Вирок № 78566996, 14.12.2018, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/3344/17

Провадження № 1-кп/645/160/18

В И Р О К

Іменем України

14 грудня 2018 року Фрунзенський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого - судді Сілантьєвої Е. Є.

за участю секретаря судових засідань - Момот О. І.,

за участю прокурора - Панова В.М.,

адвоката - Зверяка О.С.,

представника потерпілого - ОСОБА_3,

потерпілої - ОСОБА_4,

обвинуваченого - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12017220000000489 за обвинуваченням:

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Харкова, громадянина України, холостого, з середньою освітою, офіційно не працюючого, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

07 квітня 2017 року, приблизно о 16 годин 00 хвилин, обвинувачений ОСОБА_5, керуючи технічно справним, автомобілем "ВАЗ 21099", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 рухався по пр. Олександрівському у м. Харкові за сторони просп. Героїв Сталінграду в сторону вул. Пожарського, із перевищенням швидкості максимально дозволеної для населених пунктів (60 км/год.), а саме 68 км./год., чим порушив вимоги п.12.4 Правил дорожнього руху України, згідно якого: - п.12.4 «У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год.».

В ході руху по вказаному проспекту, в районі буд. 55 А по вул. Осипенка, обвинувачений , побачивши пішохода ОСОБА_4, діючи необережно, грубо порушивши вимоги п.12.3 Правил дорожнього руху України, згідно якого: -п.12.3 - «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно здатний виявити, він повинен негайно вжити заходи для зменшення швидкості, аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди», не врахувавши дорожню обстановку, не прийняв заходів до зниження швидкості аж до зупинки керованого ним автомобіля, в результаті чого допустив наїзд на пішохода ОСОБА_4, яка переходила проїжджу частину зліва направо по руху керованого ним автомобіля, тим самим спричинивши їй тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.

Внаслідок дорожньо-транспортної події, потерпілій ОСОБА_4, згідно висновку судово- медичної експертизи №431-А/17 від 27.04.2017 року заподіяно тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості у вигляді закритого крайового перелому дистального метадіафізу лівої ліктьової кістки з незначним зсувом та закритого черезвертельного перелому лівого стегна із зсувом.

Відповідно до висновку комплексної експертизи матеріалів і засобів звуко-та відеозапису і авто -технічної експертизи №53/498/502/17 від 20.07.2017 року у даній дорожній обстановці водій автомобіля НОМЕР_2 ОСОБА_5 повинен був діяти відповідно до вимог п.12.3 Правил дорожнього руху України. У даній дорожній обстановці технічна можливість запобігання дорожньо-транспортної події для водія транспортного засобу «ВАЗ 21099» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_5 визначалась виконанням ним п.12.3 Правил дорожнього руху України. У даній дорожній обстановці, в діях водія автомобіля НОМЕР_2 ОСОБА_5 вбачається невідповідність вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України, які з технічного точки зору знаходяться у причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної події.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою провину визнав частково та пояснив, що 07.04.2018 року він рухався на своєму автомобілі ВАЗ 21099, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 по просп. Олександрівському за швидкістю приблизно 62-63 км. год., в бік вул. Пожарського, коли помітив потерпілу ОСОБА_4, яка переходила дорогу у невстановленому місці, після чого подав їй звуковий сигнал. Потерпілу ОСОБА_4 він побачив вже на проїжджій частині, подав їй звуковий сигнал, після чого застосував екстрене гальмування. Зазначив, що їхав у правій смузі руху, однак після екстреного гальмування вже опинився а лівій смузі. ОСОБА_4 направлялась зліва направо. Після екстреного гальмування ОСОБА_4 відійшла на два кроки назад. Зазначив, що якби він вчасно загальмував, то ОСОБА_4 не збив. Також зазначив, що автомобіль ВАЗ 21099, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 був застрахований ПАТ НАСК «Оранта». На даній ділянці місцевості односторонній рух. Наполягає на тому, що їхав зі швидкістю 62-63 км./год. та на тому, що застосував екстрене гальмування. Також обвинувачений у судовому засіданні приніс свої вибачення потерпілій, та суду за факт дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої потерпілій спричинені тілесні ушкодження, не заперечував щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди на загальну суму 15000 грн.

