6, дружини ОСОБА_6 (а. с. 14).

Заповіту спадкодавці ОСОБА_5 та ОСОБА_6 щодо розпорядження своїми правами на випадок смерті не складали. Відтак, спадкування після смерті кожного із вказаних спадкодавців повинно відбуватись за законом.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом має право прийняти спадщину, або ж не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, тобто шести місяців, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Відповідно до ст. 1261 ЦК України діти спадкодавця мають право на спадкування за законом у першу чергу.

Сторони у справі є рідними дочкою та сином спадкодавців і це стверджується відповідними їх правовстановлюючими документами (а. с. 8-9).

Позивачі у встановлені законом порядку та строки не відмовилися від спадщини, прийняла таку, оскільки на день смерті кожного із батьків проживали (а. с. 17), а ОСОБА_4 була зареєстрованою із ними в одному житловому будинку (а. с. 7), а також фактично вступили в управління та володіння спадковим майном після смерті спадкодавців ОСОБА_5 та ОСОБА_6.

Так, детально перевіряючи права та обов’язки, які належали зазначеним спадкодавцям на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок їх смерті, а також входили до складу спадщини, зокрема прав на домоволодіння, розташоване у с. Волосянка Сколівського району Львівської області по вул. Карпатська, 9, котре є предметом спору у межах заявлених позовних вимог, судом встановлено наступне.

Зокрема, розмежовуючи під час вирішення спору час і підстави виникнення права власності у спадкодавців, які кваліфікуються відповідно до законодавства України, чинного на час виникнення права власності та підстави спадкування зазначеного майна, що визначаються на час відкриття спадщини та згідно із п. 5 Прикінцевих та перехідних положень чинного ЦК України, судом з’ясовано, що відповідне свідоцтво про право власності на спірне домоволодіння відсутнє, реєстрація такого домоволодіння не здійснювалась в силу незнання спадкодавцями відповідних прав та обов’язків з вказаного приводу.

Так судом встановлено, що вказаний будинок збудований у 1965 році. Загальна площа такого будинку становить 119,7 кв. м., з яких житлова площа 60,1 кв. м., а решту – допоміжна. Житловий будинок позначений у технічному паспорті літерою А-1. У межах зазначеного домоволодіння наявні господарські споруди – літня кухня (позначена у технічному паспорті літерою М), два сараї (позначені у технічному паспорті літерами З, О), огорожа № 1, колодязь (позначений у технічному паспорті літерою к). Наведені вище обставини стверджуються довідкою, виданою 05.10.2018 року за вих. №1909 КП ЛОР «Стрийське МБТІ» на замовлення позивача (а. с. 19). Цим-же документом стверджується й те, що вказаний вище житловий будинок у цілому не являється самочинним будівництвом.

Належність правовстановлюючих документів встановлюється судом відповідно до законодавства, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок, споруду, зокрема, у даному випадку, відповідно до Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженого Міністерством комунального господарства УРСР 31.01.1966 року та погодженого з Верховним Судом УРСР 15.01.1966 року, який втратив чинність згідно з наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13.12.1995 року, та інших нормативно-правових актів.Якщо право власності на спірне домоволодіння, незважаючи на відсутність свідоцтва про право власності, підтверджувалося належними правовстановлюючими документами на час виникнення права власності на будівлі, споруди, як про це стверджують сторони, то орган місцевого самоврядування в особі Волосянківської сільської ради Сколівського району Львівської області зобов'язаний був видати довідку про належність житлового будинку на праві приватної власності спадкодавцям ОСОБА_5 та ОСОБА_6, а нотаріус зобов'язаний прийняти таку довідку разом із іншими правовстановлюючими документами для видачі свідоцтва про право на спадщину (п. 216 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).

Судом також встановлено, що, незважаючи на викладене вище, обоє спадкодавцівсвоє право власності в органах БТІ не зареєстрували (не оформили). Разом з тим, вже згадана вище Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена Міністерством комунального господарства Української РСР 31.01.1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13.12.1995 року № 56, передбачала обов'язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), у тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).

