Ухвала суду № 78566430, 12.12.2018, Краснокутський районний суд Харківської області

Справа № 627/1438/18

У х в а л а

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про залишення позовної заяви без руху

12 грудня 2018 року смт. Краснокутськ

Суддя Краснокутського районного суду Харківської області Каліберда В.А., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним,

у с т а н о в и в :

10 грудня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним.

Також позивачем до позовної заяви додано заяву про забезпечення позову.

Суддею встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам діючого цивільного процесуального законодавства України, а саме в порушення ст.175 ЦПК України не зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв’язку із розглядом справи.

Згідно статті 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.

Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Позивач не засвідчив надані копії та не зазначив, де містяться оригінали наданих в копіях документів.

Окрім цього, позивачем до позовної заяви додано заяву про звільнення її від сплати судового збору при подачі позовної заяви та заяви про забезпечення позову, мотивуючи скрутним матеріальним становищем, однак вона задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як вбачається з ч.1, ч.3 ст. 136 ЦПК України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов’язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Також, відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім’ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров’ю.

2. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Однак, ОСОБА_1 не надано доказів на підтвердження свого майнового стану, як передбачено ст.136 ЦПК України та ст. 8 Закону України «Про судовий збір», натомість до заяви про звільнення від сплати судового збору додано довідку КЗОЗ «Краснокутська ЦРЛ» від 09.11.2018 року про доходи ОСОБА_1, з якої вбачається, що вона офіційно працевлаштована у Краснокутській ЦРЛ та її доходи за період з 01.08.2018 року по 31.10.2018 року становить 13 760, 95 грн., тобто вона має стабільний дохід та можливість сплатити судовий збір.

Окрім цього, заява ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору не містить відомостей проте, що вона є військовослужбовцем; матір’ю, яка має дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокою матір’ю, яка має дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; членом малозабезпеченої чи багатодітної сім’ї, а тому відповідно п.2 ч.1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ОСОБА_1 необхідно надати документ про сплату судового збору в повному обсязі, а саме в розмірі 704,80 грн., який необхідно перерахувати за реквізитами: отримувач коштів: УК Краснокутс рн/КраснокР/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37447083; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО):899998; рахунок отримувача: 31210206020315; код класифікації доходів бюджету: 22030101.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в тому позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним слід залишити без руху.

Що стосується заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з нормами статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв’язку та адресу електронної пошти, за наявності; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення;7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Згідно з вимогами ч. 5 цієї ж статті до заяви додається документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Відповідно до вимог ст. 4 Закону України «Про судовий збір» заява про забезпечення позову подана фізичною особою оплачується судовим збором за ставкою 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 352 грн. 40 коп.

Відповідно до ч. 10 ст. 150 ЦПК України, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Згідно роз'яснень, які містяться у п. 4 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідності до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Однак, із змісту заяви про забезпечення позову встановлено, що позивачем необґрунтовано належними та достовірними доказами необхідність забезпечення позову, не надано жодного доказу щодо реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду. У заяві не наведено жодних доказів того, що відповідачі будуть ухилятись від виконання можливого рішення суду чи створювати обставини, які б утрудняли чи унеможливлювали його виконання та без вжиття заходів забезпечення позову захист прав та інтересів позивача стане неможливим.

Окрім того, суду не надано відомостей про вартість майна, яке просить арештувати позивач. Тому суд позбавлений можливості перевірити питання співмірності заявлених позовних вимог та вимог про забезпечення позову.

Крім того, в порушення вимог ч.5 ст. 151 ЦПК України до заяви не долучено оригінал квитанції про оплату судового збору у розмірі 352 грн.40 коп., оскільки вимоги ОСОБА_1 про звільнення її від сплати судового збору задоволенню не підлягають, про що вищезазначено в ухвалі.

Також, в супереч вимогам п. 6 ч. 1 ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову відсутні пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення, які встановленні ст. 154 ЦПК України.

В силу вимог ст.154 ЦПК суд зобов’язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо:

1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або

2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Позивачем не долучено до заяви доказів на підтвердження відсутності підстав, передбачених ст. 154 ЦПК України, для застосування зустрічного забезпечення.

Згідно з вимогами ч. 9 ст. 153 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог ст. 151 цього Кодексу повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини, суд вважає, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог ст. 151 ЦПК, а тому її слід повернути заявнику.

Заявник не позбавлений можливості, усунувши вказані недоліки заяви про забезпечення позову, повторно звернутися до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 149-154, 185 ЦПК України, суддя, -

ухвалив :

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним - повернути заявнику.

Роз’яснити, що заявник не позбавлена можливості, усунувши вказані недоліки заяви про забезпечення позову, повторно звернутися до суду.

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним – залишити без руху, надавши позивачу 10-денний термін для усунення вказаних недоліків, який рахувати з дня отримання нею ухвали.

У разі невиконання ухвали судді в зазначений строк позовну заяву вважати неподаною та повернути позивачу зі всіма доданими до неї документами.

Ухвала в частині повернення заяви про забезпечення позову набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Ухвала суду може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: ОСОБА_4