Ухвала суду № 78564533, 08.12.2018, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 08.12.2018

Справа № 334/6407/18

Провадження № 1-м/334/8/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2018 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Козлової Н.Ю,

при секретарі Манюхіні О.О.

за участю прокурора Пучкова О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України стосовно громадянина України

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, який має середню освіту, офіційно не одруженого, який має на утриманні двох неповнолітніх дітей, не працюючого, постійного місця реєстрації на території РФ не має, зареєстрованого за адресою: Україна, м. Запоріжжя, вул. Кочубея,68, на території РФ проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 Ладозька 23, кв.38, раніше не судимого,

засудженого вироком Совєтського районного суду м.Іваново Російської Федерації від 09 червня 2016 року за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 30, п. «г» ч.4 ст.228.1 Кримінального кодексу Російської Федерації, до 6 (шести) років позбавлення волі, відбуваю чого покарання в ФКУ «Виправна колонія №5 УФСВП Росії по Івановській області

В С Т А Н О В И В:

Міністерство юстиції України звернулося до Ленінського районного суду м. Запоріжжя з клопотанням про приведення вироку Совєтського районного суду м.Іваново Російської Федерації від 09 червня 2016 року відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 у відповідність із законодавством України для подальшого відбування покарання засудженим за даним вироком на території України.

В клопотанні зазначено, що ОСОБА_1 засуджено вироком Совєтського районного суду м.Іваново Російської Федерації від 09 червня 2016 року до покарання у вигляді 6 років позбавлення волі за вчинення злочину, передбаченого частиною 1 статті 30, пунктом «г» частини четвертої статті 228.1 (готування до незаконного збуту наркотичних засобів, групою осіб за попередньою змовою, у великому розмірі) Кримінального кодексу Російської Федерації, що також є караним діянням відповідно до законодавства України про кримінальну відповідальність.

ОСОБА_2 знаходиться в ФКУ «Виправна колонія № 5 УФСВП Росії по Івановській області, кінець відбуття строку покарання – 19.02.2022 року.

23.08.2018 р. Міністерством юстиції України прийнято рішення про прийняття в Україну засудженого вироком російського суду громадянина України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 для подальшого відбування покарання на території України.

З метою забезпечення виконання в Україні покарання, призначеного громадянину України російським судом, посилаючись на ст. 9 Конституції України, ст.ст. 9-11 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року, ст.ст. 606-610 КПК України, заявник просить визначити норми (статті, частини статей) Кримінального кодексу України, якими передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, у вчиненні яких ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано винним вироком Совєтського районного суду м.Іваново Російської Федерації від 09 червня 2016 року, визначити строк позбавлення волі, що підлягає відбуванню засудженим за цим вороком в Україні.

Прокурор у судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання, зазначивши, що воно є обґрунтованим та відповідає вимогам закону та висловив свою думку про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України.

Представник Міністерства юстиції України в судове засідання не з'явилася, в клопотанні просив розглядати справу за її відсутності.

Міністерство юстиції України звернувшись до суду з клопотанням про приведення вироку російського суду щодо ОСОБА_1 у відповідність із законодавством України до передачі засудженого в Україну, зазначив, що забезпечити присутність цієї особи в судовому засіданні держави виконання вироку згідно з Конвенцією про передачу засуджених осіб 1983 року, є неможливим.

Заслухавши думку прокурора, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_2 України, є частиною національного законодавства України.

Згідно ч. 1 ст. 602 КПК України, вирок суду іноземної держави може бути визнаний і виконаний на території України у випадках і в обсязі, передбачених міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною ОСОБА_2 України.

Відповідно до ст. 2 Конвенції, особу, засуджену на території однієї Сторони, може бути передано на територію іншої Сторони, відповідно до положень цієї Конвенції, для відбування призначеного їй покарання. З цією метою засуджена особа може висловити державі винесення вироку або державі виконання вироку своє побажання бути переданою згідно з цією Конвенцією та ч. 1 ст. 9 цієї Конвенції, компетентні органи держави виконання вироку продовжують виконання вироку одразу або на основі судової чи адміністративної постанови згідно з положеннями ст.10 Конвенції, яка передбачає у разі продовження виконання вироку держава виконання вироку дотримується характеру і тривалості покарання, призначеного державою винесення вироку. Однак, якщо це покарання за своєю природою або тривалістю є несумісним із законодавством держави виконання вироку або якщо її законодавство цього вимагає, ця держава може на основі судової або адміністративної постанови співвіднести призначену міру покарання з покаранням чи заходом, передбаченим її власним законодавством за вчинення аналогічного злочину. За своїм характером таке покарання або такий захід повинні у міру можливості відповідати покаранню або заходу, призначеному у вироку для виконання. Покарання чи захід за своїм характером або своєю тривалістю не може бути більш суворим, ніж міра покарання, призначена в державі винесення вироку, і не може перевищувати максимальні строки позбавлення волі, передбачені законодавством держави виконання вироку. Відповідно до ст. 11 Конвенції, при заміні вироку мають враховуватися зроблені щодо фактів висновки, які ясно викладені або припускаються в рішенні, ухваленому державою винесення вироку, а також не може посилюватися кримінальне покарання засудженої особи.

