Рішення № 78561666, 14.12.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2018 року м. Київ № 826/17523/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (ОСОБА_1.) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, в якій висловив прохання:

- визнати дії Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (в особі правонаступника - Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві) щодо відмови у проведенні перерахунку вже призначеної пенсії відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ - протиправними;

- зобов'язати правонаступника Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві - Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві перерахувати з 23 квітня 2018 року та в подальшому виплачувати пенсію за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції від 15 січня 2011 року), виходячи із розрахунку в розмірі 90% від суми щомісячного заробітку, обчисленого відповідно до довідки Прокуратури Автономної Республіки Крим від 06 квітня 2018 року за №18/1-70, без обмеження пенсії граничним розміром та без врахування максимальної величини по заробітній платі, на яку нараховано та сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та єдиний соціальний внесок.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 жовтня 2018 року у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив про порушення його права на соціальний захист безпідставною відмовою у проведенні перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати працівникам органів прокуратури на підставі довідки Прокуратури Автономної Республіки Крим від 06 квітня 2018 року №18/1-70 відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру».

16 листопада 2018 року Головним управління Пенсійного фонду України в місті Києві до суду подано відзив на позовну заяву, мотивований відсутністю у позивача права на перерахунок пенсії згідно зі статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру», оскільки вказані норми втратили чинність.

У відповіді на відзив, зареєстрованої відділом документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярією) суду 28 листопада 2018 року, ОСОБА_1 стверджує про помилковість застосування до нього норм законодавства, що діють на час звернення до органів пенсійного фонду із заявою про перерахунок пенсії, адже до таких правовідносин мають застосовуватися приписи законодавства, чинні на момент призначення пенсії.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши пояснення, надані учасниками судового процесу, а також докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, встановив наступне.

Позивач з 27 грудня 2004 перебуває на обліку в Центральному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в місті Києві, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві, та отримує пенсію за вислугу років в розмірі 90% від розміру його місячної заробітної плати призначеної на підставі статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру».

У зв'язку з черговим підвищенням заробітної плати на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури» від 30 серпня 2017 року №657, позивач звернувся з письмовою заявою до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про проведення перерахунку раніше призначеної пенсії згідно з довідкою Прокуратури Автономної Республіки Крим від 06 квітня 2018 року за №18/1-70.

23 квітня 2018 року відповідач листом №22414/03 повідомив, що відповідно до пункту 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначається Кабінетом Міністрів України. Оскільки постанова Кабінетом Міністрів України не прийнята, підстави для перерахунку пенсії позивачу відсутні.

Не погоджуючись із такою відмовою ОСОБА_1 звернувся до суду.

Суд, визначаючись щодо заявлених вимог по суті, виходить з того, що згідно з частиною тринадцятою статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» держава взяла на себе обов'язок забезпечити не лише нарахування, але й перерахунок пенсії працівникам прокуратури, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за перерахунком.

Частиною вісімнадцятою статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Разом з тим, Законом України від 28 грудня 2014 року №76-VІІ «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» внесено зміни до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» та частину вісімнадцяту викладено у такій редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України».

15 липня 2015 року набув чинності Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ, згідно Розділу ХІІ Прикінцевих положень якого визнано такими, що втратили чинність із набранням чинності цим Законом положення Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ, крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п'ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51 2, статті 53 щодо класних чинів (їх дія поширюється на осіб, яким присвоєно класні чини до набрання чинності цим Законом), статті 55 щодо посвідчення працівника прокуратури, статті 2 у частині підстав звільнення з посади Генерального прокурора України, а також статті 13 щодо функціонування в системі органів прокуратури міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратур, яка втрачає чинність з 15 грудня 2015 року.

Таким чином, на час звернення позивача до органу пенсійного фонду із заявою про перерахунок пенсії частини тринадцята та вісімнадцята статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру», які визначали право на перерахунок пенсій працівникам прокуратури та підстави такого перерахунку, втратили чинність, у зв'язку з чим, законодавчо визначені підстави для такого перерахунку з цього моменту є відсутні.

Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII не містить аналогічної норми, яка б визначала умови та порядок перерахунку пенсій у зв'язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури.

Згідно частини двадцятої статті 86 вказаного Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII (чинної, на момент виникнення спірних правовідносин) умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Проте, Кабінетом Міністрів України ні умови, ні порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури не визначено, і відповідний нормативно-правовий акт не прийнято.

