Постанова № 78567629, 11.12.2018, Сихівський районний суд м. Львова

Справа№464/5364/18

пр.№ 3/464/2772/18

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.2018 року м.Львів

Суддя Сихівського районного суду м.Львова Тімченко О.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1,

прож. ІНФОРМАЦІЯ_2, місце праці: Перемишлянський районний військовий комісаріат,

за ч. 1 ст. 130 КУАП,

у с т а н о в и в :

ОСОБА_1 16 вересня 2018 року о 01.50 год. на пр. Червоної Калини, 36 в м.Львові керував автомобілем НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп’яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, порушення мови та у встановленому законом порядку відмовився від проходження на стан сп’яніння в присутності двох свідків, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, належним чином була повідомлена про час та місце розгляду справи, проте до суду не з’явилася. 10.12.2018 на електронну адресу суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи, а також клопотання про закриття провадження у справі у зв’язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУАП.

Відповідно до ст. 268 КУАП під час відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, справу може бути розглянуто у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Дослідивши клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи, приходжу до висновку, що в задоволенні такого слід відмовити з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, така перебувала в провадженні Сихівського районного суду м.Львова з 20.09.2018. Постановою від 23.10.2018 матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУАП були повернуті в Управління патрульної поліції у м.Львові ДПП для дооформлення, 19.11.2018 справа повернулась на адресу суду.

Відповідно до ст. 38 КУАП стягнення може бути накладено не пізніше як через три місяці з дня вчинення правопорушення.

Наданий ОСОБА_1 витяг з наказу військового комісара Перемишлянського районного військового комісаріату №199 від 26.11.2018 не є підставою для звільнення від явки до суду з урахуванням вимог ст. 277-2 КУАП, а також відсутності відомостей щодо відношення вказаного наказу до особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Відтак неявка ОСОБА_1 є неповажною, яку розцінюю як можливість уникнення від адміністративної відповідальності. ОСОБА_2 того, письмові пояснення ОСОБА_1 по суті справи надані у письмовому клопотанні про закриття провадження.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що справи щодо правопорушень, передбачених ст. 130 КУАП, не відносяться до переліку, визначених ст. 268 КУАП справ, при розгляді яких присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності є обов’язковою, розцінюю дії ОСОБА_1 як такі, що спрямовані на уникнення адміністративної відповідальності та вважаю можливим розглянути справу без його участі на підставі наявних документів, оскільки безпідставне умисне затягування справи порушує завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУАП).

Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_1, вини у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУАП він не визнає в повному обсязі, заперечив факт перебування у стані чи з ознаками алкогольного сп’яніння. В підтвердження своєї невинуватості зазначив, що працівниками поліції при оформленні матеріалів було порушено Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, а також Інструкцію про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Такі порушення полягають в тому, що у матеріалах справи відсутнє направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп’яніння на ім’я ОСОБА_1, яке передбачене вищенаведеними нормативно-правовими актами, а відтак він не відмовлявся від проходження такого огляду. Також не зазначено його конкретних дій, як водія, щодо ухилення від огляду. Окрім цього, вказав, що письмові пояснення свідків, долучені до матеріалів справи, є недопустимим доказом, оскільки такі пояснення були написані свідками на заздалегідь підготовлених бланках пояснень, які містили вже заповнені графи щодо суті правопорушення.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст.245 КУАП).

Відповідно до ст.280 КУАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За вимогами ст.251 КУАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов’язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст.252 КУАП).

Незважаючи на невизнання ОСОБА_1 своєї вини, вчинення ним правопорушення стверджується належними та допустимими доказами у відповідності до ст.251 КУАП, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії БД № 142824 від 16 вересня 2018 року, що відповідає вимогам ст.256 КУАП та яким зафіксовано час, місце та обставини вчинення правопорушення;

- актом огляду на стан алкогольного сп’яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп’яніння за допомогою технічного пристрою «Драгер»;

- письмовими поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які надали пояснення щодо факту перебування ОСОБА_1 з ознаками алкогольного сп’яніння;

- письмовими поясненнями свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про обставини відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп’яніння на місці зупинки та в медичному закладі;

- рапортом поліцейського УПП у Львівській області ДПП ОСОБА_2 щодо виконання постанови суду від 23.10.2018;

- відеозаписом місця події від 16 вересня 2018 року, оглянутим в суді та відповідно до якого ОСОБА_1 перебував з ознаками алкогольного сп’яніння та відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп’яніння.

