Ухвала суду № 78561489, 06.12.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

06 грудня 2018 року м. Київ № 826/11947/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання: викладене у п. 1 прохальної частини адміністративного позову вих. № 7-14 від 25.07.2018 «Про поновлення пропущених строків звернення до адміністративного суду» представника Громадської організації «Міжрегіональне бюро екологічного захисту» - Нікульнікової В.В., б/н б/д «Про порушення строків звернення до адміністративного суду» представника Міністерства економічного розвитку і торгівлі України - Гординської О.М. та заяву б/н від 31.10.2018 «З процесуальних питань» представника Кабінету Міністрів України - Бігдан А.В. у адміністративній справі

за позовом Громадської організації «Міжрегіональне бюро екологічного захисту»до треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору про представники учасників судового процесу: Кабінету Міністрів України, Міністерства екології та природних ресурсів України Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, Державне підприємство "Кривбасшахтозакриття", Публічне акціонерне товариство "АрселорМіттал Кривий Ріг", Приватне акціонерне товариство "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат", Приватне акціонерне товариство "Євраз Суха Балка", Публічне акціонерне товариство "Кривбасзалізрудком" визнання протиправним та нечинним пункту 1 розпорядження 23-р від 17.01.2018, визнання дій протиправними та зобов'язання утриматись від видачі висновку позивача - Нікульнікова В.В. відповідача-1 - Богдан А.В. відповідача-2 - Козак А.Л. третьої особи-1 - не прибув, від ДП "Кривбасшахтозакриття" - не прибув, від ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" - Бобиль В.В., від ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат" - Колесніченко І.В., від ПАТ "Євраз Суха Балка" - Присяжнюк Д.В., від ПАТ "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" - Акімова М.Д.,ВСТАНОВИВ:

Громадська організація "Міжрегіональне бюро екологічного захисту" (адреса: 50014, м. Кривий Ріг, вул. Січеславська, 40, ідентифікаційний код 39571440) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Кабінету Міністрів України (адреса: 01008, м. Київ, вул. М. Грушевського, 12/2, ідентифікаційний код 00019442) та Міністерства екології та природних ресурсів України (адреса: 03035, м. Київ, вул. Митрополита В. Липківського, 35, ідентифікаційний код 37552996), в якому просить суд:

визнати протиправним та нечинним пункт 1 розпорядження Кабінету Міністрів України 17.01.2018 за № 23;

визнати дії Міністерства екології та природних ресурсів України, якими почато Процедуру оцінки впливу на довкілля у повідомленні державного підприємства "Кривбасшахтозакриття" від 02.07.2018 планованої діяльності, протиправними;

зобов'язати Міністерство екології та природних ресурсів України утриматися від видачі висновку з оцінки впливу на довкілля акумуляції надлишків зворотних вод у ставку-накопичувачі шахтних вод та їх скидання у р. Інгулець без інформації про видобування корисних копалин публічним акціонерним товариством "Криворізький залізорудний комбінат" з родовища поле шахти "Родіна" і багатих залізних руд рудника ім. Комінтерна (поле шахти Октябрська); публічним акціонерним товариством "АрселорМіттал Кривий Ріг" з родовища РУ ім. Кірова (поле шахти Артем); приватним акціонерним товариством "Євраз Суха Балка" з родовища поле шахти - ім. Фрунзе, а також господарську діяльність приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат", що пов'язана з підтримкою необхідного режиму гідрозахисту шахти "Гігант-Глибока" та призводить до скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.08.2018 (суддя Пащенко К.С.) відкрито провадження у даній адміністративній справі, призначено справу до розгляду у загальному позовному провадженні у підготовчому судовому засіданні на 06.09.2018; залучено третіх осіб, що не заявляють самостійних осіб на предмет спору; питання про поновлення строків на звернення до суду призначено до розгляду у судовому засіданні.

У тексті позову позивач просив суд поновити строк на звернення до адміністративного суду.