Згідно ст. 606 КПК України, засудженого іноземним судом громадянина України може бути прийнято для відбування покарання в Україні тільки за умов: 1) якщо ця особа є громадянином держави виконання вироку; 2) якщо вирок набрав законної сили; 3) якщо на час отримання запиту про передачу засуджений має відбувати покарання упродовж якнайменш шести місяців або якщо йому ухвалено вирок до увязнення на невизначений строк; 4) якщо на передачу згоден засуджений або з урахуванням його віку або фізичного чи психічного стану на це згоден законний представник засудженого; 5) якщо кримінальне правопорушення, внаслідок вчинення якого було ухвалено вирок, є злочином згідно із законодавством держави виконання вироку або було б злочином у разі вчинення на її території, за вчинення якого може бути призначено покарання у виді позбавлення волі; 6) якщо відшкодовано майнову шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, а в разі наявності - також процесуальні витрати; 7) якщо держава ухвалення вироку і держава виконання вироку згодні на передачу засудженого.

У судовому засіданні встановлено, що Міністерство юстиції України звернулось до суду з клопотанням про приведення вироку суду іноземної держави стосовно ОСОБА_1 у відповідність із законодавством України, з дотриманням вимог ч. 3 ст. 609 КПК України, яке суд розглядає відповідно до положень Конституції України, глави 46 КПК України, якими регламентовані визнання та виконання вироків судів іноземних держав та передача засуджених осіб, Конвенції про передачу засуджених осіб від 21.03.1983 (в подальшому Конвенція), що набрала для України чинності, та норм Кримінального кодексу України.

Згідно вироку Совєтського районного суду м. Іваново від 09.06.202016 року, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4 за вчинення злочинів, передбачених ч. 1 ст. 30, п. «г» ч.4 ст.228. КК РФ (готування на незаконного збуту наркотичних засобів, вчинений за попередньою змовою групою осіб, у великому розмірі ) до покарання у виді 6 років позбавлення волі, з відбуванням покарання у виправній колонії суворого режиму. Вище зазначений вирок набрав законної сили. Як вбачається із змісту заяви засудженого ОСОБА_1 останній просить перевести його для подальшого відбуття покарання в Україну. Заява засудженого ОСОБА_1 стала підставою щодо звернення Міністерства юстиції України з клопотанням про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України (а.с.2-4).

Згідно довідки Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації Державної міграційної служби України ОСОБА_1 є громадянином України.

Згідно довідки «Федеральное Казенное Учреждение Исправительная Колония № 5 Главного Управления Федеральной Службы Исполнения Наказаний по Іванівській області від 05.03.2018 року, засуджений ОСОБА_1 станом на 05.03.2018 року відбув: 02 роки 15 днів, не відбута частина покарання складає: 03 роки 11 місяців 15 днів. Початок строку 20.02.2016 року, кінець строку 19 лютого 2022 року. Процесуальні витрати за вироком відсутні.

Відповідно до довідки «Федеральное Казенное Учреждение Исправительная Колония № 5 Главного Управления Федеральной Службы Исполнения Наказаний по Іванівській області, засуджений ОСОБА_1 має задовільний стан здоров’я та не вказано на неможливість його етапування. Згідно характеристики від 05.03.2018 року, засуджений ОСОБА_1 на шлях виправлення не став та характеризується негативно.

Вирішуючи питання про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України суд враховує наступні положення законодавства України.

Відповідно до ч 3 ст. 610 КПК України, під час розгляду клопотання Міністерства юстиції України суд визначає статті (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність, яким передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, вчинене засудженим громадянином України, і строк позбавлення волі, визначений на підставі вироку іноземної держави.

Так, дії ОСОБА_1 за вироком Совєтського районного суду м. Іваново від 09.06.2016 року кваліфіковані за ч. 1 ст. 30, п. «г» ч.4 ст.228.1 КК РФ (готування до незаконного збуту наркотичних засобів, вчинений за попередньою змовою групою осіб, у великому розмірі ).

Санкцією зазначеної статті передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до двадцяти років із призначенням додаткових покарань чи без них.