Право на перерахунок пенсії виникає, за загальним правилом, або у зв'язку зі збільшенням стажу, або збільшенням розміру заробітної плати (що має місце в спірних правовідносин) та може бути реалізовано на підставі тих норм, які діють на час виникнення обставин для такого перерахунку з урахуванням часу звернення до відповідного органу. Тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Слід зазначити, що Верховний Суд України у своїй постанові від 12 липня 2016 у справі № 21-1726а16 висловив правову позицію, відповідно до якої відсутність постанови Кабінету Міністрів України, яка чітко визначає розмір заробітної плати (чи пенсії) не є підставою для застосування вже недіючих норм законів України для проведення перерахунку заробітної плати (пенсії).

Оскільки, чинним законодавством України з 15 липня 2015 року не передбачено право на перерахунок призначених пенсій прокурорів у зв'язку з підвищенням посадових окладів, а Кабінетом Міністрів України не визначено умови та порядок проведення такого перерахунку, то жодних підстав для визнання протиправними дій (бездіяльності) відповідача суд не вбачає.

При цьому, відмова відповідача у перерахунку пенсії позивачу не призвела до зменшення розміру пенсії, яку особа отримувала до цього, і не є звуженням обсягу вже набутих ним прав та/або позбавленням його права на соціальний захист.

Зокрема, у рішенні Конституційного Суду України від 22 травня 2018 року №5-р/2018 зазначено, що звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини є їх обмеженням. Верховна Рада України повноважна ухвалювати закони, що встановлюють обмеження, відповідно до таких критеріїв: «обмеження щодо реалізації конституційних прав і свобод не можуть бути свавільними та несправедливими, вони мають встановлюватися виключно Конституцією і законами України, переслідувати легітимну мету, бути обумовленими суспільною необхідністю досягнення цієї мети, пропорційними та обґрунтованими, у разі обмеження конституційного права або свободи законодавець зобов'язаний запровадити таке правове регулювання, яке дасть можливість оптимально досягти легітимної мети з мінімальним втручанням у реалізацію цього права або свободи і не порушувати сутнісний зміст такого права». Відповідно до пункту 1 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються права і свободи людини, гарантії цих прав і свобод. Але, визначаючи їх, законодавець може лише розширювати, а не звужувати, зміст конституційних прав і свобод та встановлювати механізми їх здійснення. Отже, положення частини третьої статті 22 Конституції України необхідно розуміти так, що при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності.

На думку Конституційного Суду України, держава виходячи з існуючих фінансово-економічних можливостей має право вирішувати соціальні питання на власний розсуд. Тобто у разі значного погіршення фінансово-економічної ситуації, виникнення умов воєнного або надзвичайного стану, необхідності забезпечення національної безпеки України, модернізації системи соціального захисту тощо держава може здійснити відповідний перерозподіл своїх видатків з метою збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства. Проте держава не може вдаватися до обмежень, що порушують сутність конституційних соціальних прав осіб, яка безпосередньо пов'язана з обов'язком держави за будь-яких обставин забезпечувати достатні умови життя, сумісні з людською гідністю.

Аналогічна правова позиція з приводу застосування статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ висловлена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №711/6019/16-а, від 02 березня 2018 року у справі №264/1617/17 та від 23 листопада 2018 року у справі №305/1470/16-а.

Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Окрім того, частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейський суд з прав людини у пунктах 16, 17 рішення від 24 листопада 2016 року у справі «Товариство з обмеженою відповідальністю «Полімерконтейнер» проти України» наголосив, що першою і найбільш важливою вимогою статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання з боку органів державної влади у мирне володіння майном має бути законним. Умова законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля.

У рішенні «Великода проти України» від 03 червня 2014 року Суд зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Окрім того, у рішенні по справі «Ейрі проти Ірландії» Європейський суд з прав людини констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії».

В зазначеному рішенні Європейський суд став на бік держави України та, між іншим, наголосив на складній економічній ситуації в країні, а також на необхідності пошуку саме державою Україна додаткових інструментів її подолання шляхом раціонального використання бюджетних коштів та необхідності збереження «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами щодо захисту прав і свобод окремої особи.

Отже, у спірних правовідносинах орган пенсійного фонду діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями статті 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вирішуючи питання про розподіл відповідно до пункту 5 частини першої статті 244 КАС України між сторонами судових витрат, суд виходить з того, що за обставин необґрунтованості заявлених позивачем вимог, підстави для стягнення сплаченого ним судового збору з Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві відповідно до статті 139 КАС України відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 72, 77, 139, 241-246, 255, 263 КАС України,

вирішив:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 287, 293, 295-297 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач: ОСОБА_1 (03150, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368).

Суддя О.М. Чудак