Постанова № 78564234, 14.12.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2018 р. м. ХарківСправа № 2040/6560/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі:

головуючого судді: Присяжнюк О.В.

суддів: Курило Л.В. , Русанової В.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.09.2018 р. (ухвалене суддею Спірідоновим М.О.) по справі № 2040/6560/18

за позовом ОСОБА_1

до Головного територіального управління юстиції у Харківській області , Ізюмського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного територіального управління юстиції у Харківській області, Ізюмського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність Головного територіального управління юстиції у Харківській області щодо невиконання вимог Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 р. № 440 та не здійснення передавання за 2 квартал 2018 року, перша черга, до 10.07.2018 р., рішення суду від 22.12.2010 р. у справі № 2а-3303/2010 за його позовом до Управління ПФУ в Ізюмському районі, з відповідним пакетом документів актом приймання - передавання до органу, що здійснюють казначейське обслуговування; визнати протиправною бездіяльність Ізюмського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області щодо невиконання вимог Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 р. № 440 та відповідальної особи і не надання Довідки з розрахунку суми заборгованості за рішенням суду і перешкоджання у здійсненні передавання за 2 квартал 2018 року, перша черга, до 10.07.2018 р. рішення суду від 22.12.2010 р. у справі № 2а-3303/2010 за позовом до управління ПФУ в Ізюмському районі з відповідним пакетом документів актом приймання - передавання до органу, що здійснюють казначейське обслуговування; зобов'язати Ізюмське об'єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області на виконання вимог Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 р. № 440 та відповідальної особи надати до Головного управління юстиції у Харківській області довідку про здійснення нарахування суми заборгованості за рішенням суду і не перешкоджати у здійсненні передавання до 10.07.2018 р. рішення суду від 22.12.2010 р. у справі № 2а-3303/2010 за позовом до управління ПФУ в Ізюмському районі з відповідним пакетом документів актом приймання - передавання до органу, що здійснюють казначейське обслуговування; зобов'язати Головне територіальне управління юстиції у Харківській області виконати вимоги Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 р. № 440 та передати для здійснення виплати за 2 квартал 2018 року, перша черга, рішення суду від 22.12.2010 р. у справі № 2а-3303/2010 з відповідним пакетом документів актом приймання-передавання до органу, що здійснюють казначейське обслуговування.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.09.2018 р. відмовлено в задоволенні позову.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.09.2018 р. та прийняти рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Конституції України, Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалося та справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що постановою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 22.12.2010 р. задоволено частково позов ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Харківській області, а саме: визнано незаконними дії відповідача щодо відмови позивачу в здійсненні перерахунку, нарахуванні та виплаті державної пенсії та додаткової пенсії, згідно норм ст. 50 та ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”; зобов’язано відповідача провести перерахунок та виплату державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду здоров’ю ОСОБА_1 з 01.11.2010 р., відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановлений у ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, з урахуванням визначеного законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність”; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2012 р. постанову Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 22.12.2010 р. скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 за період з 16.11.2009 р. по 31.10.2010 р., в цій частині прийнято нову постанову, якою зобов’язано відповідача провести перерахунок та виплатити позивачу державну пенсію в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком у відповідності зі ст. ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за період з 16.11.2009 р. по 31.10.2010 р., з урахуванням проведених виплат. Адміністративний позов ОСОБА_1 в частині вирішення позовних вимог про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківській області провести перерахунок та виплатити позивачу державну пенсію в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком у відповідності зі ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за період з 01.01.2006 р. по 15.11.2009 р. залишено без розгляду.

Судовим розглядом встановлено, що Ізюмським міськрайонним судом Харківської області видано виконавчий лист по виконанню постанови по справі № 2а-3303/2010 від 22.12.2010 р., на виконання якого відкрито виконавче провадження № 1001/51 першої черги виконання, вказане виконавче провадження передано до виконання 12.04.2018 р., що підтверджуються довідкою з єдиного державного реєстру виконавчих проваджень № 172682 від 22.08.2018 р.

28.03.2018 р. позивач звернувся до Ізюмського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області, в якій просив надати йому розрахунок пенсії на виконання рішення суду, копії розпоряджень про призначення пенсії, довідку про суми боргу невиплати пенсії за судовим рішення.

Листом № 201/т-14 від 10.04.2018 р. Ізюмським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Харківської області повідомлено позивача, що пенсія позивачу перерахована на підставі постанови по справі № 2а-3303/2010 від 22.12.2010 р. та постанови Ізюмського міськрайонного управління юстиції від 02.08.2012 р., погашення заборгованості за рішеннями суду здійснюється Казначейством в межах бюджетних асигнувань, визначених Законом України “Про Державний бюджет України” на відповідний рік.

