Ухвала суду № 78564516, 25.10.2018, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 25.10.2018

Справа № 334/4688/18

Провадження № 1-кп/334/655/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2018 року колегія суддів Ленінського районного суду м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Баруліної Т.Є., суддів Турбіної Т.Ф. та Гнатюка О.М.,

при секретарі Сагайдак Г.В.,

за участю прокурора Вєтрова Д.В.,

обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4,

захисників адвокатів ОСОБА_5, ОСОБА_6,ОСОБА_7, ОСОБА_8

розглянувши у підготовчому судовому засіданні, в залі суду матеріали кримінального провадження №12017040590000491 від 24.08.2017 року по обвинуваченню ОСОБА_1 в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.4, 5 ст. 185, ч.4 ст.187, ст.257, ч.1 ст.263, ч.1 ст.309 КК України, ОСОБА_2 в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 4,5 ст.185, ч.4 ст.187, ст.257 КК України, ОСОБА_3 в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.4,5 ст.185, ч.4 ст.187, ст.257 КК України, ОСОБА_4 в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.4,5 ст.185, ч.4 ст.187, ст.257 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

На розгляді Ленінського районного суду м. Запоріжжя перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.4, 5 ст. 185, ч.4 ст.187, ст.257, ч.1 ст.263, ч.1 ст.309 КК України, ОСОБА_2 в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.4, 5 ст.185, ч.4 ст.187, ст. 257 КК України, ОСОБА_3 в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 4, 5 ст.185, ч.4 ст.187, ст.257 КК України, ОСОБА_4 в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.4, 5 ст.185, ч.4 ст.187, ст.257 КК України.

Для забезпечення кримінального провадження обвинуваченим ОСОБА_2 та ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою по 04.11.2018 року.

У підготовчому судовому засіданні прокурор Вєтрова Д.В. подав клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченим, оскільки судовий розгляд у справі тільки розпочинається, існують та не зникли ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, уникнути яких буде не можливо у разі перебування обвинувачених на волі, тому відсутні підстави змінювати запобіжний захід з тримання під вартою на інший більш м’який. Обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, вчинити інші кримінальні правопорушення.

Потерпілі підтримали клопотання прокурора та просили продовжити строк тримання під вартою обвинуваченим.

ОСОБА_4 та його захисник адвокат ОСОБА_5 заперечували проти клопотання прокурора та подали клопотання в якому просили змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.

ОСОБА_2 та його захисник адвокат ОСОБА_9 заперечували поти клопотання прокурора та просили змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.

Обвинувачені ОСОБА_1, ОСОБА_3 та їх захисники просили вирішити дане клопотання на розсуд суду.

Вислухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.

Згідно ч.1ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу..

Продовження тримання під вартою може бути виправданим тільки за наявності певного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до особистої недоторканності (рішення ЄСПЛ «Харченко проти України», «Лабіта проти Італії»).

При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинувачених суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а враховує, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 обвинувачуються у вчиненні тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушеннях, які пов’язані із застосуванням насильства, а тому являють собою значну суспільну небезпеку таза які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 15 років.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Колегія суддів враховує,що розгляд кримінального провадження на даний час тільки розпочинається, в судовому засіданні не допитані потерпілі та свідки, враховує дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4, який обвинувачується у скоєні особливо тяжких злочинів, раніше неодноразово судимий, в тому числі за аналогічні злочини проти власності, отже він є особою схильною до вчинення нових злочинів, тобто має реальну можливість вчинити інше кримінальне правопорушення, не працює та не має джерела постійного доходу, що дає підстави для висновку, що він існував за рахунок майна здобутого злочинним шляхом, тому на даний час не зменшилися ризики, визначені ст.177 КПК України, а саме, існують ризики, що обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків по кримінальному провадженню, знищити або сховати речі, які мають важливе значення для встановлення обставин кримінального провадження, скоїти інші кримінальні правопорушення.

Крім того, колегія суддів відповідно до ст.178 КПК України враховує тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватими.

Заявлені стороною захисту обставини в сукупності з тяжкістю злочину та даними про особу обвинуваченого, не можуть слугувати виключною підставою для зміни йому запобіжного заходу.

З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що клопотання прокурора про продовження ОСОБА_4, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню, клопотання захисника про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту не підлягає задоволенню, оскільки жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, виконання ним процесуальних обов’язків та запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, тому термін запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 підлягає продовженню на строк шістдесят днів відповідно до вимог ст.183 КПК України.

Також колегія суддів враховує, що розгляд кримінального провадження на даний час тільки розпочинається, в судовому засіданні не допитані потерпілі та свідки, враховує дані про особу обвинуваченого ОСОБА_2, який обвинувачується у скоєні ряду особливо тяжких злочинів, отже він є особою схильною до вчинення злочинів, тобто має реальну можливість вчинити інше кримінальне правопорушення, не працює та не має джерела постійного доходу, що дає підстави для висновку, що він існував за рахунок майна здобутого злочинним шляхом, тому на даний час не зменшилися ризики, визначені ст.177 КПК України, а саме, існують ризики, що обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків по кримінальному провадженню, скоїти інші кримінальні правопорушення.

Крім того, колегія суддів відповідно до ст.178 КПК України враховує тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватими.

Заявлені стороною захисту обставини в сукупності з тяжкістю злочину та даними про особу обвинуваченого, не можуть слугувати виключною підставою для зміни йому запобіжного заходу.

З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що клопотання прокурора про продовження ОСОБА_2, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню, клопотання захисника про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту не підлягає задоволенню, оскільки жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, виконання ним процесуальних обов’язків та запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, тому термін запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_2,підлягає продовженню на строк шістдесят днів відповідно до вимог ст.183 КПК України.

Керуючись ст. ст. 176, 177, 178, 183, 197, 315 КПК України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Клопотання прокурора про продовження терміну дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_2 – задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів - по 23 грудня 2018 року включно.

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу ОСОБА_2 – відмовити.

Клопотання прокурора про продовження терміну дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 – задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів - по 23 грудня 2018 року включно.

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу ОСОБА_4 – відмовити.

Повний текст ухвали буде оголошений 29 жовтня 2018 року о 17 год.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судья: Баруліна Тамара Євгенівна

Інші судді, які входять до складу колегії:

ОСОБА_10

ОСОБА_11