Потерпіла ОСОБА_4 у судовому засіданні зазначила, що 07.04.2017 року вона дійсно переходила дорогу в невстановленому місці та не дійшла до пішохідного переходу. Бачила, що ОСОБА_5 спочатку їхав в правій смузі, а потім переїхав в лівий ряд. Зазначила, що ніякого звукового сигналу обвинувачений не подавав. Вона почала рух, коли до автомобілю була відстань приблизно 30 м. Вказала, що по теперішній час перебуває на лікуванні та їй доведеться ще пройти лікування та операцію. Коли побачила ОСОБА_5 то була вже посередині проїжджої частини, зіткнення відбулося у лівій смузі, після чого її забрала до лікарні швидка медична допомога. Зазначила, що в результаті ДТП стала калікою та до сих пір вимушена пересуватись за допомогою палиці. Через канцелярію суду надала цивільний позов, який в ході розгляду справи уточнила та просила стягнути з ПАТ НАСК «Оранта» на її користь страхове відшкодування у загальному розмірі 56 880,30 грн.: з яких 30880,30 грн. - за шкоду, пов'язану з лікуванням, (в тому числі вартість медичних препаратів, матеріалів на суму 18 080,30 грн.); 16 000 грн. - за шкоду, пов'язану з тимчасовою втратою працездатності за період з 07.04.2017 року по 31.08.2017 року включно; 10 000 грн. - моральної шкоди, завданої злочином; стягнути з ПАТ НАСК «Оранта» на її користь витрати на правову допомогу в розмірі 3396,80 грн. Також просила стягнути з ОСОБА_5 заподіяну їй моральну шкоду, спричинену внаслідок ДТП в розмірі 40 000 грн., стягнути з ОСОБА_5 витрати на правову допомогу в розмірі 3396,80 грн.

Представник цивільного відповідача ПАТ НАСК «Оранта» ОСОБА_8, яка діяла на підставі довіреності в судове засідання не з'явилась, повідомлялась про час та місце слухання справи належним чином. Через канцелярію суду надали відзив відповідно до якого зазначили, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_5 на час скоєння ДТП була застрахована ПАТ НАСК «Оранта» в особі Орджонікідзевського відділення Харківської обласної дирекції НАСК «Оранта» відповідно до Полісу АК №1770165, строк якого встановлено з 06.01.2017 року по 05.01.2018 р. Забезпеченим транспортним засобом є автомобіль ВАЗ 21099, державний реєстраційний номер НОМЕР_1. Відповідно до Полісу встановлено страхову суму -ліміт відповідальності на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життя і здоров'ю в розмірі 200 000 грн., за шкоду, заподіяну майну 100 000 грн., встановлено франшизу в розмірі 510 грн. У відповідності до ст. 6 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та /або майну потерпілого. Протиправність є неодмінною умовою цивільно-правової відповідальності, тому її й називають юридичною підставою відповідальністю. Станом на день пред'явлення позову, жодним рішенням суду не встановлена протиправність дій ОСОБА_5, який є страхувальником ПАТ НАСК «Оранта» відповідно до Полісу АК №17701656 від 05.01.2017 року. Заяву про страхове відшкодування подано ОСОБА_4 до страховика 27.02.2017 року. Відповідно до змісту позовної заяви позивачем не зазначено яким чином відповідачем НАСК «Оранта» були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси за захистом яких особа звернулась до суду. Крім того, позовні вимоги позивача в частині стягнення з НАСК «Оранта» на її користь в рахунок відшкодування шкоди, пов'язаної з лікуванням потерпілої в заявленому обсязі необґрунтованими, незаконними та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з ст. 22, ст. 24 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ». Враховуючи, що позивачем не надані документи, що підтверджують розмір витрат, зазначених у п. 24.1 ст. 24 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів », страховик, у разі встановлення цивільно-правової відповідальності страхувальника, повинен здійснити на користь потерпілої особи відшкодування за шкоду, пов'язану з лікуванням потерпілого, у розмірі, визначеному в п.24.2 цієї статті, а саме 12 800 грн. Також необґрунтованими та незаконними є вимоги позивача в частині стягнення з НАСК «Оранта» коштів в розмірі 16 000 грн. в рахунок відшкодування шкоди, пов'язаної з тимчасовою втратою працездатності потерпілим. Відповідно до наданої в якості додатку до позовної заяви виписки із медичної карти амбулаторного хворого від 28.07.2017 року зазначено в графі «місце роботи»-пенсіонерка, на дату скоєння ДТП позивачці було 65 років. Також не підлягає задоволенню вимога щодо стягнення з НАСК «Оранта» на користь позивача витрат на правову допомогу в розмірі 3396 грн., оскільки згідно Договору про надання правової допомоги від 11.05.2017 року, укладеного між адвокатом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та акту приймання -передачі наданих послуг по вказаному Договору, надані адвокатом послуги стосуються відновлення «порушених» страховиком прав та інтересів позивача. Станом на день розгляду справи в суді НАСК «Оранта» не має перед позивачем будь -яких невиконаних зобов'язань за Договором АК №1770165 від 05.01.2017 року.