За зазначені дії в Україні встановлена кримінальна відповідальність за ч.1 ст. 14, ч.2 ст.307 КК України – готування до злочину, за попередньою змовою групою осіб, якщо предметом таких дій були наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги у великих розмірах, карається позбавленням волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна.

При вирішенні питання приведення вироку РФ у відповідність із законодавством України, суд враховує приписи ч.3 та ч.4 ст.610 КПК України, згідно яких, під час розгляду клопотання суд визначає статті (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність, якими передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, вчинене засудженим громадянином України, і строк позбавлення волі, визначений на підставі вироку суду іноземної держави. При визначенні строку покарання у виді позбавлення волі, що підлягає відбуванню на підставі вироку суду іноземної держави, суд дотримується тривалості призначеного таким вироком покарання, що повністю узгоджується з положеннями, наведеними ч.1 ст. 11 Європейської конвенції про передачу засуджених осіб, згідно яких, при заміні вироку не може посилюватися кримінальне покарання засудженої особи.

Положення ч.3 ст. 66 КК РФ відповідають положенням ч.3 ст. 68 КК України і передбачають, що за замах на злочин строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (частини статті) Особливої частини цього кодексу.

Оскільки призначене державою винесення вироку покарання має бути співвіднесене з покаранням, передбаченим законодавством України про кримінальну відповідальність за вчинення аналогічного злочину, суд визначає строк позбавлення волі за злочин, передбачений ч.2 ст. 15, ч.2ст. 307 КК України, із застосуванням ч.3 ст. 68 КК України, що за своїм характером та своєю тривалістю не є більш суворим, ніж міра покарання, призначена в державі винесення вироку, і відповідає вимогам п.1 ч.4 ст. 610 КПК України.

З вище наведеного вбачається, що ОСОБА_1 слід вважати засудженим за ч.1 ст.14 ч.2 ст.307 КК України до покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі.

Конфіскація майна ОСОБА_1 вироком Совєтського районного суду м. Іваново від 09.06.2016 не призначалася, тому не підлягає до застосовування.

Процесуальні витрати відсутні.

Строк відбування покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_1 відповідно до вироку Совєтського районного суду м. Іваново від 09.06.2016 року, при приведенні його у відповідність із законодавством України, слід рахувати з 20 лютого 2016 року та зарахувати в строк відбування призначеного покарання термін тримання під вартою з 20 лютого 2016 року по 09 червня 2016 включно.

Питання речових доказів вирішено при постановленні вироку.

Суд, враховуючи наведене, вважає, що призначене засудженому ОСОБА_1 за вироком Совєтського районного суду м. Іваново від 09 червня 2016 року покарання за своїм видом і тривалістю є сумісним із законодавством України та співвідноситься із заходами примусу, передбаченими Кримінального Кодексу України за вчинення аналогічних винних діянь, засуджений згідний на його передачу до України для подальшого відбуття покарання, приходить до висновку, що є достатні та законні підстави для приведення вироку Російської Федерації у відповідність з кримінальним законодавством України.

Відповідно до ст.86 Кримінально-виконавчого кодексу України вид колонії, в якій засуджені до позбавлення волі відбувають покарання, визначається Державним департаментом України з питань виконання покарань, до компетенції суду в Україні не віднесено визначення засудженому до позбавлення волі виду колонії.

Керуючись ст.ст. 602, 603, 606, 609, 610 КПК України, ст.ст. 2, 9, 11 Європейської конвенції про передачу засуджених осіб, суд,-

ухвалив:

Клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України стосовно громадянина України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, який має середню освіту, офіційно не одруженого, який має на утриманні двох неповнолітніх дітей, не працюючого, постійного місця реєстрації на території РФ не має, зареєстрованого за адресою: Україна, м. Запоріжжя, вул. Кочубея,68, на території РФ проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 Ладозька 23, кв.38, раніше не судимого, засудженого вироком Совєтського районного суду м.Іваново Російської Федерації від 09 червня 2016 року за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 30, п. «г» ч.4 ст.228.1 Кримінального кодексу Російської Федерації, до 6 (шести) років позбавлення волі, відбуваю чого покарання в ФКУ «Виправна колонія №5 УФСВП Росії по Івановській області у відповідність із законодавством України.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 вважати засудженим за ч.1 ст.14, ч.2 ст.307 КК України до покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі.

Строк відбування покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до вироку Совєтського районного суду м.Іваново від 09 червня 2016 року при приведенні його у відповідність із законодавством України, рахувати з з 20 лютого 2016 року та зарахувати в строк відбування призначеного покарання термін тримання під вартою з 20 лютого 2016 року по 09 червня 2016 включно.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Запорізької області протягом семи днів з дня її оголошення.

Копію ухвали направити Міністерству юстиції України, для відому.

Суддя: Н.Ю.Козлова