Рішення № 78564650, 13.12.2018, Кремінський районний суд Луганської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2018 року м. Кремінна

Справа № 414/2842/18

Провадження № 2/414/680/2018

Кремінський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді Акулова Є.М.

за участю секретаря судового засідання Дегтяренко Т.В.

позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів,

ВСТАНОВИВ:

22 жовтня 2018 року позивач звернувся до Кремінського районного суду Луганської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що вона перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, який був розірваний рішенням Кремінського районного суду Луганської області від 08.01.2013 року у справі № 1212/3588/2012. Від вказаного шлюбу сторони мають дитину - сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Рішенням Кремінського районного суду Луганської області від 18.02.2013р. у справі № 414/299/13-ц з відповідача на її користь на утримання сина стягнуто аліменти в твердій грошовій сумі у розмірі 500 грн. щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Оскільки на даний час розмір стягнутих аліментів є недостатнім для належного утримання дитини, просила змінити встановлений судовим рішенням розмір аліментів на 1 / 4 частину заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позову і до досягнення дитиною повноліття.

Позивач у судовому засіданні позов підтримала, проти ухвалення заочного рішення у справі не заперечувала.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, причину неявки суду не повідомив, відзив на позов та заяву про розгляд справи за його відсутності до суду не надав.

Згідно положень ч. 4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Положеннями ч.3 ст. 13 ЦПК України передбачено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ч.3 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.

Частиною 3 ст. 211 ЦПК України передбачено право учасника справи заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Згідно ч.1, 4 ст. 223 ЦПК України, неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Враховуючи неявку до суду належним чином повідомленого відповідача, відсутності заяви відповідача про розгляд справи за його відсутності, неповідомлення відповідача про причини неявки до суду, відсутність відзиву відповідача на позов, відсутність заперечень позивача щодо ухвалення заочного рішення у справі, суд вважає можливим розглядати цивільну справу за відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення у справі, згідно ст.ст. 280-283 ЦПК України. 13.12.2018 року постанволено ухвалу про заочний розгляд справи.

Суд, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши матеріали справи та надавши оцінку доказам у їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси (ст.ст. 4, 5 ЦПК України).

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується копією паспорта (а.с. 5).

ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_6, батьками якого є ОСОБА_1 та ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с. 7).

Рішенням Кремінського районного суду Луганської області від 18.02.2013 р. по цивільній справі № 414/299/13-ц, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто алмінети на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 500,00 гривень щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (а.с.6).

На примусове виконання рішення суду, 18.02.2013 року, Кремінським районним судом Луганської області видано виконавчий лист (а.с. 8).

Відповідно до ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч.8 ст. 7 Сімейного кодексу України, регулювання сімейних відносин має здійснюватись з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

При цьому, інтереси дітей захищаються передусім не лише національним законодавством, але й нормами міжнародного права. Так, згідно з положеннями ч.1 ст. 3 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року (ратифікованої постановою Верховної ради України від 27.02.1991р. № 789-ХІІ, дата набуття чинності для України 27.09.1991р.), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ст. 18 Конвенції ООН про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Статтями 23, 27 Конвенції ООН про права дитини встановлено, що дитина має вести повноцінне і достойне життя в умовах, які забезпечують її гідність, сприяють почуттю впевненості в собі і полегшують її активну участь у житті суспільства. Держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

За змістом ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а згідно положень ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до положень ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи зміст ст.ст. 181, 192 СК України розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (ч.3 ст. 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до статті 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів в твердій грошовій сумі, що не може бути нижче 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Законом України «Про Державний бюджет на 2018 рік» з 01 липня 2018 року визначений прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років - 1599 гривень на місяць, а для дітей від 6 до 18 років - 1944 гривень на місяць. Тобто, розмір аліментів, визначений у твердій грошовій сумі на час розгляду справи на одну дитину не може бути меншим 779,50 гривень на місяць, а для дітей, яким виповнилося 6 років мінімальний розмір аліментів становить 972 гривні на місяць.

Таким чином аліменти стягнуті за рішенням Кремінського районного суду Луганської області від 18.02.2013 року у твердій грошовій сумі 500 гривень на місяць, є значно меншими ніж передбачено ст.ст. 182, 184 СК України.

Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст.ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки). Такої ж правової позиції дійшов Верховний суд України у постанові від 05.02.2014 року у справі № 6-143цс13.

З урахуванням викладеного, суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та змінити розмір аліментів.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 5 закону України «Про судовий збір» позивач звільнена від сплати судового збору, тому з урахуванням положень ст. 141 ЦПК України, судові витрати по справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 12-13, 76-81, 141, 163-265, 273, 280-283, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів задовольнити.

Змінити розмір аліментів та стягувати з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_5, РНОКПП НОМЕР_2, місце проживання: АДРЕСА_1) аліменти на утримання сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1 / 4 частини заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2) на користь держави судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок на наступні реквізити: отримувач - Державна судова адміністрація України, місце знаходження вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України (код ЄДРПОУ - 26255795), реквізит рахунка для зарахування до державного бюджету надходжень код класифікації доходів бюджету 22030106 "Судовий збір (стягувачем є Державна судова адміністрація України)": ГУК у м. Києві /м. Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача 899998, рахунок отримувача 31211256026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Попередньо виданий виконавчий лист відкликати.

Заочне рішення може бути переглянуто судом який його ухвалив за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити зачне рішення протягом тридцяти днів з дня його складення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Луганського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Є.М. Акулов