У матеріалах справи наявний Витяг з погосподарської книги № 6 Волосянківського старостинського округу Славської селищної ради Сколівського району Львівської області, з котрого вбачається, що житловий будинок № 9 по вулиці Карпатській в селі Волосянка Сколівського району Львівської області рахується за ОСОБА_5 та розташований на земельній ділянці площею 0,02 га, яка перебуває у його користуванні.

Відтак, при вирішенні питання щодо визнання права власності на спірне домоволодіння у порядку спадкування, суд оцінює наявність належних доказів на підтвердження правомірності забудови земельної ділянки у сукупності з іншими доказами, зібраними у матеріалах справи, у тому числі матеріалами технічної інвентаризації, де відсутня відмітка про самочинне будівництво, а також вищевказаними документами на правомірність забудови. Зазначені обставини повністю підтверджують право спадкодавців на спірне домоволодіння, яке не залежало від його реєстрації на момент здійснення.

Судом також встановлено, що позивачі, які прийняли спадщину у встановленому порядку, зверталися до державного нотаріуса із заявами про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, однак одержали відмову у вчиненні зазначеної нотаріальної дії через відсутність усіх необхідних правовстановлюючих документів, а також довідки Волосянківської сільської ради Сколівського району Львівської області про належність житлового будинку на праві приватної власності спадкодавцям ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Після вчинення вказаних дій позивачі звернулися до суду.

Як уже йшлося вище, позивачі вправі успадкувати усі права спадкодавців ОСОБА_5 та ОСОБА_6, оскільки інших спадкоємців після їх смерті, які б у встановленому порядку прийняли спадщину та не відмовились від неї, немає.

На підставі вказаного вище, суд вважає за необхідне визнати за позивачами право спільної часткової власності – по ? частині кожному на житловий будинок загальною площею 119,7 кв. м., житловою площею 60,1 кв. м. (позначений у технічному паспорті літерою А-1) з господарськими спорудами – літньою кухнею (позначена у технічному паспорті літерою М), двома сараями (позначені у технічному паспорті літерами З, О), огорожею № 1 та колодязем (позначений у технічному паспорті літерою «к»), розташований у с. Волосянка Сколівського району Львівської області по вул. Карпатська, буд. 9, у порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_5, який помер 12.10.2011 року та після смерті матері ОСОБА_6, яка померла 16.10.2011 року.

Судові витрати слід віднести за рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 4-5, 12-13, 81, 89-90, 95, 141, 200, 206, 258-259, 264-265, 268 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_2, який діє у своїх інтересах та інтересах недієздатної ОСОБА_4, - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_4 право спільної часткової власності – по ? частині кожному на житловий будинок загальною площею 119,7 кв. м., житловою площею 60,1 кв. м. (позначений у технічному паспорті літерою А-1) з господарськими спорудами – літньою кухнею (позначена у технічному паспорті літерою М), двома сараями (позначені у технічному паспорті літерами З, О), огорожею № 1 та колодязем (позначений у технічному паспорті літерою «к»), розташований у с. Волосянка Сколівського району Львівської області по вул. Карпатська, буд. 9, у порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_5, який помер 12.10.2011 року та після смерті матері ОСОБА_6, яка померла 16.10.2011 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Сколівський районний суд Львівської області.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1; зареєстроване місце проживання: 82660, АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1.

Позивач: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2; зареєстроване місце проживання: 82663, Львівська область, Сколівський район, с. Волосянка, вул. Карпатська, буд. 9; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2.

Відповідач: Славська селищна рада Сколівського району Львівської області; місцезнаходження юридичної особи: 82660, Львівська область, Сколівський район, смт. Славське, вул. Івасюка, буд. 10; ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 04370314.

Суддя В.Я. Микитин

Повне рішення складене 13 грудня 2018 року.