Постанова № 78564437, 14.12.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2018 р. м. ХарківСправа № 2040/6588/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Зеленського В.В.

суддів: Чалого І.С. , Кононенко З.О.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківського науково - дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2018 р. (суддя Котеньов О.Г., вул. Мар'їнська, 18-Б-3, м. Харків, 61004) по справі № 2040/6588/18

за позовом ОСОБА_1

до Харківського науково - дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України

про визнання протиправними дії та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

15.08.2018 р. ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківського науково - дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України (далі по тексту - НДЕКЦ МВС України, в якому просив суд:

- визнати протиправними дії Харківського НДЕКЦ МВС України, що виявилися в наданні неповної інформації у відповіді від 18.06.2018 № 19/121/1-Р-6 на звернення ОСОБА_1 від 18.05.2018, 04.06.2018 (в інтересах якої діє представник ОСОБА_2В.) стосовно судового експерта ОСОБА_3, у відповіді від 06.06.2018 р. № 19/121/1-Б-5 на звернення ОСОБА_1 від 21.05.2018 стосовно судового експерта ОСОБА_3;

- зобов'язати Харківський НДЕКЦ МВС України надати належну обґрунтовану відповідь на звернення ОСОБА_1 від 18.05.2018, 21.05.2018, 04.06.2018 стосовно судового експерта ОСОБА_3

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2018 р. позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 84500, код НОМЕР_1) до Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України (вул. Ковтуна, буд. 34, м. Харків, 61036, код ЄДРПОУ 25574728) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.

Визнати протиправною бездіяльність Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України щодо ненадання відповіді на звернення ОСОБА_1 від 18.05.2018, 21.05.2018, 04.06.2018 стосовно судового експерта ОСОБА_3 у порядку, встановленому Законом України "Про доступ до публічної інформації".

Зобов'язано Харківський науково-дослідний експертно-криміналістичний центр Міністерства внутрішніх справ України надати належну обґрунтовану відповідь на звернення ОСОБА_1 від 18.05.2018, 21.05.2018, 04.06.2018 стосовно судового експерта ОСОБА_3 з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Відповідач, Харківський НДЕКЦ МВС України, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2018 р. по справі №2040/6588/18 частково. В задоволенні вимог про визнання незаконної бездіяльності Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України та зобов'язання вчинити дії, а саме надати ОСОБА_1 належну обґрунтовану відповідь на її звернення стосовно судового експерта ОСОБА_4 - відмовити.

В обґрунтування вимог посилається на те, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи; висновок суду не відповідає всім обставинам справи.

Представник позивача, подав відзив на апеляційну скаргу, в якому, зазначив, що скарга не підлягає задоволенню, оскільки мотиви та підстави зазначені в даній скарзі щодо скасування рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2018 р. по адміністративній справі №2040/6588/18 є безпідставними та необґрунтованими, натомість рішення суду першої інстанції ухвалено у відповідності до вимог чинного законодавства України. Просив скаргу Харківського НДЕКЦ МВС України відхилити, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2018 р. по справі №2040/6588/18 залишити без змін.

Відповідно до приписів ст. 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що 03 березня 2018 року ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області по справі № 219/8928/16-ц за позовною заявою ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про визнання батьківства за участю третіх осіб - Служби у справах дітей Бахмутської міської ради та Бахмутського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецької області призначено судову молекулярно - генетичну експертизу.

Проведення експертизи було доручено Харківському НДЕКЦ МВС України, що знаходиться за адресою: 61036,м. Харків, вул. Ковтуна, 34.

18 травня 2018 року ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 звернулась до Харківського науково-дослідного експертно - криміналістичного центру МВС України, що є державною установою системи Міністерства внутрішніх справ України, з письмовою заявою про надання інформації - відомостей щодо посадової особи експерта ОСОБА_3, що підтверджується копією опису вкладення у цінний лист та копією чеку.

Доказів надання відповіді на заяву представника ОСОБА_1 від 18.05.2018 до суду не надано.

21 травня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до директора Харківського НДЕКЦ МВС України ОСОБА_6 С І. із заявою про надання інформації щодо посадової особи експерта ОСОБА_3

04 червня 2018 року ОСОБА_7, через свого представника ОСОБА_2, до Харківського НДЕКЦ МВС України подана заява про негайне надання письмових відповідей на заяву від 18.05.2018, подану через представника ОСОБА_2 та 21.05.2018, подану особисто ОСОБА_1

Відповідачем на лист ОСОБА_1 від 21.05.2018 надано відповідь вих. № 19/121/1-П-5 від 06.06.2018 за підписом директора Харківського НДЕКЦ МВС України ОСОБА_6, в якому вказано, що керівництвом Харківського науково-дослідного експертно - криміналістичного центру МВС України проведення експертизи, що призначена ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 03.03.2018, доручено завідувачу сектору молекулярно-генетичних досліджень ОСОБА_3 Будь-яких інших відомостей у листі від 06.06.2018 відповідачем не надано.

