Рішення № 78561520, 14.12.2018, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

2-о/243/1721/2018

243/12339/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2018 року Слов’янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Гусинського М.О.,

при секретарі - Мірошниченко В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у місті Слов’янську цивільну справу за заявою Слов’янського психоневрологічного інтернату, заінтерісована особа Слов’янський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Донецькій області, про встановлення факту смерті в певний час, -

В С Т А Н О В И В:

12 грудня 2018 року до Слов’янського міськрайонного суду Донецької області надійшла заява Слов’янського психоневрологічного інтернату, заінтересована особа Слов’янський міський ВДРАЦС ГТУ юстиції в Донецькій області про встановлення факту смерті, в якій заявник обґрунтовує свої вимоги тим, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, інвалід другої групи з дитинства проживала в Слов’янському психоневрологічному інтернаті з 26.02.1992р., та знаходилась на повному державному забезпеченні. 20.09.2007р. лікарем-фрізіатром був виявлен рецидив туберкульозу у ОСОБА_1 про що свідчить запис в історії хвороби. З 21.09.2007р. ОСОБА_1 була госпіталізована до туберкульозного відділення обласній психіатричній лікарні м.Слов’янська, де перебувала на стаціонарному лікуванні. У зв’язку з бойовими діями у м. Слов’янськ з 05.06.2014р. знаходилась в евакуації у міській психоневрологічній лікарні №2 м. Донецька без зняття з реєстрації місця проживання у м.Слов’янську.

28.06.2016р. ОСОБА_1 померла, про факт смерті повідомили по телефону адміністрація міської психоневрологічної лікарні №2 м. Донецька, електронною поштою була надіслана копія свідоцтва про смерть видана ОСОБА_2 Народною Республікою №641 від 01.07.2016р. На данний момент зв’язку з лікарнею немає, отримати оригінали документів, та інші докази не можливо оскільки вказана територія не підконтрольна українській владі.

З родичами ОСОБА_1 адміністрація інтернату не має зв’язку, оскільки вони не надали свої контактні данні, інформацію про своє місце знаходження, та не навідували її за період перебування в інтернаті.

13.12.2018р. Слов’янський психоневрологічний інтернат звертався до Слов’янського міського ВДРАЦС ГТУЮ в Донецькій області для отримання свідоцтва про смерть ОСОБА_1, однак листом № 8648/15.22-25 від 13.12.2018 року йому було відмовлено у видачі свідоцтва про смерть, мотивуючи, що надані ним документи не відповідають формі яка визначена наказом МОЗ України від 08.08.2006 року № 545 «Про впорядкування ведення медичної документації, яка засвідчує випадки народження та смерті», затвердженої у МЮУ 25.10.2006р. за № 1150/13024. Згідно Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року № 1207-VII, будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованих території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи (рішення, документ), виданий цими органами та або особами є недійсними і не створює правових наслідків. Встановлення факту смерті необхідно для отримання свідоцтва про смерть та відрахування мешканки з інтернату, тому й просить суд встановити факт смерті ОСОБА_1

Представник заявника ОСОБА_3, яка діє на підставі Довіреності, будучи належним чином повідомленою про місце, дату та час розгляду справи, не використала свого права на безпосередню участь у судовому засіданні, подала до суду заяву з проханням розгляд справи проводити у її відсутність (а.с. 3,17).

Представник заінтересованої особи Слов’янського міського ВДРАЦС Головного територіального управління юстиції в Донецькій області у судове засідання не з’явилися, але від начальника відділу надійшло клопотання за № 15-5-8647/15.22-16 від 13.12.2018р. про розгляд заяви Слов’янського психоневрологічного інтернату без участі представника відділу та винесення рішення згідно діючого законодавства (а.с.18).

Згідно із вимогами ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 317 ЦПК України, заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.

Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України за №5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» (зі змінами), заяви про встановлення факту смерті особи в певний час приймаються до провадження суду і розглядаються за умови подання заявниками документів про відмову органів реєстрації актів громадянського стану в реєстрації події смерті. Заявник зобов'язаний обґрунтувати свою заяву посиланнями на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин.

З наданих суду доказів слідує наступне:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, померла 28 червня 2016р. у м. Донецьк, про що видано свідоцтво про смерть ОСОБА_2 Народною Республікою №641 від 01.07.2016р. (а.с. 5,13).

Відповідно до довідки № 1043/07-17 від 10.12.2017р. ОСОБА_1 є інвалідом другої групи з дитинства з 26.02.1992р. проживала в Слов’янському психоневрологічному інтернаті на повному державному забезпеченні (а.с. 4).

13.12.2018 року керівником Слов'янського міського ВДРАЦС Головного територіального управління юстиції в Донецькій області було відмовлено заявнику у видачі свідоцтва про смерть ОСОБА_1 та рекомендовано звернутися до суду із заявою про встановлення факту її смерті (а.с.14).

Суд, вивчивши надані заявником докази, приходить до переконання, що заявлені вимоги підлягають задоволенню з наступного:

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно до ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з п.3.4 Наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Правил реєстрації актів громадянського стану в Україні» від 18.10.2000 року № 52/5 судове рішення є підставою для реєстрації факту смерті особи, яка проводиться за місцем проживання заявника в державних органах запису актів цивільного стану.

Аналізуючи усі докази в їх сукупності суд приходить до висновку про наявність усіх підстав для встановлення факту, який має юридичне значення, а саме того факту, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, була зареєстрована у ІНФОРМАЦІЯ_3 та померла 28 червня 2016 року у м. Донецьк.

Керуючись статтями 3, 57-59, 60, 234, 256-259, 367 Цивільного процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

Заяву Слов’янського психоневрологічного інтернату, заінтерісована особа Слов’янський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Донецькій області, про встановлення факту смерті в певний час – задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянка України, уродженка с. Камишеваха Лисичанського району Луганської області, була зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, померла 28 червня 2016 року в Україні, в м. Донецьк.

Допустити негайне виконання рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду через Слов’янський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 317 ЦПК України оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Суддя Слов’янського міськрайонного суду М. О. Гусинський