03.04.2018 р. позивач звернувся до Головного територіального управління юстиції у Харківській області з заявою про виконання рішення Ізюмського міськрайонного суду від 22.12.2010 р. у справі № 2а-3303/2010 за позовом ОСОБА_1 до УПФУ в Ізюмському районі Харківської області про зобов’язання проведення перерахунку та виплати державної пенсії з 16.11.2009 р., відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановлений у ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” із урахуванням визначеного законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

За результатами розгляду вищевказаного звернення, Головним територіальним управлінням юстиції у Харківській області позивачу повідомлено, що, відповідно до пункту 7 Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 р. № 440, постанова Ізюмського міськрайонного суду Харківської області № 2а-3303/2010 від 22.12.2010 р., прийнята для обліку та включена до першої черги задоволення вимог, відомості про рішення 12.04.2018 р. внесені до Реєстру рішень, виконання яких гарантується державою за № 56171880.

Ізюмським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Харківської області листом № 12023/14-02 від 20.07.2018 р. позивачу та Управлінню Державної виконавчої служби відділу примусового виконання рішень надіслано довідку про виконана боржником в повному обсязі, заборгованість нарахована та виплачена у розмірі 38830,41 грн. за період з 16.11.2009 р. по 31.10.2010 р., у зв’язку з чим 23.08.2018 р. листом № 07.02-11/9241 Управлінням Державної виконавчої служби відділу примусового виконання рішень виконавчий документ повернутий до Ізюмському міськрайонного суду Харківської області, про що було повідомлено позивача.

У зв’язку з тим, що вказана довідка складена з помилками, Ізюмським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Харківської області 24.09.2018 р. направлено до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби нову довідку про, що повідомлено позивача листом № 585/т-14 від 25.09.2018 р.

Вважаючи, що відповідачами протиправно не виконується рішення суду, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачами вчинялися всі передбаченні чинним законодавством дії щодо виконання постанови Ізюмського міськрайонного суду Харківської області № 2а-3303/2010 від 22.12.2010 р.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 372 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є підставою для його виконання.

Згідно із ст. 1 Закону України “Про виконавче провадження”, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 373 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень”, виконання рішень суду про зобов’язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Згідно із п. 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень, виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, які видані або ухвалені до набрання чинності цим Законом, подаються до органу державної виконавчої служби протягом шести місяців з дня набрання чинності цим пунктом. Якщо рішення суду про стягнення коштів або виконавчі документи за цими рішеннями, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, не було подано в строк, встановлений цим пунктом, це не є підставою для відмови у виконанні даного судового рішення. Заборгованість погашається в такій черговості: у першу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, а також у зв'язку з втратою годувальника; у другу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду, пов'язаними з трудовими правовідносинами; у третю чергу погашається заборгованість за всіма іншими рішеннями суду. Бюджетні асигнування на погашення заборгованості визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

З метою реалізації пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" постановою Кабінету Міністрів України № 440 від 03.09.2014 р. затверджено Порядок погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою (в подальшому – Порядок № 440).

Згідно з п.п. 3, 4 Порядку № 440, рішення подаються до органів державної виконавчої служби за місцезнаходженням боржника для проведення їх обліку, інвентаризації заборгованості та подальшої передачі до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, для погашення заборгованості.

Заявник подає до органу державної виконавчої служби: заяву про виконання рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних для перерахування коштів у готівковій формі через банки або підприємства поштового зв'язку, якщо зазначений рахунок відсутній; оригінал (дублікат) виконавчого документа або рішення суду (належним чином завірену його копію); копію довідки про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному органу державної податкової служби і мають відмітку у паспорті або до паспорта яких внесені дані про реєстраційний номер облікової картки платника податків) та копію паспорта громадянина України.

Відповідно до п. 7 Порядку № 440, відповідальна особа не пізніше семи робочих днів з дня надходження до неї рішення зобов’язана перевірити за даними автоматизованої системи виконавчого провадження виконання такого рішення та у разі відсутності відомостей про виконання рішення в повному обсязі внести дані про це рішення до Реєстру рішень, виконання яких гарантується державою (далі - Реєстр).

Згідно із п. 9 Порядку № 440, відповідальна особа не пізніше семи робочих днів з дня внесення рішення до Реєстру зобов’язана надіслати заявнику та боржнику за їх місцезнаходженням або на електронну пошту повідомлення про прийняття такого рішення для обліку із зазначенням черги, до якої воно включено.

Відповідно п. 10 Порядку № 440, боржник зобов’язаний протягом семи робочих днів повідомити відповідальній особі про стан виконання рішення.

