Рішення № 78565287, 05.12.2018, Демидівський районний суд Рівненської області

Справа № 558/438/18

номер провадження 2/558/109/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2018 року смт. Демидівка

Демидівський районний суд Рівненської області, в складі судді одноособово Феха Т.С., при секретарі судових засідань Ковальській Л.С., з участю позивача ОСОБА_3, представника позивача - адвоката ОСОБА_4, відповідача ОСОБА_5, представника відповідача - адвоката ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про скасування усиновлення, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_5 про скасування усиновлення відповідача.

В позовній заяві позивач ОСОБА_3 зазначає про те, що 21 жовтня 1974 року вона та її чоловік ОСОБА_7 усиновили ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Після усиновлення син отримав прізвище ОСОБА_5, ім'я - ОСОБА_5, по батькові - ОСОБА_5.

В жовтні 2016 року усиновлений син разом з дружиною ОСОБА_9 переїхали проживати в її будинок по АДРЕСА_1. Протягом останніх трьох років спільне життя з ОСОБА_5 стало неможливим, оскільки усиновлений почав провокувати суперечки та сварки, під час яких ображав її, погрожував фізичною розправою, принижував її честь та гідність. Відповідач ОСОБА_5 перебуває на її утриманні та зловживає алкогольними напоями. Усиновлений син вчиняє стосовно неї фізичне насильство шляхом нанесення побоїв, тілесних ушкоджень, що стало причиною порушення її фізичного здоров'я. Словесні образи, погрози, залякування спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе, чим було завдано шкоди її психічному здоров'ю.

Фізичні розправи, які майже щоденно вчиняє відповідач ОСОБА_5 змушують її постійно звертатися в поліцію та переховуватися від відповідача у сусідів. Відповідач притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення насильства в сім'ї. Однак, після притягнення до адміністративної відповідальності син ОСОБА_5 на шлях виправлення не став, продовжує знущатися над нею, погрожує фізичною розправою, нецензурно лається та потруїв домашню птицю.

ОСОБА_5 проживає у її будинку за її рахунок, матеріально їй не допомагає, не сплачує комунальні послуги.

З вказаних підстав ОСОБА_3 у позовній заяві просила скасувати усиновлення ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_3 та її представник адвокат ОСОБА_4 позовні вимоги підтримали, з підстав викладених у позовній заяві, просили позовні вимоги задовільнити.

Позивач ОСОБА_3 під час розгляду справи пояснила, що у 1974 році вона з чоловіком усиновила відповідача ОСОБА_5 Вони з чоловіком доглядали та виховували ОСОБА_5, дбали про нього. Навчаючись у школі, а пізніше в училищі, її син постійно порушував дисципліну. Після закінчення школи він пішов працювати в колгосп, але і там виникали певні проблеми. У зв'язку з цим, її рідний брат забрав ОСОБА_5 до себе в Луганську область, де він влаштувався на роботу в шахті. До відповідача вона завжди відносилась як до рідного сина. ОСОБА_5 двічі на рік приїжджав до неї в гості, допомагав навесні садити, а восени вибирати картоплю. Вона ж давала йому гроші на дорогу, давала продукти. В жовтні 2016 року її усиновлений син ОСОБА_5 з дружиною ОСОБА_9 приїхали до неї та почали проживати в її будинку.

З моменту поселення ОСОБА_5 з дружиною в її будинок, відповідач погрожував їй фізичною розправою, постійно нецензурно лається, погрожуючи тим, що виживе її з будинку. У вересні 2017 року наніс їй побої, у зв'язку з чим вона змушена була звернутися в поліцію. Відповідач їй нічим не допомагає, зачинив кімнати в будинку, щоб вона не заходила до них, побив її індики.

Позивач ОСОБА_3 пояснила, що бажає, щоб ОСОБА_5 залишив її будинок та переїхав проживати у своє помешкання, що в Луганській області. Вона хоче сама спокійно жити.

Представник позивача адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що відповідач ОСОБА_5 ображає матір, умисно наносив їй побої, тілесні ушкодження внаслідок чого погіршився її стан здоров'я. Відповідач постійно знущається над старшою жінкою, погрожує їй фізичною розправою, нецензурно лається. Вважає, що відповідач ОСОБА_5 вчиняє дії, що загрожують життю та здоров'ю позивача. Крім того, постійні конфлікти, образи свідчать про те, що спільне життя між усиновлювачем та усиновленим не склалося. З цих підстав, просить позовні вимоги позивача задовільнити.