На повторне звернення від 04 травня 2018 року представником позивача отримано відповідь вих. № 19/121/1-Р-6 від 18.06.2018 за підписом директора Харківського НДЕКЦ МВС України ОСОБА_6, у якому зазначено, що керівництвом Харківського НДЕКЦ МВС України проведення експертизи, що призначена ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 03.03.2018 р., доручено завідувачу сектору молекулярно-генетичних досліджень ОСОБА_3, а також вказано, що інформацію про судового експерта можна отримати в реєстрі атестованих судових експертів, який розміщений на офіційному сайті Міністерства юстиції України.

Позивач, вважаючи, що їй не у повному обсязі надано інформацію на її запити від 18.05.2018 р., 21.05.2018 р., 04.06.2018 р., звернувся до суду про захистом своїх прав.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з протиправної бездіяльності Харківського НДЕКЦ МВС України щодо ненадання відповіді на звернення ОСОБА_1 від 18.05.2018 р., 21.05.2018 р., 04.06.2018 р. стосовно судового експерта ОСОБА_3 у порядку, встановленому Законом України "Про доступ до публічної інформації".

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Закон України від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР "Про звернення громадян" (далі по тексту – ОСОБА_8 України №393/96-ВР) регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Згідно з ст. 3 Закону України №393/96-ВР під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.

Колегія суддів зауважує, що відносини з розгляду звернень громадян є основним і єдиним предметом регулювання вищевказаного Закону, він є спеціальним у цій сфері, але ним не вичерпується поняття “спеціальний закон”, що вживається у ч. 2 ст. 2 Закону України “Про доступ до публічної інформації” (далі по тексту – ОСОБА_8 України № 2939-VІ).

Згідно з ч.1 ст. 1 Закону України № 2939-VІ публічна інформація – це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Слід зазначити, що аналіз вищевказаного визначення та переліку розпорядників публічної інформації, закріпленого у ст. 13 Закону № 2939-VІ свідчить, що публічною інформацією є відображена або задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях:

- уся інформація, що перебуває у володінні суб’єктів владних повноважень, тобто органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, органів влади Автономної Республіки Крим, інших суб'єктів, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання (п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону № 2939-VІ);

- інформація щодо використання бюджетних коштів юридичними особами, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим (п. 2 ч.1 ст.13 Закону № 2939-VІ);

- інформація, пов'язана з виконанням особами делегованих повноважень суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг (п. 3 ч. 1 ст. 13 Закону № 2939-VІ);

- інформація щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них, якщо йдеться про суб'єктів господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями (п. 4 ч.1 ст. 13 Закону № 2939-VІ);

- інформація про стан довкілля; якість харчових продуктів і предметів побуту; аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров'ю та безпеці громадян;

- інша інформація, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідна інформація) (ч.2 ст. 13 Закону № 2939-VІ).

Тобто, визначальним для публічної інформації є те, що вона заздалегідь зафіксована будь-якими засобами та на будь-яких носіях та знаходилась у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації.

Відповідно до ч.1 ст. 22 Закону України №2939-VІ не є інформаційним запитом звернення, для відповіді на яке необхідно створити інформацію, крім випадків, коли розпорядник інформації не володіє запитуваною інформацією, але зобов’язаний нею володіти.

Якщо запит стосується інформації, яка міститься в кількох документах і може бути зібрана і надана без значних інтелектуальних зусиль (наприклад, без проведення додаткового змістовного аналізу), то така інформація відповідає критеріям "відображеності та задокументованості" і є публічною.

Отже, колегія суддів зауважує, що чинним законодавством України розмежовуються види інформаційних відносин, які можуть скластися між громадянином та суб'єктом владних повноважень, зокрема, щодо звернень громадян у порядку, передбаченому Законом України № 2939-VІ та Законом України №393/96-ВР.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у своїх зверненнях до відповідача від 18.05.2018 р. та від 21.05.2018 р. просив надати наступну інформацію:

- чи має судовий експерт ОСОБА_3 повну вищу освіту з певної спеціальності (біологія, імунологія, генетика) , якщо має, то якого освітньо- кваліфікаційного рівня?

- чи має судовий експерт ОСОБА_3 як особа, яка залучена до проведення експертного дослідження, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта з правом проведення конкретних видів експертиз з обов’язковим зазначенням номеру, дати видачі і строку дії свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта, оскільки, судовий експерт може проводити судово-експертну діяльність тільки з тих видів судових експертиз і експертних спеціальностей, які зазначені у свідоцтві про присвоєння кваліфікації судового експерта?

- чи має судовий експерт ОСОБА_3 відповідно до ст. 4 Закону України "Про судову експертизу" відповідні умови для зберігання доказів та проведення експертних досліджень?