Згідно абз. 4 п.10 Порядку № 440, якщо рішенням зобов’язано боржника здійснити нарахування (перерахунок тощо) та/або виплатити кошти, відповідальна особа разом з повідомленням надсилає боржнику або органу державної влади, який прийняв рішення про припинення боржника - юридичної особи, копію рішення для здійснення нарахування суми коштів, що підлягає виплаті заявнику. Про здійснення нарахування боржник або орган державної влади, який прийняв рішення про припинення боржника - юридичної особи, зобов’язаний повідомити відповідальній особі протягом десяти робочих днів з дня отримання повідомлення із наданням відповідного документа про здійснення нарахування, підписаного уповноваженою особою і завіреного гербовою печаткою.

Передача рішень до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється окремо щодо кожної черги щокварталу до 10 числа місяця, що настає за звітним періодом (п. 13 Порядку № 440).

Пунктом 14 Порядку № 440 встановлено, що до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, передаються рішення, які надійшли до 1 числа місяця, що настав за звітним періодом. Відповідальна особа додає до рішень, які передаються до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, реквізити для перерахування коштів заявнику. У разі часткового виконання рішення до нього додаються підтверджувальні документи. До рішень зобов’язального характеру додаються оригінали документів про здійснення нарахування виплат за цим рішенням, підписані уповноваженою особою і завірені гербовою печаткою.

Відповідно до п. 15 Порядку № 440, передача рішень здійснюється відповідальною особою на підставі акту приймання-передавання (додаток). Акти приймання-передавання складаються окремо щодо кожної черги погашення заборгованості. До акту приймання-передавання додається витяг з Реєстру щодо рішень, які передаються.

Враховуючи встановлений механізм виконання судових рішень визначений вказаним Порядком судове рішення за вказаними справами з відповідним пакетом документів повинно бути направлено до органу Казначейства щокварталу до 10 числа місяця, що настає за звітним періодом, тобто, до 10.07.2018 р.

Судовим розглядом встановлено, що 13.07.2018 р. позивач звернувся до Головне територіальне управління юстиції у Харківській області з заявами, в яких просив повідомити його про виконання вимог Порядку та передачі рішення суду по справі № 2а-3303/2010 на виконання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів до 10 числа місяця, що настає за звітнім періодом, тобто до 10.07.18 р. в підтвердження просив надати копії відповідного документу.

Головне Територіальне Управління юстиції в Харківській області листом від 24.07.2018 р. № 07.02-10/М-1615 повідомив позивача, що рішення Ізюмського міськрайонного суду по справі № 2а-3303/2010 від 22.12.2010 р. прийнято до обліку та включена до першої черги задоволення вимог, відомості про рішення 12.04.2018 р. внесені до Реєстру рішень, виконання яких гарантується державою за № 56171880 та відповідальною особою управління направлено повідомлення до Ізюмського об’єднаного УПФУ в Харківській області стосовно надання інформації про здійснення нарахування та/або виплати коштів, яка підлягає виплаті заявнику, яка станом на 24.07.2018 р. відсутня, після отримання інформації про суму коштів, що підлягає виплаті за рішенням суду, вищевказана постанова разом з відповідним пакетом документів, актом приймання-передавання буде передано до органів, що здійснюють казначейське обслуговування.

Судовим розглядом встановлено, що Головним Територіальним Управлінням юстиції в Харківській області, в порушення приписів п. 13 Порядку № 440 вищевказане судове рішення з відповідним пакетом документів до 10.07.2018 р. не передані до органу казначейства для здійснення фінансування і перерахування коштів заявнику та не передані по теперішній час. Довідка УПФУ (боржника) про нараховані суми заборгованості Головним Територіальним Управлінням юстиції в Харківській області з органу ПФУ не отримано а Ізюмським об’єднаним УПФУ в Харківській області не передано до ГТУЮ, суми боргу за рішенням суду до Реєстру не внесена та інформація щодо стану виконання рішення суду боржником відсутня.

Тобто, відповідачами не виконані вимоги Порядку № 440, що перешкоджає виконанню судових рішень, які є обов’язковими для виконання, у зв’язку з чим бездіяльність відповідачів порушує права позивача, так як рішення Ізюмського міськрайонного суду по справі № 2а-3303/2010 від 22.12.2010 р. не виконано протягом 2012-2018 року.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 15.10.2009 р. у справі “ОСОБА_2 проти України” (заява № 40450/04) встановлено, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Заявникові не можна дорікати за неподання до державної виконавчої служби заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження. Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

Згідно рішення Європейського Суду України з прав людини від 29.06.2004 р. у справі “Півень про України”, право на судовий розгляд, гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, також захищає і виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишаться невиконаними, завдаючи шкоди одній стороні.

Тобто, виконання судового рішення є складовою частиною судового розгляду та завершальною стадією судового провадження, а неможливість виконати рішення суду призведе до порушення прав, гарантованих ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін (рішення від 19.03.1997 р. у справі Горнсбі проти Греції, п. 40). Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок (рішення у справі Saffi проти Італії, заява № 22774/93, п. 66, ECHR 1999-V).

Неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого ст. 1 Протоколу № 1 (п. 53 рішення ЄСПЛ у справі ОСОБА_3 проти України від 29.06.2004 р. № 18966/02).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що позивач, отримавши судове рішення по справі № 2а-3303/2010, яке набрало законної сили ще в 2012 році, мав законні сподівання на їх безперешкодне та швидке виконання, проте, процедура виконання вищевказаного судового рішення розпочата лише у 2018 році та станом на час розгляду цієї справи залишається невиконаним.

Згідно рекомендацій, викладених у Висновку Консультативної ради Європейських суддів №13 (2010) щодо ролі суддів у виконанні судових рішень КРЄС вважає, що в державі, яка керується верховенством права, державні органи, насамперед, зобов'язані поважати судові рішення і якнайшвидше реалізувати їх "ex-officio". Сама думка, що державний орган може відмовитися від виконання рішення суду, підриває концепцію примата права. Виконання рішення повинно бути справедливим, швидким, ефективним і пропорційним. Тому для цього мають бути забезпечені необхідні кошти. Чіткі правові норми повинні визначати доступні ресурси, відповідальні органи та відповідну процедуру їх розподілу.

Пунктами 56 – 58, 66 - 70 рішення Європейського суду з прав людини від 15.10.2009 р. у справі “ОСОБА_2 проти України” (заява № 40450/04) встановлено, що у зв'язку з тривалим невиконанням рішень, винесених на користь заявників, мало місце також порушення ст. 13 Конвенції, оскільки заявники не мали ефективного національного засобу юридичного захисту, за допомогою якого вони могли б отримати відшкодування шкоди, завданої таким невиконанням.

Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України “Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції” від 17.07. 1997 р. №475/97-ВР, Україна повністю визнає на своїй території дію статті 46 Конвенції щодо визнання обов'язковою, і без укладання спеціальної угоди, юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції, а статями 13,17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" від 23.02.2006 р. № 3477-IV передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права та змінюють практику застосування національного закону відповідно до Рішення цього Суду.

Із врахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, так як безділяьність відповідачів, яка полягає у невиконанні вимог Порядку № 440, перешкоджає виконаню судового рішення, яке не виконується з 2012 року.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення, у разі неправильного застосування норм матеріального права.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає необхідним скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.09.2018 р. та прийняти постанову якою позов ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 243, 308, 311, 315, 317, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.09.2018 по справі № 2040/6560/18 залишити без змін.

Прийняти постанову, якою задовольнити позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного територіального управління юстиції у Харківській області щодо невиконання вимог Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 р. № 440 та не здійснення передавання за 2 квартал 2018 року, перша черга, до 10.07.2018 р., постанови Ізюмського міськрайонного суду від 22.12.2010 р. у справі № 2а-3303/2010 за позовом ОСОБА_1 до Управління ПФУ в Ізюмському районі, з відповідним пакетом документів актом приймання - передавання до органу, що здійснюють казначейське обслуговування.

Визнати протиправною бездіяльність Ізюмського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області щодо невиконання вимог Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 р. № 440 та відповідальної особи і не надання Довідки з розрахунку суми заборгованості за рішенням суду і перешкоджання у здійсненні передавання за 2 квартал 2018 року, перша черга, до 10.07.2018 р. постанови Ізюмського міськрайонного суду від 22.12.2010 р. у справі № 2а-3303/2010 за позовом ОСОБА_1 до управління ПФУ в Ізюмському районі з відповідним пакетом документів актом приймання - передавання до органу, що здійснюють казначейське обслуговування.

Зобов'язати Ізюмське об'єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області на виконання вимог Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 р. № 440 та надати до Головного управління юстиції у Харківській області Довідку про здійснення нарахування суми заборгованості за рішенням суду і не перешкоджати у здійсненні передавання до 10.07.2018 р. постанови Ізюмського міськрайонного суду від 22.12.2010 р. у справі № 2а-3303/2010 за позовом ОСОБА_1 до управління ПФУ в Ізюмському районі, з відповідним пакетом документів актом приймання - передавання до органу, що здійснюють казначейське обслуговування.

Зобов'язати Головне територіальне управління юстиції у Харківській області виконати вимоги Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 р. № 440 та передати для здійснення виплати за 2 квартал 2018 року, перша черга, постанови Ізюмського міськрайонного суду від 22.12.2010 р. у справі № 2а-3303/2010 за позовом ОСОБА_1 до управління ПФУ в Ізюмському районі, з відповідним пакетом документів актом приймання-передавання до органу, що здійснюють казначейське обслуговування.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

.

Головуючий суддя ОСОБА_4 Судді ОСОБА_5 ОСОБА_3