Відповідач ОСОБА_5 та його представник адвокат ОСОБА_6 позовні вимоги позивача не визнали, вважали вимоги позивача безпідставними та просили у задоволенні позову відмовити.

Відповідач ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_3 вважає своєю матір'ю. Коли він проживав у Луганській області, то навесні та восени приїжджав до матері, щоб допомогти їй посадити город та пізніше зібрати урожай. У них були добрі відносини. Коли розпочалися воєнні дії на території Луганської області, мати просила його приїхати до неї, але він працював у шахті та хотів допрацювати до пенсії. Коли вийшов на пенсію, то з дружиною ОСОБА_9, розуміючи, що матері потрібна допомога, на її запрошення він переїхав у с. Перекалі. Після того, як він приїхав проживати до матері, між ними були добрі відносини, вони разом господарювали. У 2017 році ОСОБА_3 лікувалася в лікарні, а тому він матері в лікарню купив необхідний одяг та ліки. Мати перебувала в лікарні разом з ОСОБА_10, яка запропонувала матері переїхати проживати в її будинок, а свій будинок, щоб віддала ОСОБА_10 З того часу між ним та матір'ю почали виникати суперечки, конфлікти, мати хоче щоб він виїхав з її будинку. Вважає, що причиною їх конфліктів з матір'ю є те, що у їх відносини втручаються чужі люди, які хочуть заволодіти будинком матері. Мати відмовилася від його з дружиною допомоги, говорила, щоб вони нічого не робили на її городі. Його мати відмовляється від приготовленої дружиною їжі.

Суд, заслухавши сторони та їх представників, вивчивши матеріали справи, дослідивши докази по справі та оцінивши їх, як кожен окремо, так і в їх сукупності, за внутрішнім переконанням, приходить до висновку про те, що позовні вимоги позивача не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Суд вирішив справу в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів, наданих учасниками справи.

Цивільна справа розглянута у порядку загального позовного провадження.

Судом по даній цивільній справі призначалися судові засідання на 5 листопада, 12 листопада, 26 листопада, 5 грудня 2018 року.

В ході розгляду справи судом не вирішувалося питання про забезпечення доказів, не вживалися заходи забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо.

Під час розгляду справи судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленого цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до положень статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Як встановлено із дослідженого свідоцтва про усиновлення серії НОМЕР_1 (а.с. 7) ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, був усиновлений 21 жовтня 1974 року ОСОБА_3 та ОСОБА_7, у зв'язку з чим ім'я усиновленого було змінено на ОСОБА_5.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_12 дав показання про те, що з позивачем є сусідами. Маючи в господарстві коня, на прохання ОСОБА_3, він їй допомагав обробляти город. ОСОБА_3 говорила, що син її ображає, б'є, включає гучну музику, все від неї закриває та не дає їсти. ОСОБА_3 говорила, що син до дверей горища провів дріт та підключив електричний струм. ОСОБА_5 колись його просив налякати ОСОБА_3

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 дав показання про те, що декілька років він проживав на квартирі у ОСОБА_3, оскільки працював водієм маршрутного таксі. В той час ОСОБА_5 приїжджав до матері два рази на рік, допомагав садити та обробляти город. Коли проживав у ОСОБА_3 та в той час приїжджав її син, то він бачив декілька разів ОСОБА_5 п'яним. Після того, як ОСОБА_5 переїхав проживати до матері та вона його зареєструвала у своєму будинку, син її побив, виганяв з будинку та вона змушена була втікати до сусідки та в неї ночувати. Про те, що ОСОБА_5 побив ОСОБА_3 йому відомо зі слів ОСОБА_3, очевидцем такого побиття він не був. Крім того, ОСОБА_3 йому скаржилася, що син її б'є, ображає, включає гучну музику.

Свідок ОСОБА_14 дала показання про те, що чоловік позивача був її дядьком, а тому сторін добре знає. Крім того, вона проживає неподалік ОСОБА_3 Їй відомо, що ОСОБА_3 завжди чекала сина. ОСОБА_5, хоч і усиновлений, але їх родина завжди вважала його своїм. Він двічі на рік приїжджав до матері, допомагав їй. Всі в селі знали, що відповідач працював на роботі та, отримавши пенсію, мав приїхати до матері. Вважає, що причиною конфліктів між сторонами є те, що чужі люди, сусіди налаштовують ОСОБА_3 проти сина.

