Рішення № 78565407, 05.12.2018, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/6980/18&?п;

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2018 року Галицький районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Фролової Л.Д.

за участі:

секретаря судового засідання Збожної О.Р.,

представників позивача ОСОБА_1,ОСОБА_2,

представника відповідача Гомзяка І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Львова в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна інформаційна корпорація» про визнання інформації недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію, зобов'язання спростувати недостовірну та негативну інформацію, стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2018 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом, в якому просив визнати інформацію недостовірною та такою, що порочить його честь, гідність та ділову репутацію, поширену Товариством з обмеженою відповідальністю «Західна інформаційна корпорація» ІНФОРМАЦІЯ_1 в мережі Інтернет, зобов'язати відповідача спростувати недостовірну та негативну інформацію, стягнути на користь позивача грошові кошти в сумі 1000000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Свою позицію позивач обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в мережі Інтернет за посиланням на веб-сайті "zik.ua", власником якого являється ТОВ "Західна інформаційна корпорація", було розміщено статтю під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_2". Інтернет-видання "ЗІК" вказало у своїй статті, що ОСОБА_4 причетний до незаконних дій із землею, зазначивши дослівно наступне: "В "оборудці" із продажу землі найактивнішу участь брав ОСОБА_4, на той момент - мер Києва". Дане звинувачення ґрунтується на посиланні на сайт "http://argumentua.com", проте на відповідному сайті відсутня фраза, використана відповідачем. Інших доказів причетності позивача до незаконних діянь у статті немає. У позові зазначено, що позивач не мав жодного відношення до фактів, описаних в статті, а таку вважає політично забарвленою. Крім того, фраза «в оборудці» в контексті статті може означати лише звинувачення позивача у злочинній змові на вчинення корупційних правопорушень. Зазначає, що інформація доведена до відома невизначеної кількості осіб, стосується позивача, є недостовірною, її поширення порушує особисті немайнові права позивача. ОСОБА_4 вважає, що відповідач завдав йому суттєві репутаційні збитки, у зв'язку із чим повинен відшкодувати моральну шкоду та спростувати поширену інформацію.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 21 вересня 2018 року відкрито загальне позовне провадження у справі.

16 жовтня 2018 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача вказав на безпідставність позовних вимог. Зазначив, що позивач був публічною особою, у зв'язку із чим межі його критики є значно ширшими у порівнянні із пересічною особою. Стверджує, що оспорювана інформація є оціночним судженням, яке не підлягає спростуванню. Вважає, що позивачем не доведено наявності порушення його особистих немайнових прав. Позивач самостійно не звертався до відповідача із вимогою спростувати інформацію. Просить в задоволенні позову відмовити.

23 жовтня 2018 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якому представник позивача звертає увагу на те, що межа допустимої критики публічної особи припиняється там, де починає діяти презумпція невинуватості у вчиненні правопорушення. Зазначає, що поширена інформація не є оціночним судженням. Наголошує, що позивач не обговорював із ОСОБА_5 будь-яких питань щодо передання земельної ділянки у користування особам та із ним особисто не знайомий. Стверджує, що неправдива інформація, яка поширена відповідачем завдає шкоди особистим немайновим благам позивача. Звернення до відповідача із вимогою спростувати інформацію не є необхідною передумовою звернення до суду. Просить позов задовольнити.

Ухвалою від 12 листопада 2018 року закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Під час судового розгляду представники позивача позов підтримали у повному обсязі та просили задовольнити. Зазначили, що відповідачем скоєне інформаційне правопорушення. Позивач є публічною особою, належним чином сприймає критику, але інформація у статті переходить допустиму межу та порушує презумпцію невинуватості. Не надано належних та допустимих доказів протиправної поведінки ОСОБА_4 Натомість, редакція веб-сайту не перевірила поширену інформацію, її перефразувала доповнивши реченням: "В "оборудці" із продажу землі найактивнішу участь брав ОСОБА_4, на той момент - мер Києва". Вона є неправдивою та була використана для підняття рейтингу відповідача, а відтак підлягає спростуванню.

Представник відповідача під час розгляду справи проти задоволення позову заперечив, вважаючи його вимоги безпідставними. Пояснив, що першоджерелом є сайт «Аргумент.уа» та сайт інформаційного агентства «УНІАН», з яких була взята інформація та після застосування певних мовно-стилістичних засобів відтворена на сайті ТОВ «ЗІК». Крім того, в тексті статті наявні посилання на вказані сайти із застосуванням фраз «як пише УНІАН», як пише «Аргумент». Слово «оборудка» не означає злочинні дії ОСОБА_4

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову.

У статтях 3, 28 Конституції України визначено, що честь і гідність людини є найвищою соціальною цінністю, та передбачено, що кожен має право на повагу до його гідності.

Разом із цим, Конституцією гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів та переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (ст. 34 Конституції України).

За правилами ст.ст. 297,299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканість своєї ділової репутації, а також право на спростування недостовірної інформації та право на відповідь.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про інформацію» під інформацією слід розуміти будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Відповідно до роз'яснень, які містяться у п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в мережі Інтернет на веб-сайті https://zik.ua за посиланням "https:ІНФОРМАЦІЯ_3", було розміщено статтю під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_2".

У абзаці 8 статті дослівно вказано наступне: "В "оборудці" із продажу землі найактивнішу участь брав ОСОБА_4, на той момент - мер Києва. Про це йдеться у матеріалі «Пройдисвіти першого непрохідного», опублікованого на сайті «Аргумент»". Зазначена інформація підтверджується протоколом огляду веб-сторінки НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_4, наданим позивачем.

