Постанова № 78564196, 14.12.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2018 р. м. ХарківСправа № 816/2125/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Чалого І.С.

суддів: Зеленського В.В. , Калитки О. М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 28.08.2018р. (суддя Канигіна Т.С., м. Полтава) по справі № 816/2125/18 за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України; третя особа ОСОБА_1 обласний військовий комісаріат про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

В червні 2018 року ОСОБА_2 (надалі – ОСОБА_2, позивач) звернувся до ОСОБА_1 окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства оборони України (надалі - МО України, відповідач), в якій з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 06.08.2018, просив визнати протиправним рішення Міністерства оборони України щодо відмови в призначені йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності другої групи, внаслідок поранення, отриманого під час виконання обов'язків військової служби, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності 12.01.2017; скасувати пункт 9 протоколу Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, № 131 від 15.12.2017; зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу внаслідок настання другої групи інвалідності у зв'язку з виконанням обов'язків військової служби у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності 12.01.2017.

Ухвалою ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 25.07.2018 залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 обласний військовий комісаріат.

Рішенням ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 22.08.2018 позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано пункт 9 протоколу Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, № 131 від 15.12.2017, яким ОСОБА_2 відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги.

Зобов'язано Міністерство оборони України повторно розглянути питання про призначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 та Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач вказав, що позивач проходив службу у прикордонних військах; одноразова грошова військовослужбовцям, які проходили дійсну строкову військову службу у прикордонних військах колишнього СРСР, повинна виплачуватися Адміністрацією Державної прикордонної служби України, у зв'язку з чим Міністерство оборони України є неналежним відповідачем у справі. Також вказав, що позивач був звільнений з лав Збройних Сил у 1986 році, а інвалідність було встановлено у 2017 році, тобто в рази більше ніж через три місяці після звільнення з військової служби, то права на отримання одноразової грошової допомоги позивач не має.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на безпідставність вимог апеляційної скарги, просить оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до приписів ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглядається в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Суд першої інстанції встановив такі фактичні обставини справи, які не оспорюються учасниками справи.

Позивач проходив військову службу з 28.10.1983 по 18.02.1986; у складі діючої армії з 15.06.1984 по 28.06.1984 /а.с. 17/.

У витязі з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії із встановлення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв (протокол № 5078 від 14.12.2016) зазначено, що, так, захворювання пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії /а.с. 85/.

Позивачу з 12.01.2017 вперше встановлено другу групу інвалідності у зв'язку з захворюваннями, пов'язаними з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, про що видано довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ № 0563140 /а.с. 84/.

ОСОБА_1 обласним військовим комісаріатом направлено до директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України лист від 16.11.2017 № 10/2310, згідно з яким командування вважає, що ОСОБА_2 має право на отримання грошової допомоги у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності /а.с. 83/.

Пунктом 9 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 15.12.2017 № 131 позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги /а.с. 94/.

Не погодившись із указаним рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції керувався тим, що позивач проходив службу саме у збройних силах СРСР, які на той час були підпорядковані та знаходились на фінансовому забезпеченні Міністерства оборони СРСР, правонаступником якого в подальшому стало Міністерство оборони України, то в силу статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" і Порядку № 975 обов'язок для призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням позивачу інвалідності, пов'язаною з виконанням обов'язків військової служби, покладений саме на Міністерство оборони України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Спірним у вказаній справі є рішення суб’єкта владних повноважень, оформлене пунктом 9 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 15.12.2017 № 131, яким позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги.

Відмова вмотивована тим, що на день звільнення з військової служби заявник проходив службу в Прикордонних військах КДБ СРСР; Міністерство оборони України не здійснювало розрахунок під час звільнення з Прикордонних військ КДБ СРСР; витрати, пов'язані з виплатою одноразової грошової допомоги особам, які проходили службу в Прикордонних військах, мають здійснюватися Державною прикордонною службою України /а.с. 94/.

Водночас колегія суддів звертає увагу на те, що в основу спірного рішення покладено відмову відповідача в призначенні допомоги виключно з підстав неналежного органу, який має відповідати за такі виплати. Відповідачем не порушувалося питання про відмову в виплаті допомоги з підстав не подання окремих документів або заперечення в цілому проти права позивача на отримання грошової допомоги з підстав отримання інвалідності поза межами тримісячного строку після звільнення з військової служби. Отже суд не може надавати правову оцінку таким доводам відповідача, викладеним в апеляційній скарзі, позаяк такі спірні питання не були покладені в основу оскаржуваного рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум.

Перевіряючи оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень на відповідність критеріям, передбачених ч. 2 ст. 2 КАС України, а саме чи прийнято таке рішення "на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обгрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення", колегія суддів зважає на мотиви, з яких відповідач відмовив у призначенні допомоги, та враховує таке.

Згідно з пунктом 1 частини першої Указу Президії Верховної Ради СРСР від 21.03.1989 № 10224-ХІ "Про виведення із складу Збройних Сил СРСР прикордонних, внутрішніх і залізничних військ" прикордонні, внутрішні і залізничні війська виведені зі складу Збройних Сил СРСР.

Відповідно до пунктів 1, 2 постанови Верховної Ради України від 24.08.1991 "Про військові формування на Україні" Верховна Рада України постановила підпорядкувати всі військові формування, дислоковані на території республіки України; утворити Міністерство оборони України.

Згідно зі статтею 4 Закону України "Про правонаступництво України" органи держави влади і управління, органи прокуратури, суди та арбітражні суди, сформовані на підставі Конституції (Основного Закону) Української РСР, діють в Україні до створення органів державної влади і управління, органів прокуратури, судів та арбітражних судів на підставі нової Конституції України.

З огляду на вищевикладене, приймаючи до уваги, що позивач проходив службу саме у збройних силах СРСР, які на той час були підпорядковані та знаходились на фінансовому забезпеченні Міністерства оборони СРСР, правонаступником якого в подальшому стало Міністерство оборони України, то в силу статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" і Порядку № 975 обов'язок для призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням позивачу інвалідності, пов'язаною з виконанням обов'язків військової служби, покладений саме на Міністерство оборони України.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 26.06.2018 у справі № 622/9/17.

Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що відмова відповідача у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги, оформлена пунктом 9 протоколу Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, № 131 від 15.12.2017 є протиправною, та наявні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_2

Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність інших підстав для відмови позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги, враховуючи те, що в оскаржуваному протоколі відповідачем не зазначено інші мотиви відмови у виплаті грошової допомоги та відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів правомірності свого рішення.

Крім того, правильним є висновок суду першої інстанції про обрання ефективного способу захисту шляхом зобов'язання Міністерства оборони України розглянути заяву ОСОБА_2 про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку № 975 і прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.

При цьому, суд не підміняє відповідача як суб'єкта владних повноважень, оскільки не приймає рішення про призначення допомоги, а зобов'язує відповідача прийняти належне рішення за наявності достатніх підстав для цього та наданих позивачем документів з урахуванням висновків суду.

Такий висновок суду першої та апеляційної інстанцій узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 07.09.2018 по справі № 281/679/16-а, від 30.01.2018 по справі № 806/986/16.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, колегія суддів, переглянувши справу, дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів, переглянувши справу, дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі.

Керуючись ст. ст. 9, 243, 271, 308, 311, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.

Рішення ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 28.08.2018р. залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя ОСОБА_3Судді ОСОБА_4 ОСОБА_5 Повний текст постанови виготовлено 14.12.2018 року.