Рішення № 78561749, 14.12.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 грудня 2018 року № 826/11119/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області

до Приватного акціонерного товариства «Київміськбуд-1»

про стягнення суми податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Приватного акціонерного товариства «Київміськбуд -1 далі по тексту - відповідач), в якому просить стягнути з відкритих рахунків відповідача заборгованість у розмірі 313 468,96 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю у відповідача узгодженого податкового боргу з земельного податку з юридичних осіб, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується юридичними особами, які є власниками об’єктів житлової нерухомості, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується юридичними особами, які є власниками об’єктів нежитлової нерухомості, який виник внаслідок несплати самостійно задекларованих податкових зобов’язань.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.07.2018 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Зобов'язано позивача подати до суду протягом 15 календарних днів з дня отримання даної ухвали суду: довідку про стан заборгованості відповідача; письмові пояснення з приводу чи оскаржувалась податкова вимога від 14.03.2016 №41-23. Запропоновано відповідачу подати до суду протягом 15 календарних днів з дня отримання даної ухвали суду: відзив відповідно до статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України; письмові пояснення з приводу чи оскаржувалась податкова вимога від 14.06.2016 №41-23.

У встановлений судом строк відповідач надав до суду відзив, зазначивши, що ПАТ «Київміськбуд-1» позовні вимоги не визнає, посилаючись на те, що 27.12.2012 господарським судом м.Києва винесено ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство ПАТ «Київміськбуд-1». Постановою господарського суду м. Києва від 16.05.2016 ПАТ «Київміськбуд-1» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру. Відповідно, контролюючий орган в межах справи про банкрутство повинен був звернутися з кредиторськими вимогами. Окрім того, вважає, що копія поштового конверту не є доказом надсилання позивачем на адресу відповідача податкової вимоги №41-23 від 14.03.2016, оскільки відправлення є рекомендованим та відправлене без опису вкладення, а відтак неможливо встановити зміст відправлення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Приватне акціонерне товариство «Київміськбуд-1» внесене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних – підприємців, та громадських формувань за місцезнаходженням: 04205, м.Київ, Оболонський район, вул.Маршала Тимошенка, буд. 29-Б та перебуває на обліку в контролюючому органі, як платник податків і зборів.

Станом на момент розгляду справи, за відповідачем рахується податковий борг у розмірі 313 468,96 грн. по платежам: 52 18010500 «земельний податок з юридичних осіб» у розмірі 304 176,98 грн., 52 18010100 «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується юридичними особами, які є власниками об’єктів житлової нерухомості» у розмірі 1410,52 грн., 52 18010400 «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується юридичними особами, які є власниками об’єктів нежитлової нерухомості» у розмірі 7881,46 грн.

Податковий борг виник за таких обставин.

Відповідачем подано звітну податкову декларацію від 07.02.2017 з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2017 рік, уточнюючу податкову декларацію від 10.11.2017 з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2017 рік та уточнюючу податкову декларацію від 20.11.2017 плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2017 рік. Платником податків самостійно визначено суму зобов’язань, яка підлягає сплаті за 2017 рік у розмірі 246 458,23 грн. (за лютий 17 953,98 грн., щомісячно з березня по листопад по 22 850,43 грн. та за грудень – 22 850,38 грн.).

Згідно нової звітної податкової декларації від 20.02.2018 з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) поданої відповідачем за 2018 рік, сума зобов’язання, що підлягає сплаті за серпень - травень 2018 становить 57 718,75 грн. (з серпня по травень по 11 543,71 грн.).

Самостійно задекларовані суми податкових зобов’язань платником податків не сплачені в повному обсязі, що підтверджується матеріалами справи.