Не дивлячись на частково визнання своєї провини обвинуваченим ОСОБА_5, його провина у фактично скоєному повністю підтверджується сукупністю зібраними у справі і дослідженими в судовому засіданні наступними доказами.

Змістом протоколу огляду місця дорожньо - транспортної пригоди від 07.04.2017 року, проведеного в період часу з 17.45 год. до 18.40 год. в присутності понятих та водія ОСОБА_5, даними які маються у схемі к протоколу огляду місця ДТП, фототаблицею, згідно якої зафіксовано місто ДТП, відображено знаходження автомобіля після ДТП, пошкодження, які отримав автомобіль після ДТП, сліди шин автомобіля та інші об'єктивні дані, які відображають картину ДТП, яка відбулась 07 квітня 2017 року за участю ВАЗ 21099, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_5 (т.1 а.с. 241-245).

Даними, які містяться у речовому доказі по матеріалам кримінального провадження №12017220000000489 від 08.04.2017 року, а саме лазерному диску з відеофайлом, наданим водієм ОСОБА_5, знятим за допомогою відео -реєстратора, що знаходився в салоні транспортного засобу, на якому, зафіксовано механізм розвитку ДТП (т.1 а.с.250). Під час судового засідання був досліджений зазначений відеофайл, на якому знайшов своє відображення механізм наїзду на гр. ОСОБА_4 водієм автомобілю ВАЗ 21099, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_5

Висновком комплексної експертизи матеріалів і засобів звуко-та відеозапису і автотехнічної експертизи №53/498/502/17 від 20.07.2017 року, згідно якого в досліджуваному відеофайлі «G13-1/mp4», що знаходиться на оптичному «DVD+R» диску «Verbatim» ознак монтажу не виявлено. Швидкість руху автомобіля НОМЕР_4 на ділянці між 1-ою та 3-ою вказаними опорами електроосвітлення, що відповідає проміжку часу з 22 по 25 секунди від початку відеозапису, складала 66…67 км/год. Встановити час, протягом якого пішохід ОСОБА_4 перебувала на проїжджій частині з моменту виходу на проїзну частину до моменту наїзду на неї, неможливо. З моменту появи пішохода (який вже перебував на проїжджій частині) у полі зору камери відеореєстратору до моменту контактування автомобіля із пішоходом пройшло 4.47 секунди. У розглядаємій дорожній ситуації водій автомобіля «ВАЗ 21099», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 ОСОБА_5 повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 12.3 і 12.4 Правил дорожнього руху України. Водій ОСОБА_5 мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода ОСОБА_9 шляхом виконання вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України. У водія ОСОБА_5 вбачаються невідповідність вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України, які, з технічної точки зору, перебувають у причинному зв'язку з дорожньо-транспортною подією. (т. 2, а.с. 1-10).

Висновком експерта №431-А/17 від 10 квітня 2017 р., складеного судово -медичним експертом Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи Департаменту охорони здоров'я Харківської обласної державної адміністрації ОСОБА_10, згідно якого у зв'язку з подіями 07.04.2017 року у ОСОБА_4, 65 років, мали місце наступні ушкодження: закритий крайовий перелом дистального метадіафізу лівої ліктьової кістки з незначним зсувом; закритий черезвертельний перелом лівого стегна із зсувом. Наявні ушкодження утворилися від дії тупих твердих предметів, можливо, в умовах дорожньо- транспортної пригоди, на які вказує оглянута та відомо з постанови слідчого. По ступеню -це ушкодження СЕРЕДНЬОГО ступеню важкості по критерію тривалості розладу здоров'я. (п.2.2.2 Правил «судово-медичного визначення ступеню важкості тілесних ушкоджень»). Між тілесними ушкодженнями, які мали місце у гр-ки ОСОБА_4 та дорожньо-транспортною пригодою, яка мала місце 07.04.2017 року вбачається причинно -наслідковий зв'язок.

Протоколом огляду речей та предметів від 12.04.2017 року, відповідно до якого слідчий із застосуванням переносного ноутбуку «Асеr» провів огляд оптичного «DVD+R» диску марки «Verbatim», на якому мається відеофайл «G13-1/mp4», в результаті чого оглянутий механізм розвитку дорожньо -транспортної події, яка відбулася 07.04.2017 року (т.1 а.с.248).