Свідок ОСОБА_15 дала показання про те, що вона працює листоношею та приносить пенсію позивачеві додому. Ніколи не чула, щоб ОСОБА_5 ображав матір. Вона до будинку ОСОБА_3 приходить один раз на місяць, було таке, що чула музику в їх будинку.

Свідок ОСОБА_16 дала показання про те, що у ОСОБА_3 з сином завжди були добрі відносини, вона з чоловіком виховували сина, добре жили. ОСОБА_5 проживав у Луганській області, але двічі на рік приїжджав до матері. Коли почалася війна на сході, то ОСОБА_3 завжди переживала за сина, їй та її дочці говорила про те, чому він не їде до неї та ходить там під кулями. ОСОБА_5 також добре відносився до матері. Колись вона конфліктувала з ОСОБА_3, то її син ОСОБА_5 приходив до неї, щоб з'ясувати чому вона посварилася з його матір'ю.

Свідок ОСОБА_17 дала показання про те, що вона працює соціальним працівником та приходить до ОСОБА_3, щоб їй чимось допомогти. Вона ніколи не чула, щоб ОСОБА_5 ображав матір та не бачила, щоб її бив. Навесні 2018 року ОСОБА_5 з дружиною допомагав матері садити город, але урожай збирати вже не допомагав. ОСОБА_3 їй говорила про те, що син її ображав. Протягом останнього часу, коли приходить до ОСОБА_3, то помічає, що вона знервована. ОСОБА_3 сама собі готує їсти. Вона зрозуміла, що ОСОБА_3 не хоче, щоб син проживав з нею.

Свідок ОСОБА_9 дала показання про те, що вона є другою дружиною ОСОБА_5 та проживає з чоловіком в будинку ОСОБА_3 Раніше у неї з свекрухою були добрі відносини, але протягом останнього часу вони погіршилися. Свекруха не хоче, щоб вона з чоловіком їй допомагали по господарству, відмовляється від їжі, яку вона приготує. ОСОБА_3 не хоче, щоб син проживав у її будинку.

Свідок ОСОБА_18 дав показання про те, що конфлікти між сторонами почали виникати після того, як двоє водіїв маршрутних автобусів проживали в будинку ОСОБА_3

Свідок ОСОБА_19 дала показання про те, що ОСОБА_5 завжди знала з позитивної сторони. Водій маршрутки ОСОБА_22, який проживав на квартирі у ОСОБА_3, допомагав їй по господарству з своєю дружиною чи дочкою. Якось вона була присутня під час розмови, коли дружина ОСОБА_22 пропонувала ОСОБА_3 переїхати проживати в їх будинок, а свій будинок, щоб вона віддала їм.

Свідок ОСОБА_20 в судовому засіданні дав показання про те, що як поліцейський, він виїжджав на виклик до позивача у зв'язку з її повідомленням про побиття індиків. Під час проведеної перевірки за заявою ОСОБА_3 доказів того, що її індиків побив ОСОБА_5 не було встановлено.

Свідок ОСОБА_21 дала показання про те, що як працівник поліції, вона виїжджала за викликом позивача до її будинковолодіння. ОСОБА_3 скаржилася на те, що її син ображає.

Свідок ОСОБА_22 дав показання про те, що він проживав у будинку ОСОБА_3 ОСОБА_3 говорила, що її син ображає, нічим не допомагає. Він з дружиною допомагав садити город ОСОБА_3 Так, дійсно його дружина пропонувала ОСОБА_3 переїхати проживати в їх будинок.

Відповідно до статті 238 Сімейного кодексу України (далі - СК України) усиновлення може бути скасоване за рішенням суду, якщо: 1) воно суперечить інтересам дитини, не забезпечує їй сімейного виховання; 2) дитина страждає недоумством, на психічну чи іншу тяжку невиліковну хворобу, про що усиновлювач не знав і не міг знати на час усиновлення; 3) між усиновлювачем і дитиною склалися, незалежно від волі усиновлювача, стосунки, які роблять неможливими їхнє спільне проживання і виконання усиновлювачем своїх батьківських обов'язків.