У письмових поясненнях свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 від 16.09.2018 надані пояснення по суті правопорушення, яке мало місце 16.08.2018, однак розцінюю зазначення такої дати як технічну помилку, оскільки як вбачається із відеозапису події, така мала місце 16.09.2018 та на відео чітко зафіксовано обставини відмови ОСОБА_1 в присутності вищевказаних свідків.

Порушення Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров’я України від 9 листопада 2015 року №1452/735, та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (із змінами), не встановлено.

З урахуванням наведених доказів вина ОСОБА_1 у порушенні п.2.5 ПДР України та вчиненні правопорушення доведена повністю, його дії за ч.1 ст.130 КУАП кваліфіковані вірно, оскільки, керуючи транспортним засобом, він відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп’яніння, а тому підлягає адміністративній відповідальності за вчинене.

Отже, невизнання порушником своєї вини жодним чином не підтверджене, спростовується вищенаведеним і розцінюється як спосіб уникнення адміністративної відповідальності за вчинене. Особою, якою складено протокол про адміністративне правопорушення, надано достатньо доказів в підтвердження вчинення порушення за ч.1 ст.130 КУАП та вини у цьому ОСОБА_1, суддя не має підстав сумніватися в їх достатності та достовірності.

Згідно із ч.1 ст.130 КУАП за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп’яніння передбачена відповідальність у виді накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

У ч.2 ст.33 КУАП зазначено, що при накладенні стягнення має враховуватись характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Тобто, санкція ч.1 ст.130 КУАП є безальтернативною, а ч.2 ст.33 КУАП не дозволяє при розгляді справ про правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан та обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.

Отже на ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення, передбачене ч.1 ст.130 КУАП, у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами з урахуванням того, що порушник 18 жовтня 2000 року отримував посвідчення водія серії РМА №107759 (довідка інспектора ВАП УПП у Львівській області ДПП ОСОБА_7 згідно з базою даних Національної автоматизованої інформаційної системи станом на 17 вересня 2018 року).

Окрім цього у відповідності до ст.40-1 КУАП з правопорушника слід стягнути 352,40 грн. судового збору на користь держави.

Керуючись ст.ст.40-1, 221, 283, 284 КУАП,

п о с т а н о в и в:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУАП, та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 352,40 грн. судового збору на користь держави.

Реквізити для оплати штрафу: отримувач коштів: ГУК у Львівській обл./м.Львів/21081300, р/р 31112149700001, банк: ГУ ДКСУ у Львівській обл., код ЄДРПОУ: 38008294, ЗКПО 21081300 (призначення платежу), МФО (код банку) 825014; (у порядку виконавчого провадження: стягував Головне управління державної казначейської служби України у Львівській області, адреса: 79005, м.Львів, вул.К.Левицького, 18, код ЄДРПОУ 38008294).

Реквізити для оплати судового збору: отримувач коштів ГУК у м.Києві /м.Київ/22030106, р/р 31215256700001, банк: ГУ Державної казначейської служби України у м.Києві, код ЄДРПОУ: 37993783, дохід бюджету: 22030106, МФО (код банку) 820019; (у порядку виконавчого провадження: стягував Державна судова адміністрація України, адреса: 01601, м.Київ, вул.Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795).

У випадку несплати штрафу у п’ятнадцятиденний термін відповідно до вимог ст.ст. 307, 308 КУАП з правопорушника підлягає стягненню подвійний розмір штрафу.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Львівського апеляційного суду через місцевий суд. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення пред'являється до виконання протягом трьох місяців з наступного дня після набрання нею законної сили.

Суддя О.В.Тімченко