Постановою про визнання речових доказів від 12.04.2017 року, відповідно до якої оптичний «DVD+R» диск марки «Verbatim», сірого кольору, на якому мається відеофайл «G13-1/mp4», визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.

Суд, виходячи з принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду доказів, передбачених ст. 22 КПК України, прийняв відмову сторони обвинувачення від допиту у судовому засіданні свідків обвинувачення ОСОБА_11 та ОСОБА_12 в зв'язку з неможливістю забезпечення явки цього свідка у судове засідання. Потерпіла, її представник обвинувачений, адвокат у судовому засідання не заперечували проти заявленого клопотання.

У відповідності до вимог ст.ст. 85, 86 КПК України, суд вважає вище перелічені докази, які безпосередньо досліджені в судовому засіданні є належними, допустимими, достовірними, і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій обвинуваченого та визнання його винуватості у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Частково визнання своєї провини та незгода з визначеною висновком експерта № 53/498/501/17 від 20.07.207 року швидкістю руху 66-68 км/г, замість 62-63 км. год., як зазначав обвинувачений, суд при оцінці доказів по справі, розцінює, як спробу ухилитися від кримінальної відповідальності. Крім того, суд зазначає, що швидкість руху 62-63 км. год. також є перевищенням швидкості максимально дозволеної для населених пунктів (60 км/год.) та є порушенням п. 12.4 Правил дорожнього руху України.

Вчинення злочину, передбаченого ст. 286 ч. 1 КК України, знайшло своє відображення в матеріалах справи і підтверджено дослідженими в ході судового засідання доказами.

Оцінюючи указані вище докази в їх сукупності суд приходить до переконання, що вина ОСОБА_5 у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керувала транспортним засобом, що спричинило потерпілій ОСОБА_4 тілесні ушкодження середньої тяжкості, встановлена згідно з критерієм доведеності «поза розумним сумнівом» (ст.17 КПК України).

Посилання сторони захисту на факт порушення з боку потерпілої правил дорожнього руху України, оскільки остання переходила дорогу у невстановленому місці не можуть слугувати підставою для звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого або не є обставиною, що пом'якшує його покарання. Дана обставина може бути врахована судом при визначенні розміру відшкодування спричиненої шкоди.

Вину обвинуваченого ОСОБА_5 в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України суд вважає доведеною.

Обставини, які пом'якшують покарання, передбачені ст. 66 КК України судом не встановлені. Обставини, які обтяжують покарання, передбачені ст. 67 КК України судом не встановлені.

Вивченням в ході судового розгляду даних особи обвинуваченого встановлено, що він раніш не судимий, на обліках в наркологічному і психоневрологічному диспансерах не перебуває, на час ДТП в стані алкогольного або наркотичного сп'яніння не перебував, за місцем мешкання характеризується позитивно.

Згідно з досудовою доповіддю Індустріального районного сектору Харківського міського відділу з питань пробації Північно -Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, встановлено, що ризик небезпеки ОСОБА_5 для суспільства, у тому числі для окремих осіб, оцінений як низький, ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінений як високий. У зв'язку відсутністю обвинуваченого ОСОБА_5 ,який не з'явився до органу пробації для участі у складанні досудової доповіді, при складенні оцінки ризику вчинення повторного кримінального правопорушення були враховані тільки статистичні фактори, за результатами яких рівень вчинення повторного кримінального правопорушення оцінений як низький, орган пробації вважає, що виправлення особи без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства. На думку органу пробації, виконання покарання у громаді можливе за умови нагляду, що необхідне для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень. У разі, якщо суд дійде висновку про можливість звільнення правопорушення від відбування покарання з випробуванням, орган пробації вважає доцільним покладення на правопорушника обов'язків відповідно до ст. 76 ч.1, ч.2 п.2 КК України, а також призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Судом, враховуються вимоги ч. 2 ст. 61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

При призначенні покарання суд виходить з положень ст. 65 КК України, а саме - принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами, враховує характер та ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, який, за змістом ст. 12 КК України, є злочином середньої тяжкості, наслідки вчиненого кримінального правопорушення, відсутність обставин, що обтяжують покарання, особу обвинуваченого, а також вимоги ст. 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, а також попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, суд приходить до висновку про можливість призначення покарання у вигляді обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами та вважає за можливе, застосувавши ст. 75 КК України, звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням з покладанням на нього обов'язків згідно зі ст. 76 КК України, що відповідатиме тяжкості злочину та особі обвинуваченого, буде необхідним для виправлення останнього та попередження вчинення нових злочинів. Підстав для застосування ст. 69 КК України суд не вбачає.