- чи попереджався саме Артемівським міськрайонним судом Донецької області судовий експерт ОСОБА_3 про кримінальну відповідальність за ст. 384, 385 КК України, чи судом попереджено невизначене коло осіб експертів?

- хто саме попереджав судового експерта ОСОБА_3 про кримінальну відповідальність за ст. 384,385 КК України?

- чи не є судовий експерт ОСОБА_3 родичкою позивача ОСОБА_5?

- чи є судовий експерт ОСОБА_9 єдиним судовим експертом у складі сектору молекулярно-генетичних досліджень відділу біологічних досліджень Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, оскільки вже 4 ( четвертий) раз Вами доручається проводити експертизу по справі № 219/8928/16-ц саме ОСОБА_3?

- чому саме судовому експерту ОСОБА_3 вчетверте доручається виконання зазначеної експертизи?

- на підставі чого судовий експерт ОСОБА_3 здійснювала листування з Артемівським міськрайонним судом Донецької області (клопотання експерта № 199 від 15.03.2018 р.), якщо ухвала від 03.03.2018 р. на той час ще не набула законної сили?

- чи не вступала судовий експерт ОСОБА_3 у не передбачені порядком проведення експертизи контакти з особами, якщо такі особи прямо чи опосередковано зацікавлені в результатах експертизи, зокрема представником позивача ОСОБА_10?

- чи попереджався Вами судовий експерт ОСОБА_3 про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку, за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків, а також за розголошення даних, що стали йому відомі під час проведення експертизи?

- чи є судовий експерт ОСОБА_3 штатним працівником державної спеціалізованої експертної установи - Харківського НДЕКЦ МВС України, або залучена на контрактних умовах?

Колегія суддів зауважує, що позивач звернувся до відповідача із зверненнями у порядку, визначеному саме Законом України № 2939-VІ (Законом України "Про доступ до публічної інформації"), оскільки поставлені позивачем питання не свідчать про те, що зазначені звернення відповідають змісту пропозиції, заяви або скарги, а також, що відповідь на зазначені звернення має надаватися відповідачем у порядку, встановленому Законом України № 393/96-ВР (Законом України "Про звернення громадян").

Отже, одержавши запит на інформацію, який подано згідно із Законом №2939-VІ, проте який за своїм змістом є зверненням громадянина відповідно до Закону № 393/96-ВР, розпорядник інформації повинен відмовити у задоволенні такого запиту через невідповідність його предмета вимогам закону (пункт 2 частини п’ятої статті 19, пункт 4 частини першої статті 22 Закону № 2939-VІ), та з урахуванням принципів добросовісності і розсудливості розглянути запит за Законом № 393/96-ВР. При цьому запитувача повинно бути повідомлено у п’ятиденний строк про те, що його запит на інформацію буде розглядатися як звернення відповідно до Закону № 393/96-ВР.

У разі якщо запит на інформацію, який подано згідно із Законом № 2939-VІ, за своїм змістом поєднує предмет регулювання Закону № 393/96-ВР та Закону № 2939-VІ, то такий запит-звернення повинен розглядатися у відповідних частинах у строк та порядок, передбачені відповідними законами. При цьому розпорядник у п’ятиденний строк повинен відповісти по суті запиту, а також повідомити запитувача, що решта питань розглядатимуться як звернення згідно із Законом № 393/96-ВР.

Разом з тим, Харківським НДЕКЦ МВС України було надано відповідь на звернення позивача у порядку, визначеному Законом № 393/96-ВР (Законом України "Про звернення громадян"), не проаналізовано зміст питань, поставлених позивачем у зверненнях та не розмежовано їх у межах дискреційних повноважень відповідно до вищенаведених норм права, чим порушено вимоги Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Суд апеляційної інстанції враховує судову практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків.

Таким чином, стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A №18).

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі “Чахал проти Об'єднаного Королівства” (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист. Крім того, суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності “небезпідставної заяви” за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту, повинен бути “ефективним” як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Афанасьєв проти України” від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правового захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо зобов’язання відповідача розглянути звернення позивача та надати відповідь на них у порядку та у строки, визначені Законом України "Про доступ до публічної інформації" є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог із виходом за межі позовних вимог з метою захисту прав та інтересів позивача та визнання протиправною бездіяльність Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України щодо ненадання відповіді на звернення ОСОБА_1 від 18.05.2018, 21.05.2018, 04.06.2018 стосовно судового експерта ОСОБА_3 у порядку, встановленому Законом України "Про доступ до публічної інформації" та зобов'язання Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України надати належну обґрунтовану відповідь на звернення ОСОБА_1 від 18.05.2018, 21.05.2018, 04.06.2018 стосовно судового експерта ОСОБА_3 з урахуванням висновків суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Харківського науково - дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2018 по справі № 2040/6588/18 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя ОСОБА_11 Судді ОСОБА_12 ОСОБА_8