Згідно з довідкою Консорціуму "Український центр підтримки номерів і адрес" №132/2018-Д-ЦК від 19 липня 2018 року, власником веб-сайту: https.//zik.ua/ (зокрема, станом на ІНФОРМАЦІЯ_1) є реєстрант доменного імені zik.ua - товариство з обмеженою діяльністю "Телерадіокомпанія "Нові комунікації". Проте, виходячи з ідентифікаторів, розміщених на самому веб-сайті https.//zik.ua/, власником останнього є товариство з обмеженою відповідальністю "Західна інформаційна корпорація".

На підтвердження позовних вимог позивачем суду були надані:

- лист Прокуратури міста Києва від 23 квітня 2018 року, з якого вбачається, що вироки суду стосовно ОСОБА_4 за фактом "розкрадання земель м. Києва", досудове розслідування у яких здійснювалось слідчими відділами органів поліції ГУНП у м. Києві, ГУ СБУ у м. Києві та Київській області, які набрали законної сили, на момент розгляду справи відсутні;

- копія довідки Департаменту інформаційних технологій Міністерства внутрішніх справ України, з якої вбачається, що ОСОБА_4 на території України станом на 04 жовтня 2016 року до кримінальної відповідальності не притягується, не знятої чи не погашеної судимості не має та в розшуку не перебуває;

- копія листа ОСОБА_5 від 20 серпня 2018 року, згідно якої останній з позивачем особисто не знайомий, бачив його лише на протокольних заходах, питання передачі земельної ділянки у користування ТОВ "Оста плюс" із ним не обговорював;

- документи, що свідчать про нагородження та заохочення позивача.

Проаналізувавши докази у справі, суд приходить до висновку, що журналіст є творчим працівником, який професійно збирає, одержує, створює та займається підготовкою інформації для друку, а тому має право вільно користуватися та обирати у своїх публікаціях різномовні звороти, вживати гіперболи, алегорію сатиру як це передбачено ст. 25 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні».

Використаний журналістами інтернет-видання «ЗІК» вислів: "В "оборудці" із продажу землі найактивнішу участь брав ОСОБА_4, на той момент - мер Києва», - не є твердженням про вчинення кримінально караних дій позивачем. Суд вважає, що зазначаючи у лапках «в оборудці», автор спірної статті висловлює своє припущення, при цьому посилаючись на отримання інформації з інших Інтернет-ресурсів, а саме, з УНІАН та з «Аргументу».

Таким чином, спірна інформація є лише оціночним вираженням поглядів щодо можливої причетності позивача до певних подій, критичною оцінкою діяльності, вираженням суб'єктивної думки, - і є правом журналістів. Оціночне судження не є надмірним, воно не принижує честі та гідності позивача, а тому,в силу вищевказаних норм матеріального права, не підлягає спростуванню та доведенню її правдивості, оскільки кожен має право на свободу вираження поглядів у демократичному суспільстві. Предметом судового захисту не можуть бути оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які як вираження суб'єктивної думки і поглядів відповідача не можна перевірити щодо їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці ЄСПЛ при тлумаченні положень статті 10 Конвенції (зокрема, пункту 46 рішення від 08 липня 1986 року у справі «Лінгенс проти Австрії»).

У рішенні від 21 лютого 2012 року у справі «Тушалп проти Туреччини» Європейський суд зазначив, що навіть припускаючи, що висловлювання заявника могли були визнані провокативними, грубими та агресивними, вони становили оціночні судження. При цьому, Європейський суд підкреслив, що використання, навіть, «вульгарних фраз» само по собі не є визначальним в оцінці агресивного висловлювання, адже це може слугувати просто «стилістичним цілям», оскільки «стиль є частиною комунікації як форми вираження та як такий захищений разом зі змістом вираження».

Суд вважає за необхідне зазначити, що журналістська свобода та громадська діяльність також включають можливість перебільшень або навіть провокацій. Повідомлення новин, відредагованих чи ні, становить один з найбільш важливих засобів, за допомогою яких преса може відігравати свою важливу роль "сторожового пса суспільства" (див. рішення ЄСПЛ у справі "The Observerand The Guardian v. the United Kingdom", від 26 листопада 1991 року).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про спростування недостовірної інформації, захисту ділової репутації та стягнення моральної шкоди. Позивачем під час судового розгляду не доведено, що інформація порушує особисті немайнові права, тобто завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Стаття, на яку посилається позивач, містить оціночні судження, за які законом не передбачена цивільно-правова відповідальність. Такий висновок суду узгоджується з приписами частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію», яка передбачає, що оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Крім того, у ст. 3, 4, 6 Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорення, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами. У зв'язку із цим межа допустимої критики щодо них є, значно ширша, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати. Перебуваючи на посаді міського голови міста Києва, позивач діяв як публічна особа, а відтак був підданий більшій увазі журналістів, і як наслідок, - наявність публікацій з оціночними судженнями його дій.

Враховуючи, що вимоги про відшкодування моральної шкоди та зобов'язання відповідача спростувати недостовірну та негативну інформацію є похідними від вимоги про визнання недостовірною інформацію та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_4, такі задоволенню також не підлягають.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, у зв'язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати покладаються на позивача та не підлягають розподілу.

Керуючись ст.ст.258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна інформаційна корпорація» про визнання інформації недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію, зобов'язання спростувати недостовірну та негативну інформацію, стягнення моральної шкоди, - відмовити повністю.

Повний текст рішення суду виготовлений 14 грудня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Л.Д.Фролова