Окрім того, у зв'язку зі звільненням від відбування покарання з випробуванням покласти на ОСОБА_5 обов'язки передбачені п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України.

Дане покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого попередження вчинення нових злочинів. Крім того, призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України.

Таке покарання за глибоким переконанням суду буде обґрунтованим і необхідним для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним інших злочинів.

Потерпілою ОСОБА_4 заявлений цивільний позов, відповідно до якого вона просить стягнути з ПАТ НАСК «Оранта» на її користь страхове відшкодування у загальному розмірі 56 880,30 грн.: з яких 30880,30 грн. - за шкоду, пов'язану з лікуванням, (в тому числі вартість медичних препаратів, матеріалів на суму 18 080,30 грн.); 16 000 грн. - за шкоду, пов'язану з тимчасовою втратою працездатності за період з 07.04.2017 року по 31.08.2017 року включно; 10 000 грн. - моральної шкоди, завданої злочином; стягнути з ПАТ НАСК «Оранта» на її користь витрати на правову допомогу в розмірі 3396,80 грн. Також просила стягнути з ОСОБА_5 заподіяну їй моральну шкоду, спричинену внаслідок ДТП в розмірі 40 000 грн., стягнути з ОСОБА_5 витрати на правову допомогу в розмірі 3396,80 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 128 КК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Судом був досліджений Поліс обов'язкового страхування цивільно -правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АК /1770165, відповідно до якого зазначено, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_5 на час скоєння ДТП була застрахована ПАТ НАСК «Оранта» в особі Орджонікідзевського відділення Харківської обласної дирекції НАСК «Оранта» відповідно до Полісу АК №1770165, строк якого встановлено з 06.01.2017 року по 05.01.2018 р. Забезпеченим транспортним засобом є автомобіль ВАЗ 21099, державний реєстраційний номер НОМЕР_1. Відповідно до Полісу встановлено страхову суму -ліміт відповідальності на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життя і здоров'ю в розмірі 200 000 грн., за шкоду, заподіяну майну 100 000 грн., встановлено франшизу в розмірі 510 грн.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Вирішуючи питання про відшкодування матеріальної шкоди , суд зазначає наступне.

Потерпіла ОСОБА_4 своєчасно, відповідно до вимог ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» звернулась ПАТ НАСК «Оранта» для отримання відшкодування. Але, отримала відмову на підставі ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв*язку з припиненням розгляду до вирішення справи у суді.

Суд зазначає, що оскільки у своєму відзиву ПАТ НАСК «Оранта» посилається, крім іншого та дає оцінку сумам, які потерпіла просить стягнути, суд вважає за можливе вирішення цивільного позову у даному провадженні.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до п.п. 24.1., 24.2, 24.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, триманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. Витрати, пов'язані з лікуванням потерпілого в іноземній державі, відшкодовуються, якщо лікування було узгоджено з особою, яка має здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров'я.

Мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов'язану з лікуванням потерпілого, становить 1/30 розміру мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на дату настання

страхового випадку, за кожний день лікування, підтверджений відповідним закладом охорони здоров'я, але не більше 120 днів.

Якщо страховику (МТСБУ) не надані документи, що підтверджують розмір витрат, зазначених у пункті 24.1 цієї статті, або їх документально підтверджений розмір є меншим, ніж мінімальний розмір, визначений відповідно до пункту 24.2 цієї

статті, страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування у розмірі,

визначеному в пункті 24.2 цієї статті.

Потерпілою були надані медичні документи, виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 9340 від 25.04.2017 року, від 28.07.2017 року та від 22.12.2017 року та касові чеки на придбання ліків, які суд визначає належними та допустимими на загальну суму 18080,30 грн., які підлягають стягненню з ПАТ НАСК «Оранта».

В той час, у стягненні суми у розмірі 12800 грн у зв'язку з лікуванням потерпілої суд відмовляє, оскільки судом стягуються витрати на лікування у сумі 18080,30 грн., які підтверджені належними доказами. Посилання представника потерпілої та потерпілої на те, що потерпіла несла витрати для - придбання продуктів харчування для посиленого харчування для відновлення стану її здоров'я, оплату лікарю за проведення операції, анестезіологу та медпрацівникам за поставлення крапельниць та санітарний догляд, за переміщення по місту до медичної установи на таксі, для оплати послуг стороннього догляду та оплату рентгенівських знімків не підтверджене належними та допустимими доказами, тому підстав для задоволення не вбачається.