В обґрунтування клопотання заявник зазначив, що розпорядження Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 № 23-р "Про скидання надлишків зворотніх вод у р. Інгулець" є нормативним актом, що був та є чинним на момент звернення позивача до суду, відповідно, зважаючи на особливості позовного провадження окремих категорій складних адміністративних справ, такий акт може бути оскаржений до адміністративного суду протягом всього строку його чинності (ч. 3 ст. 264 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України)). Окрім того, позивач зазначив, що офіційне оприлюднення акту здійснено з порушеннями Положення про державну реєстрацію нормативно-правових акта міністерств та інших органів виконавчої влади, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 № 731, дата розміщення на офіційному веб-сайті Кабінету Міністрів України невідома. Разом з тим, позивач вказав, що обґрунтування підстав для видання з відомостями про офіційне погодження нормативного акту із заінтересованими органами надано електронною поштою 11.04.2018. Таким чином, позивач вважає, що своєчасно звернувся з позовом до суду.

06.09.2018 в судовому засіданні представником Міністерства економічного розвитку і торгівлі подано клопотання щодо порушення строків звернення до адміністративного суду, у якому зазначено, що не може бути визнаний судом день, коли позивач дізнався про порушення свої прав, день отримання листа Мінекономрозвитку від 06.04.2018, оскільки факт отримання вказаного документу не може бути належним доказом для встановлення початку перебігу строку на звернення до суду.

05.11.2018 до канцелярії суду надійшло клопотання від представника Кабінету Міністрів України про залишення позову без розгляду на підставі п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України у зв'язку з пропущенням строків на звернення до адміністративного суду.

Вирішуючи по суті заяву позивача про поновлення строку звернення до суду з даним позовом та заявлені клопотання учасників, проаналізувавши наведені сторонами обставини та наявні у матеріалах позовної заяви докази, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 3 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Судом також враховується те, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантується право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.

Ключовими принципами ст. 6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Право на суд покриває надзвичайно широке поле різноманітних категорій - воно стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур. Своєрідним механізмом, який дозволяє розуміти, тлумачити та застосовувати Конвенцію є практика Європейського суду з прав людини, яку він викладає у своїх рішеннях.

Враховуючи той факт, що право на справедливий суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства, Європейський суд у своїй практиці пропонує досить широке його тлумачення.

Так, у справі Delcourt v. Belgium Європейський суд зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення ст. 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.

У справі Bellet v. France Європейський суд зазначив, що ст. 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

При цьому, як випливає з рішення Європейського суду з прав людини у справі Іліан проти Туреччини, правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Отже, як свідчить позиція Європейського суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Щодо правової природи оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень як ключового для вирішення питання порушення строків на звернення до суду, суд відмічає, що акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

У пункті першому розпорядження Кабінету Міністрів України 17.01.2018 № 23 зазначено: "З метою запобігання виникненню аварійної ситуації на гідротехнічних спорудах Криворізького басейну дозволити до 1 березня 2018 р. скидання із ставка-накопичувача надлишків зворотних вод у р. Інгулець згідно з регламентом скиду надлишків зворотних вод гірничорудних підприємств Кривбасу у 2017- 2018 роках."

Залежно від компетенції органу, який прийняв документ, характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.

Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово.

Вказане випливає з Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2005 № 34/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 15.05.2013 № 883/5) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.04.2005 за № 381/10661, відповідно до якого, нормативно-правовий акт - офіційний документ, прийнятий уповноваженим на це суб'єктом нормотворення у визначеній законом формі та порядку, який встановлює норми права для неозначеного кола осіб і розрахований на неодноразове застосування.

Суд зауважує, що відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.

Згідно ч. 2, 3 ст. 49 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України, разом з тим, акти Кабінету Міністрів України з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень Кабінету Міністрів України.

При цьому, згідно з п. 18 ч. 1 ст. 4 КАС України нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

Роз'яснення щодо поняття нормативного акту зазначено у Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 781/11/13-10 від 01.06.2010, у якому вказано, що нормативно-правові акти - це правові акти управління, які встановлюють, змінюють, припиняють (скасовують) правові норми. Нормативно-правові акти містять адміністративно-правові норми, які встановлюють загальні правила регулювання однотипних відносин у сфері виконавчої влади, розраховані на тривале застосування. Вони встановлюють загальні правила поведінки, норми права, регламентують однотипні суспільні відносини у певних галузях і, як правило, розраховані на довгострокове та багаторазове їх застосування.