Окрім того, ПАТ «Київміськбуд-1» подано до контролюючого органу звітну податкову декларацію від 11.02.2016 року з плати на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік, уточнюючу податкову декларацію від 09.11.2017 з плати на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2016 рік. Платником податків самостійно визначено суму зобов’язання, що підлягає сплаті за ІІ квартал 2016 року у розмірі 611,58 грн., включаючи: 108,72 грн. - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується юридичними особами, які є власниками об’єктів житлової нерухомості, 502,86 грн. - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується юридичними особами, які є власниками об’єктів нежитлової нерухомості.

Згідно з податковою декларацією від 09.02.2017 за 2017 рік сума зобов’язання, що підлягає сплаті за 2017 рік становить 5872,64 грн., включаючи: 1008,64 грн. - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується юридичними особами, які є власниками об’єктів житлової нерухомості, 4664,00 грн. - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується юридичними особами, які є власниками об’єктів нежитлової нерухомості.

Відповідачем до органу ДВС подано звітну податкову декларацію від 15.02.2018 з плати на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 рік, згідно якої сума зобов’язання, що підлягає сплаті за І квартал 2018 року становить 3007,76 грн., включаючи: 293,16 грн. - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується юридичними особами, які є власниками об’єктів житлової нерухомості, 2714,60 грн. - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується юридичними особами, які є власниками об’єктів нежитлової нерухомості.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Пунктом 287.1 статті 287 Податкового кодексу України встановлено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України передбачено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно з підпунктом 266.7.5 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об'єкта/об'єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

Відповідно до підпункту 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 Податкового Кодексу України податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується: юридичними особами - авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.

Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до підпунктів 16.1.3, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний: подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктами 14.1.39, 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Абзацом 1 пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В силу приписів пункту 56.11 статті 56 Податкового кодексу України, не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Отже заборгованість, яка виникла у зв'язку з несплатою відповідачем задекларованих у вище вказаних податкових деклараціях є узгодженою.

Відповідно до підпункту 14.1.175. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

На підставі пункту 59.4 статті 59 Податкового кодексу України позивачем надіслано відповідачу податкову вимогу від 14.03.2016 №41-23. Однак, лист повернувся на адресу контролюючого органу згідно з довідкою Ф.20

Відповідно до пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Доказів оскарження вищевказаної податкової вимоги сторонами не надано.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2017 у справі №5011-44/18931-2012 провадження у справі за заявою Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Київміськбуд-1" припинено. Дію мораторію припинено.

Внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних – підприємців, та громадських формувань про припинення провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Київміськбуд-1».

Судом встановлено, що податкові зобов’язання виникли після припинення провадження у справі про банкрутство, отже ніяким чином не могли бути заявлені як кредиторські вимоги.

Згідно з підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно з пунктом 95.2 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України визначено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Системний аналіз викладених законодавчих приписів дозволяє стверджувати, що стягненню в судовому порядку з платника підлягає узгоджена податкова заборгованість, яка обліковується за ним станом на день прийняття відповідного судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

У розумінні частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позивачем доведено наявність у відповідача податкового боргу у розмірі 313 468,96 грн., та підстави для його стягнення.

Отже, враховуючи те, що відповідачем твердження позивача не спростовано, доказів повного погашення зазначеної заборгованості на день винесення рішення до суду не надано, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині несплаченого податкового боргу у розмірі 313 468,96 грн. та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Підстави для розподілу судових витрат в силу положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Керуючись статтями 77, 78, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області (88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Волошина, 52, код ЄДРПОУ 39393632) – задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Київміськбуд-1» (код ЄДРПОУ 24595667, 04205, м. Київ, просп. Героїв Сталінграда, буд. 16-Д, літера А) кошти у рахунок погашення податкового боргу у розмірі 313 468,96 грн. по платежам: 52 18010500 «земельний податок з юридичних осіб» у розмірі 304 176,98 грн., 52 18010100 «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується юридичними особами, які є власниками об’єктів житлової нерухомості» у розмірі 1410,52 грн., 52 18010400 «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується юридичними особами, які є власниками об’єктів нежитлової нерухомості» у розмірі 7881,46 грн. з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника податків.

Рішення суду, відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Аверкова