Також суд відмовляє у стягненні витрат у зв'язку з втратою працездатності у розмірі 16000 грн. Так, під тимчасовою втратою працездатності розуміють неспроможність особи виконувати свою трудові обов'язки внаслідок короткотривалих обставин об'єктивного характеру. Як свідчать надані потерпілою документи на час ДТП вона була пенсіонеркою, отримувала пенсію та офіційне не працювала. Посилання на неофіційні підробітки не підтверджуються матеріалами справи, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ст. 26-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ям.

Суд, погоджується з запереченнями, викладеними у відзиві ПАТ НАСК «Оранта», та стягує з страхової компанії суму у розмірі 904,00 грн. (18080,30 / 100 х 5) в якості відшкодування моральної шкоди.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди з обвинуваченого, суд враховує, за яких обставин і якими діями вона завдана, яким є ступень вини заподіювача, в якій грошовій сумі потерпіла вказує на пов'язані з ним втрати та з чого при цьому виходять.

Крім того, статтею 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Зокрема, п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.95 року регламентовано, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

За таких обставин суд, враховуючи наявність моральної (немайнової) шкоди у потерпілої, яка була завдана кримінальним правопорушенням (злочином), та виходячи з положень ст. 128 КПК України, та норм ЦК України, визначає розмір такої шкоди з урахуванням характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнала позивачка, стану здоров'я потерпілої, тяжкість вимушених змін у її життєвих стосунках, часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану та з урахуванням інших обстави. Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає за необхідне цивільний позов потерпілої ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди підлягає задоволенню частково на суму 10000 грн.

Також, суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого ОСОБА_5 витрати за правову допомогу у сумі 6793,60 коп. Як свідчать матеріали кримінального провадження між потерпілою ОСОБА_4 та адвокатом ОСОБА_3 було укладено договір про надання правової допомоги від 11 травня 2017 року та додаткова угода по договору про надання правової допомоги від 11 травня 2017 року, згідно якої адвокат прийняла доручення від потерпілої про надання необхідної правової допомоги та представництва її прав і інтересів у досудових органах та Фрунзенському районному суді м. Харкова по кримінальному провадженню № 12017220000000489 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. Також суду надана квитанція № 1065201 від 31.08.2017 року про отримання гонорару за вищевказаним договором. Суд погоджується з запереченнями ПАТ НАСК «Оранта» щодо стягнення з страховою компанії зазначених витрат, оскільки права потерпілої з боку страхової компанії порушені не були.

Процесуальні витрати у справі за проведення комплексної експертизи матеріалів та засобів звуко -та відеозапису і автотехнічної експертизи №53/498/502/17 від 20.07.2017 року в розмірі 5937 грн 60 коп. слід стягнути з обвинуваченого на користь держави.

Питання щодо речових доказів та судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого не обирався.

Керуючись ст.ст. 373, 374, 395 КПК України суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, визнати виним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.286 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 2 (двох) років обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 один рік.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбуття основного покарання у вигляді обмеження волі покарання, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.

Згідно зі ст. 76 КК України протягом іспитового строку покласти на засудженого ОСОБА_5 обов'язки: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Цивільний позов ОСОБА_4 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 в якості відшкодування моральної шкоди суму у розмірі 10000 (десять тисяч) грн, а також в якості відшкодування витрат за правову допомогу суму у розмірі 6793 (шість тисяч сімсот дев'яносто три) грн 30 коп.

Стягнути з Публічного Акціонерного товариства «НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ОРАНТА» на користь ОСОБА_4 суму страхового відшкодування у розмірі 18080 (вісімнадцять тисяч вісімдесят грн) 30 коп, та суму відшкодування моральної шкоди у розмірі 904 (дев'ятсот чотири) грн.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь на користь держави в особі НДЕКЦ при ГУ МВСУ в Харківській області суму в розмірі 5937 грн. 06 коп. за проведення експертизи.

Речові докази - оптичний «DVD-R» диск марки «Verbatim» сірого кольору на якому мається відео-файл «G12-1.mp4» та оптичний «DVD-R» диск марки «Verbatim» сірого кольору на якому мається відео-файл «G13-1.mp4» по матерілам кримінального провадження №12017220000000489 від 08.04.2017 року - залишити у матеріалах справи.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Харківської області через Фрунзенський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Головуючий суддя -