Рішення № 78565991, 07.12.2018, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/1701/18

Провадження № 2/638/4008/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

07 грудня 2018 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Семіряд І.В..

при секретарі - Комлєву Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дзержинського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ПАТ «Приватбанк», звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, про стягнення заборгованності за кредитним договором.

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що ОСОБА_1, звернувся до ПАТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала заяву № б/н від 30.01.2012, згідно якої отримав кредит у розмірі 6000.00 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Проте відповідач порушив зобов'язання за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів відповідач станом на 31.01.2018 має заборгованність у розмірі 117000,00 грн., з яких тіло кредиту - 5996,78 грн.; відсотки за користування кредитом- 111003,22 грн.

Також позивач просив стягнути з відповідача понесені ним судові витрати по справі в розмірі 1762,00 грн.

Представник позивача до судового засідання не з'явився, був повідомлений належним чином, в позовній заяві зазначив про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив, відзиву не надав.

Справу судом розглянуто у порядку спрощеного позовного провадження, що відповідає вимогам ст. ст. 274-279 ЦПК України.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін, на підставі наявних у справі письмових доказів, та за згодою позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що не суперечить положенням ст.280 ЦПК України.

Суд, перевіривши матеріали справи, приходить до наступного.

Судом встановлено, що 30.01.2012 ОСОБА_1, заповнив та підписав заяву про приєднання до «Умов та правил надання банківських послуг в ПАТ КБ «ПриватБанк». Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті , складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. При встановленні та зміні кредитного ліміту банк керувався п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Договору, на підставі яких відповідач при укладені договору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.

При укладанні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України (договір приєднання), згідно з якою договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Пунктом 1.1.3.2.3 Договору для ПАТ «ПриватБанк» передбачена можливість зміни тарифів та інших невід'ємних частини договору. При цьому у сторін договору виникають обов'язки: у кредитора- інформування позичальника щодо внесених змін шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених у п. 1.1.3.1.9 договору, у позивачальника - отримання виписки про стан та про здійснені операції по карткових рахунках (п. 1.1.2.3 договору ).

За умовами вказаного вище договору ОСОБА_1, отримав кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту у розмірі 6000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідно до п. 2.1.1.5.5 договору позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його користування, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісію на умовах, передбачених цим договором.

Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому «Тарифами банку» , що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті , з розрахунку 360 календарних днів на рік на рік, що підтверджується п. 2.1.1.12.16.

У ращі виникнення прострочених зобов'язань відповідно до п. 2.1.1.12.6.1 договору, клінт сплачує банку пеню. Яка розраховується згідно згідно «Тарифів банку» на час порушення зобовчзання та може змінюватись у відповідності до п. 1.1.3.2.3 договору.

Пунктом 2.1.1.12.6.1 правил надання банківських послуг при непогашенні суми простроченого кредиту на суму від 100 грн.,клієнт сплачує банку пеню відповідно до встановлених тарифів, що діють надату нарахування та викладені на банківському сайті. Пеня нараховується в день нарахування відсотків за кредитом.

Пунктом 2.1.1.7.6 правил надання банківських послуг встановлено, що при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє вину сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

У відповідності зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежного виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він ен приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримувати визначенні у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.

У порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, оскільки не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями відповідно до умов Договору.

Відповідно до частини другої статті 1054 та частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України наслідками порушення боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Згідно з частиною 1048 УК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Як вбачається з наданого банком розрахунку, заборгованість за договором б/н від 30.01.2012 станом на 30.01.2012 має заборгованність у розмірі 117000,00 грн., з яких тіло кредиту - 5996,78 грн.; відсотки за користування кредитом- 111003,22 грн.

В статті 599 ЦК України зазначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Не виконуючи належним чином зобов'язання за вказаним договором ОСОБА_1, порушив зазначені вище норми законодавства та умови кредитного договору.

Однак, стосовно нарахування процентів на поточну та на прострочену заборгованість суд звертає увагу на те, що станом на момент укладання договору, а саме з 30.01.2012 та по 31.08.2014 відсоткова ставка складала 30% річних; за період з 01.09.2014 по 31.05.2015 відсоткова ставка складала 34,8 %; з 01.04.2015 по 31.01.2018 відсоткова ставка складала 43,2 % річних, які нараховуються на поточну заборгованість.

Сума нарахованих відсотків з 30.01.2012 по 31.08.2014 за 945 днів з урахуванням проведених оплат за кредитом становить (5996,78 грн.* 30%*945 днів)/360 = 4722,46 грн., де загальна заборгованості за кредитом 5996,78 грн; відсоткова ставка - 30%; кількість днів прострочення 945.

З 01.09.2014 по 31.05.2015 за 218 днів сума нарахованих відсотків становить (5996,78 грн.* 34,8%*218 днів)/360 =1089,41 грн., де загальна заборгованості за кредитом 5996,78 грн; відсоткова ставка - 34,8%; кількість днів прострочення 218.

З 01.04.2015 по 31.01.2018 за 1066 днів сума нарахованих відсотків становить 5996,78 грн.* 43,2%*1066 днів)/360 =7671,08 грн., де загальна заборгованості за кредитом 5996,78 грн; відсоткова ставка - 43,2%; кількість днів прострочення 1066.

Таким чином, загальна заборгованість за відсотками становить 4722,46 грн. + 1089,41 грн. + 7671,08 грн. = 13482,95 грн.

Отже, з ОСОБА_1, підлягає стягненню сума заборгованості за відсотками за користування кредитом в розмірі 13482,95 грн.

Частиною 3 статті 12 ЦПК встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтю 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. ч. 1,2,5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути на користь позивача судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто 105,72 грн., (сто п'ять гривень сімдесят дві копійки).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 19, 81, 133, 141, 264, 265, 274-279, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 258, 526, 549, 610-612, 625, 1050, 1054 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором -задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1 АДРЕСА_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» ( МФО 3052299 рах. № 29092829003111 (для погашення заборгованості та судових витрат, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором б/н від 30.01.2012 р. в розмірі 19479,73 грн. (дев'ятнадцять тисяч чотириста сімдесят дев'ять грн. 73 коп.) грн., з яких тіло кредиту - 5996.78 грн., відсотки за користування кредитом - 13482,95 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1 АДРЕСА_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» ( МФО 3052299 рах. № 29092829003111 (для погашення заборгованості та судових витрат, код ЄДРПОУ 14360570) судовий збір в розмірі 105,72 грн.

В іншій частині у задоволенні позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкриття чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

СУДДЯ - І.В. Семіряд