Разом з тим, суд відмічає, що відповідно до п. 3 ст. 116 Конституції України, Кабінет Міністрів України забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування.

Згідно ст. 117 Конституції України, Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.

З тексту розпорядження Кабінету Міністрів України № 23 від 17.01.2018 вбачається, що даний акт прийнятий з метою уникнення аварійної ситуації на гідротехнічних спорудах Криворізького басейну, яка може виникнути через надмірне накопичення надлишків зворотних вод, та недопущення зупинки гірничорудних підприємств, що за своєю суттю є забезпеченням та гарантією екологічно безпечної ситуації на місцевому рівні, що реалізовано загальним нормативним врегулюванням, а відтак, врегульовані даним актом правовідносини, за висновком суду, стосуються також прав та інтересів широкого невизначеного кола фізичних та юридичних осіб, які не були включені до додатку-переліку, що доводить нормативно-правову природу оскаржуваного розпорядження.

Таким чином, судом встановлено, що оскаржуване пункт 1 Розпорядження Кабінету Міністрів України № 23 від 17.01.2018 "Про скидання надлишків зворотних вод у р. Інгулець", хоч і має форму притаманну для актів Кабінету Міністрів України з організаційно-розпорядчих та інших питань, проте за зазначеними ознаками та своєю суттю являє собою нормативно-правовий акт.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 2 статті 264 КАС України передбачено, що право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Відповідно ч. 3 ст. 264 КАС України, нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.

Проаналізувавши у сукупності наведені сторонами у своїх заявах доводи, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, беручи до уваги природу оскаржуваного акту Кабінету Міністрів України та особливості визначені Кодексом адміністративного судочинства України для оскарження нормативно-правових актів, застосовуючи принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини щодо доступу до правосуддя для повного захисту прав та інтересів шляхом судового розгляду справи, суд вважає заяву позивача обґрунтованою, а строк на звернення до суду не пропущеним, відтак заява Громадської організації "Міжрегіональне бюро екологічного захисту" є такою, що підлягає задоволенню, а тому, суд відмовляє у задоволенні заяв представників Кабінету Міністрів України та Міністерства економічного розвитку та торгівлі України про залишення позову без розгляду з підстав, передбачених п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України.

Разом з тим, у клопотанні б/н б/д "Про порушення строків звернення до адміністративного суду" представника Міністерства економічного розвитку і торгівлі України - Гординської О.М. та заяві б/н від 31.10.2018 "З процесуальних питань" представника Кабінету Міністрів України - Бігдан А.В. про застосування процесуальних наслідків п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України у контексті позовних вимог до Міністерства екології та природних ресурсів України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії заявниками не вказувалось, з огляду на що, з урахуванням обставин у справі та обґрунтувань учасників процесу, підстав для залишення позову без розгляду в частині \відповідної вимоги судом не встановлено.

Керуючись ст.ст. 123, 240, 241-243, 248, 256 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. Клопотання представника Громадської організації «Міжрегіональне бюро екологічного захисту» - Нікульнікової В.В., викладене у п. 1 прохальної частини адміністративного позову вих. № 7-14 від 25.07.2018 «Про поновлення пропущених строків звернення до адміністративного суду», задовольнити.

2. Поновити Громадській організації «Міжрегіональне бюро екологічного захисту» строк звернення до суду.

3. Відмовити у задоволенні клопотання б/н б/д «Про порушення строків звернення до адміністративного суду» представника Міністерства економічного розвитку і торгівлі України - Гординської О.М. та заяви б/н від 31.10.2018 «З процесуальних питань» представника Кабінету Міністрів України - Бігдан А.В. у справі № 826/11947/18.

Ухвала, відповідно до ч. 1 ст. 256 КАС України, набирає законної сили негайно з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 13.12.2018.

Суддя К.С. Пащенко