Скасування усиновлення не допускається після досягнення дитиною повноліття. Усиновлення може бути скасоване після досягнення дитиною повноліття, якщо протиправна поведінка усиновленого, усиновлювача загрожує життю, здоров'ю усиновлювача, усиновленого або інших членів сім'ї.

Усиновлення повнолітньої особи може бути скасовано судом за взаємною згодою усиновлювача і усиновленого або на вимогу одного з них, якщо сімейні відносини між ними не склалися. Усиновлення скасовується від дня набрання чинності рішенням суду.

Виходячи із наведеного і того, що відповідач на час звернення позивача до суду є повнолітньою особою, тому скасування його усиновлення без його згоди можливо лише у випадку, якщо протиправна поведінка його чи усиновлювача загрожує життю, здоров'ю його чи позивача або інших членів сім'ї, чи якщо сімейні відносини між ними не склалися.

Із дослідженої в судовому засіданні постанови Демидівського районного суду Рівненської області від 22 вересня 2017 року (а.с. 9) встановлено, що ОСОБА_5 2 вересня 2017 року за місцем свого проживання в АДРЕСА_2, вчинив насильство в сім'ї по відношенню до своєї матері ОСОБА_3, ображав її нецензурною лайкою, виганяв з будинку, намагався вчинити бійку.

Згідно повідомлення Демидівського ВП Дубенського ВП ГУ НП в Рівненській області № 3106/209/01-2018 від 29 листопада 2018 року (а.с. 159-162) встановлено, що ОСОБА_5 притягувався до адміністративної відповідальності 15 травня 2018 року за ч. 1 ст. 175-1 КУпАП, а саме: за куріння тютюнових виробів у невстановленому місці. 15 травня 2018 року ОСОБА_5 притягувався до адміністративної відповідальності за ст. 176 КУпАП, оскільки 15 травня 2018 року о 12 годині 10 хвилин в с. Перекалі на вул. Першотравнева, Демидівського району Рівненської області, зберігав при собі пляшку з рідиною, що мала різкий запах самогону. Крім того, ОСОБА_5 15 травня 2018 року о 12 годині 00 хвилин, перебуваючи в АДРЕСА_1, здійснив купівлю самогону в маловідомої особи.

Дослідженою копією медичної картки ОСОБА_3 (а.с. 10) встановлено, що ОСОБА_3 4 вересня 2017 року зверталася за медичною допомогою в Демидівську центральну районну лікарню та їй встановлено діагноз - забій м'яких тканин голови.

Ч. 1 ст. 76 ЦПК України визначає, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

В силу вимог ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Ч. 1 ст. 81 ЦПК України містить вимогу про те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Ст. 62 Конституції України визначає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

В судовому засіданні позивач та її представник не надали належних та допустимих доказів, що беззаперечно свідчили б про нанесення відповідачем тілесних ушкоджень позивачеві, а отже доказів про те, що протиправна поведінка відповідача загрожує життю та здоров'ю позивача (усиновлювача).

У позовній заяві позивач ОСОБА_3 зазначала про те, що відповідач ОСОБА_5 фізичні розправи вчиняє майже щоденно, наносить їй побої та тілесні ушкодження. Однак, в судовому засіданні позивач ОСОБА_3 стверджувала, що син наносив їй тілесні ушкодження лише один раз 2 вересня 2017 року, у зв'язку з чим вона зверталася в поліцію.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_23 дала показання, що в той вечір ОСОБА_3 прийшла до її будинку та говорила про те, що її син ОСОБА_5 біжить за нею та просила його не пускати у будинок. Коли прийшов ОСОБА_5, то просив щоб ОСОБА_3 йшла додому та не ходила по сусідах. ОСОБА_3 їй часто говорила про те, що її син ображав, бив, виганяв з будинку та в будинку закрив на замок кімнати, щоб вона там не ходила. Особисто вона не бачила, щоб відповідач вчиняв такі дії відносно позивача.

Так, позивачем та її представником не надано до суду доказів про те, що відповідач був визнаний винуватим у вчиненні злочинного (протиправного) посягання на життя і здоров'я позивача (усиновлювача), та що його вина доведена у встановленому порядку.

Надана представником позивача до суду інформація Демидівського ВП Дубенського ВП ГУНП в Рівненській області про притягнення відповідача ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 175-1, ст. 176, ст. 177 КУпАП, не свідчить про вчинення відповідачем протиправних дій відносно позивача.

На думку суду, повідомлення Демидівського ВП Дубенського ВП ГУНП в Рівненській області про притягнення відповідача ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 175-1, ст. 176, ст. 177 КУпАП, не стосуються предмету спору у даній справі та жодним чином не характеризують взаємовідносини сторін по даній справі.

Разом з тим, твердження позивача про те, що факти вчинення відповідачем протиправної поведінки відносно неї підтверджуються постановою Демидівського районного суду Рівненської області від 22 вересня 2017 року, суд не бере до уваги, оскільки зі змісту такої постанови суду вбачається, що протиправна поведінка відповідача зводилась до словесного конфлікту, нецензурних висловлювань і не могла загрожувати життю, здоров'ю позивача.

Щодо скасування усиновлення з підстави, передбаченої ч. 3 ст. 238 СК України, то таке скасування усиновлення може мати місце, лише у випадку, якщо було усиновлено вже повнолітню особу, як це передбачено ч. 2 ст. 208 СК України, і якщо сімейні відносини між усиновленим та усиновлювачем не склалися.

Дослідженими доказами по справі встановлено, що відповідач ОСОБА_5 був усиновлений позивачем ОСОБА_3 та її чоловіком ОСОБА_7 у віці трьох років. На час розгляду справи позивач ОСОБА_3 досягла віку 86-ти років, а відповідач ОСОБА_5 досяг 47-ми років. Сторони по страві є пенсіонерами. Крім того, встановлено, що сторони з часу усиновлення позивачем відповідача проживали як сім'я; позивач з чоловіком займалася вихованням усиновленого сина. Сторони підтримували сімейні відносини протягом 44-х років, мали взаємні права та виконували взаємні обов'язки, а тому підстав вважати, що між сторонами не склалися сімейні відносини немає.

Поодинокі сімейні суперечки чи побутові конфлікти між усиновлювачем та усиновленим не можуть свідчити про те, що між ними не склалися сімейні відносини.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_5, заперечуючи проти позовних вимог позивача, пояснив, що вважає позивача своєю матір'ю та незалежно від рішення суду вважає своїм обов'язком дбати про неї.

Щодо доводів позивача ОСОБА_3 про те, що відповідач ОСОБА_5 не допомагає їй, не надає матеріальної допомоги, то суд враховує те, що відповідно до ч. 1 ст. 202 СК України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

В судовому засіданні не знайшли свого підтвердження доводи позивача про те, що відповідач проживає за її рахунок, оскільки сторони під час розгляду справи підтвердили, що відповідач є пенсіонером, отримує пенсію.

Таким чином, враховуючи, що скасування усиновлення з підстави, передбаченої ч. 3 ст. 238 СК України, в даному випадку є неможливим, оскільки відповідач був усиновленим до досягнення повноліття (у віці трьох років), відсутністю належних та допустимих доказів, які б свідчили про протиправну поведінку відповідача, що загрожує життю та здоров'ю позивача чи членів її сім'ї, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Аналізуючи доводи сторін та надані ними письмові докази по справі, суд прийшов до висновку, що позивачем не доведено існування вищевказаних обставин, які є підставою для скасування усиновлення повнолітньої особи. Зокрема, судовим розглядом встановлено і це підтверджується поясненнями сторін, що у квітні 2017 року між ними виник конфлікт. Після цього відносини між сторонами по даній справі погіршилися. Сторони у судовому засіданні підтвердили, що до цього час у них були нормальні відносини.

На думку суду, ця обставина не може свідчити про те, що внаслідок конфлікту між позивачем і відповідачем, між ними склалися такі відносини, що можуть бути підставою для скасування усиновлення, та передбачені ст. 238 СК України. Доказів, які б свідчили протилежне, судовим розглядом не здобуто.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що позивач не довів своїх позовних вимог, чим не виконав свій обов'язок щодо доказування, покладений на нього ч. 3 ст. 12 ЦПК України, а тому суд вважає необхідним відмовити у задоволенні його позову у повному обсязі.

У позовній заяві позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, посилався на положення ст.ст. 238-240 СК України.

Застосування вказаних правових норм при вирішенні справи, суд вважає обґрунтованими.

Відповідно до ст.ст. 202, 238 СК України, ст.ст. 258, 259, 265, 268 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про скасування усиновлення, відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду через Демидівський районний суд Рівненської області шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.С. Феха.

Повний текст рішення складено 13 грудня 2018 року.